Постанова

від 07.06.2012 по справі 5023/650/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2012 р. Справа № 5023/650/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О. , суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Загребелько А.В.

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1493 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 10.04.12 р. у справі № 5023/650/12

за позовом ТОВ "Іон Мош", м. Харків

до ФОП ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення 193793,25 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2012р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача 193793,25 грн., у тому числі 181109,76 грн. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 12683,49 грн. 3 % річних за договором комісії на продаж товару № 01-08-ДК, укладеним між сторонами14.01.2008 року та додатковими угодами до нього, посилаючись на не виконання відповідачем належним чином своїх договірних зобов'язань в частині оплати послуг за договором, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.

Відповідач проти позову заперечував в повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем пропущений строк позовної давності, оскільки період, протягом якого відповідач своєчасно не сплачував заборгованість за договором, почався в серпні 2009 року та скінчився у січні 2009 року, тому, як зазначив відповідач, трирічний строк позовної давності щодо звернення позивача з відповідним позовом сплинув у січні 2012 року, вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.04.2012 р. по справі № 5023/650/12 ( суддя Присяжнюк О.О.) позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача 145120,00 грн. боргу, 35989,76 грн. інфляційних, 12683,49 грн. 3 % річних, витрат по сплаті судового збору в сумі 3622,20 грн., з посиланням на повернення частки товару позивачу, в зв'язку з чим був зроблений перерахунок комісійної винагороди, за яким відповідач повинен повернути 145120 грн., про що сторони підписали додаткову угоду та акт звірки від18.02.2009 року.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

У апеляційній скарзі зазначив, що аудиторською перевіркою встановлений борг позивача перед відповідачем в сумі 78324,6 грн., позивач не надав розрахунку комісійної винагороди та не зазначив за який період вона нарахована.

Відповідач стверджує, що позивач повинен був повернути йому грошові кошти за фактично реалізований товар у сумі 467278 грн., взаємозаліком грошових зобов'язань позовні вимоги перекриваються зобов'язаннями позивача перед відповідачем, залишок боргу позивача перед відповідачем складає 322158 грн.

Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві зазначив, що довідка аудитора не містить ніяких фактичних даних, а є лише думкою спеціаліста.

Позивач зазначає, що розрахунок стягуваних сум підтверджується первинними документами,загальний розмір комісійної винагороди складає 599043,62 -185124,6 = 413919,02 грн.,перераховано 562917,92 грн.,відповідач повернув комісійну винагороду у сумі 3878,9 грн., заборгованість складає 145120 грн.

У судовому засіданні 28.05.2012 р. було оголошено перерву до 11-00 год. 06.06.2012 р.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що 14 січня 2008 року між позивачем (комітент) та відповідачем (комісіонер) укладений договір комісії на продаж товару № 01-08-ДК, згідно якого відповідач зобов'язався продавати третім особам належний позивачу товар.

Додатковими угодами № 1 від 30.04.2008 та № 2 від 03.11.2008 визначені ставки комісійної винагороди, та строки дії цих ставок, а додатковою угодою від 29 грудня 2008 року строк дії договору комісії був подовжений до 31 січня 2009 року.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

На виконання договору комісії позивач перерахував на користь відповідача (у тому числі на умовах попередньої оплати) комісійну винагороду на загальну суму 562917,92 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

5 лютого 2009 року та 6 лютого 2009 року між позивачем та відповідачем укладені додаткові угоди, згідно яких частка товару, отриманого для продажу відповідачем та у подальшому повернутого відповідачу третіми особами, була повернута позивачу.

У п. 2 додаткової угоди від 05.02.2009 та п. 2 додаткової угоди від 06.02.2009 року передбачено, що комітент (позивач) здійснює перерахунок комісійної винагороди протягом 10 днів після повернення товару від комісіонера (відповідача). Комісіонер зобов'язаний погасити заборгованість з комісійної винагороди протягом трьох робочих днів після перерахування.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що перерахунок комісійної винагороди виконаний позивачем 17.02.2009 р., про що сторони 18.02.2009 р. підписали акт звірки, за яким сума комісійної винагороди,що підлягає поверненню, складає 145120,00 грн.

Відповідно до вимог ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що згідно п. 2 додаткової угоди від 05.02.2009 та п. 2 додаткової угоди від 06.02.2009 року відповідач повинен був повернути позивачу 145120,00 грн. не пізніше 21.02.2009р.

Проте ні у визначений сторонами строк, ні на час розгляду справи відповідач не перерахував суму визнаного боргу.

Відповідно до ст. 610, ч.1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд першої інстанції, дослідивши наданий відповідачем у додаткових запереченнях від 19.03.2012 року розрахунок руху товару та грошових коштів за спірним договором комісії, правомірно вважав його необґрунтованим.

Посилання відповідача на наявність заборгованості позивача перед відповідачем у сумі 467278 грн. не підтверджується матеріалами справи, в розрахунку відповідач безпідставно зазначає суму проданого товару тільки за 2008р. у розмірі 5010573,48 грн., не враховуючи суму 371694 грн. за товар проданий у 2009р., доказів наявності заборгованості позивача та проведення заліку однорідних зустрічних вимог відповідач не надав.

Посилання відповідача на довідку аудитора від 14.08.2009р. не може бути прийнято до уваги, так як у довідці маються арифметичні та методичні помилки, зокрема не досліджувались додаткові угоди від 5.02.2009р. та від 6.02.2009р., за якими комітент (позивач) здійснює перерахунок комісійної винагороди протягом 10 днів після повернення товару від комісіонера (відповідача), зазначений перерахунок аудитором не врахований, а зроблений безпідставний висновок про наявність боргу відповідача перед позивачем у сумі 40007,4 грн. та боргу позивача перед відповідачем у сумі 118332 грн.

Як свідчать матеріали справи за 2008 -2009р. сума проданого товару позивача складає 5382267, 48 грн.,сума належної винагороди з цієї суми складає 599043,62 грн., сплачена комісійна винагорода у розмірі 562917,92 грн.,перераховано відповідачем 4068103,48 грн., повернуто товару 1409748 грн., з повернутого товару за товар вартістю 175584грн. відповідач звітів не надавав і комісійна винагорода йому не нараховувалась, в зв'язку з чим розмір комісійної винагороди розраховувався виходячи з повернутого товару на суму 1234164 грн.

Отже, вартість товару, за послуги з продажу якого нараховувалась комісійна винагорода складає 5382267,48 - 1234164 = 4148103,48 грн.. ,розмір комісійної винагороди складає з урахуванням повернення товару: 599043,62 -185124.6 грн. = 413919,02 грн. Враховуючи , що позивачем перерахована комісійна винагорода у сумі 562917,92 грн. та відповідачем повернуто комісійну винагороду у сумі 3878,9 грн., підлягає стягненню комісійна винагорода у сумі 145120 грн.(562917,92 -413919,02 -3878,9)

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що відповідач порушив своє зобов'язання з повернення позивачу 145120,00 грн. та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 145120,00 грн. боргу.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В зв'язку з прострочкою перерахування коштів суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача 35989,76 грн. інфляційних та 12683,49 грн. 3 % річних.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності при зверненні з позовом до суду виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

У відповідності до п. 2 додаткової угоди від 05.02.2009 року та п. 2 додаткової угоди від 06.02.2009 року до договору комісії передбачено, що комітент здійснює перерахунок комісійної винагороди протягом 10 днів після повернення товару від комісіонера. Комісіонер зобов'язаний погасити заборгованість з комісійної винагороди протягом трьох робочих днів після перерахування.

Матеріали справи свідчать, що перерахунок комісійної винагороди був виконаний позивачем 17.02.2009 року, про що 18.02.2009 року підписаний двохсторонній акт звірки, тобто відповідач повинен був повернути позивачу борг не пізніше 21.02.2009 року.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що трирічний строк позовної давності минав 22.02.2012 року, проте позивачем позов до суду поданий 10 лютого 2012 року, що підтверджується штампом канцелярії господарського суду Харківської області.

Колегія суддів вважає, що твердження відповідача про наявність боргу позивача перед відповідачем за фактично реалізований товар у сумі 467278 грн. не підтверджується матеріалами справи, зустрічний позов відповідачем не пред'являвся, доказів наявності боргу у зазначений сумі відповідач не надав.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що відповідачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 526, 610, 612, 625,1011 ЦК України, ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 10.04.2012 р. по справі №5023/650/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 08.06.2012 р.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.