Рішення

від 05.06.2012 по справі 8/5007/17/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "05" червня 2012 р. Справа № 8/5007/17/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Давидюка В.К.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - дов. від 06.03.12р.

ОСОБА_2 - протокол зборів учасників товариства №4 від 18.10.05р.

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Інтермаш" (м.Київ)

до Державного підприємства "Червоненський завод продтоварів" (смт.Червоне Андрушівського району)

про стягнення 293976,49 грн., розірвання Ліцензійного договору від 25.05.2005р. №057-205 РП, зобов'язання припинення використання винаходу

Строк розгляду спору продовжено за клопотанням сторони у відповідності до ч.3 ст. 69 ГПК України.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 293976,49 грн. заборгованості згідно Ліцензійного договору №057-205РП від 25.05.05р., з яких 245446,56 грн. - сума основного боргу, 15224,72 грн. - 3% річних та 33305,21 грн. - інфляційні, а також про розірвання укладеного між сторонами Ліцензійного договору №057-205РП від 25.05.05р. та зобов'язання відповідача припинити використання винаходу "Спосіб виробництва технічних рідин в потоці в процесі брагоректифікації" по патенту України №72066.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві. Просили суд задовольнити позов. Крім того, заперечували проти відкладення розгляду справи, оскільки вважають, що відповідач навмисно своїми діями затягує розгляд справи.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, надіслав до суду клопотання від 05.06.12р., в якому просить суд відкласти розгляд справи в зв'язку з відрядженням повноважного представника.

Суд відхиляє вказане клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки відповідачем не надано належних доказів в підтвердження заявленого клопотання. Крім того, в процесі розгляду справи відповідачем неодноразово направлялись клопотання про відкладення розгляду справи. Таким чином, суд вважає, що відповідач своїми діями навмисно затягує розгляд спору, тому відхиляє клопотання про відкладення розгляду справи.

У відповідності до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Суд дослідив в судовому засіданні документи, а саме: патент на винахід №72066, опис до патенту, ліцензійний договір від 25.05.05р., додатки до Ліцензійного договору, акти приймання-передачі, розрахунки суми боргу, листи-вимоги, акт звірки взаємних розрахунків, звіти відповідача, витяг з ЄДРПОУ та інші.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю "Інтермаш" є власником патенту України №72066 на винахід "Спосіб виробництва технічних рідин в потоці в процесі брагоректифікації", що підтверджується патентом на винахід №72066, описом бібліографічних відомостей до патенту та випискою від 15.05.12р. з Державного реєстру патентів України на винаходи (а.с.10-15, 60-61).

Відповідно до вимог ст. 418 ЦК України, право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

До об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать винаходи, корисні моделі, промислові зразки (ст. 420 ЦК України).

Як передбачено ч.3, ч.4 ст. 426 ЦК України, використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом. Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Пунктом 2 ч.1 ст. 464 ЦК України визначено, що майновими правами інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок є виключне право дозволяти використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка (видавати ліцензії)

Частиною 7 ст. 28 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" також передбачено, що власник патенту має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання винаходу (корисної моделі) на підставі ліцензійного договору.

Договір про передачу права власності на винахід (корисну модель) і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами (ч.8 ст. 28 вищевказаного Закону).

У відповідності до вищезазначених норм чинного законодавства, 25.05.05р. між сторонами був укладений Ліцензійний договір про надання дозволу на використання винаходу та НОУ-ХАУ до нього №057-2005РП (а.с.16-20), відповідно до умов якого позивач (ліцензіар) надає відповідачу (ліцензіату) на строк дії даного договору і за плату, виплачену ліцензіатом, невиключну ліцензію на використання винаходів, які охороняються патентами, а також зв'язані з ними "ноу-хау" (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 2.2 вказаного договору, ліцензіар передає ліцензіату необхідну і достатню для використання винаходу технічну та іншу документацію, здійснює надання технічної і іншої допомоги.

Ліцензійні платежі виплачуються в формі роялті, розмір і порядок оплати яких визначається додатковим погодженням сторін, які додаються до цього договору (п. 4.1 договору).

Згідно протоколу №1 від 25.05.05р. та додаткової угоди від 03.07.06р. до Ліцензійного договору, звітним періодом визначено місячний період, а розмір ліцензійних платежів (роялті) визначено на рівні 2% від відпускної ціни (без врахування акцизу та ПДВ) за 1 декалітр флегмового компоненту (а.с.21-23).

Як передбачено п.2.4 зазначеного Ліцензійного договору, сторони щоквартально складають акти про використання винаходу і при необхідності щомісячно, про кількість виробленої і проданої продукції.

У відповідності до п.6.1 договору та додаткової угоди до договору від 03.07.06р., ліцензіат зобов'язується протягом 10 днів після закінчення звітного періоду надати ліцензіару акт про використання об'єкту права інтелектуальної власності за узгодженою формою, в якому вказується обсяг реалізованої продукції за ліцензією та сума платежів роялті. Підписаний сторонами акт є підставою для взаєморозрахунків між ними.

Ліцензіар зобов'язується передати ліцензіату копії патенту на винахід, формули та опис винаходу, опис "ноу-хау", технологічний регламент або технологічну інструкцію протягом 5 робочих днів з дати укладання договору, та рекомендації по оптимальному використанню обладнання. Передача оформляється актом, який має бути підписаний представниками сторін та скріплений відтисками печаток сторін (п. 5.1 договору).

Позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за Ліцензійним договором та передав відповідачу всі необхідні документи для використання винаходу, що підтверджується актами приймання-передачі від 28.05.05р. та від 29.01.09р. (а.с.24-25).

Однак, відповідач свої зобов'язання по договору щодо сплати роялті за період з січня 2009 р. по грудень 2010 р. не виконав.

Як вбачається зі звітів відповідача за період 2009 - 2010 р.р., за останнім за вказаний період рахується заборгованість в сумі 245446,56 грн. (а.с.62-84).

29.12.11р. позивач надіслав відповідачеві лист-вимогу №11/41 про сплату боргу, яку останній залишив без задоволення (а.с.31-32).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 1107 ЦК України, розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі, зокрема, ліцензійного договору.

За ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону (ч.1 ст. 1109 ЦК України).

У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір (ч.3 ст. 1109 ЦК України).

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 245446,56 грн. основного боргу обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь 15224,72 грн. 3% річних та 33305,21 грн. інфляційних.

Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки вказаних зобов'язань (а.с.26-28), суд вважає, що 3% річних та інфляційні нараховані правильно, відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню.

Позивачем в позовній заяві також заявлено вимогу про розірвання Ліцензійного договору №057-205РП від 25.05.05р., укладеного між сторонами, а також про зобов'язання відповідача припинити використання винаходу "Спосіб виробництва технічних рідин в потоці в процесі брагоректифікації" по патенту України №72066.

Відповідно до ч.2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 2 ст. 1110 ЦК України визначено, що ліцензіар може відмовитися від ліцензійного договору у разі порушення ліцензіатом встановленого договором терміну початку використання об'єкта права інтелектуальної власності. Ліцензіар або ліцензіат можуть відмовитися від ліцензійного договору у разі порушення другою стороною інших умов договору.

Судом встановлено, що відповідач протягом тривалого періоду не виконував умови Ліцензійного договору щодо сплати ліцензійних платежів (роялті), що є істотним порушенням договору.

Судом також встановлено, що відповідач в супереч вимог п. 6.1. додаткової угоди не надав позивачу акти за 2011р. про використання об'єкту права інтелектуальної власності.

У додатковій угоді від 03.07.2006р. до ліцензійного договору сторони передбачили, що ненадання або несвоєчасне надання акту про використання об'єкту права інтелектуальної власності розглядається як припинення використання інтелектуальної власності .

Враховуючи, що судом встановлено істотні порушення договору зі сторони відповідача тому, у відповідності до ст. 651 ЦК України суд приходить до висновку про розірвання Ліцензійного договору №057-205РП від 25.05.05р., укладеного між сторонами.

А згідно п.8.1 даного договору, у випадку дострокового розірвання договору ліцензіат повинен негайно припинити виробництво продукції з використанням винаходу, "ноу-хау".

Відповідно до ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є припинення правовідношення.

Суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності (п.1 ч.2 ст. 432 ЦК України).

Статтею 466 Цивільного кодексу України також передбачено, що чинність майнових прав інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок може бути припинено достроково за ініціативою особи, якій вони належать, якщо це не суперечить умовам договору, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з вимогами ст. 34 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", будь-яке посягання на права власника патенту, передбачені статтею 28 цього Закону, вважається порушенням прав власника патенту, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. На вимогу власника патенту таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику патенту заподіяні збитки.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ч.2 ст. 653 ЦК України).

Враховуючи викладені вище вимоги законодавства, суд вважає позовні вимоги в частині розірвання Ліцензійного договору від 25.05.05р. та в частині зобов'язання відповідача припинити використання винаходу обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню

Відповідно до вимог ст.33 ГПК, України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу суду не надав, в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Як вище зазначалося, суд відхилив клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки відповідачем не надано належних доказів в підтвердження заявленого клопотання.

Крім того, в процесі розгляду справи відповідачем неодноразово направлялись клопотання про відкладення розгляду справи. Таким чином, суд вважає, що відповідач своїми діями затягує розгляд спору, тому відхиляє клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Червоненський завод продтоварів", 13434, Житомирська область, Андрушівський район, с. Червоне, вул. Перемоги, 14-а, код ЄДРПОУ 00374663

на користь Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Інтермаш", юридична адреса: 03190, м. Київ, пров. Бабушкіна, 3; фактична адреса: 03190, м. Київ, пров. Баумана, 9/12, код ЄДРПОУ 30219014

- 245446,56 грн. - основного боргу;

- 15224,72 грн. - 3% річних;

- 33305,21 грн. - інфляційних;

- 6952,53 грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору з вимог майнового та немайнового характеру.

3. Розірвати Ліцензійний договір №057-2005РП від 25.05.05р., укладений між Науково-виробничим товариством з обмеженою відповідальністю "Інтермаш" (юридична адреса: 03190, м. Київ, пров. Бабушкіна, 3; фактична адреса: 03190, м. Київ, пров. Баумана, 9/12, код ЄДРПОУ 30219014) та Державним підприємством "Червоненський завод продтоварів" (13434, Житомирська область, Андрушівський район, с. Червоне, вул. Перемоги, 14-а, код ЄДРПОУ 00374663).

4. Державному підприємству "Червоненський завод продтоварів" (13434, Житомирська область, Андрушівський район, с. Червоне, вул. Перемоги, 14-а, код ЄДРПОУ 00374663) припинити використання винаходу "Спосіб виробництва технічних рідин в потоці в процесі брагоректифікації" по патенту України №72066.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання: 11.06.12

Суддя Давидюк В.К.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - відповідачу (рек. з пов. про вручення)