Ухвала

від 24.09.2015 по справі 2а-1670/3034/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" вересня 2015 р. м. Київ К/9991/78167/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

за участю секретаря судового засідання: Міщенко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, до якої приєдналась Прокуратура Полтавської області,

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28 травня 2012 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року

у справі № 2а-1670/3034/12

за позовом Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби,

за участю Прокуратури Полтавської області,

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 травня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року, адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта» (далі - ПАТ «ТФПНК «Укртатнафта»; позивач) до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - Кременчуцька ОДПІ Полтавської області ДПС; відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0003402301/2 від 01 березня 2012 року та № 0003392301/1 від 01 березня 2012 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «ТФПНК «Укртатнафта» витрати із сплати судового збору в розмірі 2 146,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28 травня 2012 року, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В заяві про приєднання до касаційної скарги Прокуратура Полтавської області підтримує її вимоги.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Крім того, Кременчуцькою ОДПІ Полтавської області ДПС заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - Кременчуцької ОДПІ Полтавської області ДПС на Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Полтавській області у зв'язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга, до якої приєдналась прокуратура, підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «ТФПНК «Укртатнафта» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 30 вересня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2011 року по 30 вересня 2011 року, за результатами якої складено акт № 809/23-308/00152307 від 14 лютого 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки та за наслідками адміністративного оскарження, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003392301/1 від 01 березня 2012 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 512 758,00 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0003402301/2 від 01 березня 2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1 489 465,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення товариством підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.3, 198.4, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з: неправомірним віднесенням до складу витрат вартості придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЙЧ ЕЛ БІ ЮКРЕЙН» аудиторських послуг з огляду на непідтвердження факту реального вчинення розглядуваної господарської операції, яке мотивоване посиланням на наявність у штаті позивача великої кількості бухгалтерського персоналу та відсутність доказів на підтвердження приймання-передачі бухгалтерської документації; протиправним формуванням даних податкового обліку за господарськими операціями з придбання робіт з перевірки маси, підготовки її до необхідного номіналу та здачі на повірку робочих еталонів ГО-IV-2000 у Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінітекс» та віників у Приватної виробничо-комерційної фірми «Пульсар» за нікчемними правочинами, що обґрунтовано відсутністю у названих юридичних осіб необхідних умов для ведення господарської діяльності; безпідставним включенням до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 1 488 412,50 грн. на підставі копії податкової накладної № 15004 від 15 квітня 2011 року, виписаної на його адресу Публічним акціонерним товариством «Укрнафта».

Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій дійшли, зокрема, висновку про підтвердження фактичного виконання господарської операції з придбання ПАТ «ТФПНК «Укртатнафта» аудиторських послуг у контрагента належним чином оформленими первинними документами, а також про те, що проведення аудиту фінансової звітності є обов'язком публічного акціонерного товариства, який не може бути здійснений штатними працівниками, а проводиться виключно аудиторськими фірмами (аудиторами), включеними до Реєстру аудиторів та аудиторських фірм.

Надаючи оцінку правомірності формування товариством даних податкового обліку при придбанні робіт у ТОВ «Вінітекс» та товарно-матеріальних цінностей у ПВКФ «Пульсар» судові інстанції виходили з наявності в позивача первинних документів.

Вирішуючи питання про законність включення ПАТ «ТФПНК «Укртатнафта» до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 1 488 412,50 грн. на підставі податкової накладної № 15004 від 15 квітня 2011 року, суди першої та апеляційної інстанцій врахували пояснення представника товариства та факт залучення контролюючим органом до матеріалів справи спірної накладної з відміткою головного державного податкового ревізора-інспектора Кисельова Олександра Володимировича «з оригіналом згідно».

Проте, колегія суддів вважає вказані доводи судів передчасними, зважаючи на таке.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Реальність потребує, зокрема, з'ясування того факту, чи справді активи (послуги та товари) отримано від указаних у первинних документах контрагентів.

Для цього треба встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків.

Крім того, враховуючи відсутність у ТОВ «Вінітекс» та ПВКФ «Пульсар» необхідних умов для ведення господарської діяльності (основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів), варто дослідити наявність у названих юридичних осіб платежів, супутніх звичайній господарській діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта (комунальні платежі, оренда приміщень, послуги зв'язку, управлінські витрати тощо), а також встановити, за рахунок яких ресурсів виконувались спірні поставки (власних або залучених).

Вирішуючи питання про законність формування товариством податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкової накладної № 15004 від 15 квітня 2011 року, слід враховувати, що відповідно до абзацу 2 пункту 198.6 статті 198 ПК України у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

При цьому за правилами пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті (протягом трьох робочих днів з дня отримання акта перевірки), платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Втім, відповідні обставини судами першої та апеляційної інстанцій не перевірено.

А відтак, з огляду на те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі з метою об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Замінити в даній справі відповідача - Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Полтавської області Державної податкової служби її правонаступником - Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, до якої приєдналась Прокуратура Полтавської області, задовольнити частково.

Скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28 травня 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.