Постанова

від 03.05.2012 по справі 2а/2570/1090/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2570/1090/2012

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2012 р.

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді - Кашпур О.В.

при секретарі - Крук О.В.

за участі прокурора - Курило Я.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Полікомбанк" до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби України про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 21.03.2012 року звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби України і просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 31.01.12р. №0000062200 та №0000052200 та стягнути на його користь судовий збір. Свої вимоги мотивує тим, що ДПІ в м. Чернігові ДПС неправомірно та за відсутності обґрунтованих підстав нарахувало позивачу податкові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1116377 грн., та з податку на додану вартість в сумі 2865863,00 грн. згідно податкових повідомлень №0000062200 та №0000052200. А саме відповідачем неправомірно зроблено висновок, про те що ПАТ «Полікомбанк» занизив базу оподаткування податком на додану вартість при здаванні в оренду приміщень ПАТ «Готель - Україна». В ообгрунтування своїх доводів ДПІ в м. Чернігові посилається на лист ТОВ ВКФ «Сінком-Чернігів» від 16.12.2011р. № 196. На думку ДПІ, підприємство ТОВ ВКФ «Сінком-Чернігів», надає подібні послуги оренди офісних приміщень, та зазначає спільні характерні ознаки їхньої будівлі та готельного комплексу, який банк здає в оренду (м. Чернігів, АДРЕСА_1). Позивач вважає, що визначення звичайної ціни та її застосування викладене в п. 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. Донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом. На сьогоднішній день така процедура не встановлена жодним законом. Відповідачем в акті перевірки не викладені основні ознаки оренди приміщень ТОВ ВКФ «Сінком-Чернігів», відсутнє порівняння ознак оренди їхніх приміщень з ознаками оренди приміщень готелю. Не зазначені також характер послуг, тривалість договорів оренди, площі, які здаються окремим орендарям, суми фінансових вкладень орендарів в ремонт орендованих ними приміщень. При укладенні договору оренди ПАТ «Полікомбанк» та ПАТ «Готель - Україна», як сторони договору, приймали до уваги не тільки (і не стільки) ринкову ціну оренди площ, а й вартість фінансових вкладень орендаря впродовж декількох років. ПАТ «Готель -Україна» тільки за останні три роки здійснив ремонтів в орендованих приміщеннях, які не можна в подальшому відокремити від будівлі, вартістю більш ніж на 1 мільйон грн. Щодо приміщень, які передавались в оренду ТОВ ВКФ «Сінком-Чернігів», будь-яка інформація відсутня. Отже нема підстав вважати послуги, які надають ТОВ ВКФ «Сінком-Чернігів» та ПАТ «Полікомбанк» ідентичними. Таким чином, брати для порівняння з метою визначення ідентичності послуг будь-яке підприємство з будь-якими цінами без зазначення місця розташування орендованих приміщень є безпідставним. Позивач вважає, що ДПІ в м. Чернігові не доведено ідентичність послуг та враховуючи відсутність встановленої законом методики для застосування непрямих методів визначення звичайної ціни на такі послуги, підстав для донарахування зобов'язань з податку на додану вартість у відповідача немає.

Також позивач вважає безпідставним висновок відповідача, про те що балансова вартість нежитлової будівлі станом на 01.10.11 р. складає 963 335,96 грн., що у 43 рази менше оціночної вартості. Таке твердження відповідача не відповідає дійсності. Залишкова вартість нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Чернігів, АДРЕСА_1, за даними фінансового обліку станом на 01.01.2009 року становить 41 569 130,00 грн. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами, що діють на момент укладання договору страхування. Визначення ринкової вартості всіх будівель, які належать банку, щорічно здійснюється незалежними оцінювачами у відповідності з існуючими нормами міжнародної практики оцінки власності. Тобто залишкова вартість будівель у фінансовому обліку є ринковою ціною, яка зазначена при укладенні договорів страхування майна. Зазначена в акті сума 963 335,96 грн. є залишковою вартістю будівлі, розташованою за адресою м. Чернігів, АДРЕСА_1, у податковому обліку і ніяким чином не відображає реальної ринкової ціни будівлі. Позивач не погоджується з думкою ДПІ в м. Чернігові щодо того, що банк неправомірно відніс до складу валових витрат сплачені страхові платежі по страхуванню майна в розмірі 1093285,00 грн., оскільки вони були сплачені за завищеними страховими тарифами. Позивач наполягає на тому, що відповідно до п. 1.20.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» центральний орган виконавчої влади з регулювання ринків фінансових послуг встановлює методику визначення звичайної ціни страхового тарифу. Така методика затверджена розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 30.12.04 р. №3259. У пунктах 2.5 та 2.6 методики передбачено, що розмір страхових тарифів за добровільними видами страхування, обчислений страховиком актуарно (математично), є складовою частиною правил страхування, які розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо та реєструються в Держфінпослуг. ПрАТ «Поліська страхова компанія» встановлює розміри страхових тарифів за добровільними видами страхування у відповідності до правил, затверджених державною комісією з регулювання фінансових послуг. Таким чином, на думку ПАТ «Полікомбанк» договори страхування укладені у відповідності до чинного законодавства за умовами та тарифами, які відповідають затвердженим правилам, є звичайними та діють для всіх страхувальників, а витрати банку по страхуванню підтверджені платіжними документами. Щодо твердження про те, що одночасно з договорами страхування в договорах оренди цих нежитлових приміщень зазначено, що за заподіяну знищенням або пошкодженням орендованого приміщення шкоду відповідає орендар, позивач зазначає, що це не відповідає дійсності, оскільки в договорі оренди передбачено, що орендар зобов'язується відшкодувати шкоду орендодавцеві, заподіяну знищенням або пошкодженням орендованого приміщення з вини орендаря, а орендодавець зобов'язується усувати наслідки аварій та пошкоджень, що виникли не з вини орендаря.

Також, безпідставними ПАТ «Полікомбанк» вважає висновки ДПІ в м. Чернігові щодо того, що позивачем до складу валових витрат двічі віднесені ризики неповернення кредитів: створений страховий резерв за рахунок валових витрат та страхові платежі відповідно до договорів добровільного страхування кредитів. Відповідно до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженим постановою НБУ від 06.07.00 р. № 279 ПАТ «Полікомбанк» повинен створювати резерв для відшкодування можливих витрат за всіма видами кредитних операцій, відповідно до вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат включаються будь-які витрати із страхування кредитних ризиків. Страхування кредитних ризиків є окремою господарською операцією, жодним нормативним актом не заборонено страхування ризиків неповернення кредитів страховою організацією при одночасному формуванні страхових резервів відповідно до вимог Національного банку України. Таким чином позивач вважає, що подвійного віднесення до складу валових витрат банку не відбулося. Враховуючи все вищевикладене, ПАТ «Поліокмбанк» вважає, що податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Чернігові є неправомірними та підлягають визнанню нечинними.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, просили в їх задоволенні відмовити, пояснили, що до складу валових витрат у перевіреному періоді віднесено страхових платежів на загальну суму 1093285 грн. Також, до складу валових витрат ПАТ „Полікомбанк" було віднесено комунальних платежів на загальну суму 894696,14 грн. В той же час банком у 2009-2011 роках були укладені договори оренди вищевказаного майна з ПАТ «Готель-Україна» (код ЄДРПОУ 14219127), ТОВ „АЙТЕК - Україна" (код ЄДРПОУ 32946608) ФОП ОСОБА_1 (НОМЕР_1), ФОП ОСОБА_2 (НОМЕР_2), ЗАТ „Еліта" (код ЄДРПОУ 00310120), згідно яких за перевірений період банк отримав орендну плату на загальну суму 2200549 грн. Витрати на страхові платежі та комунальні послуги по власному нежитловому приміщенню складають 90% від отриманих доходів по оренді цього приміщення. У зв'язку з вищевикладеним, в акті перевірки зазначено про порушення банком п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (із змінами та доповненнями) до складу валових витрат було віднесено страхових платежів по страхуванню майна у 2009-2010 роках на загальну суму 1093285 грн. До складу валових витрат у перевіреному періоді банком віднесено страхових платежів на загальну суму 2603856,00 грн. та одночасно сформовано страховий резерв за рахунок валових витрат для відшкодування можливих втрат по основному боргу за всіма видами кредитів на загальну суму 5270311,00 грн. Тобто, до складу валових витрат було двічі віднесені ризики неповернення кредитів: створений страховий резерв за рахунок валових витрат та страхові платежі відповідно до договорів добровільного страхування кредитів. Кредитними договорами, відповідальність по яких за непогашення кредитів була застрахована, не передбачено добровільне страхування фінансових ризиків. Таким чином, позивачем було занижено базу оподаткування податком на прибуток, а тому донарахування такого податку ПАТ «Полікомбанк» є правомірним. В ході проведення перевірки було встановлено, що ПАТ «Полікомбанк» було занижено базу оподаткування податком на додану вартість, а саме було передано в оренду нежитлову будівлю, за адресою м. Чернігів, АДРЕСА_1, що належить позивачу за цінами що відрізняються від рівня звичайної ціни більше ніж на 20 відсотків. Для визначення звичайної ціни орендної плати в ході перевірки було направлено письмовий запит №20746/10/22-019 від 12.12.2011 р. керівнику ТОВ ВКФ «Сінком- Чернігів» м. Чернігів, пр-т Миру, 53 з проханням надати розмір цін на оренду майна за період з 01.01.2009 р. по 30.11.2011 р. Згідно отриманої відповіді №196 від 16.12.2011 р. встановлено, що за вказаний період ціна орендної плати за 1 кв.м. складала від 30 грн. (підвальні приміщення) до 147 грн. з урахуванням ПДВ. Таким чином, звичайну ціну доцільно вважати 147 грн. з урахуванням ПДВ за 1 кв.м. для адміністративних та торгівельних приміщень та 30 грн. за 1 кв.м. - для підвальних приміщень. Дана ціна має бути базою оподаткування, з якої визначаються податкові зобов'язання з ПДВ. Для визначення звичайних цін на ринку послуг було обрано подібне підприємство ТОВ ВКФ «Сінком-Чернігів», яке надає послуги оренди. Приміщення ТОВ ВКФ «Сінком-Чернігів» (м. Чернігів, пр-т. Перемоги, 53) та приміщення ПАТ «Полікомбанк» (м. Чернігів, АДРЕСА_1) мають спільні характерні ознаки: розміщені в центральній частині міста, наявний ремонт приміщень, мають приблизно однакові площі, під'єднані до всіх міських комунікацій, багатоповерхові споруди. Проте, ПАТ «Готель-Україна» має переваги, а саме: займає більш вигідне для ведення бізнесу місце розташування, наявна платна та безоплатна стоянка для автомобілів, привабливіший зовнішній та внутрішній вигляд. Враховуючи наведене, ДПІ в м. Чернігові вважає, що оскільки позивачем було занижено суми податку на додану вартість та податку на прибуток, тому податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Чернігові визнанню нечинними не підлягають.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Встановлено, що працівниками ОДПА та ДПІ у м. Чернігові проведена документальна планова виїзна перевірка ПАТ „Полікомбанк» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 30.09.2011 p., по результатах якої складений акт перевірки від 17.01.2012 №180/22/19356610.

Перевіркою ПАТ «Полікомбанк» були встановлені, такі порушення:

п.п.5.3.9 п.5.3, пп.5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого було занижено податок на прибуток у 2009 - 2011 роках на загальну суму 924285 грн., в т.ч. по періодах: І квартал 2009 року - 17151 грн., півріччя 2009 року - 125171 грн., З квартали 2009 року - 268147 грн., 2009 рік - 411123 грн., півріччя 2010 року - 34399 грн., З квартали 2010 року - 118652 грн., 2010 рік - 357236 грн., І квартал 2011 року - 155927 грн.;

п. 4.1 ст. 4, п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено податок на додану вартість у 2009 - 2011 роках на загальну суму 2474802 грн., в т.ч. по періодах: січень 2009 року - 73350 грн., лютий 2009року - 73350 грн., березень 2009 року - 73350 грн., квітень 2009 року - 73142 грн., травень 2009 року - 73142 грн., червень 2009 року - 73142 грн., липень 2009 року - 73142 грн., серпень 2009 року - 73142 грн., вересень 2009 року - 73142 грн., жовтень 2009 року - 73142 грн., листопад 2009 року - 73142 грн., грудень 2009 року - 81085 грн., січень 2010 року - 73143 грн., лютий 2010 року - 73143 грн., березень 2010 року - 73143 грн., квітень 2010 року - 73143 грн., травень 2010 року - 73143 грн., червень 2010 року - 73143 грн., липень 2010 року - 76050 грн., серпень 2010 року - 67452 грн., вересень 2010 року - 76050 грн., жовтень 2010 року - 69981 грн., листопад 2010 року - 118732 грн., грудень 2010 року - 72166 грн., січень 2011 року - 79541 грн., лютий 2011 року - 79035 грн., березень 2011 року - 78726 грн., квітень 2011 року - 71990 грн., травень 2011 року - 71990 грн., червень 2011 року - 71990 грн., липень 2011 року-71990 грн., серпень 2011 року - 71990 грн., вересень 2011 року - 71990 грн.

По результатах розгляду вищевказаного акту перевірки ДПІ у м. Чернігові було прийнято податкові повідомлення-рішення №0000052200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток всього в сумі 1116377 грн. (в т.ч. санкції - 192091 грн.) та №0000062200 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ всього в розмірі 2865863 грн. ( в т. ч. санкції - 439325 грн.).

В ході проведення перевірки було встановлено, що на балансі ПАТ «Полікомбанк» знаходиться майно, а саме будівля, що розташована за адресою: м. Чернігів, проспект АДРЕСА_1. ПАТ «Полікомбанк» згідно договорів оренди №1/105 від 02.11.1999 р, №1/135 від 30.12.2009 р„ №1/117 від 12.09.2011 р. №1/127 від 14.12.2009 р. №1/71 від 01.09.2008 р., №1/40 від 28.04.2009 р. та додаткових угод до цих договорів передає в тимчасове платне користування нежитлове приміщення наступним суб'єктам господарської діяльності: ПАТ «Готель Україна», ЗАТ «Еліта», ТОВ «АЙТЕК- Україна», ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2

Згідно договорів, укладених з ГІАТ «Готель Україна», ПАТ «Полікомбанк» (орендодавець) передає, а ПАТ «Готель Україна» (орендар) бере у тимчасове платне користування наступне майно:

за договором № 1/105 від 02.11.1999 р. - нежитлове приміщення загальною площею 3865,5 кв.м., що розташоване за адресою м. Чернігів, пр-т. Миру, НОМЕР_3. Орендна плата за 1 кв. м. складає 20 грн. з ПДВ (додаткова угода № 20 від 02.01.2009 2061,81 кв.м., вартість за 1 кв. м. складає 20 грн. з ПДВ, орендна плата за місяць складає 41236,25 грн. з урахуванням ПДВ, діє з 02.01.2009 р.; додаткова угода №21 від 27.03.2009 року, площа приміщення 2054,4 кв.м., вартість за 1 кв.м. - 20 грн., орендна плата за місяць складає 41184,25 грн. з урахуванням ПДВ, угода чинна з 27.03.2009 р. та діє до 31.12.2009 р.);

за договором №1/135 від 30.12.2009 р. - нежитлове приміщення загальною площею 1784,4 кв.м., вартість за 1 кв.м. - 20 грн., орендна плата за місяць складає 35784,25 грн. з урахуванням ПДВ, термін дії з 01.01.2010 р. по 30.11.2012 р. (додаткова угода №1 від 27.09.2010 р., площа 1857,3 кв.м., вартість за 1 кв.м. - 20 грн., орендна плата за місяць складає 35784,25 грн. з урахуванням ПДВ, діє з 27.09.2010 р.; додаткова угода №2 від 01.11.2010 р., площа 1897,4 кв.м., вартість за 1 кв.м. - 20 грн., орендна плата за місяць складає 37948 грн. з урахуванням ПДВ, діє з 01.11.2010 р.; додаткова угода №3 від15.12.2010 р., площа 1832,3 кв.м., вартість 1 кв.м. - 20 грн., орендна плата за місяць - 36742 грн. з урахуванням ПДВ, діє з 15.12.2010 р.; додаткова угода №4 від 13.01.2011 р., площа 2071,3 кв.м., вартість за 1 кв.м. - 20 грн., орендна плата за місяць складає 41522,25 грн. з урахуванням ПДВ. діє з 13.01.2011 р.; додаткова угода №5 від 28.02.2011 р., площа 2126,2 кв.м., вартість за 1 кв.м. - 20 грн., орендна плата за місяць складає 42620,25 грн. з урахуванням ПДВ, діє з 01.03.2011 р.; додаткова угода №6 від 01.04.2011 р., площа 2412,1 кв.м., вартість за 1 кв.м. - 20 грн., орендна плата за місяць складає 48338,25 грн. з урахуванням ПДВ, діє з 01.04.2011 р.).

Відповідно договорів до орендної плати включається вартість опалення, водопостачання та енергопостачання.

Згідно всіх перелічених договорів оренди орендар зобов'язаний: утримувати орендоване майно в порядку, передбаченому санітарними та протипожежними нормами; забезпечити його цілісність та нормальну експлуатацію; за свій рахунок здійснювати у приміщенні протипожежні заходи та охорону орендованого майна; відшкодовувати шкоду орендодавцеві, заподіяну знищенням або пошкодженням орендованого приміщення з вини орендаря.

За договорами, що були укладені з ТОВ «Айтек- Україна», ПАТ «Полікомбанк» (орендодавець) передає, а ТОВ «Айтек-Україна» (орендар) бере у тимчасове платне користування наступне майно:

за договором №1/83 від 07.08.2007 р. - нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_1, загальна площа 606,6 кв.м., в т. ч. підвальне приміщення 110,8 кв.м., вартістю 30 грн. за 1 кв.м. Майно передається з метою використання для господарських потреб (громадське харчування 1-й поверх, склад - підвальне приміщення). Орендна плата за місяць складає 15000 грн., крім того ПДВ - 3000 грн. Термін дії договору з 01.09.2007 р. по 15.08.2010 р.

договір №1/71 від 16.08.2010 р. нежитлове приміщення загальною площею 606,6 кв.м. в т. ч. підвальне приміщення 110,8 кв.м., вартістю 30 грн. за 1 кв.м. Майно передається з метою використання для господарських потреб (громадське харчування 1 -й поверх, склад - підвальне приміщення). Орендна плата за місяць складає 15000 грн., крім того, ПДВ - 3000 грн. Термін дії - з 16.08.2010 р. по 31.09.2011р.

За договорами до орендної плати включається вартість опалення, водопостачання та енергопостачання. Згідно всіх перелічених договорів оренди Орендар зобов'язаний утримувати орендоване майно в порядку, передбаченому санітарними та протипожежними нормами, забезпечити його цілісність та нормальну експлуатацію. За свій рахунок здійснювати у приміщенні протипожежні заходи та охорону орендованого майна. Відшкодовувати шкоду Орендодавцеві, заподіяну знищенням або пошкодженням орендованого приміщення з вини Орендаря.

За укладеними з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 договорами ПАТ «Полікомбанк» (орендодавець) передає, а ОСОБА_2 (орендар) бере у тимчасове платне користування наступне майно:

за договором №1/36 від 23.03.2007 р. - нежитлове приміщення на 4-му поверсі, загальною площею 177,1 кв.м. вартістю 25 грн. за 1 кв.м., орендна плата за місяць складає 4428 грн. Термін дії 2 роки, починаючи з 10.05.2007 р.;

за договором №1/40 від 28.04.2009 р. - нежитлове приміщення на 4-му поверсі, загальною площею 177,1 кв.м. вартістю 25 грн. за 1 кв.м., орендна плата за місяць складає 4428 грн. Термін дії з 11.05.2009 р. по 30.004.2012 р. (додаткова угода №1 від 26.08.2010 р., площа 276,3 кв.м., вартість 25 грн. за 1 кв.м., орендна плата за місяць складає 6907,5 грн., в т.ч. ПДВ. діє з 26.08.2010 р., додаткова угода №2 від 03.12.2010 р., площа 103,9 кв.м., вартість 25 грн. за 1 кв.м., орендна плата за місяць складає 2597,5 грн., в.т.ч. ПДВ. діє з 04.12.2010 р.; додаткова угода №3 від 12.01.2011., площа - 262,6 кв.м., вартість 25 грн. за 1 кв.м., орендна плата - 6565 грн., в.т.ч. ПДВ. діє з 12.01.2011 р.; угода про розірвання договору від 25.03.2011 р. припинити дію договору №1/40 від 28.04.2009 р. з 01.04.2011р.).

За договорами, що укладені з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, ПАТ «Полікомбанк» (орендодавець) надає, а ФОП ОСОБА_1 (орендар) бере у тимчасове платне користування наступне майно:

за договором №1/71 від 01.09.2008 р. нежитлове приміщення загальною площею 119 кв.м., вартість 30 грн. за 1 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1., орендна плата за місяць складає 3570 грн. з урахуванням ПДВ. термін дії з 01.09.2008 р. по 31.12.2010 р. (додаткова угода № 1 від 03.09.2009 р.; додаткова угода № 2 від 18.11.2009р. загальна площа 389 кв.м, вартістю 25 грн. за 1 кв.м., орендна плата 9725 грн. в т.ч. ПДВ. діє з 18.11.2009 р.; додаткова угода №3 від 26.08.2010 р. загальна площа 289,8 кв.м., вартістю 25 грн. за 1 кв.м., орендна плата 7245, в т.ч. ПДВ. Діє з 26.08.2010 р.; додаткова угода №4 від 27.09.2010 р., загальна площа 216,9 кв.м., вартість 25 грн. за 1 кв.м., орендна плата 5422,5 грн. в т.ч. ПДВ. діє з 27.09.2010 р.; додаткова угода №5 від 03.12.2010 р., загальна площа 389,3 кв.м., вартість 25 грн. за 1 кв.м., орендна плата 9732,5 грн. в т.ч. ПДВ; додаткова угода №6 від 12.01.2011 р., загальна площа 228,8 кв.м., вартість 25 грн. за1 кв.м., орендна плата за місяць 5720 грн., в.т.ч. ПДВ; додаткова угода №7 від 01.04.2011 р., загальна площа 205,5 кв.м., вартість 27,8 грн. за 1 кв.м., орендна плата за місяць 5720 грн., в т.ч. ПДВ. діє з 12.01.2011р.).

За договорами, укладеними банком з ЗАТ «Еліта» ПАТ «Полікомбанк» передає, а ЗАТ «Еліта» бере у тимчасове платне користування наступне майно:

за договором №1/127 від 14.12.2009 р. майно, що знаходиться за адресою м. Чернігів АДРЕСА_1, площа 4,4 кв.м., вартість за 1 кв.м. складає 15 грн. з урахування ПДВ., розмір орендної плати за місяць складає 66 грн., в т.ч. ПДВ.

Згідно п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі, якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Підпунктом 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Згідно із п. 8 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України у випадках, визначених цим Кодексом, до вступу в дію статті 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п.п. 1.20.1, 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Відповідно до п.п. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Згідно із п.п. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Виходячи з аналізу положень п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», для отримання інформації щодо звичайних цін порівнянню підлягають співставні умови договорів на певній території ринку ідентичних (однорідних) товарів. Зокрема, враховуються такі умови договорів, що впливають на ціну, як:

- кількість (об'єм) товарів;

- строки виконання зобов'язань;

- умови платежів, звичайних для такої операції;

- інші об'єктивні умови, які можуть вплинути на ціну.

В ході проведення перевірки ДПІ в м. Чернігові було направлено письмовий запит №20746/10/22-019 від 12.12.2011 р. керівнику ТОВ ВКФ «Сінком- Чернігів» м. Чернігів, пр-т Миру, 53 з проханням надати розмір цін на оренду майна за період з 01.01.2009 р. по 30.11.2011 р. Згідно отриманої відповіді №196 від 16.12.2011 р. встановлено, що за вказаний період ціна орендної плати за 1 кв.м. складала від 30 грн (підвальні приміщення) до 147 грн. з урахуванням ПДВ.

В акті перевірки вказано, що виходячи з вищенаведеного, звичайну ціну доцільно вважати 147 грн. з урахування ПДВ за 1 кв.м. для адміністративних та торгівельних приміщень та 30 грн. за 1 кв.м. - для підвальних приміщень (ТОВ «АЙТЕК-Україна» підвальне приміщення площею 110,8 кв.м.). Дана ціна має бути базою оподаткування, з якої визначаються податкові забов'язання з ПДВ.

В акті перевірки зазначено, що приміщення ТОВ ВКФ «Сінком-Чернігів» (м. Чернігів, пр-т. Перемоги, 53) та приміщення ПАТ «Полікомбанк» (м. Чернігів, АДРЕСА_1) мають спільні характерні ознаки: розміщені в центральній частині міста, наявний ремонт приміщень, мають приблизно однакові площі, під'єднані до всіх міських комунікацій, багатоповерхові споруди. Проте, ПАТ «Готель-Україна» має переваги, а саме: займає більш вигідне для ведення бізнесу місце розташування, наявна платна та безоплатна стоянка для автомобілів, привабливіший зовнішній та внутрішній вигляд.

Однак в ході проведення перевірки ДПІ в м. Чернігові під час визначення рівня звичайних цін не було досліджено наступних обставин, а саме:

функціональні призначення будівель, а саме: будівля, яка здається в оренду банком, є комплексом приміщень для надання готельних послуг;

структура комплексу: готель включає кімнати-номери площею 14-18 кв. м., які можуть давати дохід, а також багато приміщень, наявність яких передбачена ДСТУ 4268..2003, але які не дають доходу. Крім того, такі приміщення, як конференц-зал, тренажерний зал, кімната для інвалідів, масажний кабінет, магазин сувенірів, побутова кімната клієнтів, камера схову, кімната гігієни жінки та інші;

умови ціноутворення: вартість оренди для орендаря - готелю є не тільки щомісячна платня, а в першу чергу - вартість капіталовкладень, які орендар з власних коштів повинен був вкласти в ремонт та обладнання орендованих приміщень. Згідно інформації ПАТ «Готель - Україна» за період 2009-2011 p.p. ним вкладено в ремонт та переоснащення орендованих приміщень 1,94 млн. грн.;

фізичний стан приміщень на момент передачі їх в оренду: до укладання договору оренди ремонт в приміщеннях, наданих в оренду банком, не здійснювався. Згідно договорів оренди будівлі по АДРЕСА_1, укладених банком з орендарями, орендарі банку самостійно проводять ремонти за власні кошти, утримують орендоване майно в порядку, передбаченому санітарними та протипожежними нормами, забезпечують його цілісність та нормальну експлуатацію, за свій рахунок здійснюють протипожежні заходи та охорону орендованого майна;

строки надання в оренду приміщень ПАТ «Готель - Україна» орендує частину будівлі вже більше 12 років.

Таким чином, суд не погоджується з висновками ДПІ в м. Чернігові, що рівень ціни, встановленої ТОВ ВКФ «Сінком-Чернігів» для надання в оренду нежитлових приміщень відповідає рівню звичайної ціни для ідентичних товарів на ринку, з огляду на те, що умови договорів не знаходяться у співставних умовах (виконують різні функції та не є взаємозамінними), а саме послуги, які надає ТОВ ВКФ «СінкомЧернігів» відрізняються від послуг громадського харчування, готельних послуг та банківських послуг.

Відповідно до ч. 13 Указу Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" від 23.07.1998р. №819/98, індикативні або звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

В даному випадку, всупереч наведеній нормі, податковим органом не надано доказів витребування та зібрання інформації щодо статистичної оцінки рівня цін реалізації послуг оренди на внутрішньому ринку України, що склались на ідентичні (однорідні) послуги на ринку оренди.

Надані в судове засідання ДПІ в м. Чернігові копії договорів суборенди від 18.05.2010 року із внесеними змінами згідно договору № 1 від 12.09.2011 року; від 10.07.2003р. з додатковими угодами від 24.03.2009р. № 7/09 та від 26.10.2009 р. № 8/09, укладені між ТОВ ВКФ «Сінком-Чернігів» та ПАТ «УкрСиббанк» та договір суборенди приміщень від 11.01.2007 року № 59, укладений між ФОП ОСОБА_3 та ПП «Ельдорадо Чернігів», не свідчать про порушення позивачем рівня звичайних цін на ідентичні товари, оскільки в акті перевірки відсутні будь-які посилання на ці договори, тобто вони не були підставою для визначення податковим органом рівня звичайних цін з послуг оренди. Крім того, умови цих договорів суборенди та договорів оренди, укладених між позивачем та орендарями не можуть бути спів ставними, оскільки орендовані площі ПАТ «УкрСиббанк» (313,4 кв. м) в декілька разів менше ніж площі передані ПАТ «Полікомбанк» ПАТ «Готель Україна» (2100 кв. м), а приміщення передані ПП «Ельдорадо Чернігів» для надання послуг грального бізнесу, які не є ідентичними готельним послугам.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що податковим органом не доведено, що ціна договорів оренди приміщення, що знаходиться за адресою м. Чернігів, АДРЕСА_1 не відповідає рівню звичайної ціни.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Враховуючи, що визначення рівня звичайної ціни ДПІ в м. Чернігові на рівні ціни, встановленої ТОВ ВКФ «Сінком Чернігів» є неправомірним, суд приходить до висновку, що підстав для донарахування ПАТ «Полікомбанк» податкового зобов'язання з податку на додану вартість у ДПІ в м. Чернігові не було, а тому податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Чернігові № 0000062200 від 31.01.2012 року підлягає визнанню нечинним.

Щодо донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств то суд вважає, наступне:

В ході проведення перевірки було встановлено, що ПАТ „Полікомбанк" були укладені договори страхування майна з ПрАТ „Поліська страхова компанія":

№210-01/01-103 від 02.03.2009 року (термін дії до 31.12.2009 року), згідно якого було застраховано власне нежитлове приміщення (м. Чернігів, АДРЕСА_1), оціночна вартість 41499848,12 грн., страховий платіж - 593447,83 грн. та частина нежитлового приміщення (м. Чернігів, АДРЕСА_1 - приміщення колишнього ресторану „Україна"), оціночна вартість 7274135,0 кв. м., страховий платіж складає 104020,13 грн.;

№211-19/01-370 від 30.06.2010 року (термін дії до 31.12.2010 року), згідно якого було застраховано власне нежитлове приміщення за адресою: м. Чернігів, АДРЕСА_1, оціночна вартість 41032844,9 грн., страховий платіж - 336469,33 грн. та частина нежитлового приміщення (адреса: м. Чернігів, АДРЕСА_1 - приміщення колишнього ресторану „Україна"), оціночна вартість 7237478 кв. м., страховий платіж - 59347,32 грн.

В акті перевірки зазначено, що балансова вартість нежитлової будівлі станом на 01.10.2011 р. складає 963335,96 грн., що у 43 рази менше оціночної вартості будівлі. Ставка страхування, яка застосовувалась ПрАТ «Поліською страховою компанією», становить 0,82%-1,43%. На зроблені запити до інших страхових компаній (Чернігівської філії „СК „УКООПГАРАНТ" та СЗАТ „Грандвіс") щодо можливих тарифів були отримані відповіді, в яких страховий тариф складає від 0,15% до 1%. В договорах оренди, зазначено, що за заподіяну знищенням або пошкодженням орендованого приміщення шкоду відповідає орендар.

До складу валових витрат у перевіреному періоді віднесено страхових платежів на загальну суму 1093285,00 грн. Також, до складу валових витрат ПАТ „Полікомбанк" було віднесено комунальних платежів на загальну суму 894696,14 грн.

В той же час банком у 2009-2011 роках були укладені договори оренди вищевказаного майна з ПАТ «Готель-Україна», ТОВ „АЙТЕК - Україна", ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ЗАТ „Еліта", згідно яких за перевірений період банк отримав орендну плату на загальну суму 2200549 грн.

Витрати на страхові платежі та комунальні послуги по власному нежитловому приміщенню складають 90% від отриманих доходів по оренді цього приміщення.

У зв'язку з вищевикладеним, в акті перевірки зазначено про порушення банком п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат було віднесено страхових платежів по страхуванню майна у 2009-2010 роках на загальну суму 1093285 грн., в т. ч. по періодах: 1 квартал 2009 року - 68603 грн., півріччя 2009 року - 276700 грн., З квартали 2009 року - 487084 грн., 2009 рік - 487084 грн., З квартали 2010 року - 197908 грн., 2010 рік - 395817 грн.

Суд не погоджується із зазначеними висновками ДПІ в м. Чернігові, оскільки залишкова вартість нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Чернігів, АДРЕСА_1 станом на 01.01.2009 року становить 41569130,00 грн., про що свідчить баланс ПАТ «Полікомбанк» (а.с. 103-123).

Відповідно до ч. 3, 15 ст. 9 Закону України «Про страхування» розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.

Розмір ринкової вартості приміщення, розташованого за адресою: м. Чернігів, АДРЕСА_1 підтверджується висновком про вартість майна (а.с. 124), та знаходиться в межах розміру залишком вартості, що зазначена в балансі підприємства. Тобто матеріали справи та положення Закону України «Про страхування», свідчать, що розмір страхової суми повинен розраховуватися, виходячи із розміру ринкової вартості нежитлового приміщення, що становить 41569130,00 грн., а не 963335,96 грн. як зазначено в акті перевірки ДПІ в м. Чернігові.

Щодо висновків податкового органу про сплату ПАТ «Полікомбанк» страхових платежів за завищеними страховими тарифами, то відповідно п. 1.20.5І Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» центральний орган виконавчої влади з регулювання ринків фінансових послуг встановлює методику визначення звичайної ціни страхового тарифу.

Відповідно до п.п. 2.4-2.6 Методики визначення звичайної ціни страхового тарифу, затвердженої розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 30 грудня 2004 р. N 3259 страхові тарифи за добровільними видами страхування обчислюються страховиком актуарно (математично) на підставі відповідної статистики настання страхових випадків. Конкретний розмір страхового тарифу визначається в договорі страхування за згодою сторін.

Розмір страхових тарифів за добровільними видами страхування, обчислений страховиком актуарно (математично), є складовою частиною правил страхування, які розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо та реєструються в Держфінпослуг.

Страхові тарифи, які є складовою частиною правил страхування, посвідчуються (відповідно до Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Держфінпослуг 28 серпня 2003 року N 40, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 вересня 2003 року за N 805/8126) підписом особи (актуарієм), яка має підтверджену відповідним свідоцтвом кваліфікацію, згідно з вимогами, встановленими Держфінпослуг.

Розмір страхових тарифів ПрАТ «Поліська страхова компанія» встановлює відповідно до Правил добровільного страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ №210, затвердженими 06.10.2007 р. та зареєстрованими в державній комісії з регулювання фінансових послуг 25.12.2007 р. за № 1072340; Правил добровільного страхування майна (іншого, ніж передбачено пунктами 5-9 статті 6 Закону України «Про страхування») №211, затвердженими 06.10.2007 р. та зареєстрованими в державній комісії з регулювання фінансових послуг 25.12.2007 р. за № 1172343.

Таким чином, ПрАТ «Поліська страхова компанія» при встановленні страхового тарифу для страхування майна клієнтів, відповідно до вимог п. 1.20.5І Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 2.4-2.6 Методики визначення звичайної ціни страхового тарифу, затвердженої розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 30 грудня 2004 р. N 3259 користується звичайною ціною для страхового тарифу, а тому висновки ДПІ в м. Чернігові про сплату ПАТ «Полікомбанк» страхових платежів за тарифом що відрізняється від звичайної ціни є протиправним та не відповідає вимогам чинного законодавства.

Посилання ДПІ в м. Чернігові в акті перевірки на безпідставність сплати позивачем страхових платежів, є необґрунтованим, оскільки в договорах оренди приміщення, розташованого за адресою: м. Чернігів, АДРЕСА_1, укладених ПАТ «Полікомбанк» зазначено, що орендар зобов'язується відшкодувати шкоду орендодавцеві, заподіяну знищенням або пошкодженням орендованого приміщення з вини орендаря, також орендодавець зобов'язується усувати наслідки аварій та пошкоджень, що виникли не з вини орендаря.

Договори страхування №210-01/01-103 від 02.03.2009 року та № №211-19/01-370 від 30.06.2010 року укладені позивачем з ПрАТ «Поліська страхова компанія» укладені на випадок пошкодження, знищення або втрати майна внаслідок: пожежі, вибуху, удару блискавки; стихійного лиха; аварії - раптового ушкодження опалювальної системи, протипожежних або інших гідравлічних систем, водопровідної і каналізаційної мереж, проникнення води або іншої рідини з інших приміщень, наїзду наземних транспортних засобів, падіння літальних апаратів або їхніх уламків; протиправних дій третіх осіб.

Тобто, суд приходить до висновку, що добровільне страхування приміщення, розташованого за адресою: м. Чернігів, АДРЕСА_1, яке не заборонено жодним чинним нормативно-правовим актом, було здійснено за цінами, що відповідають рівню звичайного тарифу, та не суперечить договорам оренди зазначеної будівлі. Таким чином, суд вважає, безпідставними висновки ДПІ в м. Чернігові про неправомірність віднесення ПАТ «Полікомбанк» витрат на сплату страхових сум ПрАТ «Поліська страхова компанія» в розмірі 1093285,00 грн. до складу валових витрат ПАТ «Полікомбанк».

В ході проведення перевірки було встановлено, що ПАТ «Полікомбанк» протягом перевіряємого періоду було укладено договори страхування кредитних ризиків відповідальності позичальника за непогашення кредиту відповідно до договорів, укладених з ПрАТ «Поліська страхова компанія»:

- договір №216-01/01 від 05.05.2009 року, сукупний ліміт відповідальності страховика встановлюється у розмірі 48565305,03 грн., страховий тариф по договору складає 1,95% від загальної страхової суми, розмір страхового платежу складає 947023,45 грн.

- договір №216-02/01 від 01.10.2010 року, сукупний ліміт відповідальності страховика встановлюється у розмірі 123463740,92 грн., страховий тариф по договору складає 0,5% від загальної страхової суми, розмір страхового платежу складає 617318,70 грн.

- договір №216-01/01-161 від 31.03.2010 року, сукупний ліміт відповідальності страховика встановлюється у розмірі 45444925,37 грн., страховий тариф по договору складає від 0,675% до 2,97% від загальної страхової суми, розмір страхового платежу складає 1039514,21 грн.

До складу валових витрат у перевіреному періоді банком віднесено страхових платежів на загальну суму 2603856,00 грн. та одночасно сформовано страховий резерв за рахунок валових витрат для відшкодування можливих втрат по основному боргу за всіма видами кредитів на загальну суму 5270311,00 грн. Тобто, до складу валових витрат було двічі віднесені ризики неповернення кредитів: створений страховий резерв за рахунок валових витрат та страхові платежі відповідно до договорів добровільного страхування кредитів.

Кредитними договорами, відповідальність по яких за непогашення кредитів була застрахована, не передбачено добровільне страхування фінансових ризиків.

Відповідно до п.п. 12.2.1 п. 12.2 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» банки та небанківські фінансові установи, крім страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, корпоративних інвестиційних фондів та адміністраторів недержавних пенсійних фондів, формують резерви для відшкодування можливих втрат за всіма видами кредитних операцій, за виключенням позабалансових, крім гарантій, коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках в інших банках, придбаними цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю), іншими активними банківськими операціями згідно із законодавством, включаючи нараховані за всіма цими операціями проценти (далі - страховий резерв).

Страховий резерв формується та списується банком самостійно в розмірі та в порядку, передбачених методикою, яка визначається для банків Національним банком України, а для небанківських фінансових установ - спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та цінних паперів відповідно до повноважень, та включається до складу валових витрат.

Пунктом 1.1 Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 6 липня 2000 р. N 279 встановлено, що з метою підвищення надійності та стабільності банківської системи, захисту інтересів кредиторів і вкладників банків Національним банком України (далі - Національний банк) установлюється порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків.

Резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків (далі - резерв під кредитні ризики) є спеціальним резервом, необхідність формування якого обумовлена кредитними ризиками, що притаманні банківській діяльності. Створення резерву під кредитні ризики - це визнання витрат для відображення реального результату діяльності банку з урахуванням погіршення якості його активів або підвищення ризиковості кредитних операцій.

Банк відображає в бухгалтерському обліку формування та використання резервів відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.п. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються Суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Згідно із п.п. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Таким чином, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачає можливість віднесення до складу валових витрат і витрат на формування резерву відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків та витрат на страхування кредитних ризиків. Добровільне страхування кредитних ризиків є самостійною господарською операцією, і на відміну від формування резерву у банку відсутній обов'язок на здійснення страхування кредитних ризиків, водночас жодний чинний нормативно-правовий акт не містить заборони на здійснення страхування кредитних ризиків та обов'язкового відрахування коштів на формування страхового резерву одночасно.

Водночас відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ДПІ в м. Чернігові неправомірно зробило висновки про безпідставність включення до складу валових витрат ПАТ «Полікомбанк» витрат на формування резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків разом з витратами на страхування кредитних ризиків, можливість чого прямо передбачена ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тобто фактично встановило обмеження для формування складу валових витрат позивача, що є порушенням п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому суд вважає, що порушення позивачем п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не відбулось, та база оподаткування податком на прибуток не була занижена ПАТ «Полікомбанк», тому донарахування цього податку позивачу є неправомірним. Враховуючи наведене, податкове повідомлення-рішення № 0000052200 від 31.01.2012 року підлягає визнанню нечинним.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що ПАТ «Полікомбанк» не було занижено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, оскільки не було вчинено порушення п.п.5.3.9 п.5.3, пп.5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 4.1 ст. 4, п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати, тобто не було занижено базу оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток, а тому позовні вимоги про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби України від 31.01.2012 року № 0000062200 та № 0000052200 підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби України від 31.01.2012 року № 0000062200 та № 0000052200.

Стягнути з Державного бюджету України 2146,00 грн. судових витрат на користь Публічного акціонерного товариства "Полікомбанк".

Постанова набирає законної сили та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтями 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Кашпур