Постанова

від 07.06.2012 по справі 2/213

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2012 р. Справа № 2/213

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

К.В. Грейц -головуючого, С.В. Бакуліної, Л.І. Рогач за участю представників: позивачане з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно) відповідача прокуроране з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно) Громадський С.О., посв.№ 42. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Львівської області на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 06.03.2012 року у справі№ 2/213 Господарського суду Львівської області за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області доЗакритого акціонерного товариства "Галка-Дрогобич" простягнення 70299,14 грн.

ВСТАНОВИВ:

28.12.2010 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Галка-Дрогобич" 19600 грн. заборгованості по сплаті кредиту, 19225,49 грн. заборгованості по сплаті пені за порушення строків повернення кредиту, 16605,08 грн. заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 14798,57 грн. пені за порушення строків сплати відсотків. Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтях 526, 530 Цивільного кодексу України, статті 153 Цивільного кодексу Української РСР, умовах укладеного сторонами кредитного договору та мирової угоди, затвердженої судом, що підтверджує існування заборгованості та визначає графік її погашення.

Відповідач в судових засіданнях відхилив позов.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.11.2011 року (суддя Мазовіта А.Б.) позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 19600 грн. заборгованості по кредиту, а також 261,77 грн. судових витрат; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.03.2012 року (судді: Зварич О.В. -головуючий, Юрченко Я.О., Якімець Г.Г.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін, як законне та обґрунтоване.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, заступник прокурора Львівської області подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати прийняті судами рішення та постанову частково, в частині відмови у задоволенні позовних вимог на суму 50629,14 грн., прийнявши в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин справи, що стосуються змісту укладеної сторонами мирової угоди, невмотивоване визначення судами всупереч змісту мирової угоди її правової природи як новації первісного зобов'язання, а відтак безпідставне застосування судами до даних правовідносин приписів статті 604 Цивільного кодексу України, що їх не регулює.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу заперечив її доводи, зазначивши на законність та обґрунтованість судових рішень та заявив клопотання про розгляд справи за відсутності його представника; позивач не скористався правом на участь представника у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення прокурора, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій було встановлено, що 01.04.2003 року сторонами було укладено договір оренди № 10 цілісного майнового комплексу державного підприємства Дрогобицький солевиварювальний завод, відповідно до пункту 1.1 якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування цілісний майновий комплекс державного підприємства. Грошові кошти та цінні папери, з урахуванням дебіторської та кредиторської заборгованості, що становить 96,6 тис. грн., передані відповідачу в користування на умовах кредитного договору.

Відповідно до кредитного договору № 10/1 від 01.04.2003 року позивач передав відповідачу в користування на умовах кредиту грошові кошти державного підприємства Дрогобицький солевиварювальний завод для здійснення господарської діяльності ЗАТ "Галка-Дрогобич" відповідно до умов договору оренди від 01.04.2003 року на суму 96,6 тис. грн. строком на один рік та 9 місяців, погашаючи одержаний кредит у строки за прийнятим строковим зобов'язанням; за користування кредитом відповідач сплачує відсотки на суму кредиту на рівні ставки рефінансування Національного Банку України.

Орендоване майно, в тому числі грошові кошти на суму 96,6 тис.грн., відповідач прийняв за актом приймання-передачі від 01.04.2003 року.

Також судами встановлено, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.09.2004 року затверджено мирову угоду між сторонами у справі № 1/618-20/253, за змістом якої заборгованість ЗАТ "Галка-Дрогобич" за кредитним договором складає 96,6 тис. зі сплати кредиту, 2818,82 грн. відсотків зі сплати кредитів, 7686,34 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту, 86,07 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків; сума по 2800 грн. на квартал підлягала сплаті, починаючи з ІІІ кварталу 2004 року до І кварталу 2013 року.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області зверталося з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Галка-Дрогобич" заборгованості по сплаті кредиту за кредитним договором № 10/1 від 01.04.2003 року за період з І кварталу 2005 року по ІV квартал 2008 року, а також заборгованості по сплаті пені за порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитом, пені за порушення строків сплати відсотків за кредитом; постановою Вищого господарського суду України від 23.06.2011 року по справі № 23/27 відмовлено у стягненні пені за порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитом, пені за порушення строків сплати відсотків за кредитом з огляду на безпідставність їх нарахування.

Позивачем у даній справі заявлено вимогу про стягнення з відповідача 19600 грн. заборгованості за період з І кварталу 2009 року по ІІІ квартал 2010 року, а також платежів за кредитним договором № 10/1 від 01.04.2003 року: 16605,08 грн. заборгованості про сплаті відсотків, 19225,49 грн. пені за порушення строків кредиту, 14798,57 грн. пені за порушення строків сплати відсотків.

Одним із способів припинення зобов'язання за домовленістю сторін є новація зобов'язання або заміна первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами. При цьому новацію характеризують наступні ознаки: наявність взаємної згоди сторін щодо припинення дії попереднього зобов'язання та щодо умов нового зобов'язання; наявність умови про припинення попереднього зобов'язання; припинення всіх додаткових зобов'язань; виникнення між тими ж особами нового зобов'язання.

Згідно з частиною 2 статті 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонам (новація). Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, законодавець пов'язує визначення існуючої домовленості сторін щодо первісного зобов'язання як новації та настання наслідків, передбачених наведеними вище положеннями, з волевиявленням сторін відповідно до змісту досягнутої ними домовленості.

Дослідивши відповідно до приписів статей 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України надані сторонами докази, проаналізувавши зміст кредитного договору, мирової угоди, затвердженої судом, врахувавши судові рішення щодо стягнення відповідних платежів за попередній період, господарські суди попередніх інстанцій встановили фактичні обставин справи щодо існування між сторонами правовідносин, до яких підлягають застосуванню положення статті 604 Цивільного кодексу України, та відмовили у стягненні нарахованих позивачем відсотків та пені, як не передбачених умовами мирової угоди.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків, що господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно та об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосували норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

Як наслідок, прийняті судами рішення та постанова відповідають статтям 43, 84 та 105 Господарського процесуального кодексу України вимогам щодо законності та обґрунтованості судового рішення, підстав для їх скасування з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтею 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Львівської області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.03.2012 року у справі № 2/213 Господарського суду Львівської області та рішення Господарського суду Львівської області від 02.11.2011р. залишити без змін.

Головуючий К. Грейц

Судді: С. Бакуліна

Л. Рогач