Постанова

від 29.05.2012 по справі 2а-3148/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 травня 2012 року 16:07 № 2а-3148/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., за участю секретаря судового засідання Мосійчук І.М. та представників: позивача -Мартинюк Н.М., відповідача -Горбаня І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТИК-ЦЕНТР «А» до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01 грудня 2011 року № 0020181505/0, - На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 29 травня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

03 березня 2012 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТИК-ЦЕНТР «А»(далі -ТОВ «ЛОГІСТИК-ЦЕНТР «А») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі -ДПІ у Печерському районі м. Києва) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01 грудня 2011 року № 0020181505/0.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 березня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та адміністративну справу № 2а-3148/12/2670 призначено до судового розгляду на 20 березня 2012 року.

В судовому засіданні 20 березня 2012 року оголошувалась перерва до 03 квітня 2012 року.

03 квітня 2012 року представники сторін в судове засідання не з'явилися, в зв'язку із чим наступне судове засідання було призначене на 18 квітня 2012 року.

В судовому засіданні 18 квітня 2012 року оголошувалась перерва до 21 травня 2012 року.

21 травня 2012 року в судовому засіданні протокольною ухвалою замінено неналежного відповідача -ДПІ у Печерському районі м. Києва на належного відповідача - ДПІ у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби.

В судовому засіданні 21 травня 2012 року оголошувалась перерва до 29 травня 2012 року.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ЛОГІСТИК-ЦЕНТР «А»(ідентифікаційний код 33939942) зареєстровано 01 грудня 2005 року Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 038076). Вказане товариство розташоване за адресою: 03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 5, к. 55.

ТОВ «ЛОГІСТИК-ЦЕНТР «А»взято на податковий облік ДПІ у Печерському районі м. Києва 02 грудня 2005 року за № 39700.

02 листопада 2011 року ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено камеральну перевірку за звітний податковий період -2 квартал 2011 року платника податку на прибуток - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТИК-ЦЕНТР «А», за результатами якої складено Акт від 02 листопада 2011 року № 60/15-5.

В ході перевірки було встановлено, що ТОВ «ЛОГІСТИК-ЦЕНТР «А»в декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року завищено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування за 1 квартал 2011 року, яка переноситься до ряд. 06.6. поточної декларації, на 5 072 258 грн.

01 грудня 2011 року ДПІ у Печерському районі м. Києва на підставі Акта перевірки № 60/15-5 від 02.11.2011 року прийняла податкове повідомлення-рішення за формою «П»№ 0020181505/0, яким згідно з пунктом 54.3 ст. 54 та пунктом 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України та згідно з п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ, за порушення пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4 246 345,00 грн. за ІІ квартал 2011 року.

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем в адміністративному порядку до ДПС у м. Києві та ДПС України, які своїми рішеннями відповідно від 03 лютого 2012 року № 79/10/11-114 та від 22 лютого 2012 року № 3176/6/10-2115 його скарги залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення -без змін.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на судову практику, зокрема на постанову Окружного адміністративного суду АРК від 13 жовтня 2011 року по справі № 2а-11566/11/0170/13 та рішення Європейського Суду з прав людини у справах: «Федоренко проти України», «Стретч проти Сполученого Королівства», «Щокін проти України».

Не погоджуючись з прийнятим Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва податковим повідомленням-рішенням від 01 грудня 2011 року № 0020181505/0, ТОВ «ЛОГІСТИК-ЦЕНТР «А»звернувся до суду та просить визнати оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати його.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються нормами Конституції України, Податкового кодексу України, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 334/94-ВР) та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 36 Податкового кодексу України визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 37.1 статті 37 Податкового кодексу України визначено, що підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов'язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 150.1 статті 150 Розділу ІІІ Податкового кодексу України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Пунктом 3 підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України визначено, що п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України застосовується у 2011 р. з урахуванням такого:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

У п. 1 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України зазначено, що Розділ III Податкового кодексу України застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року , якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Крім того, відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням НБУ щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.99 р. N 1-рп/99 Конституційний Суд України дійшов висновку, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, у зв'язку із набранням 01.04.2011 р. чинності розділом III Податкового кодексу України та відсутністю у ньому посилання на врахування у другому кварталі 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, окрім того, що виник за результатами діяльності у першому кварталі 2011 р., від'ємне значення об'єкта оподаткування 2010 р., що увійшло до першого кварталу 2011 р. відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону N 334/94-ВР до складу від'ємного значення другого кварталу 2011 р. не включається.

За результатами дослідження податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року та декларацій з податку на прибуток підприємства за 2009 рік, за I квартал 2010 року, за 3 квартали 2010 року, за півріччя 2010 року, за 2010 рік та за I квартал 2011 року, які долучені позивачем, встановлено наступне.

У податковій декларації з податку на прибуток підприємства за другий квартал 2011 року, яка подана позивачем до податкової інспекції 29.07.2011 р. у рядку 06.6 «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємне значення рядка 07 Податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємне значення об'єкта оподаткування за I квартал 2011 року»задекларована сума 4 940 087 грн. У рядку 07 декларації «Об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності»вказано суму -5 072 258 грн.

Із зазначеного слідує, що сума завищеного об'єкта оподаткування в розмірі 4 246 345 грн., є від'ємним значенням I кварталу 2011 року, яке сформувалося із сум попереднього звітного періоду, тобто є від'ємним значенням минулого 2010 року .

Позивачем, в якості доказів формування від'ємного значення за результатами діяльності підприємства у 2010 року було надано договір позики № 8, укладений 31 травня 2007 року між Europolis CE Omikron Holding GmbH та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТИК-ЦЕНТР «А», договір про внесення змін № 1 до Договору позики № 8 від 31 травня 2007 року, укладеного 29 червня 2007 року між зазначеними вище позикодавцем та позичальником, договір про внесення змін № 2 до Договору позики № 8 від 31 травня 2007 року, укладеного 24 вересня 2009 року між тими самими сторонами, оборотно-сальдові відомості по рахунку за 2009 рік та за 2010 рік, картки рахунку за 2009 рік та за 2010 рік, розрахункові документи за 2010 рік, акти прийомки-передачі за 2009 рік та за 2010 рік, акти здачі-прийомки наданих послуг згідно з договорами за № 186-SA/2008 від 17 листопада 2008 року та за № 205-SA/2009 від 01 грудня 2009 року, рахунки-фактури № 8 та № 51.

Суд вважає, що дані докази не можуть вважатися підтвердженням формування від'ємного значення об'єкта оподаткування за ІІ квартал 2011 року, оскільки були вже включенні до І кварталу 2011 року за наслідками 2010 року.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми Закону, підприємством у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за результатами ІІ-го кварталу 2011 року завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за ІІ квартал 2011 року на суму 4 246 345,00 грн., чим порушено п. 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ.

А, отже правомірність рішення суб'єкта владних повноважень доведено відповідачем.

На підставі зазначеного, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 01 грудня 2011 року № 0020181505/0 винесено податковим органом правомірно, а тому підстави для його скасування відсутні.

Окрім цього, суд зазначає, що при здійсненні ним правосуддя, керується таким принципом адміністративного судочинства, як принципом верховенства права, який застосовується, зокрема, з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як вбачається з вказаних рішень Європейського Суду з прав людини, до правовідносин необхідно застосувати принципи, зокрема, відповідне національне законодавство має бути чітким та узгодженим та, відповідно, відповідати вимозі «якості»закону і забезпечувати адекватність захисту від свавільного втручання у майнові права платника податку; національними органами має бути дотримано вимогу законодавства щодо застосування підходу, який є найбільш сприятливим для платника податку, коли у його справі національне законодавство припускає неоднозначне трактування.

Як встановлено під час розгляду справи, не мало місця неоднозначне трактування суб'єктом владних повноважень норм Податкового кодексу України, а відповідач діяв у повній відповідності до вимог чинного законодавства.

Окрім цього, приписами частини другої статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Так, згідно з частиною першою статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм права, суд вважає, що на відміну від постанови Окружного адміністративного суду АРК, на яку посилається позивач, преюдиціальне значення для вирішення даного спору має лише рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною третьою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про безпідставність позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТИК-ЦЕНТР «А» , у зв'язку із чим в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Враховуючи положення ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відшкодування судового збору позивачу не підлягає.

Приймаючи до уваги викладене вище, керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТИК-ЦЕНТР «А»відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України , шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 05.06.2012 р.