Постанова

від 24.04.2012 по справі 0870/307/12

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2012 року 16:15 Справа № 0870/307/12

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Авдєєва М.П.,

при секретарі судового засідання Задунайському І.О.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність №749 від 29.08.2011);

відповідача - ОСОБА_2 (довіреність № 11208/10/10-010 від 25.08.2009);

розглянувши матеріали адміністративної справи

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Виробничо-торгівельна фірма «Селена»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя

про скасування податкового повідомлення-рішення №0004082302 від 13.10.2011,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Виробничо-торгівельна фірма «Селена» (далі - позивач або ПАТ «ВТФ «Селена») до Державної податкової інспекції у Жовтневому м. Запоріжжя (далі - відповідач або ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача №0004082302 від 13.10.2011, яким позивачу було визначено завищення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 354 541 грн. 00 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 88635 грн. 25 коп.

В адміністративному позові позивачем зазначено, що при прийнятті податкового повідомлення-рішення №0004082302 від 13.10.2011 ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя здійснило неправильне застосування положень Податкоовго кодексу України, а висновки, наведені в Акті перевірки, є безпідставними та необґрунтованими. Позивач посилається на те, що підприємства ПП «Промтехполіграф», ТОВ «Галкомпласт», ТОВ «Поліпласт», ТОВ «Люксона», ТОВ «ДОКЛАС-КО-ЮКРЕЙН», ТОВ «ВТФ «Авіас», ТОВ «ЛІТО», ТОВ «КОУТС УКРАЇНИ» не є фіктивними і проти цього контролюючий орган не заперечує. При цьому даним суб'єктам господарювання надсилались запити. На підставі неотримання відповідей від контрагентів позивача відповідач самостійно завишив суму бюджетного відшкодування. ПАТ «ВТФ «Селена» придбавало товари для подальшого їх використання у своїй господарській діяльності. ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя при проведенні перевірки не встановила факту використання придбаних товарів у неоподатковуваних операціях. Також, позивач акцентує увагу суду на тому, що актами перевірок за спірні періоди, а саме за липень 2010 року, березень, квітень, травень, червень 2011 року відповідачем порушень не встановлено. В акті перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя підтверджені задекларовані ПАТ «ВТФ «Селена» суми ПДВ за вищевказані періоди, про що за результатами відповідних перевірок були складені відповідні довідки. Крім того, ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя не було виявлено фактів відсутності належно оформлених податкових накладних та не було встановлено факту укладання нікчемних договорів. Податковий кредит ПАТ «ВТФ «Селена» засновано на податкових накладних, які складено та видано відповідно до вимог діючого законодавства України. Позивач зазначає, що документи надані до суду є належними та не визнані у судовому порядку недійсними, а отже підприємство не тільки має право, але й повинно враховувати їх у своєму бухгалтерському та податковому обліку.

Ухвалою судді від 16.01.2012 відкрито провадження у справі №0870/307/12, закінчено підготовче провадження та призначено судовий розгляд на 30.01.2012.

Провадження у справі зупинялося до 13.02.2012, 05.03.2012, 24.04.2012.

На підставі ст.160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали даної справи, заслухавши пояснення сторін та оцінивши інші докази, які є у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ПАТ «ВТФ «Селена» як юридична особа зареєстроване 24.01.1994 виконавчим комітетом Запоірзької міської ради, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А01 № 028588 (код ЄДРПОУ 05502479), взяте на облік у ДПІ у Жоітневому раонйі м. Запоіржжя 01.02.1994 за № 792 та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 100256409 від 08.07.1997.

ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя з 01.09.2011 по 14.09.2011 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «ВТФ «Селена» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за період липень 2010 року, березень, квітень, травень, червень 2011 року. За результатами перевірки складено Акт перевірки №218/23-2/05002479 від 28.09.2011.

ДПІ в Жовтневому районі м. Запоріжжя перевіркою було встановлено, що в порушення п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3, п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України (від 02.12.2010 №2755-V зі змінами) ПАТ «ВТФ «Селена» завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника у банку за липень 2010 року, березень, квітень, травень, червень 2011 року на загальну суму 354541 грн. 00 коп.

На підставі Акту перевірки №218/23-2/05502479 від 28.09.2011 відповідачем 13.10.2011 винесено податкове повідомлення-рішення №0004082302 від 13.10.2011, яким визначено суму за грошовим зобовязагнням за платежлм по податку на додану вартість у сумі 35454 грн. 00 коп. та застосовані штрафні санкції у розмірі 88635 грн. 25 коп.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку зазначеному рішенню суб'єкта владних повноважень, суд виходить з таких міркувань.

У ході проведення перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя встановлено порушення ПАТ ВТФ «Селена» п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.200.1, п.200.2, 3003, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-У (далі - ПК га), а саме завищення підприємством заявленої суми бюджетного відшкодування за липень 2011 року на 354 541 грн. 00 коп. Вказана сума складається з:

- 7 688 грн. 00 коп. нарахованого у липні 2010 року та фактично сплаченого ПДВ пальникам товарів (робіт, послуг) у квітні 2011 року;

- 276965 грн. 50 коп. фактично сплаченого ПДВ у квітні - червні 2011 року;

- 69 887 грн. 50 коп. фактично сплачених сум ПДВ по господарських операціях у червні 2011 року.

1. В акті перевірки №218/23-2/05002479 від 28.09.2011 (арк. 12) заначено наступне: «перевіркою встановлено, що підприємство фактично сплачено податку постачальникам товарів (робіт, послуг) у липні 2010 року 7 688 грн. 00 коп., відповідно до п.п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України підприємство мало право на відшкодування сум ПДВ у розмірі суми податку, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) відповідно у серпні 2010 року у сумі 7 688,00 грн.».

Завищення позивачем податку на додану вірність у липні 2011 року у сумі 7688 грн. 00 коп. було здійснено відповідно до укладеного договіру поставки флизиліну позивачу від ТОВ «Альтернатина-Нова» за договором купівлі-продажу №01012011 від 01.01.2011, видаткової накладної №АН-0000189 від 20.07.2010 та податкової накладної №188 від 20.07.2010. Проте позивач у липні 2010 року заявив про завищення податку на додану вартість, однак фактично сплачено було у квітні 2011 року.

Проте з такими висновками податкового органу суд погодиться не може з огляду на наступне.

Підпунктом 198.3. ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПКУ вважається дата здійснення першої з подій:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.6 п.198 ст. 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПКУ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.4 ст.201 ПКУ встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст.201 ПКУ податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Відповідно до п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до доданих документів які досліджені судом встановлено, що вказана сума виникла внаслідок експортних операцій ПАТ ВТФ «Селена» за наступними зовнішньоекономічними контрактами:

- Контракт №5-КS/06 від 01.03.2006, укладений між KARSTADT WARENHAUS GmbH Theodor - althof - str. 2.45133 Eseen Німеччина та ПАТ ВТФ «Селена» на експорт продукції останнього;

- Контракт №2-GWS/06 від 23.10.2006, укладений між GERRY WEBER FASHION GmbH Neulehens Tr.8Halle/Westfalende - 33790 Німеччина та ПАТ ВТФ «Селена» на переробку та виготовленням останнім швейних виробів з давальницької сировини;

- Контракт №1-GWS/06 від 11.10.2006, укладений між між GERRY WEBER FASHION GmbH Neulehens Tr.8Halle/Westfalende - 33790 Німеччина та ПАТ ВТФ «Селена» на переробку та виготовленням останнім швейних виробів з давальницької сировини;

- Контракт №5-SLC/10 від 05.05.2011, укладений між S.A. LENER CORDSER (Фірма «Ленер Кордьер СА»), Франция, В.Р.59 59190 Hezebrouck, вул. де Мервиль, 39 та ПАТ ВТФ Селена» на переробку та виготовленням останнім швейних виробів з давальницької

сировини;

- Контракт №003-РLS/10 від 12.10.2010, укладений між Фірмою «РОLARIS H.m.b.H.» Vienna, Аustria (Landstrasse 146-148/16В2 А-1030 Вена, Австрия) та ПАТ ВТФ «Селена» на переробку та виготовленням останнім швейних виробів з давальницької сировини;

- Контракт №SВ-3/02 від 01.04.2002, укладений між Firma BELLANDI S.p.a. (69013 Montemurlo Plato, Via dell Industria 50-50/1-52, ITALY) та ПАТ ВТФ «Селена» на імпорт тканин;

- Контракт №1-SВТ/06 від 06.02.2006, укладений між BLANCHIN TEXTIL GmbH (Einsteinstrade 13, D-63303 Dreieich, Deutschland, Німеччина) та ПАТ ВТФ «Селена» на імпорт тканин;

- Контракт №7-06 від 25.04.2006, укладений між CORONET Kleiderbuegl & Logistik GmbH (Windhofstrasse 12 D-64689 Grasellenbach, Deutschland, Німеччина) та ПАТ ВТФ «Селена» на імпорт тремпелів;

- Контракт №SА-2/10 від 25.01.2010, укладений між Фірмою «Atal-Textil Sp z o.o.» (43-400 Cieszyn ul. Stawowa 27, Польша) та ПАТ ВТФ «Селена» на імпорт фурнітури;

- Контракт №2-ARS від 19.04.2006, укладений між Фірмою «Avery Dennison Central Europe GmbH» (Kleindeckstr. 3-17,45549 Sprockhoevel, Словенія) та ПАТ ВТФ «Селена» на імпорт етикеток.

Судом досліджені надані позивачем докази у підтвердження реальності операцій з ПП «Промтехполіграф», ТОВ «Галкомпласт», ТОВ «Поліпласт», ТОВ «Люксона», ТОВ «Доклас-Ко-Юкрейн», ТОВ «ВТФ «Авіас», ТОВ «Літо», ТОВ «Коутс України» оприбуткування товару та його використання у подальшій своїй господарській діяльності:

- Рахунок №68 від 20.04.2011 від ПП «Промтехполіграф» (код ЄДРПОУ 13616636) на поставку паперової продукції для ведення господарської діяльності ПАТ «ВТФ «Селена»;

- Договір постанвки №8 від 11.02.2011 укладений між ПАТ «ВТФ «Селена» та ТОВ «Галкомпласт» ( код ЄДРПОУ 23975230);

- Договір №7 від 04.01.2011 укладений між ПАТ «ВТФ «Селена» та ТОВ «Поліпласт» (код ЄДРПОУ 22345878);

- Договір купівлі-продажу №8 від 07.01.2011 укладений між ПАТ «ВТФ «Селена» та ТОВ «Люксона» (код ЄДРПОУ 37311961);

- Договір №К-18/11 від 03.01.2011 укладений між ПАТ «ВТФ «Селена» та ТОВ «Доклас-Ко-Юкрейн» (код ЄДРПОУ 33103487);

- Договір купівлі-продажу нафтопродуктів №22/44 від 30.01.2011 укладений між ПАТ «ВТФ «Селена» та ТОВ «ВТФ «Авіас» (код ЄДРПОУ 32560942);

- Договір №87 від 18.04.2011 укладений між ПАТ «ВТФ «Селена» та ТОВ «Літо» (код ЄДРПОУ 13607028);

- Договір купівлі -продажу №АС-170 від 01.06.2011 укладений між ПАТ «ВТФ «Селена» та ТОВ «Коутс України» (код ЄДРПОУ 31724307).

Судом досліджено вище зазначені документи з яких вбачаються транспорті витрати від вказаних контрагентів до ПАТ «ВТФ «Селена». На всіх перелічених документах стоять відтиски штампів ПАТ «ВТФ «Селена» та підприємств контрагентів з підписами уповноважених осіб. Податкові та видаткові накладні складені (оформлені) відповідно до чинного законодавства.

У представника відповідача не виникло зауважень з приводу вказаних документів, наданих до суду ПАТ «ВТФ «Селена». З акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя не вбачається, що підприємства контрагенти позивача є неіснуючими.

З документів наданих представниками сторін не вбачається, що правочини, вчинені ПАТ «ВТФ «Селена» з контрагентами у спірні періоди - є нікчемними.

Відповідач не надав жодних доказів не декларування контрагентами позивача податкових зобов'язань за вказані спірні періоди.

ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя також не надано жодних доказів на підтвердження неможливості проведення зустрічних перевірок контрагентів ПАТ «ВТФ «Селена».

Таким чином, сукупність наданих позивачем первинних, платіжних, звітних документів та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджує фактичне здійснення господарських операцій та їх реальність та не дає підстав для сумніву у реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення. Характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача та його основним видам діяльності.

Так, положеннями ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні мати певні обов'язкові реквізити (дату та місце складання, назву підприємства, зміст господарської операції, посади осіб, підписи осіб, що дають змогу ідентифікувати осіб, яка брали учать у здійсненні господарської операції).

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Таким чином, ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами податкового законодавства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88 від 24.05.1995 визначено, що первинні документи, в тому числі на паперових носіях, для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, від імені якої складений документ, назва документа, дата і місце складання, зміст господарської операції, посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до цих положень, всі господарські правовідносини між ПАТ «ВТФ «Селена» та контрагентами щодо укладених договорів оформлені належним чином, згідно вимог діючого законодавства.

Крім того, Закон України «Про систему оподаткування» для платників податків не передбачає а ні обов'язок (ст. 9), а ні право (ст. 10) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як СПД, реєстрації платником податків, «податкових взаємовідносин» з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, тощо.

Крім того, Згідно з ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори у порядку і розмірах, установлених законом. Виключення сум з податкового кредиту та зменшення бюджетного відшкодування не - застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однієї зі сторін договору або постачальниками по ланцюгу поставок, оскільки за таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину.

Платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державою від іншого платника податків, який ці нор ми порушує.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - отримувача послуг, яка є платником податку, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через наявність/відсутність актів про здійснення зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на віднесення до складу валових витрат витрати, пов'язані з придбання послуг.

В акті перевірки не наведено, у чому саме первинні фінансово-бухгалтерські документи не відповідають наведеним вимогам. Усі первинні документи з обліку господарських операцій оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств та завірені печатками підприємств.

З матеріалів справи вбачається, що правочини реально сторонами виконувалися. В Акті, на підставі якого було винесено податкове-повідомлення рішення не наведено жодного доказу протилежного.

Суд вважає, що інформація, викладена у Акті не може носити доказовий характер.

Вищевказані документи відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні».

Нормами ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним (ст. 204 ЦК України).

Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства: особа, як вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і виповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батькам (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітні чи непрацездатних дітей.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ст. 236); недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ст. 216).

Так, зазначаючи в акті підстави нікчемності правочину, не можна таким чином довести нікчемність правочину.

Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі. Проте, статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо н встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Тобто, зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключи законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками передбаченими законом.

Як зазначив Пленум Верховного Суду України у своєму рішенні від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочині недійсними», у разі оспорювання стороною правочину факту його нікчемності, такий правочин може бути визнаватися таким у судовому порядку.

Спеціальні підстави (статті 218-235 ЦК України) конкретизують застосування загальних умов, встановлюючи особливості порядку визнання правочину недійсним.

В п.18 постанови № 9 від 06.11.2009 Пленум Верховного Суду України зазначив: перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Окрім цього Пленум зазначив також, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

В разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобов'язань, відповідальність за це несе виключно він, можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, але прямо заборонено.

Таким чином, несплата податків однією із сторін правочину чи шляхом їх приховування не є підставою для висновку про нікчемність правочину.

Враховуючи інформацію, що міститься у документах наданих до суду позивачем, суд вважає, що правовідносини ПАТ «ВТФ «Селена» з контрагентами були товарними.

Як свідчать матеріали справи, позивачем надані до суду податкові накладні та документи у підтвердження товарності та оплати товару.

Згідно з абз.3 п.198.6 ст.196 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Як зазначено у п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, суд вважає, що висновок відповідача про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 354 541 грн. 00 коп. та штрафні санкції у розмірі 88 635 грн. 25 коп. за відсутності порушень формування податкових зобов'язань та від'ємного значення (про що відповідачем самостійно зазначено в Акті перевірки №218/23-2/05002479 від 28.09.2011) є необґрунтованим, а позивачем не порушено вимог подаптковго законодавства.

У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню. Доводи відповідача суд не приймає до уваги виходячи з вище викладеного.

Відповідно до приписів п. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на кортисть сторони, яка неє суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверженія судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 161, 162, 163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Запоріжжя №0004082302 від 13.10.2011.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Виробничо-торгівельна фірма «Селена» (Код ЄДРПОУ 05502479) судовий збір у розмірі 3(три гривні) 96 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.П. Авдєєв