Постанова

від 07.06.2012 по справі 2а-1670/3020/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/3020/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

при секретарі - Ковальові Д.О.,

за участю:

представника позивача - Батюти З.Ю.,

представника відповідача - Ляшевич О.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби до Приватного підприємства "Оптима Сервіс Плюс" про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, -

В С Т А Н О В И В:

11 травня 2012 року Державна податкова інспекція у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (надалі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Оптима Сервіс Плюс" про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що за Приватним підприємством "Оптима Сервіс Плюс" рахується податковий борг на загальну суму 55536 грн. 20 коп. 07.12.2011 р. податковим органом прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від № 24771/10/24-137, на підставі якого складено акти опису майна у податкову заставу № 122 від 08.12.2011 р., № 3 від 12.01.2012 р., № 19 від 02.04.2012 р.

10.01.2012 року позивачем направлено до Полтавського окружного адміністративного суду подання про стягнення коштів з рахунків Приватного підприємства "Оптима Сервіс Плюс" за податковим боргом у розмірі 30221,30 грн. Постановою суду від 12.01.2012 року у справі № 2а-1670/141/12 подання задоволено. Для виконання постанови суду в порядку статті 95 Податкового кодексу України позивачем виставлено 36 платіжні вимоги, в результаті чого з рахунків відповідача стягнено у рахунок погашення податкового боргу кошти в сумі 2754,03 грн. Отже, у відповідача недостатньо коштів для погашення податкового боргу на рахунках, відкритих у банківських установах, що згідно п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України є підставою для погашення усієї суми боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, за відповідним дозволом суду.

У зв'язку з частковою сплатою відповідачем податкового боргу в сумі 1599 грн. 59 коп. представником позивача у судовому засіданні 07.06.2012 року подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні позов визнала, зазначила, що податковий борг залишився несплачений через відсутність коштів на рахунках підприємства. Вважає, що податковий борг може бути погашений у подальшому, коли на рахунки відповідача надійдуть кошти, частинами шляхом безготівкового перерахування коштів до бюджету, а не шляхом продажу майна відповідача, що перебуває у податковій заставі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Оптима Сервіс Плюс", ідентифікаційний код 35796490, є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Полтавської міської ради 29.02.2008 року (а.с. 49), та взяте на податковий облік у ДПІ у м. Полтаві 03.03.2008 року за № 27307 (а.с. 48).

Матеріалами справи підтверджено, що 19.10.2011 року відповідач подав до ДПІ у м. Полтаві податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2011 року, згідно якої сума самостійно визначеного платником податкового зобов'язання склала 17464 грн. (а.с. 28-30).

20.11.2011 року відповідач подав до ДПІ у м. Полтаві податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2011 року, згідно якої сума самостійно визначеного платником податкового зобов'язання склала 7516 грн. (а.с. 21-23).

20.12.2011 року відповідач подав до ДПІ у м. Полтаві податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2011 року, згідно якої сума самостійно визначеного платником податкового зобов'язання склала 24916 грн. (а.с. 18-20).

20.03.2011 року відповідач подав до ДПІ у м. Полтаві податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2012 року, згідно якої сума самостійно визначеного платником податкового зобов'язання склала 5173 грн. (а.с. 15-17).

31.10.2011 року Державною податковою інспекцією у м. Полтаві проведено перевірку Приватного підприємства "Оптима Сервіс Плюс" з питання порушення правил сплати суми податкового зобов'язання по податковій декларації з податку на додану вартість за березень та серпень 2011 року, що оформлена актом № 650/15-2/35796490, у якому зроблено висновок про несвоєчасну сплату відповідачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість по податковій декларації за березень та серпень 2011 року (а.с. 26).

01.11.2011 року на підставі акту перевірки № 650/15-2/35796490 Державною податковою інспекцією у м. Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення № 0009921502, яким до відповідача застосовано штрафну санкцію за платежем "податок на додану вартість" в сумі 7180 грн. 40 коп. та повідомлення-рішення № 0009931502 від 01.11.2011 року, яким до відповідача застосовано штраф у сумі 124 грн. 90 коп. за платежем "податок на додану вартість".

Дані податкове повідомлення - рішення вручені представнику відповідача 01.11.2011 року (а.с. 24, 25).

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 58.1. ст. 58 Податкового кодексу України, у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Положеннями п. 58. 3 ст. 58 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Пунктом 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

У матеріалах справи відсутні докази оскарження відповідачем податкових повідомлень - рішень № 0009921502 від 01.11.2011 року та № 0009931502 від 01.11.2011 року.

Згідно п.п. 4.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковим боргом є сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплачена у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, за відповідачем рахується податковий борг по податку на додану вартість у загальній сумі 53936 грн. 61 коп., у тому числі пеня в розмірі 179 грн. 93 коп., що підтверджується обліковою карткою відповідача, наявною у матеріалах справи.

Відповідно до положень ст. 59 Податкового кодексу України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Позивачем складена та вручена відповідачу 09.11.2011 року податкова вимога від 02.11.2011 року № 2057 (а.с. 47).

Представник відповідача у судовому засіданні пояснила, що податковий борг не сплачено через відсутність у підприємства коштів, наявні кошти направлялися відповідачем на виплату заробітної плати та внесків до державних фондів.

Згідно п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем були здійсненні заходи, що передують здійсненню заходів щодо продажу майна платника податків, а саме, здійснено заходи по стягненню коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків.

Так, позивачем було подано до Приватного підприємства "Оптима сервіс плюс" подання до Полтавського окружного адміністративного суду про стягнення коштів з рахунків платника податків за податковим боргом.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.01.2012 року у справі № 2а-1670/141/12 подання Державної податкової інспекції у м. Полтаві до Приватного підприємства "Оптима сервіс плюс" про стягнення коштів з рахунків платника податків за податковим боргом задоволено. Стягнуто з рахунків Приватного підприємства "Оптима сервіс плюс" (ідентифікаційний код 35796490) у АТ "Сведбанк", МФО 300164 № 26008070608001 (укр. гривня), ПАТ "Діамантбанк" МФО 320854, № 2604932607954 (укр. гривня), № 2600532607954 (укр. гривня), ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК" МФО 334969 № 260066736 (укр. гривня), ПАТКБ "ПРАВЕКС-БАНК" МФО 321983 № 2600601980590 (укр. гривня) податковий борг по податку на додану вартість в розмірі 30 221 грн. 30 коп. на розрахунковий рахунок № 31117029700002, код бюджетної класифікації платежу 14010100, одержувач УДК у місті Полтаві, ЗКПО 34698804, банк одержувача: ГУДКУ у Полтавській області, МФО 831019 (а.с. 13-14).

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання даного судового рішення протягом січня-березня 2012 року позивачем проводилось виставляння платіжних вимог по зазначених рахунках відповідача, в результаті чого стягнено з рахунків відповідача у банківських установах кошти в сумі 2754 грн. 03 коп.

Із наведеного вбачається, що позивач здійснив заходи, що передують здійсненню заходів щодо продажу майна платника податків, проте, позивач позбавлений можливості погасити податковий борг відповідача перед державним бюджетом України у повному обсязі через недостатність коштів, які перебувають у власності відповідача.

Підпунктом 14.1.155 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України встановлено, що податкова застава - це спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

Тобто, здійснення передбачених ст. 95 Податкового кодексу України заходів щодо стягнення податкового боргу шляхом продажу майна платника податків можливе за умови якщо на це майно поширена податкова застава на підставах та умовах визначених саме Податковим кодексом України.

Відповідно до пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

У відповідності до п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України встановлено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу, про що зазначено у п. 88.1 ст. 88 Податкового кодексу України.

Згідно п. 88.2 вказаної статті, право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

При цьому, відповідно до п. 89.1 ст. 89 Податкового кодексу України, встановлено, що право податкової застави виникає у разі:

- несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

- несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Як було зазначено, відповідач станом на момент розгляду справи судом має податковий борг у загальному розмірі 53936 грн.61 коп., а тому факт наявності у позивача права податкової застави є безспірним.

Пунктом 89.2 ст. 89 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

Із наведеного вбачається, що податковий орган може поширити податкову заставу на будь-яке майно платника податків, крім передбачених випадків, а також на майно, яке платник податків набуде у майбутньому.

При цьому, встановлено обмеження, згідно якого податкова застава поширюється на майно, балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків.

Пунктом п. 89.3 ст. 89 Податкового кодексу визначено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом державної податкової служби.

У матеріалах справи наявна копія рішення позивача від 07.12.2011 р. № 24771/10/24-137 про опис майна у податкову заставу (зворотній бік а.с. 40) та актів опису майна у податкову заставу № 122 від 08.12.2011 р., № 3 від 12.01.2012 р., № 19 від 02.04.2012 р. (а.с. 36-38).

Згідно витягів про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 34236785, № 35537975, № 34613734, № 34222321 на підставі актів опису активів позивачем зареєстровані відповідні обтяження (а.с. 31-35).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, та вважає за необхідне надати дозвіл Державній податковій інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на погашення податкового боргу Приватного підприємства "Оптима Сервіс Плюс" в розмірі 53936 грн. 61 коп. за рахунок майна Приватного підприємства "Оптима Сервіс Плюс", що перебуває у податковій заставі.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби до Приватного підприємства "Оптима Сервіс Плюс" про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі - задовольнити.

Надати дозвіл Державній податковій інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на погашення податкового боргу Приватного підприємства "Оптима Сервіс Плюс" в розмірі 53936 грн. 61 коп. (п'ятдесят три тисячі дев'ятсот тридцять шість гривень шістдесят одна копійка) за рахунок майна Приватного підприємства "Оптима Сервіс Плюс", що перебуває у податковій заставі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 12 червня 2012 року.

Суддя С.С. Сич