Ухвала

від 02.10.2012 по справі 2а-4321/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4321/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"02" жовтня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Твердохліб В.А., Костюк Л.О.

при секретарі - Колісник К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД-Будшляхмаш»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрстрой Гідравліка»про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД-Будшляхмаш» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрстрой Гідравліка»про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.03.2012 року № 0000582360.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2012 року адміністративний позов задоволений, а саме визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинськоиу районі м. Києва Державної податковї служби від 06.03.2012 року № 0000582360.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Святошинському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТД-Будшляхмаш»(код з ЄДР 37164669; адреса з ЄДР - 03148, м. Київ, пр-т. Леся Курбаса, 1-Б, кв. 198) з питань взаємовідносин з ТОВ «Укрстрой гідравліка»(код з ЄДР 36852304) та дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р.( а.с. 9-18), за результатами якої складено акт від 22.02.2012 р. № 60/23-60/37164669 (далі - Акт перевірки).

В акті перевірки зазначено, що до основних видів діяльності позивача, якими займався позивач, віднесено оптова торгівля машинами та устаткуванням для добувної промисловості та будівництва, а також оптова торгівлями іншими машинами та устаткуванням.

Крім того в акті перевірки вказано, що під час перевірки ДПІ використовувались: податкова декларація за вересень 2011 року, додаток № 5 до неї, картка рахунку 631, договір, видаткова накладна, акт здавання робіт, податкова накладних, реєстри отриманих податкових накладних.

Також, як зазначено в Акті перевірки, використані матеріали перевірки контрагента (акт від 21.12.2011 р.), що вказує на їх наявність у ДПІ під час перевірки.

В висновках акту перевірки встановлено порушення ТОВ «ТД-Будшляхмаш»( а.с.17-18), а саме: ТОВ «ТД-Будшляхмаш»у зв'язку з незнаходженням за податковою адресою порушено вимоги пп. 16.1.11 п. 16.1 ст 16, п. 45.2 ст. 45 Податкового кодексу України, ст. 93 Цивільного кодексу України, ст. 1, ст.9, ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»; згідно ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228, ст. 236 Цивільного кодексу україни, право чини здійснені між ТОВ «ТД-Будшляхмаш»та ТОВ «Укрстрой Гідравліка»за вересень 2011 на загальну суму -472337,00 грн. в т.ч. ПДВ -78723,00 грн. є нікчемними, та як наслідок, недійсними з моменту їх вчинення. порушення пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.2 ст. 198, п.198 ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України ТОВ «ТД-Будшляхмаш»по взаємовідносинах з ТОВ «Укрстрой Гідравліка»завищено суму податкового кредиту з ПДВ на загальну суму - 78723,00 грн., в т.ч. за вересень 2011 на -78723,00 грн., в результаті чого завищення від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду, який зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на загальну суму -78723,00 грн., в т.ч. за вересень 2011 на -78723,00 грн.

На підставі висновків акту Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №0000582360 від 06.03.2012 року( а.с.8).

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:- придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;- ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з :- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 розділу V Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 розділу V Кодексу.

За змісту п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України вбачається, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Крім того, згідно п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Як наслідок, судом першої інстанції було встановлено, що ДПІ не надано доказів виявлення у встановлений строк розбіжностей між даними позивача з його контрагентом та повідомлення платників податків про ці розбіжності у встановлений строк.

Разом з тим, відповідно до п. 201.7. ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пуктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що наведені вище норми законодавства в їх сукупності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/відсутність поставки (нездійснення оподатковуваної операції) та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ.

Водночас, Податковий кодекс України не містять норм, які б зумовлювали невизнання податкового кредиту покупця внаслідок недекларування податкових зобов'язань продавця.

Судом першої інстанції встановлено, що висновок ДПІ у Святошинському районі м. Києва про завищення податкового кредиту за вересень 2011р. зроблений за результатами оцінки взаємовідносин позивача з ТОВ «Укрстрой Гідравліка»по договору № 01/09/2011 від 01.09.2011 р. на поставку запчастин та виконання підрядних робіт щодо демонтажу та монтажу обладнання, ремонту окремого обладнання. В контексті наведеного ДПІ зазначає, про оформлення за цим договором видаткової накладної та актів виконання робіт на загальну суму 472 337,35 грн., у т.ч. ПДВ 78722,89 грн. Позивачу також видано податкову накладну № 195 від 01.09.2011 р. на зазначені суми. З урахуванням оплати за раніше поставлені позивачу послуги, у вересні 2011 р., як зазначено в Акті перевірки, позивачем контрагенту перераховано 557 716 грн.

Разом з тим, як зазначено в акті перевірки, станом на дату його підписання згідно бази даних АІС «Система автоматизованого співставлення податкового зобов»язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» розбіжності по позивачу та його контрагенту за вересень 2011 року становлять 78 722,89 грн.

Крім того, ДПІ в акті перевірки ТОВ «ТД-Будшляхмаш»зазначає, що службовими особами ДПІ у Святошинському районі м. Києва встановлено відсутність контрагента позивача та його посадових осіб за адресою м. Київ, вул. Верховинна, 80/а кв. 117).

Натомість, судом першої інстанції було встановлено, що ДПІ до матеріалів справи не надано документального виразу «автоматизованого співставлення», вищезгаданої довідки про відсутність контрагента за місцезнаходженням та в акті перевірки позивача не міститься обґрунтування -яким чином відомості від 19.10.2011 р. (дата довідки ГВПМ щодо відсутності контрагента за місцезнаходженням, яка не надана до справи) та від 21.12.2011 р. (акт щодо неможливості проведення зустрічної звірки контрагента), спростовують виконання спірних операцій у вересні 2011 р. та - відповідно до яких норм ПК України наведені обставини позбавляють покупця права на податковий кредит. Відповідачем не надано доказів відсутності контрагента за своїм місцезнаходженням на момент виконання спірних операцій, а також не надано висновку ГВПМ ДПІ у Святошинському районі м. Києва на який посилається ДПІ в акті перевірки в контексті наявності «ознак»фіктивності контрагента.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ТД-Будшляхмаш»та його контрагент- ТОВ «Укрстрой Гідравліка»не були повідомлені ДПІ у Святошинському районі м. Києва про наявність розбіжностей щодо декларування сум, наявність яких ДПІ не доведено документально.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що сукупність досліджених документів за відносинами позивача з його безпосереднім контрагентом, які зазвичай супроводжують виконання операцій з поставки товарів, не дають підстав для висновку про нездійснення спірних операцій або навпаки про їх здійснення без мети використання у власній господарській діяльності.

Тобто відповідачем не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями між позивачем та його контрагентом, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки продукції, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстації не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

Також колегія суддів встановлено, що ДПІ не надано будь-яких відомостей щодо можливого порушення кримінальної справи відносно діяльності позивача та його контрагента, протоколів допитів посадових осіб цих підприємств, як і не надано вироку суду у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих підприємства та їх посадових осіб.

Як наслідок, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції дійшов що відповідачем в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000582360 від 06.03.2012р., а отже оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене з порушенням норм чинного законодавства України та є таким, що підлягає скасуванню.

Згідно з ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, тому підстави для скасування рішення відсутні.Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 травня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Костюк Л.О.