Постанова

від 16.07.2012 по справі 8/5007/17/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"16" липня 2012 р. Справа №8/5007/17/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Гулова А.Г. ,

суддя Маціщук А.В.

за участю представників сторін:

від позивача:

від відповідача:

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Державного підприємства "Червоненський завод продтоварів"

на рішення господарського суду Житомирської області від 05.06.12р.

у справі №8/5007/17/12 (суддя Давидюк В.К.)

за позовом Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Інтермаш"

до Державного підприємства "Червоненський завод продтоварів"

про стягнення 293976,49грн., розірвання Ліцензійного договору від 25.05.2005р. №057-205 РП, зобов'язання припинення використання винаходу

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 05.06.2012р. у справі №8/5007/17/12 позов Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Інтермаш" до Державного підприємства "Червоненський завод продтоварів" про стягнення в сумі 293 976грн. 49коп., з яких 245 466,56грн. - сума основного боргу, 15224,72грн. - 3% річних та 33305,21 грн. - інфляційні, а також про розірвання укладеного між сторонами Ліцензійного договору №057-205РП від 25.05.2005 року та зобов`язання відповідача припинити використання винаходу "Спосіб виробництва технічних рідин в потоці в процесі брагоректифікації" по патенту України №72066 задоволено в повному обсязі.

Приймаючи вищезазначене рішення, місцевий суд виходив з того, що позивач - Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю "Інтермаш" є власником патенту України №72066 на винахід "Спосіб виробництва технічних рідин в потоці в процесі брагоректифікації", що підтверджується патентом на винахід №72066, описом бібліографічних відомостей до патенту та випискою від 15.05.2012р. з Державного реєстру патентів України на винаходи (а.с.10-15, 60-61).

На підставі права власності на вказаний вище патент, Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Інтермаш" 25.05.2005 року уклало з Державним підприємством "Червоненський завод продтоварів" ліцензійний договір про надання дозволу на використання винаходу та НОУ-ХАУ до нього №057-2005РП (а.с.16-20), відповідно до умов якого позивач (ліцензіар) надає відповідачу (ліцензіату) на строк дії даного договору і за плату, виплачену ліцензіатом, невиключну ліцензію на використання винаходів, які охороняються патентами, а також зв'язані з ними "ноу-хау" (п. 2.1 договору).

Плата за договором надходить ліцензійними платежами, які виплачуються у формі роялті, розмір і порядок оплати яких визначається додатковим погодженням сторін, які додаються до цього договору (п.4.1 договору) (а.с.21).

Місцевим господарським судом з актів приймання-передачі від 28.05.2005 року та від 29.01.2009 року (а.с.24-25) встановлено, що позивач належним чином виконав взяті на себе зобов`язання за ліцензійним договором щодо передачі відповідачу всіх необхідних документів для використання винаходу.

Разом з тим, відповідач свої зобов`язання по вказаному вище договору щодо сплати роялті за період з січня 2009р. по грудень 2010р. не виконав, у зв`язку з чим, за останнім утворилася заборгованість за вказаний період в сумі 245446,56грн., що вбачається зі звітів відповідача (а.с.62-84).

У зв`язку з наведеним вище та у відповідності до правоположень зазначених в ст.625 ЦК України позивач за порушення строків оплати, нарахував відповідачу 3% річних в сумі 15224,72 грн. та інфляційні в сумі 33305,21грн. за період з січня 2009 року по лютий 2012 року.

З урахуванням умов укладеного між сторонами договору, місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність правових підстав, за яких підлягають до задоволення позовні вимоги в частині стягнення 245 466,56грн. - суми основного боргу за період з січня 2009р. по грудень 2010р., 15224,72грн. - 3% річних та 33305,21 грн. - інфляційних за період з січня 2009 року по лютий 2012 року.

Разом з тим, суд першої інстанції задоволив позовні вимоги позивача щодо розірвання укладеного між сторонами Ліцензійного договору №057-205РП від 25.05.2005 року та зобов`язав Державне підприємство "Червоненський завод продтоварів" припинити використовувати винахід "Спосіб виробництва технічних рідин в потоці в процесі брагоректифікації" по патенту України №72066 виходячи з того, що відповідач в супереч вимогам п.6.1 додаткової угоди від 03.07.2006 року до Ліцензійного договору №057-2005РП від 25.05.2005 року не надав позивачу акти за 2011 рік про використання об`єкту права інтелектуальної власності та в сукупності з цим, ще й протягом тривалого періоду часу не виконував умов Ліцензійного договору щодо сплати ліцензійних платежів (роялті), що за своєю структурою є істотним порушенням договору та у відповідності до вище згаданої додаткової угоди розцінюється, як припинення використання інтелектуальної власності.

Враховуючи положення чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази на підтвердження факту заборгованості у відповідача та порушення останнім договірних зобов`язань, суд першої інстанції дійшов до висновку про задоволення позовних вимог заявлених позивачем.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство "Червоненський завод продтоварів" звернулось з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області від 05.06.2012р. у справі №8/5007/17/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апелянт вважає, що рішення господарського суду прийняте за неповного з`ясування всіх фактичних обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник вказує наступне.

Зі слів апелянта, оскаржуване рішення від 05.06.2012 року по справі №8/5007/17/12 було прийняте судом без участі представника відповідача, хоча до початку розгляду справи від скаржника був направлений лист №01-118 від 05.06.2012 року в якому звучало прохання про відкладення розгляду справи на більш тривалий термін у зв`язку з відрядженням провідного юрисконсульта до Вищого господарського суду України, що в свою чергу потягло за собою порушення принципів судочинства, таких як рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін, гласність розгляду справ, передбачених ст.ст.4-2 - 4-4 ГПК України, а також порушено право на судовий захист передбачений ст.ст.2, 6 Закону України "Про судоустрій".

Крім того, скаржник посилається на ст.654 ЦК України, відповідно до якої зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту, що зі слів скаржника позивачем зроблено не було.

Також, скаржник в своїй апеляційній скарзі здійснив посилання на ч.2 ст.651 та стверджує, що відповідно до правоположень вказаної статті на його думку в діях їхнього підприємства не вбачається істотних порушень договору, а натомість має місце завдання майнової шкоди, відшкодування якої здійснюється в інший спосіб.

Враховуючи наведені вище аргументи на підтвердження своєї правової позиції, скаржник вважає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не було належним чином досліджено обставини справи та положення діючого законодавства, у зв'язку з чим рішення місцевого суду є неправомірним, тому останнє слід скасувати.

Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що відповідачем не заперечується факту укладення ліцензійного договору, його дійсність та не заперечується факту невиконання ним даного договору. Також, відповідачем не заперечується наявність боргу перед позивачем за невиконання умов договору в розмірі суми заявленої останнім. Крім того, позивач у своєму відзиві звертає увагу суду на той факт, що твердження відповідача щодо порушення його права на судовий захист, в зв`язку з розглядом справи за відсутності його представника є необгрунтованими враховуючи ті обставини, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи та будучи обізнаним про ведення судової справи, не надіслав на адресу суду першої інстанції свої заперечення проти позову. Разом з тим, позивач не погоджується з посиланнями скаржника на ст.654 ЦК України, оскільки дана стаття стосується форми розірвання договору за згодою сторін (усна, письмова, нотаріальна), а не підстав та способів такого розірвання. Щодо міркувань скаржника стосовно нібито того, що несплата ліцензійних платежів не є істотним порушенням умов договору позивач зазначає, що дані міркування ніяким чином не співвідносяться з нормами законодавства та сутністю правового регулювання правовідносин. На підставі наведеного, позивач просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Державного підприємства "Червоненський завод продтоварів" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 05.06.2012 року у справі №8/5007/17/12 - без змін.

16 липня 2012 року в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду представник Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Інтермаш" Вальчук І.О. заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення на обгрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 05.06.2012р. у справі №8/5007/17/12 є цілком законним та обгрунтованим, а тому просить дане рішення залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Директор Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Інтермаш" - Рудаков В.К. підтримав позицію Вальчука І.О. та просить суд рішення господарського суду Житомирської області від 05.06.2012р. у справі №8/5007/17/12 залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги ДП "Червоненський завод продтоварів" - відмовити.

Представник скаржника в судове засідання не з'явився. Скаржник, 16 липня 2012 року, перед початком судового засідання, в порядку, передбаченому ст. 2-1 ГПК України, подав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, в зв`язку з перебуванням провідного юрисконсульта на лікарняному.

Враховуючи приписи ст.ст.101,102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що сторони були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені сторонам у справі (а.с.104-105), не позбавляв скаржника можливості направити в засідання суду іншого представника, так як нормами ГПК України не обмежено коло осіб, які можуть здійснювати представництво інтересів юридичної особи в суді, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника скаржника.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Колегією суддів Рівненського апеляційного господарського суду встановлено, що Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю "Інтермаш" є власником патенту України №72066 на винахід "Спосіб виробництва технічних рідин в потоці в процесі брагоректифікації", наведений факт підтверджується патентом на винахід №72066, описом бібліографічних відомостей до патенту та випискою від 15.05.2012р. з Державного реєстру патентів України на винаходи (а.с.10-15, 60-61).

Зі статті 418 ЦК України кореспондується, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Статтею 420 ЦК України, визначено вичерпний перелік об`єктів права інтелектуальної власності до яких в тому числі відносяться винаходи, корисні моделі, промислові зразки.

Відповідно до ч.3, ч.4 ст.426 ЦК України, використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом. Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Пунктом 2 ч.1 ст.464 ЦК України визначено, що майновими правами інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок є виключне право дозволяти використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка (видавати ліцензії).

Частиною 7 ст.28 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" №1771-ІІІ від 01.06.2000 року також передбачено, що власник патенту має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання винаходу (корисної моделі) на підставі ліцензійного договору.

За ліцензійним договором власник патенту (ліцензіар) передає право на використання винаходу (корисної моделі) іншій особі (ліцензіату), яка бере на себе зобов'язання вносити ліцензіару обумовлені договором платежі і здійснювати інші дії, передбачені договором про виключну або невиключну ліцензію.

За договором про невиключну ліцензію ліцензіар передає право на використання винаходу (корисної моделі) ліцензіату, залишаючи за собою право на використання винаходу (корисної моделі), включаючи право надання ліцензій іншим особам.

Договір про передачу права власності на винахід (корисну модель) і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами, дані норми закріплені в ч.8 ст.28 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" №1771-ІІІ від 01.06.2000 року.

З матеріалів справи вбачається, що 25.05.2005р. між Науково-виробничим товариством з обмеженою відповідальністю "Інтермаш" та Державним підприємством "Червоненський завод продтоварів" був укладений Ліцензійний договір про надання дозволу на використання винаходу та НОУ-ХАУ до нього №057-2005РП (а.с.16-20), відповідно до умов якого Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю "Інтермаш" (ліцензіар) надає Державному підприємству "Червоненський завод продтоварів" (ліцензіату) на строк дії даного договору і за плату, виплачену ліцензіатом, невиключну ліцензію на використання винаходів, які охороняються патентами, а також зв'язані з ними "ноу-хау" (п. 2.1 договору).

Згідно з п.2.2 вказаного договору, ліцензіар передає ліцензіату необхідну і достатню для використання винаходу технічну та іншу документацію, здійснює надання технічної і іншої допомоги.

Відповідно до п.4.1 Договору плата за договором надходить ліцензійними платежами, які виплачуються у формі роялті, розмір і порядок оплати яких визначається додатковим погодженням сторін, яке додається до цього договору (а.с.21).

Згідно протоколу №1 від 25.05.2005р. та додаткової угоди від 03.07.2006р. до Ліцензійного договору, звітним періодом визначено місячний період, а розмір ліцензійних платежів (роялті) визначено на рівні 2% від відпускної ціни (без врахування акцизу та ПДВ) за 1 декалітр флегмового компоненту (а.с.21-23).

Як передбачено п.2.4 зазначеного Ліцензійного договору, сторони щоквартально складають акти про використання винаходу і при необхідності щомісячно, про кількість виробленої і проданої продукції.

У відповідності до п.6.1 Договору та додаткової угоди до договору від 03.07.2006р., ліцензіат зобов'язується протягом 10 днів після закінчення звітного періоду надати ліцензіару акт про використання об'єкту права інтелектуальної власності за узгодженою формою, в якому вказується обсяг реалізованої продукції за ліцензією та сума платежів роялті. Підписаний сторонами акт є підставою для взаєморозрахунків між ними.

Ліцензіар зобов'язується передати ліцензіату копії патенту на винахід, формули та опис винаходу, опис "ноу-хау", технологічний регламент або технологічну інструкцію протягом 5 робочих днів з дати укладання договору, та рекомендації по оптимальному використанню обладнання. Передача оформляється актом, який має бути підписаний представниками сторін та скріплений відтисками печаток сторін (п. 5.1 договору).

З актів приймання-передачі від 28.05.2005 року та від 29.01.2009 року (а.с.24-25) апеляційним господарським судом встановлено, що позивач зі своєї сторони належним чином виконав взяті на себе зобов`язання за Ліцензійним договором №057-2005РП від 25.05.2005 року та передав відповідачу всі необхідні документи для використання винаходу.

В зв `язку з тим, що відповідач свої зобов`язання по Договору щодо сплати роялті не виконав, у зв`язку з чим за останнім утворилася заборгованість в сумі 245446,56грн. за період з січня 2009 року по грудень 2010 року. Факт наявності заборгованості в сумі 245446,56грн. за вказаний вище період, вбачається зі звітів відповідача за період з січня 2009 року по грудень 2010 року (а.с.62-84).

29 грудня 2011 року Науково-виробничим товариством з обмеженою відповідальністю "Інтермаш" на адресу Державного підприємства "Червоненський завод продтоварів" було надіслано лист-вимогу №11/41 про сплату боргу, на який відповідач не відреагував (а.с.31-32).

З наведеного вище вбачається, що відповідач зі свого боку порушив зобов`язання.

На момент розгляду справи судом першої інстанції відповідачем не було подано жодних доказів щодо оплати вказаної суми коштів.

Аналізуючи встановлені обставини справи, слід враховувати наступні положення чинного законодавства.

З положень ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст.525,526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.1107 ЦК України, розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі, зокрема, ліцензійного договору.

За ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону (ч.1 ст.1109 ЦК України).

У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір (ч.3 ст. 1109 ЦК України).

Враховуючи вищенаведені обставини справи та норми чинного законодавства, апеляційний господарський суд цілком згідний з висновком суду першої інстанції на рахунок того, що позовні вимоги в частині стягнення 245446,56грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають до задоволення, згідно поданого позивачем розрахунку за період з 01 січня 2009 року по грудень 2010 року.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі та у відповідності з вищенаведеним правоположенням чинного законодавства позивач нарахував відповідачу 3% річних від простроченої суми в розмірі 15224,72грн. за період з січня 2009 року по лютий 2012 року та інфляційні в сумі 33305,21грн. за період з січня 2009 року по лютий 2012 року.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних (а.с.26,28) місцевий суд зробив висновок, що дані суми нараховані позивачем правомірно та задовольнив їх.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду перевіривши правомірність нарахування сум зазначених у вказаних вище розрахунках щодо нарахування 3% річних та інфляційних погоджується з висновком місцевого суду на рахунок обґрунтованості та правомірності іх стягнення з відповідача.

Разом з тим, суд першої інстанції задоволив позовні вимоги Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю "Інтермаш" щодо розірвання Ліцензійного договору №057-205РП від 25.05.2005р., укладеного між сторонами, а також щодо зобов`язання Державного підприємства "Червоненський завод продтоварів" припинити використання винаходу "Спосіб виробництва технічних рідин в потоці в процесі брагоректифікації" по патенту України №72066.

Розглядаючи дані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції враховує наступні положення діючого законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 2 ст.1110 ЦК України визначено, що ліцензіар може відмовитися від ліцензійного договору у разі порушення ліцензіатом встановленого договором терміну початку використання об'єкта права інтелектуальної власності. Ліцензіар або ліцензіат можуть відмовитися від ліцензійного договору у разі порушення другою стороною інших умов договору.

Статтею 466 ЦК України передбачено, що чинність майнових прав інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок може бути припинено достроково за ініціативою особи, якій вони належать, якщо це не суперечить умовам договору, а також в інших випадках, передбачених законом.

Отже, колегією суддів з матеріалів справи встановлено та враховано при прийнятті рішення той факт, що Державне підприємство "Червоненський завод продтоварів" належним чином не виконувало умов Ліцензійного договору щодо сплати ліцензійних платежів (роялті) та всупереч п.6.1. додаткової угоди від 03.07.2006р. не надало позивачу акти щодо використання об`єкту права інтелектуальної власності за узгодженою формою про обсяг реалізованої продукції за ліцензією за 2011 рік, що за своєю правовою природою є істотним порушенням умов договору.

Крім того в ч.2 п.6.1. додаткової угоди від 03.07.2006р. до ліцензійного договору сторони передбачили, що ненадання або несвоєчасне надання акту про використання об`єкту права інтелектуальної власності з боку Ліцензіата розглядається Ліцензіаром як припинення використання об`єктів права інтелектуальної власності за ліцензійним договором.

Відповідно до ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є припинення правовідношення.

Відповідно до п.1, ч.2 ст.432 ЦК України суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності.

Частиною 2 ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Підсумовуючи викладене вище, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про наявність правових підстав для розірвання ліцензійного договору №057-205РП від 25.05.2005р. укладеного між Науково-виробничим товариством з обмеженою відповідальністю "Інтермаш" та Державним підприємством "Червоненський завод продтоварів" та зобов`язання останнього припинити використання винаходу "Спосіб виробництва технічних рідин в потоці в процесі брагоректифікації" по патенту України №72066.

Посилання скаржника на порушення його права на судовий захист, в зв`язку з розглядом справи за відсутності представника відповідача є безпідставними та необгрунтованими, оскільки представник відповідача тричі в судове засідання не з`явився, хоча відповідач був завчасно повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями, крім того відзиву на позов з обгрунтованими запереченнями не подав.

В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи апелянта спростовуються матеріалами справи, наведеним вище та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Отже, судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду Житомирської області від 05.06.2012р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства "Червоненський завод продтоварів" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 05.06.2012р. у справі №8/5007/17/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства "Червоненський завод продтоварів" - без задоволення.

2. Справу №8/5007/17/12 надіслати в господарський суд Житомирської області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.