Постанова

від 11.05.2012 по справі 2а-11885/11/1270

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Широка К.Ю.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2012 року справа №2а-11885/11/1270

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів: Юрко І.В., Блохіна А.А., розглянула у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті Луганську ради на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року у справі № 2а-11885/11/1270 за позовом Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті Луганську ради до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області про визнання дій неправомірними, скасування вимог та повернення стягнутих коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач з зазначеним позовом звернувся до суду 20.12.2011 року, мотивуючи свої вимоги тим, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 30.11.2011 року позовні вимоги Управління праці про скасування постанов про арешт коштів боржника задоволено у повному обсязі: скасовано постанови про арешт коштів на загальну суму 90134,85 грн. Незважаючи на те, що постанови про арешт були скасовані, 17.11.2011 року державний виконавець ВПВР УДВС прийняв платіжні вимоги № 629, 634, 635 про проведення примусового списання коштів з рахунку № 35412058000906 в сумі 9953,21 грн., а третьою особою, згідно їх повідомлення, 30.11.2011 року було проведено безспірне списання коштів з рахунка боржника у розмірі 9953,21 грн.

В ході судового розгляду позивач уточнив позовні вимоги і в остаточному варіанті вони були визначені наступним чином: визнати дії державного виконавця ВПВР Управління ДВС ГУ юстиції у Луганській області по винесенню платіжних вимог № 629, 634, 635 від 17.11.2011 року та № 630-660 від 05.12.2011 року про проведення примусового списання коштів з рахунку № 35412058000906, неправомірними та скасувати їх. Зобовьязати відділ примусового виконання рішень повернути Управлінню праці примусово стягнені кошти у розмірі 85769, 46 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року позовні вимоги задоволені частково.

Визнані неправомірними дії по винесенню платіжних вимог № 630-660 від 05.12.2011 року про проведення примусового списання коштів з рахунку № 35412058000906.

В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з даною постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог вважає винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що управління зверталось до начальника ВПВР УДВС 15.12.2011 року з вимогою виконати рішення суду від 30.11.2011 року та повернути примусово стягнуті кошти у розмірі 85769,46 грн. Вказує, що виконати рішення суду неможливо у зв'язку з тим, що на даний момент Управління не профінансовано для цих потреб і видатків, а саме: виконання рішень суду, посилається на норми Бюджетного кодексу України. Крім того, апелянт посилається на Закон України «Про державний бюджет України» та Закон України «Про виконавче провадження» та вказує, що суд першої інстанції помилково не вирішив питання щодо повернення коштів Управлінню праці відповідачем.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Колегія суддів розглядає дану справу за вимогами п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції такою, що підлягає скасуванню з винесенням нового рішення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 30 листопада 2011 року Луганським окружним адміністративним судом була ухвалена постанова у справі № 9686\11\1270 за позовом Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у м. Луганську ради до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанови про арешт коштів боржника, якою були скасовані постанови державного виконавця управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 11.10.2011 року ВП № 18973989, ВП № 15571933, ВП № 14432336, ВП № 15575025, ВП № 17722336, ВП № 17717837, ВП № 16173132, ВП № 17719510, ВП № 15585727, ВП № 14884285, ВП № 16957795, ВП № 16941415, ВП № 13995908, ВП № 29175309, ВП № 17718771, ВП № 16979320, ВП № 17719050, ВП № 18397458, ВП № 18981093, ВП № 14909937, ВП № 16282765, ВП № 16170072, ВП № 17722561, ВП № 14742619, ВП № 17722464, ВП № 20087401, ВП № 16564374, ВП № 16289240, ВП № 16565768, ВП № 14414940, ВП № 24118585, ВП № 26136278, ВП № 28517504, ВП № 28679633, ВП № 16284725 про арешт грошових коштів, що належать Управлінню праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті Луганську ради, що містяться на розрахунковому рахунку № 35412058000906, код 03196736, МФО 804013, КФК 090303 в ГУДКУ у Луганській області на загальну суму 90134,85 грн. (а.с. 9 -13).

07.12.11 року УПСЗН на адресу відділу державної виконавчої служби направило копію постанови Луганського окружного адміністративного суду, якою були скасовані постанови державного виконавця про арешт грошових коштів (а.с. 8 звор.бік).

12 грудня 2011 року на рахунок з обліку депозитних сум надійшли грошові кошті з арештованого рахунку, які державним виконавцем були розподілено та перераховано стягувачам у відповідності до ст. 43 Закону України «Про виконавче провадження».

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Стаття 57 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закон № 606) передбачає, що

1. Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

2. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

3. Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 606 рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

3 серпня 2011 р. Кабінетом Міністрів України булла прийнята постанова N 845 (надалі - Постанова № 845) «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ», пунктом 24 якої визначено: виконання рішень про стягнення коштів з рахунків боржника, відкритих в органах Казначейства, здійснює державний виконавець у порядку та на підставі виконавчих документів.

Пункт 33 Постанови № 845 змістує, що у разі встановлення необхідних для виконання рішення про стягнення коштів з рахунків боржника бюджетних асигнувань або його фактичних власних надходжень, а також у випадку, передбаченому абзацом третім пункту 28 цього Порядку, державний виконавець подає органові Казначейства платіжні вимоги, оформлені у трьох примірниках згідно з вимогами Національного банку щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, та оригінали або завірені копії виконавчих документів.

Орган Казначейства приймає платіжні вимоги для стягнення коштів з рахунків боржника протягом 30 днів з дати їх складення.

Постанова № 845 діє з 19.08.2011 року і тому вона повинна бути застосована до спірних правовідносин.

Колегія суддів відзначає, що 30 листопада 2011 року була проголошена вступна та резолютивна частина постанови Луганського окружного адміністративного суду у справі про скасування постанови про арешт коштів боржника, а повний текст було виготовлено 5 грудня 2011 року. Оскільки представник відповідача - Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області - у цій справі не був присутнім у судовому засіданні, то у відповідності до ч. 3 ст. 167 КАС України для нього строк на апеляційне оскарження починає спливати з дати отримання копії такого судового рішення, за умови, що воно йому було скеровано протягом трьох днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Тобто, 12 грудня 2011 року грошові кошти були стягнуті та перераховані державним виконавцем у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» і до набрання законної сили постанови суду від 30.11.2011 року.

Приписами пункту 34 Постанови № 845 передбачено, що орган Казначейства не здійснює безспірне списання коштів з рахунків боржника та повертає протягом трьох робочих днів органові державної виконавчої служби без виконання платіжні вимоги та оригінали або завірені копії виконавчих документів у разі, коли:

1) платіжні вимоги:

оформлені з порушенням вимог Національного банку щодо заповнення реквізитів розрахункових документів;

надійшли після закінчення строку, зазначеного в абзаці другому пункту 33 цього Порядку;

надійшли до органу Казначейства, який не обслуговує боржника;

2) відсутні оригінали або завірені копії виконавчих документів;

3) суми, зазначені у платіжних вимогах, перевищують суми, які підлягають безспірному списанню відповідно до документів, на підставі яких здійснюється таке списання (виконавчі документи, постанови державного виконавця);

4) рахунки, зазначені у платіжних вимогах, не належать боржникові;

5) відсутні відкриті асигнування за відповідним кодом програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (кодом тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) і економічної класифікації видатків бюджету (за загальним фондом та іншими коштами спеціального фонду бюджету) та власні надходження боржника (за спеціальним фондом бюджету);

6) на рахунки боржника накладено арешт відповідно до іншої постанови державного виконавця;

7) кошторис боржника (крім спеціального фонду в частині його власних надходжень) не містить відповідного коду економічної класифікації видатків бюджету, за яким необхідно здійснити безспірне списання коштів;

8) на рахунку, зазначеному в платіжній вимозі, не обліковуються кошти за відповідним кодом програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (кодом тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) і економічної класифікації видатків бюджету

З урахуванням обставин справи жодної підстави, передбаченої у пункті 34 Постанови № 845, третьою особою у справі - органом Державного Казначейства - порушено не було.

Колегія суддів має законодавчі підстави на твердження, що відповідач і третя оосба у даній справі діяли у відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України і з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2 КАС України.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає хибним висновок суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.

Колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції судове рішення постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 199, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті Луганську ради у справі № 2а-11885/11/1270 - задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2012 року у справі № 2а-11885/11/1270 - скасувати.

У задоволенні адміністративного позову Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної у місті Луганську ради до Управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - управління Державної казначейської служби України у м. Луганську Луганської області про визнання дій неправомірними, скасування вимог та повернення стягнутих коштів, - відмовити в повному обсязі.

Постанова суду апеляційної інстанції, постановлена в порядку письмового провадження, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Міронова Г.М.

Судді Юрко І.В.

Блохін А.А.