Постанова

від 05.06.2012 по справі 5008/277/2012

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.12 Справа № 5008/277/2012

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Краєвської М.В.

при секретарі судового засідання Петрик К.О.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Весталко»від 14.05.2012р.

на рішення господарського суду Закарпатської області

від 03.05.2012 року у справі № 5008/277/2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гофротара», м.Жидачів Львівської області

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Весталко», м.Ужгород

про стягнення 623 495,12 грн. заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача Янклевич Я.Є.

від відповідача не з?явився

Права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України, роз'яснено.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 03.05.2012р. у справі №5008/277/2012 (суддя Кривка В.П.) задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТзОВ) «Гофротара», присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Весталко»на користь позивача 36686грн. основного боргу, 146,74грн. інфляційних втрат, 300,16грн. 3% річних, 1465,26грн. пені, 1609,50грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору та 2500грн. на відшкодування витрат на правову допомогу.

Рішення суду мотивоване тим, що заборгованість відповідача перед позивачем за отриману по видатковій накладній продукцію підтверджена матеріалами справи і підлягає стягненню з врахуванням положень ст. ст. 526, 530, 625,692 ЦК України та ст.193 ГК України .

Дане рішення оскаржується відповідачем у справі -ТзОВ «Весталко», в частині присудження до стягнення пені, оскільки, на його думку, прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права. Зокрема, скаржник зазначає, що судом не взято до уваги ч.3 ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України, та безпідставно не зменшено розмір пені до 200грн.

Позивач заперечив доводи скаржника з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу (а.с.85-88) та усними поясненнями представника в судовому засіданні. Зокрема, зазначив, що обов'язок відповідача сплатити пеню у випадку порушення грошового зобов?язання встановлено умовами договору, а ч.3 ст.551 ЦК України, на яку посилається скаржник, передбачено право, а не обов'язок суду зменшувати розмір неустойки.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 21.05.2012р. адресату (а.с.79).

Оскільки явка представників сторін не визнавалась судом обов??язковою, за відсутності клопотань про відкладення розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника скаржника, за наявними у справі матеріалами.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

16.05.2011 року між ТзОВ «Гофротара»(постачальник по договору, позивач у справі) та ТзОВ «Весталко»(покупець по договору, відповідач у справі) було укладено договір поставки №1605/34/2011р., відповідно до умов якого постачальник зобов'язався виготовити і поставити продукцію, а покупець -прийняти та оплатити її відповідно до умов договору (а.с.11).

Кількість, асортимент, терміни виготовлення (не менше 5 календарних днів) й поставки товару обумовлюються в попередніх замовленнях (заявках), які погоджуються сторонами попередньо, за допомогою факсимільного зв'язку (п.1.2. договору).

Відповідно до п.3.1. договору, покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, передбаченою у специфікації, яка додається до договору.

Згідно п.4.1. договору, розрахунок між сторонами здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах відтермінування платежу протягом 14 календарних днів з дати відвантаження продукції.

Приймання продукції за кількістю та якістю проводиться сторонами у відповідності до інструкцій П-6, П-7 і особливостей, передбачених стандартами целюльозно-паперової продукції (п.5.1. договору).

Пунктом 8.1. договору сторони погодили, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2012р.

Даний договір підписаний директорами товариств, підписи яких скріплені відбитками печаток сторін.

Позивач, на виконання умов договору, на підставі специфікації №1 на поставку товару від 16.05.2011р. (а.с.13), рахунку-фактури №61201 від 06.12.2011р. (а.с.89), видаткової накладної №12123 від 12.12.2011р., здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 42350грн. (з ПДВ). Дана накладна підписана представником відповідача ОСОБА_3, який уповноважений відповідачем на отримання даного товару від ТзОВ «Гофротара»згідно довіреності №96 від 12.12.2011р. (а.с.14).

Вартість отриманого товару відповідачем оплачено частково.

29.02.2012р. на адресу ТзОВ «Весталко»направлено на адресу відповідача претензію за вих.№29021 від 29.02.2012р. з вимогою безвідкладно оплатити 36686грн., не пізніше 09.03.2012р. (а.с.15-19), яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що стало підставою звернення з позовною заявою про стягнення даної суми боргу в судовому порядку.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення 1465,26грн. пені, обчисленої за період з 27.12.2011р. по 02.04.2012р. на підставі п.6.2. договору, а також 300,16грн. 3% річних, обчислених за період з 27.12.2011р. по 02.04.2012р., та 146,74грн. інфляційних втрат, обчислених за січень-лютий 2012р., нарахованих відповідно до ст.625 ЦК України.

Судова колегія, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування рішення місцевого суду -відсутні, з огляду на наступне:

Спір у даній справі виник з виконання договору поставки, тому на спірні правовідносини між сторонами поширюються норми глав 48, 54 Цивільного кодексу України та глав 20, 22 Господарського кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання умов договору поставки, поставив відповідачу товар, який відповідачем не оплачено.

Факт поставки товару позивачем на загальну суму 42350грн. (з ПДВ) підтверджується видатковою накладною №12123 від 12.12.2011р., яка підписана повноважним представником відповідача ОСОБА_3 (а.с.12), а також довіреністю №96 від 12.12.2011р., виданою відповідачем, на отримання товару від ТзОВ «Гофротара»(а.с.14) та рахунком-фактурою №61201 від 06.12.2011р., який містить посилання на договір поставки №1605/34/2011р. (а.с.89).

Колегія суддів вважає, що господарський суд дав правильну оцінку первинним документам і фактичним обставинам справи, що свідчать про факт отримання ТзОВ "Весталко" товарно-матеріальних цінностей, та відповідно, виникнення зобов?язання по оплаті вартості отриманої продукції.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товарозпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, п.4.1. договору сторони погодили, що розрахунок між сторонами здійснюються в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах відтермінування платежу протягом 14 календарних днів з дати відвантаження продукції.

Відповідачем доказів оплати товару не долучено до матеріалів справи як в суді першої інстанції, так і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, відтак, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо доведеності матеріалами справи факту неналежного виконання відповідачем умов договору.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, факт порушення зобов ?язання в частині проведення розрахунків підтверджується матеріалами справи та документально не спростований скаржником (відповідачем), доказів погашення заборгованості перед позивачем за отриманий товар відповідачем не подано. Натомість, позивачем вжито всіх заходів досудового врегулювання спору (претензія №29021 від 29.02.2012р. про погашення 36686грн. заборгованості -а.с.15-19), які не дали результатів, а тому останній звернувся до суду за захистом порушеного права.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Пунктом 2 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія, зважаючи на приписи ст. 625 ЦК України, прийшла до висновку про обгрунтованість стягнення 300,16грн. 3% річних, обчислених з 27.12.2011р. по 02.04.2012р., а також 146,74грн. інфляційних втрат, обчислених за січень-лютий 2012р., оскільки чинне законодавство прямо передбачає право кредитора, в разі прострочення виконання грошового зобов?язання, на заявлення до стягнення суми боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми.

Відповідно до п.6.2. договору, у випадку прострочення покупцем терміну оплати договору, покупець зобов?язується сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов ?язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов ?язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи зі змісту ст.ст. 549-551 ЦК України, ст.231 ГК України, якими передбачено сплату неустойки у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання чи неналежного виконання господарського зобов??язання, позивачем відповідно до умов договору правомірно нараховано пеню в розмірі 1 465,26грн. за період з 27.12.2011р. по 02.04.2012р.

Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України, господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов?язання. У разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі, порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги наступне: ступінь виконання зобов?язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов?язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (с.233 ГК України).

Скаржником не наведено жодної обставини, які б свідчили про неможливість вчасного виконання господарського зобов?язання, не подано жодного доказу, який би підтверджував важке матеріальне становище відповідача чи форс-мажорної обставини, на підставі яких відповідача могло б бути звільнено від відповідальності. Тобто, скаржником як суду першої, так і суду апеляційної інстанції не доведено обставин, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності (п.2 ст.218 ГК України), відповідно, надавал б право суду застосовувати приписи с.3 ст.83 ГПК України.

Отже, судова колегія зазначає, що враховуючи невиконання зобов?язання відповідачем на момент подання позову, співвідношення розміру нарахованої пені із розміром основної заборгованості - відсутні підстави для зменшення розміру пені.

Таким чином, з'ясувавши зміст та природу взаємних зобов'язань сторін за договором поставки, ступінь їх виконання та правові наслідки порушення зобов'язань, судова колегія прийшла до висновку про обгрунтованість оскаржуваного рішення як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати по апеляційній скарзі, в порядку ст.49 ГПК України, слід віднести на скаржника.

Враховуючи вище наведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Закарпатської області від 03.05.2012р. у справі №5008/277/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Весталко» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 06.06.2012р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Краєвська М.В.