Рішення

від 15.05.2012 по справі 10/016-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" травня 2012 р. Справа № 10/016-12

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 10/016-12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будгарант-2010», м. Київ;

до комунального підприємства «Управління міським господарством»

Вишневої міської ради Києво-Святошинського району

Київської області, м. Вишневе;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача -Головного управління державної казначейської служби

України у Київській області, м. Київ;

про стягнення 16934,17 грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 22.02.2012р. б/н;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 22.11.2011р. № 1313;

від третьої особи: не з'явився.

обставини справи:

До господарського суду Київської області звернулось з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Будгарант-2010»(надалі -позивач) до комунального підприємства «Управління міським господарством»Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (надалі -відповідач) про стягнення 16934,17 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 06-04-03 на проведення підрядних робіт від 01.06.2011р., відповідач у визначений строк не розрахувався за виконані позивачем підрядні роботи, в результаті чого утворилась заборгованість в сумі 15816 грн., за прострочення сплати якої нараховані пеня в сумі 1007,46 грн. та втрати від інфляції в розмірі 110,71 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.03.2012р. порушено провадження у справі № 10/016-12, на підставі ст. 27 ГПК України залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Головне управління державної казначейської служби України у Київській області (надалі -третя особа), призначено судове засідання на 10.04.2012р.

Представник позивача в судове засідання 10.04.2012р. не з'явився, проте через канцелярію суду надійшов лист б/н від 10.04.2012р., в якому останній підтримує позовні вимоги та просить суд здійснювати розгляд справи без участі його повноважного представника.

Представник відповідача в судове засідання 10.04.2012р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 28.03.2012р. не виконав, витребувані документи, в тому числі відзив на позов, до суду не надіслав.

Представник третьої особи в судове засідання також не з'явився, проте через канцелярію суду надійшли письмові пояснення № 15-33/13-250 від 09.04.2012р., в яких останній зазначає, що у зв'язку з відсутністю фінансування, Договір № 06-04-03 від 01.06.2011р. був знятий з реєстрації в управлінні державної казначейської служби України у Києво-Святошинському районі Київської області, про що складена Додаткова угода № 1 від 29.12.2011 р.

Ухвалою від 10.04.2012р. суд відклав розгляд справи на 19.04.2012 р., у зв'язку із неявкою в судове засідання представників сторін і третьої особи, неподанням витребуваних доказів та необхідністю витребування нових доказів у справі.

Представник позивача в судове засідання 19.04.2012р. повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 10.04.2012р. не виконав, письмових пояснень до суду не надіслав.

Представник відповідача в судове засідання 19.04.2012р. також не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 28.03.2012р. та від 10.04.2012р. повторно не виконав, витребувані документи, в тому числі відзив на позов, до суду не надіслав.

Присутнім у судовому засіданні 19.04.2012р. представником третьої особи надані додаткові пояснення № 15-33/13-264 від 18.04.2012 р., в яких останній зазначає, що витребувана судом Додаткова угода № 1 від 29.12.2011 р. була передана комунальному підприємству «Управління міським господарством»та відсутня на зберіганні в органі державної казначейської служби.

Ухвалою від 19.04.2012р. суд відклав розгляд справи на 15.05.2012 р., у зв'язку із неявкою в судове засідання представників сторін та неподанням витребуваних доказів.

Присутній у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, з підстав зазначених у позовній заяві, та надав витребувані судом додаткові письмові пояснення по суті спору.

Присутній у судовому засіданні представник позивача проти факту виконання позивачем робіт за Договором № 06-04-03 на проведення підрядних робіт від 01.06.2011р. та наявності заборгованості в розмірі 15816,00 грн. не заперечував, проте зазначив про неможливість виконання відповідачем зобов'язань по вказаному договору, у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування. При цьому, відповідач вимоги суду, викладені в ухвалах від 28.03.2012р., від 10.04.2012р., від 19.04.2012р. не виконав, витребувані документи, в тому числі відзив на позов, до суду не надав.

Крім того, представники сторін зазначили про відсутність витребуваної судом Додаткової угоди № 1 від 29.12.2011р., на наявність якої у своїх поясненнях посилалась третя особа, оскільки зазначена додаткова угода між сторонами ніколи не укладалась.

Представник третьої особи в засідання суду не зявився, про причини неявки господарський суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи обмеженість строків вирішення спору, встановлених ст. 69 ГПК України, та відсутність документів, що підтверджують неможливість прибуття в судове засідання представника третьої особи, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника третьої особи, за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2011р. між комунальним підприємством «Управління міським господарством»(за договором -сторона 1) та товариством з обмеженою відповідальністю «Будгарант-2010»(за договором -сторона 2) було укладено Договір № 06-04-03 на проведення підрядних робіт.

Пунктами 1.1, 3.1, 8.1 та 12.1 договору передбачено, що сторона 1 за рахунок бюджетних коштів оплачує, а сторона 2 бере на себе зобов'язання по виконанню робіт по капітальному ремонту житлового фонду (утеплення фасаду) за адресою: вул. Жовтнева, 37 в м. Вишневе Київської області.

Згідно протоколу узгодження договірної ціни (додаток №2) загальна ціна робіт за цим договором складає 15816,00 грн. Остаточна вартість робіт визначається згідно акту виконаних робіт, підписаного сторонами впродовж всього терміну дії договору, але не більше вартості робіт, зазначеної в проектно-кошторисній документації (п.п. 3.1., 3.2. договору).

Відповідно до п. 8.1. договору, роботи вважаються виконаними після підписання сторонами акту виконаних робіт за формою КБ-2в.

Згідно п. 12.1. договору, договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2011р.

Судом встановлено, що позивач свої обов'язки за договором в частині виконання підрядних робіт виконав належним чином.

Так, на виконання умов договору позивачем виконані, а відповідачем прийняті підрядні роботи загальною вартістю 15816,00 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на Акті приймання виконаних підрядних робіт за червень 2011 року від 24.06.2011р. (форма КБ-2в), копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до п.п. 6.2.1., 6.3. договору, сторона 1 здійснює оплату по факту підписання акта виконаних робіт, впродовж 3-х банківських днів, з моменту підписання такого акта, після надходження на його рахунки бюджетних коштів. Оплата виконаних робіт проводиться стороною 1 після надходження на розрахункові рахунки сторони 1 бюджетних коштів.

Згідно з п.п. 6.5., 6.6., 6.7. договору, у разі затримки бюджетного фінансування відповідач має повідомити позивача письмово про відповідні обставини, оплатити роботи протягом 10 банківських днів після відновлення фінансування, однак в будь-якому разі не пізніше 90 банківських днів з дати підписання актів виконаних робіт.

Листом за вих. № 120 від 23.02.2012р. відповідач повідомив позивача про відсутність бюджетного фінансування.

Крім того, наявність заборгованості відповідача за Договором № 06-04-03 від 01.06.2011р. у сумі 15816,00 грн. також підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків від 02.12.2011р.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У відповідності до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, встановлено порядок оплати за договором підряду, а саме: якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно ч 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на вищенаведене та підписання відповідачем акту приймання виконаних підрядних робіт без будь-яких зауважень чи заперечень щодо обсягу та якості виконаних робіт, свідчить про прийняття останнім цих робіт та, відповідно, породжує у відповідача обов'язок по їх оплаті у строки, визначені договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування, як на підставу звільнення від відповідальності, до уваги судом не приймається, оскільки згідно із ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

До того ж суд відзначає, що між сторонами виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, по відповідальності за порушення зобов'язань.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача у сумі 15816,00 грн., що не заперечується відповідачем, а встановлені судом обставини свідчать, що строк виконання грошового зобов'язання настав. Доказів оплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, відповідач є таким, що порушив зобов'язання по сплаті на користь позивача 15816,00 грн. за виконані згідно договору підрядні роботи, а тому позовні вимоги в частині стягнення такої заборгованості визнаються судом обґрунтованими та задовольняються в повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 1007,46 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 28.10.2011 р. по 26.03.2012 р. та інфляційних втрат у розмірі 110,71 грн., нарахованих за період з листопада 2011 року по лютий 2012 року.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 7.8 договору передбачено, що в разі прострочення оплати виконаних робіт винна сторона сплачує стороні 2 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна норма також закріплена частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України.

Крім того, відповідно до п. 1 постанова Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про міжбанківський переказ грошей в Україні в національній валюті»від 17.03.2004р. №110, банківський день - позначений календарною датою проміжок часу, протягом якого виконуються технологічні операції, пов'язані з проведенням міжбанківських електронних розрахункових документів через систему електронних міжбанківських переказів Національного банку, за умови, що підсумки розрахунків за цими документами відображаються на кореспондентських рахунках банків (філій) у територіальному управлінні на ту саму дату.

Враховуючи, що у вихідні та святкові дні банківська система України міжбанківські перекази коштів через систему електронних переказів не здійснює, тому остаточний розрахунок за актом приймання виконаних підрядних робіт за червень 2011 року від 24.06.2011р., відповідач, у відповідності до умов п. 6.6. договору, мав здійснити до 02.11.2011р., а не до 28.10.2011р., як помилково зазначає позивач.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Крім того, позивачем при здійснені розрахунку пені не було враховано, що з 23.03.2012р. облікова ставка НБУ становить 7,5%.

За таких обставин, враховуючи вищезазначені вимоги Закону, положення договору, а також період нарахування пені, що заявлений позивачем, суд здійснював нарахування пені за період з 03.11.2011р. по 26.03.2012р. на суму заборгованості 15816,00 грн. за наступною формуою: 15816 х 7,75% х 2 х 141 (період прострочки з 03.11.2011р. по 22.03.2012р.) : 100 : 365 = 947,01 грн.; 15816 х 7,5% х 2 х 4 (період прострочки з 23.03.2012р. по 26.03.2012р.) : 100 : 365 = 26,00 грн.

Оскільки арифметично вірний розмір пені, обрахованої судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених норм Закону, а також положень договору, становить 973,01 грн., тому вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

При цьому, судом враховано, що пунктом 1.14. постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України»№ 480 від 27.12.2007р. визначено, що індекс інфляції - індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України.

Відтак, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) -це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Відповідно до наказу Державного комітету статистики України «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»№ 265 від 27.07.2007р., розрахунки індексу інфляції за місяць, квартал, період з початку року тощо проводяться шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 01.12.2010р. у справі № 3/111-10.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд перевірив правильність розрахунку позивача в частині нарахування індексу інфляції, який визнається судом арифметично правильним.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача втрат від інфляції в сумі 110,71 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Отже, виходячи з вищезазначених обставин та враховуючи відсутність доказів сплати заборгованості на день розгляду справи, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України, на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства «Управління міським господарством»Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (08132, Київська область, Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Зелена, 2, код ЄДРПОУ 34778905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будгарант-2010»(03148, м. Київ, бул. Л. Курбаса, 5-В, кв. 111; код ЄДРПОУ 37045733) 15816,00 грн. -заборгованості, 973 грн. 01 коп. -пені, 110 грн. 71 коп. -інфляційних втрат та 1606 грн. 23 коп. -витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині вимог у позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складення та підписання рішення в повному обсязі -08.06.2012 р.

Суддя А.І. Привалов