Ухвала

від 16.10.2012 по справі 2а-3148/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/54251/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючого судді:Вербицької О.В. Суддів: Маринчак Н.Є. Муравйова О.В., за участю: секретаря -Гордієнко Л.М. представника позивача - Мартинюк Н.М.

представника відповідача -Шило М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик-Центр «А»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.05.2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2012 року

у справі № 2а-3148/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик-Центр «А»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Логістік-Центр «А»(далі по тексту -позивач, ТОВ «Логістік-Центр «А») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01 грудня 2011 року № 0020181505/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 травня 2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2012 року вищевказану постанову залишено без змін.

В касаційній скарзі ТОВ «Логістік-Центр «А», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої на апеляційної інстанції норам матеріального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 02 листопада 2011 року ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено камеральну перевірку за звітний податковий період 2 квартал 2011 року ТОВ «Логістік-Центр «А», за результатами якої складено акт від 02 листопада 2011 року № 60/15-5.

Зокрема, перевіркою встановлено, що ТОВ «Логістік-Центр «А»в декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року завищено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування за 1 квартал 2011 року, яка переноситься до ряд. 06.6. поточної декларації, на 5 072 258 грн.

01 грудня 2011 року ДПІ у Печерському районі м. Києва на підставі акту перевірки № 60/15-5 від 02.11.2011 року прийняла податкове повідомлення-рішення за формою «П»№ 0020181505/0, яким згідно з пунктом 54.3 ст. 54 та пунктом 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України та згідно з п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ, за порушення пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4 246 345,00 грн. за ІІ квартал 2011 року.

Суди першої та апеляційної інстанції визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, виходячи з того, що у зв'язку із набранням з 01.04.2011 року чинності розділом ІІ Податкового Кодексу України та відсутності в ньому посилання на врахування у II кварталі 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, окрім того, що виник за результатами діяльності у першому кварталі 2011 року, від'ємне значення об'єкту оподаткування 2010 року, що увійшло до першого кварталу 2011 року відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу від'ємного значення другого кварталу 2011 року не включається.

Колегія суду не може погодитись з таким висновком судів, вважаючи його передчасним, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.121994 року № 334/94-ВР з наступними змінами та доповненнями та Податкового кодексу України, який набрав законної сили з 01.01.2011 року.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі по тексту -Закон) , якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Слід зазначити, що у 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

Згідно до п. 22.4 ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Отже, в 2011 році встановлені п.22.4 статті 22 Закону обмеження щодо можливості врахування усієї суми від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток усієї суми валових витрат не застосовувалися.

В свою чергу, відповідно до п. 3 Підрозділу 4 Розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2012 року.

При цьому слід зазначити, що форма податкової декларації з податку на прибуток підприємства, що використовується платником податку, починаючи з другого кварталу 2011 року, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 28 лютого 2011 року № 114, де в рядку 06.6 передбачено , що підлягає перенесенню в повному обсязі від'ємне значення рядку 08 декларації з податку на прибуток підприємства за перший квартал 2011 року.

Таким чином, до складу витрат другого календарного кварталу 2011 року підлягають включенню від'ємне значення об'єкту оподаткування за перший квартал 2011 року, де розрахунок суми від'ємного значення об'єкту оподаткування за перший квартал 2011 року здійснюється з урахуванням, без будь-яких обмежень, сум від'ємного значення, що утворились станом на 1 січня 2011 року та тих, що виникли протягом 2010 року, та які не були погашені наростаючим підсумком протягом попередніх звітних періодів.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суду приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанції було невірно застосовано норми матеріального права.

Водночас, судами першої на апеляційної інстанції також не були з'ясовані всі фактичні обставини справи, зокрема, щодо правомірності формування позивачем сум від'ємного значення з податку на прибуток, не пов'язаних із застосуванням п. 3 Підрозділу 4 Розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України, але таких, що впливають на їх правильність.

Таким чином, попередні судові інстанції у розгляді даної справи припустилися порушення норм матеріального та процесуального права, а саме вимог частини третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо прийняття судового рішення на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених дослідженими у судовому засіданні доказами.

Касаційна ж інстанція згідно з ч. 2 ст. 220 вищевказаного Кодексу не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відтак, відповідно до вимог ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

На новому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в цій ухвалі, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, правильно застосувати норми матеріального і процесуального права й прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до вищевикладеного, касаційна скарга ТОВ Логістик-Центр «А»підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 210, 214-215, 220-224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Логістик-Центр «А»задовольнити частково.

2.Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.05.2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2012 року скасувати. Справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов