Постанова

від 06.06.2012 по справі 5023/336/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2012 р. Справа № 5023/336/12 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. -головуючий, Жукової Л.В. (доповідач), Грека Б.М.,

розглянувши касаційну скаргуРегіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області на рішеннягосподарського суду Харківської області від 28.02.2012 р. та постановуХарківського апеляційного господарського суду від 11.04.2012 р. у справі № 5023/336/12 господарського суду Харківської області за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області дотовариства з обмеженою відповідальністю "Сігма-Еталон" пророзірвання договору в судовому засіданні взяли участь представники від:

позивача: не з'явилися;

відповідача: ОСОБА_4 (дов. від 11.05.2012р.);

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна по Харківській області, звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Сігма-еталон" про розірвання договору купівлі-продажу № 1120 від 20.10.2005 року укладеного сторонами у справі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.02.2012 року (суддя Яризько В.О.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2012 року (головуючий суддя: Сіверін В.І., судді: Терещенко О.І., Медуниця О.Є.), апеляційну скаргу залишено без задоволення. Рішення господарського суду Харківської області від 28.02.2012 року залишено без змін.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 28.02.2012 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2012 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що господарськими судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.

Відповідач скористався правом, наданим ст. 111 2 ГПК України та надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржені судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами встановлено, що 20.10.2005 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Харківській області та ТОВ "Сігма-еталон" був укладений договір купівлі-продажу № 1120, на підставі якого відповідач придбав державне майно - оздоровчий табір "Орльонок", розташований за адресою: Харківська область, Дергачівский район, с. Черкаська Лозова, Київське шосе, 10, що знаходиться на балансі Державного інституту проектування підприємств коксохімічної промисловості "Гіпрококс".

Відповідно до п. 5.4 Договору відповідач взяв на себе зобов'язання щодо збереження профілю діяльності об'єкта приватизації.

Згідно звіту про оцінку майна оздоровчого табору "Орльонок" від 31.10.2004р. ТОВ "Юстпріват" до укладання спірного договору, вбачається, що деякі приміщення мали значний фізичний знос, зокрема пожежний резервуар, Є - 33% зносу, баня, Ж - 44% зносу, сауна, Ж - 44% зносу, медичний пункт, М - 39% зносу, побутові приміщення, П - 45% зносу, спальний корпус, Р - 42 % зносу, гуртожиток, Т - 42 % зносу, пожежний пост - 39% зносу, столова, Ц - 47% зносу, спальний корпус, Ю - 42% зносу, свердловина - 40% зносу, зливна яма № 2 - 42 % зносу, автомобільні шляхи - 40 % зносу, мережі ВК - 80% зносу, кабельні мережі - 80% зносу, канали тепломереж - 40 % зносу, зв'язок та сигналізація - 80% зносу, зовнішнє освітлення - 80% зносу; знос інших об'єктів менший та складає від 25% до 40% зносу. Ступінь будівельної готовності будинку Д-" склав 68%, готельного комплексу В-2 - 75,5 %, естради З - 81 %.

Крім того, що спальний корпус А-2 мав знос 24%, спальний корпус Б-2 - 24%, адміністративний медблок Г-2 - 26%, овочесховище, Ч - 25%, тобто лише ці чотири об'єкти з 29, що входять до складу оздоровчого табору "Орльонок" та були придбані відповідачем, мають знос до 26%.

З листа № 05-К Державного інституту проектування підприємств коксохімічної промисловості "Гіпрококс", на балансі якого перебував об'єкт приватизації, вбачається, що оздоровчий табір "Орльонок" не експлуатувався з 1995 року.

З матеріалів справи вбачається, що для проведення робіт з реконструкції, відповідач звернувся з листом від 21.11.2006р. № 03-03 до проектної організації ТОВ "Найс Проект" про розробку проекту реконструкції та кошторису для подальшої експлуатації та обслуговування дитячого оздоровчого комплексу "Орльонок".

Листом від 24.05.2007р. проектна організація повідомила відповідача про те, що в зв'язку з відсутністю права власності на земельну ділянку, розробка проекту реконструкції не є доцільною.

Пунктом 5.8. договору купівлі-продажу від 20.10.2005р. передбачений обов'язок покупця вжити заходів щодо закріплення земельної ділянки відповідно до вимог чинного законодавства.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач своєчасно розпочав оформлення правовстановлюючих документів, однак дана процедура затягнулася на декілька років не з вини відповідача.

Позивачем в акті перевірки від 12.12.2011р. № 65 зазначено, що відповідач не забезпечив відповідно до умов договору купівлі-продажу від 20.10.2005р. №1120 збереження профілю діяльності об'єкту приватизації з посиланням на рішення господарського суду Харківської області від 16.03.2011р. у справі №5023/431/11 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській області до ТОВ "Сігма-еталон" про стягнення штрафних санкцій.

Посилання скаржника на той факт, що нездійснення реконструкції придбаних приміщень не може свідчити про те, що об'єкт використовується не за профілем, оскільки докази про зміну профілю придбаних приміщень в матеріалах справи відсутні.

Відповідач звернувся до проектної організації ТОВ "Найс Проект" щодо реконструкції дитячого оздоровчого комплексу "Орльонок".

Відповідно до ст.37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах будівництва, що належать до IV і V категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт видається відповідними інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Згідно Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 р. № 553, Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням: 1) вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку виконання підготовчих робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. №466, підготовчі роботи - роботи з підготовки земельної ділянки, влаштування огородження будівельного майданчика та знесення будівель і споруд, порушення елементів благоустрою в межах відведеної земельної ділянки під забудову, вишукувальні роботи, роботи із спорудження тимчасових виробничих та побутових споруд, необхідних для організації і обслуговування будівництва, улаштування під'їзних шляхів, складування будівельних матеріалів, підведення тимчасових інженерних мереж, а також з винесення інженерних мереж та видалення зелених насаджень. Підготовчі роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію, а також після подання Державній архітектурно-будівельній інспекції або її територіальному органу (далі - Інспекція) повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, крім винесення інженерних мереж та видалення зелених насаджень, або отримання зареєстрованої декларації про початок виконання підготовчих робіт. Пунктом 18 зазначеного Порядку передбачено, що для отримання дозволу замовник (його уповноважена особа) має право особисто або надіслати рекомендованим листом з описом вкладення до Інспекції за місцезнаходженням об'єкта заяву про отримання дозволу за формою згідно з додатком 5.

Слід зауважити, що господарськими судами попередніх інстанцій вмотивовано відхилено твердження скаржника на те, що господарськими судами не було прийнято до уваги акт перевірки від 12.12.2011р., оскільки за умовами договору купівлі-продажу №1120 від 20.10.2005р. продавець має право здійснювати контроль за виконанням умов цього договору протягом 5 років з моменту нотаріального посвідчення договору, а зазначена перевірка проведена за межами цього строку.

Відповідно до п.1 ст.614 Цивільного кодексу України, особа яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності).

Згідно ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій стосовно того, що нездійснення реконструкції придбаного об'єкту, яка б могла дозволити відповідачу використовувати об'єкт за профілем, відбулося не з вини відповідача, оскільки до початку проведення реконструкції відповідач, на виконання вимог чинного законодавства, здійснював оформлення права власності на земельну ділянку, а документи, що посвідчують його право власності на земельну ділянку отриманий відповідачем лише 14.04.2011р, при цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем вжито усіх необхідних заходів, спрямованих на оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку та здійснення реконструкції об'єкту.

Решта доводів скаржника, викладені у касаційній скарзі зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, натомість обґрунтованих доводів про порушення судами норм процесуального права та матеріального права скаржником суду касаційної інстанції не наведено.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим ними обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятих у справі судових рішень.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 28.02.2012 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2012 р. у справі № 5023/336/12 залишити без змін.

Головуючий Черкащенко М.М.

Судді Жукова Л.В.

Грек Б.М.