Постанова

від 22.05.2012 по справі 2а-4167/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 травня 2012 року № 2а-4167/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Шмігелю Т.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомМалого приватного підприємства «Анігер» доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва проскасування податкового повідомлення-рішення № 000518230810 від 06.12.2011, ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі міста Києва від 06.12.2011 № 000518230810.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою суду від 10.04.2012 відповідача Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі міста Києва замінено її правонаступником Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби.

16.05.2012 в судовому засіданні судом поставлено на обговорення питання стосовно доцільності розгляду справи в порядку письмового провадження. Представники сторін проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечували, тому з урахуванням ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішив розглянути справу в порядку письмового провадження з наданням позивачу п'ятиденного строку для подачі додаткових доказів у справі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

22.11.2011 за результатами документальної виїзної позапланової перевірки МПП «Анігер»ДПІ у Солом'янському районі міста Києва ДПС було складено Акт № 12835/23-08/30309961 (далі -Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем пп.пп. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на загальну суму 240000 грн.

06.12.2011 на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 000518230810, яким у зв'язку з порушенням пп.пп. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 240000 грн., а також застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 грн.

Як встановлено судом, позивачем укладено договір з ТОВ «Сіріус-сервіс КІА»№ 121 від 20.06.2011 на виконання роботи з прив'язки та конфігурації програмного забезпечення (далі -Договір). На підставі вказаного Договору ТОВ «Сіріус-сервіс КІА»виконало вказані роботи на загальну суму 1440000 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 240000 грн.), що підтверджується належним чином оформленими актом приймання-передачі робіт № 1 від 30.12.2011 та податковою накладною № 148 від 30.06.2011, копії яких залучені до матеріалів справи. Позивач відповідні роботи оплатив повністю, в тому числі сплативши у їх ціні податок на додану вартість у розмірі 240000 грн., що підтверджується належним чином оформленим платіжним дорученням № 621 від 30.06.2011 з відміткою банку про його виконання та випискою з банку по рахунку МПП «Анігер».

Водночас з аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про заниження МПП «Анігер» податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 240000 грн. стала встановлена ним нікчемність правочину між МПП «Анігер»та ТОВ «Сіріус-сервіс КІА»внаслідок:

по-перше, відсутності можливості встановити фактичне місцезнаходження ТОВ «Сіріус-сервіс КІА»та встановити осіб, причетних до діяльності товариства;

по-друге, отримання ДПІ у Печерському районі м. Києва висновку спеціаліста НДЕКЦ при УМВС України на Південно-західній залізниці від 04.10.2011 № 379, що підпис від імені директора ТОВ «Сіріус-сервіс КІА»ОСОБА_2. в податковій звітності виконаний декількома особами;

по-третє, відсутності будь-якої інформації про наявність складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту та устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Сіріус-сервіс КІА», а також інформації про чисельність працюючих.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

При цьому суд зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Як встановлено судом, зобов'язання за договором між МПП «Анігер»та ТОВ «Сіріус-сервіс КІА»виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими актом приймання-передачі робіт № 1 від 30.12.2011, платіжним дорученням № 621 від 30.06.2011 з відміткою банку про його виконання, випискою з банку по рахунку МПП «Анігер»та податковою накладною № 148 від 30.06.2011.

Реальність спірних господарських операцій підтверджується також залученими до матеріалів справи договором підряду та додаткових угод до нього з ТОВ «Київська енергетична будівельна компанія»№ 17/К06.2-СП/11 від 29.06.2011, актами здачі-приймання послуг, видатковими та податковими накладними, з метою виконання яких здійснювались спірні господарські операції між МПП «Анігер»та ТОВ «Сіріус-сервіс КІА», а також іншими первинними документами, складеними за результатами виконання такого договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як видно з матеріалів справи, на момент підписання відповідного Договору та додатків до нього, акту приймання-передачі робіт, платіжного доручення та податкової накладної, юридична особа ТОВ «Сіріус-сервіс КІА» не була припинена.

Судом не приймається посилання відповідача на відсутність можливості встановити фактичне місцезнаходження ТОВ «Сіріус-сервіс КІА»та встановити осіб, причетних до діяльності товариства, на висновок спеціаліста НДЕКЦ при УМВС України на Південно-західній залізниці від 04.10.2011 № 379, що підпис від імені директора ТОВ «Сіріус-сервіс КІА»ОСОБА_2 в податковій звітності виконаний декількома особами та на відсутність будь-якої інформації про наявність складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту та устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Сіріус-сервіс КІА», а також інформації про чисельність працюючих, оскільки, по-перше, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, по-друге, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій, по-третє, відповідачем всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України не надано доказів на підтвердження існування вказаних обставин.

Таким чином, судом встановлено, що Договір між МПП «Анігер»та ТОВ «Сіріус-сервіс КІА»був укладений з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у МПП «Анігер»та ТОВ «Сіріус-сервіс КІА»умислу на укладення вказаного договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України.

Водночас, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696 (далі -Порядок заповнення податкової накладної), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як видно з матеріалів справи, на момент складання податкової накладної № 148 від 30.06.2011 ТОВ «Сіріус-сервіс КІА»було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у нього права на складання податкових накладних.

Отже, сума податку на додану вартість у розмірі 240000 грн., віднесена МПП «Анігер»до податкового кредиту на підставі господарських операцій з ТОВ «Сіріус-сервіс КІА»підтверджується податковою накладною № 148 від 30.06.2011, оформленою відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної.

Враховуючи викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаної ТОВ «Сіріус-сервіс КІА»податкової накладної, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Відтак, викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Солом'янському районі міста Києва ДВС про порушення МПП «Анігер»пп.пп. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення № 000518230810 від 06.12.2011 -безпідставним та неправомірним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Малого приватного підприємства «Анігер»задовольнити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення № 000518230810 від 06.12.2011, прийняте Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби.

3. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2146 грн. на користь Малого приватного підприємства «Анігер»(03640, м. Київ, вул. Гарматна, 2; код ЄДРПОУ 30309961) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби (03151, м. Київ, вул. Смілянська, 6) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

СуддяК.С. Пащенко