Постанова

від 07.06.2012 по справі 5002-4/448-2011

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 червня 2012 року Справа № 5002-4/448-2011

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Маслової З.Д.,

суддів Євдокімова І.В.,

Сікорської Н.І.,

за участю представників сторін:

позивача: товариство з обмеженою відповідальністю "ПАКС" - 12.04.2012 р., 25.04.2012 р. , 07.06.2012 р. ОСОБА_2, дов. б/н від 01.08.2011 р., 24.05.2012 р. ОСОБА_3, дов б/н від 01.08.2011 р. (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1)

відповідача: Лівадійська селищна рада- 12.04.2012 р., 25.04.2012 р., 24.05.2012 р., 07.06.2012 р. - не з'явився, (вул. Батуріна, 8,Лівадія, м. Ялта, 98655)

третіх осіб:

- санаторій "Нижня Ореанда" Управління справами апарату Верховної Ради України - 12.04.2012 р., 25.04.2012 р., 24.05.2012 р., 07.06.2012 р. ОСОБА_5, дов. № 4 від 10.01.2012 р., (АДРЕСА_2)

- Управління справами Апарату Верховної Ради України - 12.04.2012 р., 25.04.2012 р., 24.05.2012 р., 07.06.2012 р. не з'явився, (вул. Грушевського, 5, Київ, 01008)

- Верховна Рада України - 07.06.2012 р. ОСОБА_7, дов. № 15/15-2045 від 12.12.2011 р., 12.04.2012 р., 25.04.2012 р., 24.05.2012 р. ОСОБА_8, дов. № 471 від 21.12.2011 р. (АДРЕСА_3)

- Республіканський комітет з охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим - 12.04.2012 р., 25.04.2012 р., 24.05.2012 р., 07.06.2012 р. не з'явився, (вул. Кечкеметська, 198,Сімферополь,95022)

учасник судового процесу на підставі ст. 30 ГПК України - 25.04.2012 р. ОСОБА_9, секретар Лівадійської селищної ради.

учасник судового процесу на підставі ст. 31 ГПК України - 07.06.2012 р. ОСОБА_10, начальник топографічно-геодезичного центру та картографічного відділу КРФ ДП "ЦДЗК"

розглянувши апеляційну скаргу санаторію "Нижня Ореанда" Управління справами апарату Верховної Ради України на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (головуючий суддя Бєлоглазова І.К., судді Пєтухова Н.С., Чонгова С.І.) від 20 лютого 2012 року та додаткове рішення від 24 лютого 2012 року у справі № 5002-4/448-2011 про розподіл судових витрат

про визнання недійсним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

07 лютого 2012 року ТОВ „ПАКС" на підставі ст.ст. 116, 123, 152 ЗК України звернулось до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Лівадійської селищної ради про визнання недійсним рішення 44 сесії 5-го скликання Лівадійської селищної ради № 93 від 17.08.2010 р. „Про затвердження проекту землеустрою по відводу (поверненню) в постійне користування санаторію "Нижня Ореанда" земельної ділянки площею 1,6000 га для обслуговування санаторію "Нижня Ореанда"у м. Ялта, смт. Ореанда, 12 на землях Лівадійської селищної ради".

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірна земельна ділянка знаходиться у володінні та користуванні ТОВ «Пакс»на підставі договору оренди від 05.03.2004 р. який є чинним та у визнанні недійсним якого відмовлено у судовому порядку, а тому при прийнятті спірного рішення Лівадійською селищною радою були порушені приписи ст. ст. 116 та 123 Земельного кодексу України -розпорядження зайнятою земельною ділянкою (т.1 а.с. 2-5).

Рішенням господарського суду АР Крим від 20 лютого 2012 року у справі № 5002-4/448-2011 позовні вимоги ТОВ „ПАКС" задоволені, додатковим рішенням від 24 лютого 2012 року вирішено питання про розподіл судових витрат - з Лівадійської селищної ради стягнуто на користь ТОВ „Пакс" 5 063,04 грн. витрат по експертизі, 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. ІТЗ, з Лівадійської селищної ради стягнуто на користь Кримського НДІСЕ 1125,12 грн. витрат по сплаті додаткової комплексної судової будівельно-технічної експертизи".

Рішення суду мотивовано тим, що оскаржене рішення ради № 93 від 17.08.2010 р. передбачає передачу 3-ій особі санаторію „Нижня Ореанда" в постійне користування земельної ділянки, яка з 2004 року знаходиться в орендному користуванні ТОВ „ПАКС" без її вилучення, це рішення порушує права ТОВ «Пакс»на використання земельної ділянки, наданої йому на законних підставах в оренду (т.4 а.с. 101-110).

В апеляційній скарзі санаторій "Нижня Ореанда" просить рішення суду скасувати, прийняти нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що спірна земельна ділянка 1,6000 га, яка передана в довгострокову оренду ТОВ „ПАКС" має інший кадастровий номер 0111947900:07:001: 0025 , ніж земельна ділянка, що виділена 17.08.2010 р. санаторію „Нижня Ореанда" 0111947900:07:001: 0201 , що позивачем обґрунтовано позов тим, що оскаржуване рішення підписане неналежною посадовою особою Лівадійської селищної ради, судом не прийнято до уваги постанову Ялтинського міського суду від 12.01.2009 р. у справі № 2а-68-2009, якою зобов'язано Лівадійську селищну раду прийняти рішення про повернення спірної земельної ділянки площею 1,6 га санаторію „Нижня Ореанда", яка була надана санаторію ще у 1958 році (т. 3 а.с. 118-122).

У зв'язку з відрядженням судді Латиніна О.А., його замінено на суддю Антонову І.В. за розпорядженням в.о. секретаря 2-ої судової палати САГС Остапової К.А. від 12.04.2012 р.

Ухвалою суду від 24.05.2012 р. за заявою сторони продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів.

У зв'язку з відпусткою судді Градової О.Г. та хворобою судді Антонової І.В., їх замінено на суддів Євдокімова І.В. та Сікорську Н.І. за розпорядженням в.о. секретаря 2-ої судової палати САГС Котлярової О.Л. від 07.06.2012 р.

У судовому засіданні 07 червня 2012 року представник ТОВ „ПАКС" заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законим. Представник 3-ої особи -Управління справами апарату Верховної Ради України та відповідача - санаторію "Нижня Ореанда" підтримали доводи апеляційної скарги з підстав, викладених в ній.

Представники Лівадійської селищної ради, Республіканський комітет з охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим та Верховної Ради України у судове засідання 07.06.2012 р. не з'явилися, про час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином ухвалою суду від 24.05.2012 р., про причини неявки суд не сповістили, клопотань про розгляд справи у відсутність їх представників суду не надали.

Від Верховної Ради України надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності її представника.

Відповідно до пункту 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" заново розгляд справи починається в разі зміни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу), а отже, перебіг строку вирішення спору починається спочатку.

Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України -це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а явку представників обов'язковою визнано не було, судова колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності представників сторін.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.

Статтею 116 Земельного кодексу України передбачено, що юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

- зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону;

- надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно ст. 152 ЗК України Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Встановлено, що рішенням 44 сесії 5-го скликання Лівадійської селищної ради № 93 від 17 серпня 2010 року затверджено проект землеустрою з відводу (повернення) у постійне користування санаторію «Нижня Ореанда»Управління справами апарату Верховної Ради України земельної ділянки площею 1,6000 га кадастровий № 0111947900:07:001:0201 для обслуговування санаторію «Нижня Ореанда»у смт. Ореанда 12 м. Ялта на землях Лівадійської селищної ради. Надано санаторію «Нижня Ореанда»упостійне користування земельну ділянку із земель, не переданих у власність або постійне користування в межах населеного пункту (рядок 12.3, шифр 96 форми 6-зем), за видами земельних угідь: 1,6000 га - «Забудовані землі», у т.ч. «Землі загального призначення», у т.ч. «Землі, що перебувають у користуванні або власності юридичних і фізичних осіб - природоохоронного призначення», у т.ч. «Землі, що перебувають у користуванні або власності юридичних і фізичних осіб - оздоровчого призначення»(гр. 34, 43, 78, 79 форми 6-зем), для обслуговування санаторію «Нижня Ореанда»(код за УКЦИЗ -1.16. - «Оздоровчого призначення»).

Земельна ділянка враховується площею 1,6000 га по обліку відповідно до форми 6-зем: у рядку 7.2 (шифр 85) «Землі оздоровчого призначення», за видами земельних угідь: 1,6000 га - «Забудовані землі», у т.ч. «Землі загального призначення», у т.ч. «Землі, що перебувають у користуванні або власності юридичних і фізичних осіб - природоохоронного призначення», у т.ч. «Землі, що перебувають у користуванні або власності юридичних і фізичних осіб - оздоровчого призначення»(графи 34, 43, 78, 79).

Зобов'язано Санаторій «Нижня Ореанда»у місячний строк замовити у відповідній організації виготовлення документів, що підтверджують право постійного користування земельною ділянкою (т. 1 а.с. 12-13).

Між ТОВ «ПАКС»і Лівадійською селищною радою 05 березня 2004 рку на підставі рішення 15-ої сесії 24-го скликання Лівадійської селищної ради № 81 від 02.10.2003 р. укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,6000 га (кадастровий номер 0111947900:01:001:0025) у смт. Ореанда, 12 Лівадійської селищної ради для будівництва та обслуговування рекреаційного комплексу. Державну реєстрацію договору здійснено 22.03.2004 р. за № 0013 (т.1 а.с. 15-31).

Вказаний договір є діючим. Межі земельної ділянки винесено в натуру (акт від 14.10.2003, т.1 а.с. 25-28).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.01.2008 р. у справі № 2-17/11017.1-2007 зазначене рішення №81 від 02.10.2003 р. було визнано незаконним, а договір оренди від 05.03.2004 р. - недійсним, суд зобов'язав ТОВ „ПАКС" повернути земельну ділянку 1,6000 га санаторію «Нижня Ореанда». Рішення вступило в закону силу 31.08.2008 р.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.08.2010 р. у справі № 2-17/11017.1-2007, залишеним без змін постановою ВГСУ від 03.11.2010 р., постанова САГС від 31.01.2008 р. за заявою ТОВ «ПАКС»переглянута за нововиявленими обставинами, скасована і ухвалено нове рішення, яким прокурору міста Ялта у позові до ТОВ «ПАКС»про визнання незаконним рішення Лівадійської селищної ради № 81 від 02.10.2003 р., а договору оренди земельної ділянки від 05.03.2004 р. недійсним -відмовлено (т.1 а.с. 32-67).

Згідно ч. 3 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова апеляційного суду набуває чинності з дня її прийняття. Таким чином на момент прийняття відповідачем 17 серпня 2010 року оспорюваного рішення спірна земельна ділянка 1,6000 га у смт Ореанда, 12 м. Ялта не могла бути виділеною санаторію «Нижня Ореанда», так як на цю дату перебувала в законному користуванні ТОВ «ПАКС»на підставі довгострокового договору оренди від 05.03.2004 р. № 0013.

Посилання Санаторію „Нижня Ореанда" на ті обставини, що рішення Лівадійської селищної ради № 93 прийняте 17.08.2010 р. у той же день з прийняттям Постанови від 17.08.2010 р. і має пріоритет перед судовою постановою, судовою колегією не приймаються, так як відповідно ч.3 ст. 50 ГПК України перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями або днями, починається з наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок. Тобто, чинним процесуальним законодавством не передбачена можливість встановлення процесуального строку відносно годин прийняття процесуальних документів.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення її в порядку, передбаченому Земельним кодексом України. Тобто, в користування можуть бути надані тільки вільні (ніким не зайняті) земельні ділянки.

Незважаючи на це, відповідач незаконно, без її попереднього вилучення, надав в постійне користування третій особі санаторію «Нижня Ореанда»земельну ділянку, яка була в користуванні позивача у справі з 2004 року.

Згідно ст. 396 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду землі" від 06.10.1998 р. № 161-XIV особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, землекористувач (орендар) земельної ділянки може вимагати усунень порушень його прав на землю, у тому числі й від власника земельної ділянки, різними шляхами, у тому числі шляхом визнання недійсним рішень органів місцевого самоврядування. Тобто, позивач обрав належний спосіб захисту порушеного права.

Ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідач та треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, заперечуючи проти позову, посилаються на те, що рішенням № 93 від 17.08.2010 р. санаторію «Нижня Ореанда»була виділена інша земельна ділянка, а не земельна ділянка, яка передана за договором оренди ТОВ „ПАКС". Що підтвердженням цього є інший кадастровий номер 0111947900:01:001:0201.

Цей довід апеляційної скарги спростовується слідуючим.

У справі проведено судову будівельно-технічну експертизу із залученням спеціаліста у галузі геодезії. Згідно висновку експертів №2698/3356 від 22.12.2011 р. земельна ділянка, яка надана в оренду ТОВ «ПАКС»за рішенням Лівадійської селищної ради №81 від 02.10.2003 р. (кадастровий номер 0111947900:01:001: 0025 ) є однією й тією ж земельною ділянкою, що була надана у постійне користування санаторію «Нижня Ореанда»згідно рішення Лівадійської селищної ради №93 від 17.08.2010 р. (кадастровий номер 0111947900:07:001: 0201 ) (т.2 а.с. 134-140, т.3 а.с. 60-62).

Ні відповідач, ні треті особи, як в суді 1-ої інстанції так і в суді апеляційної інстанції, не надали будь-яких доказів про інше місце розташування земельної ділянки, яка була надана у постійне користування Санаторію «Нижня Ореанда»рішенням Лівадійської селищної ради № 93 від 17.08.2010 р.

Доводи третіх осіб про неповноту експертного висновку №2698/3356 від 22.12.2011 р. суд вважає необґрунтованими. Судом 1-ої інстанції було залучено до проведення експертизи Кримську регіональну філію Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України із земельних ресурсів», судом апеляційної інстанції було залучено в порядку ст. 31 ГПК України до участі у справі його представника, який у судовому засіданні 07.06.2012 р. підтвердив законність та обґрунтованість методів, які були використані для проведення додаткової експертизи, підтвердив, що спірною є одна і та ж земельна ділянка 1,6000 га у смт. Ореанда, 12 м. Ялта, які повністю накладаються.

Відповідно до ст. 193 Земельного кодексу України Державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

З матеріалів справи та експертного висновку вбачається, що ідентифікація земельної ділянки 1,6000 га у смт Ореанда, 12 у м. Ялта кадастровий № 0111947900:07:001:0025, що знаходиться з 2003 року в користуванні у ТОВ «ПАКС», та земельної ділянки, яка передана у постійне користування санаторію «Нижня Ореанда»рішенням № 93 від 17.08.2010 р. у смт Ореанда, 12 у м. Ялта кадастровий № 0111947900:07:001:0201, здійснена на основі використання вже існуючих просторових координат цих земельних ділянок, які зберігались у Державному земельному кадастрі, у зв'язку з чим проведення додаткової кадастрової зйомки не вимагається. Додаткова кадастрова зйомка при цьому не вимагалась. Різницю в кадастрових номерах однієї і тієї ж земельної ділянки фахівець в галузі геодезії у судовому засіданні пояснив наявністю певних помилок обліку просторових характеристик, що не впливає на правильність висновків проведених судових експертиз.

Згідно Тимчасових методичних вказівок Держкомзему України щодо присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам для ведення державного земельного кадастру від 26.01.1998 р. № 1 кадастровий номер - унікальний (не повторюється на всій території України) номер, який присвоюється при формуванні земельної ділянки і зберігається за нею на весь час її існування.

Пунктом 3 зазначених вище тимчасових методичних вказівок передбачено, що структура кадастрового номера земельної ділянки є однорідною на всій території України і має ієрархічну структуру:

I рівень - номери областей, міст державного підпорядкування (Київ, Севастополь);

II рівень - номери адміністративних районів, міст обласного підпорядкування, а також районів у містах державного підпорядкування;

III рівень - номери сільських, селищних рад, міст районного підпорядкування або підпорядкованих міськраді, райраді міст, номери районів міст обласного підпорядкування, номери кадастрових зон в містах державного підпорядкування;

IV рівень - номери сільських населених пунктів, кадастрових зон на території сільських (селищних) рад за межами населених пунктів, номери кадастрових кварталів у містах (смт);

V рівень - номер земельної ділянки.

Для зручності побудови і подальшого використання кадастрового номера земельні ділянки в містах (смт) об'єднуються в кадастрові квартали, які в свою чергу можуть об'єднуватись у великих містах в кадастрові зони. Межі кадастрових кварталів (зон) проходять по зовнішніх межах земельних ділянок (кварталів) і таким чином мають точно визначену геодезичну границю.

Таким чином, різниця в кадастрових номерах земельної ділянки, яка була надана в користування у 2003 році ТОВ „ПАКС" та надана в постійне користування санаторію „Нижня Ореанда" в 2010 році, є лише 5 рівень кадастрового коду, який визначає номер земельної ділянки, що також свідчить про їх тотожність.

Враховуючи викладене, оскаржуване рішення № 93 від 17.08.2010 р. Лівадійської селищної ради передбачає передачу третій особі санаторію „Нижня Ореанда" в постійне користування земельної ділянки, яка знаходиться в орендному користуванні у позивача і не була вилучена у встановленому законом порядку, воно порушує права ТОВ «ПАКС»на використання земельної ділянки, наданої йому в оренду на законних підставах.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що судом 1-ої інстанції невірно прийнятий як доказ експертний висновок, який виконаний на підставі карт „GOOGLE", які не можуть виступати як належний доказ, є безпідставними.

Відповідно пояснень експерта в засіданні судової колегії, ним були використані дані карти лише для наглядної демонстрації для суду, геодезична зйомка не проводилась у зв'язку з відсутністю на земельних ділянках межових знаків, а УСК -2000 вступає в дію з 01.01.2013 р. відповідно до постанови КМУ № 1117 від 08.12.2010 р. „Про ідентифікацію об'єктів нерухомого майна для державної реєстрації прав на них".

Оцінюючи висновки 2-ох експертиз в сукупності з поясненнями експерта в засіданні апеляційного суду, а також з матеріалами справи, судова колегія не знаходить підстав для призначення нової судової експертизи.

Крім того, згідно тексту постанови САГС від 17.08.2010 р. у справі № 2-17/11017.1-2007, залишеної без змін постановою ВГСУ від 03.11.2010 р., слідує, що на підставі протоколу № 14 засідання Ялтинської міської ради депутатів трудящих від 23.04.1958 р. об'єднаному санаторію „Нижня Ореанда" Четвертого Головного Управління при Мінохорони здоров'я СРСР 15 травня 1958 року було видано державний акт № 78 на право постійного користування земельною ділянкою площею 49,39 га.

Розпорядженням міського голови Автономної Республіки Крим від 18.02.2001 р. № 58-р виключено санаторний комплекс „Дюльбер" Управління справами Верховної Ради України разом з відособленим структурним підрозділом санаторію „Нижня Ореанда", „Автобаза" и „РСУ" з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності.

Згідно пункту 1.1 Положення про відособлений структурний підрозділ санаторію „Нижня Ореанда" санаторного комплексу „Дюльбер" Управління справами Верховної Ради України, затвердженого 22.02.2002 року, останній створений на базі структурного підрозділу санаторію „Нижня Ореанда" СК „Дюльбер" УД ВР України та є його правонаступником.

Однак, згідно Положення про відособлений структурний підрозділ санаторію „Нижня Ореанда" санаторного комплексу „Дюльбер" Управління справами Верховної Ради України 1999 року, санаторій „Нижня Ореанда" є відособленим структурним підрозділом СК „Дюльбер" Управління справами Верховної Ради України без статусу юридичної особи. Підрозділ здійснює свою діяльність відповідно до цього положення, статуту комплексу, чинного законодавства України.

На підставі розпорядження № 52 від 04.09.2002 р. Управління справами апарату Верховної Ради України на виконання розпорядження голови Верховної Ради України № 537 від 25.07.2002 року щодо реорганізації санаторного комплексу „Дюльбер" виділено зі складу санаторного комплексу „Дюльбер" санаторій „Нижня Ореанда" зі статусом юридичної особи.

Таким чином, на підставі вище перелічених актів власником майна було проведено реорганізацію лікувально -оздоровчих закладів та підприємств, розміщених у АР Крим і підвідомчих Управлінню справами шляхом приєднання до санаторного комплексу „Дюльбер" санаторія „Нижня Ореанда", автопідприємства, ремонтно-будівельного управління, підсобного господарства „Ялтинське", та визначено, що до санаторного комплексу „Дюльбер" переходять всі майнові права та обов'язки реорганізованих підприємств та санаторія „Нижня Ореанда".

Третя особа з самостійними вимогами санаторій „Нижня Ореанда" як на підставу задоволення своїх заперечень посилається на те, що у положеннях Земельного кодексу України від 18.12.1990 р., відсутні будь - які зобов'язання щодо обов'язкової перереєстрації прав на користування юридичною особою земельною ділянкою у зв'язку зі зміною власника та у разі реорганізації юридичної особи. Натомість, у ст. 30 Земельного Кодексу України від 18.12.1990 р. зазначено, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить і право власності або користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення, якщо інше непередбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. При передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходиться зазначені будівлі та споруди.

Однак, відповідно до ст. 108 Цивільного кодексу України у разі перетворення до нової юридичної особи переходить усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи (аналогічна ст. 37 ЦК УРСР). Але мова іде про цивільні правовідносини, а не земельні.

Земельний кодекс України (в редакції від 13.03.1992 р.) і Земельний кодекс України в редакції від 25.10.2001 не передбачають жодних виняткових підстав для набуття права користування земельними ділянками правонаступниками колишніх землекористувачів. Відповідно ст. 19 Земельного кодексу України (в редакції від 13.03.1992 р.) і ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції від 25.10.2001 р.) надання земельних ділянок юридичним особам у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Право користування земельною ділянкою припиняється у разі припинення діяльності підприємства (ст. 27 ЗК України в редакції від 13.03.1992 р.). Ст. 37 чинного на той час ЦК УРСР та ст. 34 Закону України "Про підприємства в Україні" встановлювалося, що юридична особа припиняє свою діяльність шляхом ліквідації чи реорганізації (перетворення). Зважаючи на викладене, перетворення підприємства є юридичним фактом для припинення його права на користування земельною ділянкою (постанова Верховного Суду України від 21 січня 2002 року по справі за позовом ВАТ "Промзв'язок" до Київської міської ради).

Згідно ст. 19, ст. 22 Земельного кодексу України (в редакції від 13.03.1992 р.), підприємства, заінтересовані в одержанні земельних ділянок, звертаються з відповідним клопотанням до місцевої ради, яка має право надавати земельні ділянки. Право користування землею виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі і одержання документа, що посвідчує це право.

Автоматичне переоформлення прав землекористування діючим законодавством не передбачено. Ст. 23 Земельного кодексу України та ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються місцевими радами. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації (ст. 125 ЗК України).

Натомість, згідно з п.3 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" власники приватизованих об'єктів мають пріоритетне право на довгострокову оренду (не менш 10 років) займаних ними земельних ділянок з наступним викупом цих ділянок.

Відповідно до п.6 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України юридичні особи, які мають у постійному користування земельні ділянки, (тобто це право належним чином посвідчується -держакт), але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них. Однак, викладене не стосується правонаступників юридичних осіб, які мали статус постійних землекористувачів, оскільки в п.6 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України правонаступники юридичних осіб не зазначені.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 р. № 5-рп/2005 визнано неконституційним встановлений строк для переоформлення прав на землю. Але права повинні бути переоформлені, оскільки відповідно ч.2 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою з земель державної та комунальної форм власності набувають лише підприємства, установи та організації, які належать до державної або комунальної власності.

Таким чином, санаторій „Нижня Ореанда" автоматично не отримав у користування земельну ділянку площею 49,00 га, а повинен був у встановленому законом порядку переоформити право землекористування.

Позивач як на самостійну підставу визнання оскаржуваного рішення № 93 від 17.08.2010 р. недійсним, посилається на те, що воно підписано не селищним головою Мамикіним А.П., а секретарем Лівадійської селищної ради Мелконяном В.М., який на час підписання рішення не мав таких повноважень.

В засіданні апеляційного суду на підставі витребуваних документів та опросу в порядку ст. 30 ГПК України Мелконяна В.М. встановлено, що рішення № 93 відписано секретарем ради Мелконяном В.М., тобто, належною повноважною особою згідно ч. 15 ст. 46 ЗУ „Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР, у зв'язку з чим відпала необхідність призначення почеркознавчої експертизи.

Посилання санаторію «Нижня Ореанда», що рішення № 93 від 17.08.2010 р. прийнято на виконання постанови Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 12.01.2009 р. у справі №2а-68-2009 рік, якою Лівадійську селищну раду зобов'язано прийняти рішення щодо повернення земельної ділянки орієнтовною площею 1,6 га санаторію «Нижня Ореанда», не приймається до уваги, так як вказана постанова Ялтинського міського суду не містить приписів щодо повернення санаторію «Нижня Ореанда»саме тієї земельної ділянки, яка знаходилася в користуванні ТОВ «ПАКС»на підставі чинного договору оренди від 05.03.2004 р., а вимога суду, яка викладена в резолютивній частині рішення, і якою зобов'язано раду розглянути питання на черговій сесії ради про повернення земельної ділянки, не може свідчити про безумовне прийняття такого рішення.

З урахуванням викладеного, а також тих обставин, що постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.01.2008 р. у справі 2-17/11017.1-2007 скасована, рішення суду першої інстанції від 20.02.2012 р. відповідає вимогам діючого законодавства, прийняте при правильному застосуванні норм процесуального та матеріального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу санаторію "Нижня Ореанда" Управління справами апарату Верховної Ради України залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20 лютого 2012 року та додаткове рішення від 24 лютого 2012 року у справі № 5002-4/448-2011 залишити без змін.

Головуючий суддя З.Д. Маслова

Судді

І.В. Євдокімов

Н.І. Сікорська

Розсилка:

1. товариству з обмеженою відповідальністю "ПАКС" (АДРЕСА_1)

2. санаторію "Нижня Ореанда" Управління справами апарату Верховної Ради України (смт Ореанда, м. Ялта, 98655)

3. Верховній Раді України (вул. Грушевського, 5,Київ 8,01008)

4. Лівадійській селищній раді (вул. Батуріна, 8,Лівадія, м. Ялта, 98655)

5. Управлінню справами Апарату Верховної Ради України (вул. Грушевського, 5, Київ, 01008)

6. Республіканському комітету з охорони навколишнього природного середовища АРК (вул. Кечкеметська, 198,Сімферополь,95022)