Ухвала

від 16.05.2012 по справі 2а/1270/1049/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Захарова О.В.

Суддя-доповідач - Гайдар А.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2012 року справа №2а/1270/1049/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією в складі

головуючого судді Гайдара А.В.

суддів Гімона М.М.,

Яковенка М.М.

за участю секретаря судового засідання Манаєва М.В.

за участю

представника позивача ОСОБА_3 (за довіреністю)

представника відповідача ОСОБА_4 (за довіреністю)

у відкритому судовому засіданні розглянув апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2012 р. у справі № 2а/1270/1049/2012 (головуючий І інстанції Захарова О.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваел Плюс» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську Луганської області визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.01.2012 р. №0000012320,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.01.2012 р. №0000012320

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2012 р. у справі № 2а/1270/1049/2012 позовні вимоги задоволені, а саме: визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську №0000012320 від 11.01.2012 р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Ваел Плюс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 2497397,00 грн.; стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваел Плюс» з Державного бюджету України судові витрати із сплати судового збору у розмірі 32 грн. 19 коп.

Не погодившись з таким рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню та просив прийняти нове рішення, яким скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував про доводів апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін..

Представник відповідача у судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги, просила постанову суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

Також представник відповідача заявила клопотання про заміну сторони відповідача у справі - Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську на Ленінську міжрайонну державну податкову інспекцію у м.Луганську Луганської області Державної податкової служби в зв'язку з реорганізацією, яке задоволене судом в ході судового засідання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, думку представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ «Ваел Плюс» зареєстрований в якості юридичної особи виконавчим комітетом Луганської міської ради 14.02.2005, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 1382107 0015 002925, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №612505 (а.с.11).

Згідно з довідкою від 10.11.2010 № 4072 позивач перебуває на обліку в якості платника податків у Ленінській МДПІ у м. Луганську з 01.03.2005 за №05592 (Т.1 а.с. 13).

Позивач зареєстрований в якості платника податку на додану вартість з 01.10.2007, має індивідуальний податковий номер 333521812349 (Т.1 а.с.14).

З 21.12.2011 по 22.12.2011 Ленінською МДПІ у м.Луганську проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Ваел Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку з податку на прибуток по взаємовідносинам з TOB «Шахта «Рассвет-1» (код за ЄДРПОУ 35038195), ПАТ «Сталь» (код за ЄДРПОУ 13386478), TOB «Техпромсервіс ЛТД» (код за ЄДРПОУ 30531000), TOB «Житомирський картонний комбінат» (код за ЄДРПОУ 33644098), TOB «Лисмаш» (код за ЄДРПОУ 32202369), TOB «Восток-сервіс-Україна» (код за ЄДРПОУ 34942275) за період з 01.01.2011 по 30.09.2011, про що складено акт від 22.12.2011 № 1006/23/33352187 (Т.1 а.с.31-46).

Згідно висновків акту від 22.12.2011 № 1006/23/33352187 перевіркою встановлено порушення ТОВ «Ваел Плюс» п. 135.1, п. 135.2, п.п. 135.5.4, п.п. 135.5.14 п. 135.5 ст. 135, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138 ПКУ, в результаті чого підприємством за перевіряємий період з 01.01.2011 по 30.09.2011 занижено податок на прибуток всього на суму 2 497 397,00 грн., за рахунок завищення податку на прибуток на суму 498,00 грн. за І квартал 2011 року; заниження податку на прибуток на суму 2 497 895,00грн., у тому числі за II квартал 2011 року на суму 68 300,00 грн., за III квартал 2011 року на суму 2429 595,00 грн.

Перевіркою встановлено, що на порушення вимог п. 135.1, п. 135.2, п.п. 135.5.4, п.п. 135.5.14 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2011 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) TOB «Ваел плюс» не задекларовано інші доходи (ряд. 03 ІД податкової декларації з податку на прибуток підприємств), отримані від підприємств TOB «Шахта «Рассвет-1» (код за ЄДРПОУ 35038195), ПАТ «Сталь» (код за ЄДРПОУ 13386478), TOB «Техпромсервіс ЛТД» (код за ЄДРПОУ 30531000), TOB «Житомирський картонний комбінат» (код за ЄДРПОУ 33644098), TOB «Лисмаш» (код за ЄДРПОУ 32202369), TOB «Восток-сервіс-Україна» (код за ЄДРПОУ 34942275).

З акту перевірки від 22.12.2011 № 1006/23/33352187 вбачається, що ДПІ посилаючись на ч.1 ст.203, ч.1 ст.207, ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України щодо недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними з причин здійснення з покупцями та з постачальниками по операції купівлі-продажу нікчемних правочинів, визнаються нікчемними правочини, укладені TOB «ВАЕЛ ПЛЮС» з постачальниками та покупцями.

На підставі акту перевірки Ленінською МДПІ у м.Луганську було винесено спірне податкове повідомлення-рішення від 11.01.2012 року № 0000012320, яким ТОВ «Ваел Плюс» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 2 497 397 грн. (Т. 1 а.с.16).

Судом встановлено, що підставою проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Ваел Плюс» слугувала постанова слідчого від 19.12.2011 у кримінальній справі №10/11/8012 (Т.1 а.с.79).

19.12.2011 головою Комісії з проведення реорганізації Ленінської МДПІ у м.Луганську на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.78.2 ст.78, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України було видано наказ від 19.12.2011 № 2236 про призначення документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Ваел Плюс», код за ЄДРПОУ 33352187, з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку з податку на прибуток по взаємовідносинам з TOB «Шахта «Рассвет-1» (код за ЄДРПОУ 35038195), ПАТ «Сталь» (код за ЄДРПОУ 13386478), TOB «Техпромсервіс ЛТД» (код за ЄДРПОУ 30531000), TOB «Житомирський картонний комбінат» (код за ЄДРПОУ 33644098), TOB «Лисмаш» (код за ЄДРПОУ 32202369), TOB «Восток-сервіс-Україна» (код за ЄДРПОУ 34942275) за період з 01.01.2011 по 30.09.2011 (Т.1 а.с. 78) та винесено повідомлення від 19.12.2011 №67 про проведення з 21.12.2011 документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Ваел Плюс» (Т.1 а.с.77).

Наказ від 19.12.2011 № 2236 про призначення документальної невиїзної позапланової перевірки та повідомлення від 19.12.2011 №67 про її проведення Ленінською МДПІ у м.Луганську направлено на адресу ТОВ «Ваел Плюс» рекомендованим листом з повідомленням згідно чеку ЛД УДППЗ «Укрпошта» 21.12.2011 о 17 год.47 хв.(Т.1 а.с.75).

За даними акту перевірки від 22.12.2011 № 1006/23/33352187 документальна невиїзна позапланова перевірка ТОВ «Ваел Плюс» проведена з 21.12.2011 по 22.12.2011 (Т.1 а.с.32).

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи зі змісту п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у - бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 та статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

П.п.75.1.2 п. 75.1 ст.75 Податкового кодексу України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Крім того , у відповідності до ст. 83 ПК України, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені ПК України, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені ПК України або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

П.85.4 ст.85 ПКУ передбачене право посадових осіб органу державної податкової служби при проведенні перевірок отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 5.2 Наказу ДПАУ від 22.12.2010 №984, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за N34/18772 «Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

- у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.

Відповідно до п.п.20.1.1, 20.1.4, 20.1.8 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право:

- запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків);

- проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом;

- під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, повязані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

З систематичного аналізу зазначених норм вбачається, що документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів, які зазначаються в акті перевірки, а у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії таких документів, складається акт у довільній формі, та такий факт про складання акта відмови відображається в акті документальної перевірки.

При огляді акту перевірки вбачається, що жодного посилання на первинні документі, направлення запиту про надання первинних документів або на відмову в наданні таких первинних документів немає.

Отже, за результатами судового розгляду справи суд прийшов до висновку, що дії Ленінської МДПІ у м.Луганську по проведенню перевірки не відповідають вимогам Податкового кодексу України.

Що стосується порушень позивачем ст.135 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.135.1 ст.135 ПКУ доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

За п.135.2 ст.135 ПКУ доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.135.5 ст.135 ПКУ інші доходи включають:

135.5.4. вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;

135.5.14. інші доходи платника податку за звітний податковий період.

Судом встановлено, що за період з 01.01.2011 по 30.09.2011 ТОВ «Ваел Плюс» задекларовано доходів, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування на загальну суму 12980 грн., у тому числі по періодах за перший квартал 2011 року скоригований валовий дохід у сумі 49800,00 грн., за другий квартал 2011 року доходи у сумі 70000,00 грн., за другий і третій квартали 2011 року доходи у сумі 80000,00 грн., що підтверджується податковими деклараціями з податку на прибуток підприємства за відповідний період (Т.1 а.с.91-97).

Висновок відповідача про порушення ТОВ «Ваел Плюс» п.135.1, п. 135.2, п.п. 135.5.4, п.п. 135.5.14 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України ґрунтується на тому, що позивач TOB «Ваел Плюс» не задекларовано інші доходи (ряд. 03 ІД податкової декларації з податку на прибуток підприємств), отримані від підприємств TOB «Шахта «Рассвет-1» (код за ЄДРПОУ 35038195), ПАТ «Сталь» (код за ЄДРПОУ 13386478), TOB «Техпромсервіс ЛТД» (код за ЄДРПОУ 30531000), TOB «Житомирський картонний комбінат» (код за ЄДРПОУ 33644098), TOB «Лисмаш» (код за ЄДРПОУ 32202369), TOB «Восток-сервіс-Україна» (код за ЄДРПОУ 34942275).

У судовому засіданні позивачем не заперечувалось, що ТОВ «Ваел Плюс» було отримані доходи по господарським операціям з зазначеними підприємствами, та такі доходи були задекларовані в уточнюючому розрахунку з податку на прибуток підприємства за другий, другий і третій квартал 2011 року.

Судом встановлено, що 04.11.2011 позивачем до Ленінської МДІПІ у м.Луганську кур'єрською доставкою на адресу Ленінської МДПІ у м.Луганську був направлений згідно опису вкладення поштового відправлення п/о уточнюючий розрахунок з податку на прибуток підприємства за другий і третій квартал 2011 року (Т.1 а.с. 47).

Згідно даних довідки кур'єрської доставки поштове відправлення отримано одержувачем Ленінською МДПІ у м.Луганську 04.11.2011 о 17 год. 23 хв., що підтверджується підписом уповноваженої особи (а.с. 47).

Згідно показників уточнюючого розрахунку з податку на прибуток підприємства за другий і третій квартал 2011 року, доходи ТОВ «Ваел Плюс» становлять (р.01 декларації) 78675468 грн. (доходи від операційної діяльності), витрати підприємства становлять 75675 468 грн. (Т.1 а.с.49-50).

Отримання уточнюючого розрахунку з податку на прибуток підприємства за другий і третій квартал 2011 року від ТОВ «Ваел Плюс», відповідачем під час судового розгляду заперечувалось.

Натомість, відповідач доводив під час судового розгляду, що 04.11.2011 Ленінською МДПІ у м.Луганську згідно опису вкладення до п/о 2194 були отримані письмові пояснення ТОВ «Ваел Плюс» (Т.1 а.с. 143-145).

Відповідно до п. 49.3 ст.49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Прийняття податкової декларації у відповідності до п.49.8 ст.49 ПКУ є обов'язком органу державної податкової служби.

Відповідно до п.49.10 ст.49 ПКУ відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

П.50.1.ст.50 ПКУ визначено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у відповідності до вимог п.50.1. ст.50 ПКУ до Ленінської МДПІ у м.Луганську надіслано уточнюючий розрахунок з податку на прибуток підприємства за другий і третій квартал 2011 року, згідно якого ТОВ «Ваел Плюс» задекларовано інші доходи, отримані від TOB «Шахта «Рассвет-1» (код за ЄДРПОУ 35038195), ПАТ «Сталь» (код за ЄДРПОУ 13386478), TOB «Техпромсервіс ЛТД» (код за ЄДРПОУ 30531000), TOB «Житомирський картонний комбінат» (код за ЄДРПОУ 33644098), TOB «Лисмаш» (код за ЄДРПОУ 32202369), TOB «Восток-сервіс-Україна» (код за ЄДРПОУ 34942275).

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо необґрунтованості доводів відповідача про неотримання зазначеного уточнюючого розрахунку, оскільки фіскальним чеком ЛД УДППЗ «Укрпошта», описом вкладення поштового відправлення до довідкою кур'єрської доставки з даними про отримання, підтверджено направлення та одержання відповідачем уточнюючого розрахунку (а.с.47).

Направлення 04.11.2011 до Ленінської МДПІ також і пояснень ТОВ «Ваел Плюс» позивачем під час судового розгляду не заперечувалось.

Посилання відповідача на нікчемність даних договорів з підстав, визначених в статті 228 Цивільного кодексу України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.

З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Договори між позивачем та TOB «Шахта «Рассвет-1», ПАТ «Сталь», TOB «Техпромсервіс ЛТД», TOB «Житомирський картонний комбінат», TOB «Лисмаш», TOB «Восток-сервіс-Україна» не підпадають під вищезазначені категорії і вимоги частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України на них розповсюджуватись не можуть, оскільки вони є звичайними господарськими договорами, а не такими, що спрямовані на порушення публічного порядку.

02 грудня 2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону до статті 228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: «У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання. Виходячи з акта перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом. Тобто, має місце оспорюваність самого договору та відповідно до чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків. Укладання таких видів договорів та їх невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочинів (відсутність господарських операцій, безтоварність) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом статті 228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання таких правочинів недійсними (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про їх недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такі правочини нікчемними, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до порушення прав позивача.

Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсними.

Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентами або встановлених судовим рішенням наявності нікчемності правочину, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, відсутні.

Здійснення господарських операцій між позивачем та TOB «Шахта «Рассвет-1», ПАТ «Сталь», TOB «Техпромсервіс ЛТД», TOB «Житомирський картонний комбінат», TOB «Лисмаш», TOB «Восток-сервіс-Україна» МПП «Риф» із ПП «26 Елемент» знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду справи та підтверджується матеріалами справи договорами, податковими накладними, видатковими накладними, платіжними документами, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (Т.1 а.с.159-277, Т.2 а.с.1-199).

Зазначені документи є документами первинного бухгалтерського обліку, оформлені відповідно до вимог Закону України №996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Тобто, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду 1-ї інстанції. Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 199, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м.Луганську Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2012 р. у справі № 2а/1270/1049/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2012 р. у справі № 2а/1270/1049/2012 - залишити без змін.

В повному обсязі ухвала виготовлена та підписана колегією суддів 21 травня 2012 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: А.В. Гайдар

Судді: М.М. Гімон

М.М. Яковенко