Постанова

від 31.05.2012 по справі 2а-4321/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 травня 2012 року 09:40 № 2а-4321/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., при секретарі Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 31.03.2011 р.)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 06.03.2012 р. № 27/10-021)

третя особа : не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ТД-Будшляхмаш» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «Укрстрой Гідравліка» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000582360 від 06.03.2012 р.,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД-Будшляхмаш»з позовом до ДПІ у Святошинському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від № 0000582360 від 06.03.2012 р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 78723 грн. (декларація за вересень 2011 р. від 19.10.2011 р. № 9009044480), яке прийнято за результатами перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ «Укрстрой Гідравліка»за вересень 2011 року .

Позивач зазначає, що доводи ДПІ в обґрунтування спірного рішення по суті ґрунтуються на тому, що контрагент позивача начебто не задекларував податкові зобов'язання за відносинами з позивачем, а відтак, на думку ДПІ, позивач позбавлений права на формування податкового кредиту за відносинами з цим контрагентом. Окрім того, як зазначає позивач, позиція ДПІ ґрунтується на тому, що на момент перевірки (не на момент здійснення спірних операцій), контрагент був начебто відсутній за місцезнаходженням, а отже правочини з позивачем, на думку ДПІ, є нікчемними. У той же час, як вказує позивач, відносини між сторонами спірних операцій підтверджені документально, операції фактично виконані. Позивач зазначає, що законодавством на ДПІ не покладено функцій та права визнавати договори нікчемними, висновки щодо чого можуть формуватися виключно судом.

По суті, як зазначає позивач, висновки ДПІ є нічим необґрунтованими, ґрунтуються на загальних роздумах та припущеннях, доводах щодо наявності нічим не підтверджених ознак фіктивності контрагента.

Позивач зазначає, що внаслідок фактичного виконання спірних операцій, законно сформував спірні суми податкового кредиту, а отже наполягає, що саме податковий орган в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України повинен довести законність та обґрунтованість спірного рішення, оскільки, враховуючи неконкретність та загальність висловів ДПІ в акті перевірки, не може зрозуміти з акту перевірки - у чому полягає допущене начебто ним порушення, які норми податкового законодавства він порушив у зв'язку з цим.

Відповідач проти позову заперечує з підстав викладених в акті перевірки, вважає рішення законним та обґрунтованим, просить у задоволенні позову відмовити.

Третя особа в судові засідання не з'явилася. Ухвала суду про відкриття провадження у справі повернута поштою за закінченням терміну зберігання, тобто ухвала суду не вручена з незалежних від суду причин, а відтак відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 167, ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 КАС України третя особа вважається повідомленою належним чином. Окрім того, у зв'язку з неявкою сторін у судове засідання 24.05.2012 р. розгляд справи відкладався та третій особі було направлено повістку, яка була вручена третій особі, що підтверджується відомостями наведених на офіційному сайті Укрпошти. Третя особа явку свого представника в судове засідання не забезпечила, поважних причин неприбуття у судове засідання не повідомила, у зв'язку з чим суд не вбачає перешкод для розгляду справи по суті на підставі наявних матеріалів.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 31.05.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

ДПІ у Святошинському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТД-Будшляхмаш»(код з ЄДР 37164669; адреса з ЄДР - 03148, м. Київ, пр-т. Леся Курбаса, 1-Б, кв. 198) з питань взаємовідносин з ТОВ «Укрстрой гідравліка» (код з ЄДР 36852304) та дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р.

За результатами перевірки складено акт від 22.02.2012 р. № 60/23-60/37164669 (далі - Акт перевірки).

Згідно з актом перевірки позивач є платником ПДВ з 01.10.2010 р.

Відповідно до наведених в Акті перевірки відомостей, склад осіб, які працюють у позивача у штаті -5 осіб.

Як зазначено в Акті перевірки, до основних видів діяльності позивача, якими займався позивач, віднесено оптова торгівля машинами та устаткуванням для добувної промисловості та будівництва, а також оптова торгівлями іншими машинами та устаткуванням.

Згідно з довідкою з органів статистки, до видів діяльності позивача віднесено ремонт і технічне обслуговування машин та устаткування для добувної промисловості й будівництва, оптова торгівля машинами та устаткуванням.

Згідно з цим же Актом перевірки, крім власних основних фондів, позивач орендує основні фонди - приміщення площею 47,5 кв.м. за адресою м. Київ, вул. М. Трублаїні, 2-а.

З Акту перевірки вбачається, що під час перевірки ДПІ використовувались: податкова декларація за вересень 2011 року, додаток № 5 до неї, картка рахунку 631, договір, видаткова накладна, акт здавання робіт, податкова накладних, реєстри отриманих податкових накладних.

Також, як зазначено в Акті перевірки, використані матеріали перевірки контрагента (акт від 21.12.2011 р.), що вказує на їх наявність у ДПІ під час перевірки.

На стор. 5 Акту зазначено, що перевіркою встановлено завищення податкового кредиту за вересень 2011 року у сумі 78723 грн.

Зазначений висновок зроблений за результатами оцінки взаємовідносин позивача з ТОВ «Укрстрой Гідравліка»по договору № 01/09/2011 від 01.09.2011 р. на поставку запчастин та виконання підрядних робіт щодо демонтажу та монтажу обладнання, ремонту окремого обладнання. В контексті наведеного ДПІ зазначає, про оформлення за цим договором видаткової накладної та актів виконання робіт на загальну суму 472 337,35 грн., у т.ч. ПДВ 78722,89 грн. Позивачу також видано податкову накладну № 195 від 01.09.2011 р. на зазначені суми. З урахуванням оплати за раніше поставлені позивачу послуги, у вересні 2011 р., як зазначено в Акті перевірки, позивачем контрагенту перераховано 557 716 грн.

У той же час, як зазначено в Акті перевірки, станом на дату його підписання згідно бази даних АІС «Система автоматизованого співставлення….»розбіжності по позивачу та його контрагенту за вересень 2011 року становлять 78 722,89 грн.

Надалі, з посиланням на акт відносно ТОВ «Укрстрой Гідравліка»від 21.12.2011 р. № 302/23-50/36852304, ДПІ в Акті перевірки позивача зазначає, що службовими особами ДПІ у Святошинському районі м. Києва встановлено відсутність контрагента позивача та його посадових осіб за адресою м. Київ, вул. Верховинна, 80/а кв. 117).

При цьому, зазначено про отримання від ГВПМ ДПІ у Святошинському районі м. Києва довідки ф. № 3 від 19.10.2011 р. про не встановлення місцезнаходження контрагента позивача.

Надалі в акті перевірки зазначено, що в ході відпрацювання ТОВ «Укрстрой Гідравліка» за вересень 2011 р. від ГВПМ ДПІ у Святошинському районі м. Києва отримано висновок погоджений з юридичним управлінням ДПІ про наявність ознак «фіктивності»та відсутності факту здійснення господарської діяльності за вересень 2011 року .

В Акті перевірки зазначено, що згідно з даними «автоматизованого співставлення»сума податкового кредиту позивача не дорівнює сумі податкових зобов'язань позивача.

Проте, під час розгляду справи не надано документального виразу вищезгаданого «автоматизованого співставлення», висновків ГВПМ щодо ознак, довідки ф. 3, на які міститься посилання в Акті перевірки в обґрунтування висновків Акту перевірки, та не доведено наявності непереборних обставин, які перешкоджали ДПІ наданню цих матеріалів, хоча наведені матеріали вимагались від ДПІ ухвалою ще від 03.05.2012 р. та які, як вбачається з Акту перевірки, були наявні у ДПІ під час складання Акту перевірки.

Під час розгляду справи у наведеному контексті встановлено, що як така перевірка контрагента не проводилась. ДПІ було складено акт від 21.12.2011 року про неможливість проведення 21.12.2011 р. зустрічної звірки контрагента.

Надалі, з посиланням на положення ст.ст. 203, 228, 215, 216, 236 ПК України, ДПІ приходить до висновку про нікчемність правочину, та, як наслідок, з посиланням на п/п. 14.1.181, 198.2., 198.3., 200.1. ПК України, ДПІ приходить до висновку про завищення позивачем суми податкового кредиту з ПДВ за вересень 2011 р. на 78722,89 грн.

У взаємозв'язку з наведеним, як зазначено у висновках Акту перевірки, внаслідок вищенаведених порушень позивачем завищено від'ємне значення різниці муж сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, який зараховується до складу наступного звітного періоду (значення рядка 20.2. Декларації) на загальну суму 78723 грн. за вересень 2011 р.

На підставі зазначених висновків акту перевірки прийнято оскаржуване рішення.

Відтак, доводи ДПІ в обґрунтування оскаржуваного рішення, ґрунтуються на наявності, на думку ДПІ, розбіжностей за даними автоматизованого співставлення, на тому, що після періоду виконання спірних операцій, контрагент позивача був відсутній за місцезнаходженням, на висновках ГВПМ щодо наявності «ознак»фіктивності контрагента.

У взаємозв'язку з вищенаведеним та щодо характеру та змісту спірних операцій, під час розгляду справи встановлено наступне.

01.09.2011 р. між позивачем (покупець) та ТОВ «Укрстрой Гідравліка»(продавець) укладено по своїй суті змішаний договір на поставку запасних частин в асортименті, а також на виконання з використанням матеріалів та устаткування виконавця замовлених позивачем робіт.

За умовами договору (п. 4.3.) саме постачальник здійснює транспортування товару власними силами та за власний рахунок, що вказує на те, що договором обумовлено поставку товару на склад позивача та не те, що за спірними операціями позивач не вступав у транспортні відносини з перевізниками, що не передбачає у нього наявності транспортних (перевізних) документів. При цьому (п.5.1. договору), саме підрядник зобов'язаний своїми силами і засобами виконати обумовлені роботи в обумовлених обсягах, а також поставити на місце виконання робіт необхідні матеріали, конструкції та устаткування, здійснити їх приймання, розвантаження, складування і зберігання на період виконання робіт. Договором передбачена можливість укладання субпідрядних договорів.

Сторонами підписано специфікацію № 1 на продукцію, де до поставки визначено номенклатуру продукції по 46 найменуванням, зокрема, болти, генератор навантажувача, гідронасос, клапани блоку клапанів повороту, колодки гальмівні, колодки тормозні, муфта, підшипник, поршень, рем.комплект гідроциліндра, фільтр гідравлічний, фільтр масляний, фільтр паливний і аналогічна продукція, призначення для обслуговування автомобілів.

Окрім того, відносно робіт, сторонами підписано специфікацію № 2 де визначено наступну номенклатуру робіт: (1) збирання, діагностика, запуск, налагодження та регулювання гідросистеми навантажувача LZ 936 № 180191. вартістю 180 000 грн. без ПДВ; (2) збирання, діагностика, запуск, налагодження та регулювання гідросистеми навантажувача ZL 50D, вартістю 140 000 грн. без ПДВ, разом -384000 грн. з ПДВ -64000 грн.

Сторонами також підписано специфікацію № 3 щодо виконання робіт: (1) демонтаж та монтаж гідроциліндра стріли EO-2621B3, (2) демонтаж та монтаж зчеплення екскаватора EO-2621B3, заміна наконечника, капітальний ремонт гідронасосу, заднього кардану, центрального колектора, монтаж-демонтаж, послуги по заміні оливи та фільтрів на загальну суму 32 304,95 грн. з ПДВ 5 384,16 грн.

Щодо виконання зазначених послуг сторонами складено два акти від 01.09.2011 р. на вищенаведені суми за визначеною вище номенклатурою робіт, а також щодо поставки запчастин та матеріалів -видаткову накладну від 01.09.11 р. з номенклатурою матеріалів та запчастин суму 56032,40 грн. з ПДВ -9338,73 грн.

Відповідно до зазначених первинних документів позивачу видано податкову накладну з визначеною вище номенклатурою робіт, матеріалів та запчастин на загальну суму 472 337,35 грн. з ПДВ -78 722,89 грн.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, згідно з п/п. 14.1.178 Податкового кодексу України податок на додану вартість, це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з п/п. 14.1.181 ПК України податковий кредит, це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Виходячи із змісту п. 185.1. об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів/робі/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 ПК України.

Відповідно до п. 198.1. ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: (1) дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; (2) дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ПК України).

При цьому, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3. ПК України).

У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ПК України в редакції на час здійснення операцій та оформлення податкової накладної).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4. ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ПК України). Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

В цьому контексті під час розгляду справи ДПІ не надано доказів виявлення у встановлений строк розбіжностей між даними позивача з його контрагентом та повідомлення платників податків про ці розбіжності у встановлений строк .

Слід додати, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7. ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10. ПК України).

Отже , наведені вище норми законодавства в їх сукупності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема , це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/відсутність поставки (нездійснення оподатковуваної операції) та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ.

При цьому, ПК України не містять норм, які б зумовлювали невизнання податкового кредиту покупця внаслідок недекларування податкових зобов'язань продавця.

У взаємозв'язку з вищенаведеним , суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому , вирішуючи спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Окрім того , вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права , обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржуване рішення оцінюється судом виходячи з тих обставин та підстав, які наведені в Акті перевірки з урахування доведеності з боку ДПІ обставин, на які вона посилається.

В даному випадку , в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, ДПІ під час розгляду справи не довела обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

В контексті наведеного, як зазначено вище, під час розгляду справи з боку ДПІ до матеріалів справи не надано документального виразу «автоматизованого співставлення», вищезгаданої довідки про відсутність контрагента за місцезнаходженням та в Акті перевірки позивача не міститься обґрунтування -яким чином відомості від 19.10.2011 р. (дата довідки ГВПМ щодо відсутності контрагента за місцезнаходженням, яка не надана до справи) та від 21.12.2011 р. (акт щодо неможливості проведення зустрічної звірки контрагента), спростовують виконання спірних операцій у вересні 2011 р. та - відповідно до яких норм ПК України наведені обставини позбавляють покупця права на податковий кредит. Під час розгляду справи не надано доказів відсутності контрагента за своїм місцезнаходженням на момент виконання спірних операцій, а також не надано висновку ГВПМ ДПІ у Святошинському районі м. Києва на який посилається ДПІ в Акті перевірки в контексті наявності «ознак»фіктивності контрагента.

Акт перевірки також не містить деталізації, що на думку ДПІ є змістом «ознак» (прикмет) фіктивності та чи є наявність «ознак» встановленим фактом порушення чогось чи припущенням щодо чогось, а також чи є наявність «ознак»підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит.

У той же час, сукупність досліджених під час розгляду справи вищенаведених документів за відносинами позивача з його безпосереднім контрагентом, які (документи) зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, не дають підстав для висновку про нездійснення спірних операцій, їх здійснення без мети використання у власній господарській діяльності, та відповідачем не надано належних та допустимих доказів які б спростовували виконання спірних операцій, а відтак і не доведено відсутності у позивача підстав для формування спірних сум податкового кредиту.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що визнається сторонами, а отже видача ним податкових накладних є правомірною.

Вищезгадані податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20%, що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав її видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними первинних документів. При цьому, первинні документи відповідають вимогам щодо форми і змісту цих документів.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, слід також зазначити, що під час розгляду справи відповідач не надав доказів неподання контрагентом позивача податкової декларації з ПДВ за спірний період або її подання та прийняття ДПІ рішення про неприйняття такої звітності, яке б було направлено контрагенту в порядку п. 49.11. ПК України.

Як зазначено вище, в порядку п. 201.6 ПК України ДПІ не повідомляла позивача/контрагента позивача про наявність розбіжностей щодо декларування сум, наявність яких в даному випадку ДПІ не доведено документально, у разі наявності яких (розбіжностей) за загальним правилом платник податку має право протягом 10 днів після отримання такого повідомлення уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

При цьому, суд враховує, що можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента позивача, як-то: недекларування податкових зобов'язань, чого в даному випадку не доведено ДПІ належними та допустимими доказами, за загальним правилом само по собі не є підставою для висновку про відсутність у покупця права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за фактично проведеною операцією та підставою для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту, сформованого за операціями з цим контрагентом.

В контексті виконання спірних операцій, під час розгляду справи не довів кількості працівників контрагента, матеріальних і технічних ресурсів, які повинні була бути наявні у останнього для виконання спірних операцій, але були відсутня. Під час розгляду справи ДПІ не було надано податкової звітності контрагента позивача, з якої б вбачалась відсутність у цієї особи ресурсів для виконання спірних операцій.

В контексті наведеного суд також зазначає, що відповідачем не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки продукції, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Як зазначено вище, перевірка контрагента взагалі не проводилась, аналіз первинних документів цієї особи, як-то передбачено п.20.1.8., п/п. 75.1.2. ПК України, не проводився.

В контексті акту про неможливість проведення звірки з контрагентом суд зазначає, що неможливість проведення контрагента у грудні 2011 року, тобто після проведення спірних операцій, та відсутність інформації у ДПІ відносно контрагента позивача, свідчить не про встановлення певних обставин, які виключають можливість формування позивачем податкового кредиту, а про відсутність, недоведеність обставин , на які посилається ДПІ в Акті перевірки в обґрунтування відсутності підстав для формування позивачем спірних сум податкового кредиту. Неможливість проведення звірки сама по собі не свідчить про нездійснення спірних операцій та про порушення позивачем податкового законодавства, а отже відсутність у ДПІ інформації відносно контрагента не може бути підставою для невизнання права позивача на спірні суми податкового кредиту.

Слід додати, що з боку ДПІ не надано будь-яких відомостей щодо можливого порушення кримінальної справи відносно діяльності позивача та його контрагента, протоколів допитів посадових осіб цих підприємств, як і не надано вироку суду у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих підприємства та їх посадових осіб.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що ДПІ на стор. 9 Акту перевірки зазначає про відсутність у ПП «Пакувальні технології»об'єктів оподаткування за операціями березня 2011 року, у той же час в даному випадку операції між позивачем та контрагентом проводились у червні 2011 року, що в свою чергу свідчить про те, що спірне рішення ґрунтується на обставинах, які не мають відношення до спірних операцій та, відповідно, не можуть бути покладені в основу оскаржуваного рішення.

В контексті викладених в Акті перевірки доводів ДПІ щодо фіктивності контрагента, нікчемності та одночасно фіктивності правочину, суд також зазначає, що під час розгляду справи з боку ДПІ не надано рішення суду , яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55 1 ГК України , яким би встановлювалась реєстрація учасників спірних операцій, а також контрагентів контрагента позивача, на підроблені, втрачені документи або реєстрація на підставних осіб, на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження.

Окрім того, під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо визнання судом фіктивним правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом, тобто його вчинення без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

Враховуючи вищенаведене в сукупності , суд приходить до висновку, що в даному випадку відповідачем не доведено обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум валових витрат та податкового кредиту за вищезгаданими операціями.

Відповідно до п. 56.1. Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення. У свою чергу, судом не встановлено обставин, які б у взаємозв'язку з наведеними вище нормами законодавства спричиняли позбавлення позивача права на формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ за спірними операціями. У зв'язку з цим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень. На поверненні судового збору позивач не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД-Будшляхмаш»задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби № 0000582360 від 06.03.2012 р.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України .

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 01.06.2012 р.