Постанова

від 28.05.2012 по справі 2а-1670/3034/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/3034/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

при секретарі - Пехоті М.О.,

за участю:

представника позивача - Гуйванюк Й.Є.

представників відповідача - Щурик О.О., Орлова М.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

11 травня 2012 року Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем протиправно винесено спірні податкові повідомлення-рішення якими зменшено товариству від'ємне значення з податку на додану вартість квітень та червень 2011 року та від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 3 квартал 2011 року, оскільки під час їх винесення не було взято до уваги вимоги ст. 75 Закону України "Про акціонерні товариства" та акт виконаних робіт. Крім того, в процесі проведення перевірки працівникам Кременчуцької ОДПІ надавався оригінал податкової накладної № 15004 від 15.04.2011 року, який не був взятий останніми до уваги. Стверджував, що момент проведення перевірки були наявні усі первині бухгалтерські документи на підтвердження реальності господарських операцій з ВКФ "Пульсар" та ТОВ "Вінітекс".

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували. У наданих до суду письмових запереченнях просили в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що позивач має у своєму штаті велику кількість бухгалтерського персоналу, який здійснює складання бухгалтерської та податкової звітності, отже не потребує залучення додаткових спеціалістів для проведення аудиту. Крім того, позивачем до податкового кредиту у квітня 2011 року віднесено копію податкової накладної, що є порушенням вимог Податкового кодексу України. Стверджували, що у ТОВ "Вінітекс" та ВКФ "Пульсар" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" зареєстровано 22.12.1995 року Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, перебуває на обліку у Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 100270678 від 26.02.2010 року.

В період з 21.11.2011 року по 07.02.2012 року працівниками Кременчуцької ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року, валютного законодавства за період з 01.04.2011 року по 30.09.20111 року.

За результатами перевірки складено акт від 14.02.2012 року № 809/23-308/00152307, яким зафіксовано порушення позивачем п.п. 138.1.1 п. 138.1 п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 512 758 грн.; п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ на 1 489 465,00 грн. та п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого завищено суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду у сумі 1 490 965,00 грн.

За результатами розгляду вказаного акту Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 01.03.2012 року № 0003392301/1 яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 512 758,00 грн. та № 0003402301/2 яким позивачу зменшено суми від'ємного значення податку на додану вартість на 1 489 465,00 грн.

З вимогою про визнання протиправними та скасування вищезазначених податкових повідомлень-рішень позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням суд виходить із наступного.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Згідно з приписами пункту 14.1.56 статті 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Стаття 135 Податкового кодексу України містить у собі склад доходів та порядок їх визначення, так відповідно до п. 135.1 доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає: дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу; дохід банківських установ.

Пунктом 135.2 статті 135 Податкового кодексу України встановлено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до приписів пункту 14.1.27 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Поняття господарської діяльності визначено в пунктом 14.1.36 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого господарська діяльність -це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Стаття 138 Податкового Кодексу України містить у собі склад витрат та порядок їх визнання, так, відповідно п.138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового Кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із приписами абзаці 1 підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України до витрат не включаються витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що 28.12.2009 року між позивачем (замовник) та ТОВ "ЕЙЧЕЛ БІ ЮКРЕЙН" (виконавець) укладено договір № 426 (3851/10/2104) про надання аудиторських послуг, за умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по щорічному наданню аудиторських послуг.

05.02.2010 року між позивачем (замовник) та ТОВ "ЕЙЧЕЛ БІ ЮКРЕЙН" (виконавець) укладено додаткову угоду № 1 до договору № 426 (3851/10/2104) від 28.12.2009 року, за умов якої замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язок по щорічному наданню наступного комплексу послуг: послуг з проведення аудиту фінансової звітності Замовника станом на кінець останнього дня відповідного календарного року, підготовленої згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку; проведення аналіз податкової звітності Замовника за відповідний календарний рік на предмет відповідності діючому податковому законодавству з наданням аудиторського висновку згідно вимог ДКЦПФР за відповідний календарний рік; проведення аналізу фінансово-господарської діяльності Замовника за відповідний календарний рік.

На виконання вимог вказаного договору та дотикової угоди до нього ТОВ "ЕЙЧЕЛ БІ ЮКРЕЙН" та Публічним акціонерним товариством "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" підписано акт виконаних робіт, наданих послуг за договором № 426 (3851/10/2104) від 28.12.2009 року № ОУ - 0000056 від 06.04.2011 року.

14.03.2011 року ТОВ "ЕЙЧЕЛ БІ ЮКРЕЙН" виписано рахунок-фактури № СФ-0000053 від 14.03.2011 року. На підтвердження оплати аудиторських послуг позивачем суду надано копії платіжних доручень від. 22.04.2011 року, від 11.04.2011 року, 06.04.2011 року, 19.04.2011 року та від 27.04.2011 року.

На підтвердження реальності аудиторських послуг позивачем до матеріалів справи залучено аудиторський висновок про фінансову звітність Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" за 2010 рік.

Згідно акту перевірки відповідач ставить під сумнів правомірність включення до складу валових витрат вартість аудиторських послуг у зв'язку з тим, що Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" має у своєму штаті велику кількість бухгалтерського персоналу, який здійснює складання бухгалтерської звітності, яка має відповідати стандартам і нормам чинного законодавства.

Суд не погоджується з вказаним висновком відповідача у зв'язку з наступним.

Статтею 75 Закону України "Про акціонерні товариства" встановлено, що річна фінансова звітність публічного акціонерного товариства підлягає обов'язковій перевірці незалежним аудитором. Посадові особи товариства зобов'язані забезпечити доступ незалежного аудитора до всіх документів, необхідних для перевірки результатів фінансово-господарської діяльності товариства. Незалежним аудитором не може бути: 1) афілійована особа товариства; 2) афілійована особа посадової особи товариства; 3) особа, яка надає консультаційні послуги товариству.

Згідно з пп. 1.19 п. 1 глави 2 розділу V Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19 грудня 2006 року N 1591 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2007 р. за N 97/13364 проведення аудиторських перевірок (складання аудиторських висновків) емітентів - фінансових установ, що здійснюють діяльність на ринку цінних паперів, може здійснюватися аудиторськими фірмами (аудиторами), які включені до Реєстру аудиторів та аудиторських фірм, які можуть проводити аудиторські перевірки фінансових установ, що здійснюють діяльність на ринку цінних паперів

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що проведення аудиту фінансової звітності є обов'язком публічного акціонерного товариства. Аудит не може бути проведений штатними працівниками товариства, а здійснюється виключно аудиторськими фірмами (аудиторами) включеними до Реєстру аудиторів та аудиторських фірм.

Крім того, 24.03.2011 року між ПАТ "Укрнафта" (продавець) та ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нафти № 151/5985-Н, за умов якого покупець зобов'язується оплатити та прийняти нафту на умовах цього договору, а продавець зобов'язується передати покупцю нафту відповідно до графіка поставки, вказаного в додатку 1 до цього договору, загальною кількістю 1 500 тонн.

За результатами здійснення господарської операції між ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" та ПАТ "Укрнафта" по купівлі-продажу нафти, товариствами підписано акт приймання-передачі нафти № 6ппч-26/291 від 15.04.2011 року. ПАТ "Укрнафта" виписано податкову накладну № 15004 від 15.04.2011 року. Оплату придбаного товару здійснено платіжним дорученням від 29.04.2011 року.

В акті перевірки Кременчуцька ОДПІ вказує на порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України посилаючись на те, що під час перевірки реєстру отриманих податкових накладних та податкових накладних встановлено віднесення позивачем до податкового кредиту в квітні 2011 року копії податкової накладної № 15004 від 15.04.2011 року на загальну суму 8 930 475,00 грн. в томі числі ПДВ 1 488 412,50 грн. виписану ПАТ "Укрнафта".

Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що під час проведення перевірки Кременчуцькій ОДПІ було надано оригінал податкової накладної № 15004 від 15.04.2011 року.

Крім того, відповідачем до матеріалів справи залучено копію вказаної податкової накладної з відмітної ГДПРІ ОСОБА_4 з оригіналом згідно.

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність у Кременчуцької ОДПІ оригіналу податкової накладної № 15004 від 15.04.2011 року, що підтверджується відміткою зробленою працівником податкової про відповідність її копії (наявної в матеріалах справи) оригіналу накладної.

Суд вважає за необхідне вказати, що відповідно до положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України податкова може відмовити у включенні до складу податкового кредиту суми податку попередньо віднесеної до податкового кредиту у разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби такі суми податку залишаються не підтвердженими належним чином оформленими податковими накладними.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, про наявність у відповідача на момент проведення перевірки оригіналу податкової накладної № 15004 від 15.04.2011 року, що свідчить про правомірність віднесення позивачем сум ДПВ до складу податкового кредиту в квітні 2011 року за вказаною накладною та про протиправність висновків зроблених відповідачем під час проведення перевірки.

Крім того, 24.03.2011 року між позивачем (замовник) та ТОВ "Вінітекс" (виконавець) укладено договір № 150311, за умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати роботи по перевірці маси, підготовці її до необхідного номіналу та здачі на повірку робочих еталонів ГО-IV-2000 в кількості 11 штук.

Як вбачається із матеріалів справи, за результатами здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ "Вінітекс" по виконанню робіт останнім виписані наступні первинні бухгалтерські документи: податкову накладну № 149 від 26.05.2011 року, рахунок до оплати № 1005002 від 10.05.2011 року.

На підтвердження реальності вказаного правочинну позивачем до суду надано акт сдачі-прийняття виконаних робіт № 100; подорожні листи вантажного автомобіля № 754268 від 05.05.2011 року, № 952316 від 18.05.2012 року; талони замовника серія 10 ААВ № 654774 до подорожнього листа № 754268 від 05.05.2011 року та серія 10 ААВ № 281544 до подорожнього листа № 952316 від 15.05.2011 року; докази направлення працівників ТОВ "Вінітеск" у відрядження до м. Дніпропетровська та свідоцтво про повірку робочого еталону видане Дніпропетровським державним регіональним науково-технічним центром стандартизації, метрології та сертифікації. На підтвердження оплати вказаних робіт суду надано платіжне доручення від 26.05.2011 року.

06.04.2011 року позивачем на адресу ПКФ "Пульсар" було направлено лист з проханням поставити на його адресу віники в кількості 2600 штук. ПКФ "Пульсар" своїм листом погодилось на здійснення вказаної поставки.

За результатами здійснення господарської операції між позивачем та ПКФ "Пульсар" по поставці віників останнім виписані наступні первинні бухгалтерські документи: податкову накладну № 10 від 22.07.2011 року; видаткову накладну № 187 від 21.07.2011 року; рахунок-фактури № 83 від 22.07.2011 року. В підтвердження оплати за придбаний товар позивачем суду надано платіжне доручення від 29.07.2011 року.

На підтвердження використання придбаного товару суду надано акти використаних матеріалів, вимоги на внутрішнє переміщення матеріалів.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, обов'язок щодо доказування правомірності спірних податкових повідомлень-рішень покладено на відповідача у справі.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 01.03.2012 року № 0003402301/2 та № 0003392301/1.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" витрати зі сплати судового збору в сумі 2146 грн. 00 копійок

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 01 червня 2012 року.

Суддя С.С. Бойко