Рішення

від 07.06.2012 по справі 5011-55/3658-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-55/3658-2012 07.06.12

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

за участі секретаря Іванова О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями «Основа-Солсиф»у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО БЕТОН СЕРВІС»

про: стягнення 114 538,00 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача -ОСОБА_2 -(довір № 613 від 01.04.2011р.)

від Відповідача - ОСОБА_3 -(довір. № б/н від 25.04.2012р.);

СУТЬ СПРАВИ:

Спільне українсько-французьке підприємство з іноземними інвестиціями «Основа-Солсиф» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі -Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО БЕТОН СЕРВІС» (далі -Відповідач) про стягнення 114 538,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2012р. порушено провадження у справі за вказаними позовними вимогами, розгляд справи призначено на 11.04.2012р.

11.04.2012р. через канцелярію суду від Позивача надійшла для залучення до матеріалів справи копія супровідного листа до Акту звіряння взаємних розрахунків із доказами направлення його Відповідачу.

11.04.2012р. від Позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої Позивач просив стягнути з Відповідача суму боргу у розмірі -110 538,00грн.

Позовні вимоги розглядаються з урахуванням їх уточнення (зменшення) на підставі ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2012р. розгляд справи було відкладено на 16.05.2012р. у зв'язку з неявкою в судове засідання представника Відповідача, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

11.05.2012р. від Відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позов, відповідно до якого Відповідач заперечив проти позовних вимог, просив суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що вимоги Позивача є безпідставними, не підтверджуються належними і допустимими доказами.

16.05.2012р. від Позивача через канцелярію суду надійшли для залучення до матеріалів справи платіжне доручення № 22 від 21.03.2012р. на суму 2000,00грн. та платіжне доручення № 3 від 04.04.2012р. на суму 2000,00грн.

В судовому засіданні 16.05.2012р. від представників сторін надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.

В судовому засіданні 16.05.2012р. було оголошено перерву до 31.05.2012р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2012р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

30.05.2012р. від Позивача надійшли для залучення до матеріалів справи письмові заперечення на відзив Відповідача.

30.05.2012р. від Позивача надійшли для залучення до матеріалів справи додаткові документи, а саме: видаткова накладна №РН-00191 від 31.07.2010р., видаткова накладна №РН-00217 від 31.08.2010р.,видаткова накладна №РН-00254 від 30.09.2010р., довіреність серії НБК №459576 від 01.09.10р., видаткова накладна №РН-00285 від 31.10.2010р., видаткова накладна №РН-00310 від 30.11.2010р., довіреність серії ЯОЧ №592542 від 01.11.10р.,видаткова накладна №РН-00335 від 31.12.2010р., видаткова накладна №РН-00147 від 31.05.2011р., довіреність №7 від 01.05.11р., видаткова накладна №РН-00190 від 30.06.2011р., довіреність №8 від 01.06.11р., видаткова накладна №РН-00233 від 31.07.2011р., довіреність №4 від 01.07.11р.

В судовому засіданні було оголошено перерву до 07.06.2012р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

05.06.2012р. від Відповідача надійшли письмові пояснення по суті спору та клопотання про залишення позову без розгляду.

07.06.2012р. від Позивача через канцелярію надійшла для залучення до матеріалів справи довідка щодо відсутності інших договорів між сторонами крім Договору № 14 від 01.07.2010р.

07.06.2012р. від Позивача через канцелярію надійшли для письмові пояснення по суті справи.

В судовому засіданні 07.06.2012р. представник Позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням їх зменшення, просив суд задовольнити позов.

Відповідач у судовому засіданні 07.06.2012р. заперечив проти позовних вимог, підтримав клопотання про залишення позову без розгляду.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази та заслухавши в засіданні пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.07.2010 року між Позивачем (Виконавець) та Відповідачем (Замовник) укладено Договір продажу товарного бетону №14.

Пунктом 1 Договору встановлено, що даний Договір регулює порядок взаємодії та взаєморозрахунків Сторін при виконанні Виконавцем доручень Замовника по виготовленню та продажу товарного бетону.

Відповідно до п.2.2.3 Договору, Замовник зобов'язується прийняти товар шляхом підписання накладних з відміткою відтиску штампу Замовника.

Згідно до п.3.2 Договору, ціна бетонної суміші та вартість її доставки вказана у прас-листі -Додаток № 1, який є невід'ємною частиною даного Договору.

Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та дія протягом 12 місяців з цієї дати.

Вартість товарного бетону за його якісними показниками Сторони за Договором визначили у Додатку №1 до Договору від 01.07.10р.

На виконання умов Договору, у відповідності із заявками Замовника з липня 2010 року по серпень 2011 року Виконавцем було відвантажено Замовнику товарного бетону на загальну суму 710 401,24 грн., що підтверджується накладними №205636, №205637, №205640, №205641, №205644, №205647, №205651, №205205-№205213, №206526, №206540, №206543, №203290, №203292, №203293, №203295, №203297, №203299, №203302, №203304, №202880. №202877, №202875, №202874, №202804, №202805, №202807, №202810, №202824, №203302, №205703, №205712, №205715, які скріплені підписами сторін без заперечень та зауважень.

Відповідач отриманий товар оплатив частково, на загальну суму 599 863,24 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які були надані Позивачем та містяться в матеріалах справи.

У зв'язку з частковою оплатою Відповідачем поставленого Позивачем товару, утворилась заборгованість у розмірі 110 538, 00 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), яка заявлена Позивачем до стягнення з Відповідача.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов, який міститься в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню в повному обсягу враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

На виконання умов Договору, у відповідності із заявками Замовника з липня 2010 року по серпень 2011 року Виконавцем було відвантажено Замовнику товарного бетону на загальну суму 710 401,24 грн., що підтверджується накладними №205636, №205637, №205640, №205641, №205644, №205647, №205651, №205205-№205213, №206526, №206540, №206543, №203290, №203292, №203293, №203295, №203297, №203299, №203302, №203304, №202880. №202877, №202875, №202874, №202804, №202805, №202807, №202810, №202824, №203302, №205703, №205712, №205715, які скріплені підписами сторін без заперечень та зауважень.

Відповідач отриманий товар оплатив частково, на загальну суму 599 863,24 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які були надані Позивачем та містяться в матеріалах справи.

У зв'язку з частковою оплатою Відповідачем поставленого Позивачем товару, утворилась заборгованість у розмірі 110 538, 00 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), яка заявлена Позивачем до стягнення з Відповідача.

Відтак, решта несплаченої суми, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов'язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, становить 110 538,00 грн.

Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання має на вимогу кредитора сплатити заборгованість.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед позивачем за поставлений товар підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст.4-3,33 Господарського процесуального кодексу не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі у сумі 110 538,00 грн.

Крім того, суд не приймає заперечення Відповідача викладені у відзиві на позов, з огляду на таке:

У відзиві на позов Відповідач посилається на невизначеність конкретної особи, яка підписувала видаткові накладні на отримання товарного бетону за період з липня 2010р. по липень 2011р.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Аналогічні приписи містяться і в ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Тобто підпис сторони (сторін) на правочині підтверджує лише форму правочину, в якій його вчинено - письмову, а відповідно, сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки на документі, вчиненому в письмовій формі.

Таким чином наявність печатки на спірних документах є свідченням скріплення не підпису особи, а самих документів. Вказана позиція крім того, підтримується й Постановою Вищого Господарського суду України від 01.11.2011р. у справі № 21/235-09.

Крім того, доказів втрати печатки Відповідачем та доказів наявності службового розслідування за фактом незаконного використання печатки відповідачем не надано.

Як вбачається з листа Відповідача №0001 від 15.02.12р.. останній, посилаючись на несплачені рахунки фактури погоджується з розміром суми боргу та просить відстрочку для погашення заборгованості до 01.07.12р., що крім іншого підтверджує існування заборгованості Відповідача перед Позивачем.

Суд не приймає позицію Відповідача, щодо того, що Позивачем було фактично змінені підстави позову, шляхом подання накладних, оскільки позовні вимоги заявлені щодо стягнення заборгованості за Договором продажу товарного бетону № 14 від 01.07.2010р. Сторона не позбавлена можливості в процесі розгляду справи, керуючись ст.22 Господарського процесуального кодексу України, надавати додаткові докази на підтвердження своєї позиції.

До того ж суд відмовляє у задоволенні клопотання Відповідача про припинення провадження у справі, у зв'язку з його безпідставністю та необґрунтованістю.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати розподіляються пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями «Основа-Солсиф»у формі товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 20057315) задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО БЕТОН СЕРВІС»(код ЄДРПОУ 36703480) на користь Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями «Основа-Солсиф»у формі товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 20057315) основний борг у розмірі 110 538,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО БЕТОН СЕРВІС»(код ЄДРПОУ 36703480) на користь Спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями «Основа-Солсиф»у формі товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 20057315) судовий збір в розмірі 2290,76 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 07.06.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 11.06.2012р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.

Суддя Н.І. Ягічева