Рішення

від 18.05.2012 по справі 2-2385/11

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2-2385/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18 травня 2012 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Голік Н.О.

при секретарі Крапивній В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Авто Україна»про стягнення заборгованої заробітної плати, вихідної допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористану відпустку, та про зміну формулювання причини звільнення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Авто Україна»про стягнення заборгованої заробітної плати, вихідної допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористану відпустку, та про зміну формулювання причини звільнення.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 25.07.2005 року він був прийнятий на роботу до ТОВ «Престиж Авто Україна»на посаду техніка СТО, що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці, здійсненим на підставі наказу № 11-к від 25.07.2005 року.

Позивач працював на вказаній посаді до 08.02.2010 року і був звільнений з роботи за власним бажанням на підставі ст.38 Кодексу законів про працю України без зазначення пункту вказаної статті, що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці, здійсненим на підставі наказу № 6-к від 08.02.2010 року.

При звільненні позивача з посади відповідач не здійснив з ним повного розрахунку, не виплатив заборгованої заробітної плати за виконану роботу за період з 1 жовтня 2009 року по 08 лютого 2010 року, вихідної допомоги при звільненні та компенсації за невикористану відпустку.

Крім того, позивач вважає, що запис у трудовій книжці про прийняття його на роботу до ТОВ «Престиж Авто Україна»потрібно змінити, оскільки не правильно вказана назва посади «технік СТО», тоді як назва посади «технік департаменту сервісної служби»та потребує зміни запис у трудовій книжці про підставу звільнення, а саме з посиланням на пункт 3 статті 38 Кодексу законів про працю України.

Вважає, що відповідач порушив права позивача та чинне законодавство України.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі у сумі 35 410,49 грн., вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку згідно ст.44 КЗпП України у сумі 24 055,35 грн., компенсацію за невикористану відпустку у сумі 8 534,48 грн., загальною сумою 68 000,32 грн.; середній заробіток за весь період затримки розрахунку при звільненні з 09.02.2010 року; змінити формулювання причини звільнення позивача у відповідності до законодавства України, вказавши: «Звільнений з роботи за власним бажанням відповідно до п.3 ст. 38 КЗпП України»; змінити формулювання підстави прийняття позивача на роботу, зазначивши: «Прийнятий на роботу на посаду техніка департаменту сервісної служби».

У судовому засіданні представник позивача підтримав уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі, вихідну допомогу, компенсацію за невикористану відпустку та середній заробіток, загальною сумою 144 242 (сто сорок чотири тисячі двісті сорок дві) грн. 80 коп. А також, змінити формулювання причини звільнення позивача у відповідності до законодавства України, вказавши: «Звільнений з роботи за власним бажанням відповідно до п.3 ст. 38 КЗпП України»; змінити формулювання підстави прийняття позивача на роботу, зазначивши: «Прийнятий на роботу на посаду техніка департаменту сервісної служби».

Відповідач в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи.

Суд, відповідно до ст. 224 ЦПК України, вважає за можливе слухати справу у відсутність відповідача на підставі наявних матеріалів справи, постановивши заочне рішення.

У письмовому відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позовні вимоги позивача не підтримує, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, оскільки відповідач діяв відповідно до законодавства. Позивач отримав трудову книжку 08.02.2010 року, а розрахунок за 8 днів лютого 2010 року відмовився отримати.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив.

25.07.2005 року позивач був прийнятий на роботу до ТОВ «Престиж Авто Україна»на посаду техніка СТО, що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці, здійсненим на підставі наказу № 11-к від 25.07.2005 року та 08.02.2010 року був звільнений з роботи за власним бажанням ст.38 КЗпП України (без зазначення пункту вказаної статті), що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці, здійсненим на підставі наказу № 6-к від 08.02.2010 року(а.с.19-20).

Відповідно до Наказу №11-к від 25.07.05 р. ТОВ «Престиж Авто Україна»про прийняття на роботу вказано: «Прийняти ОСОБА_1 на посаду техніка департаменту сервісної служби з 25.07.2005 року, оплата згідно штатного розпису. Підстава: Заява ОСОБА_1»(а.с.104).

Свідки -ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтвердили заборгованість відповідача по виплаті заробітної плати з жовтня 2009 року по дату звільнення, а також те, що розрахунок відповідачем при звільненні не проводився. Крім того вказали, що сума заробітної плати становила 40% від виконаної роботи (без НДС), згідно наряду-замовлення.

Згідно статті 47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організацій, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Враховуючи, що відповідач доказів поважності причини невиплати належних працівникові при звільненні сум не надав, суд дійшов висновку, що було порушено право позивача на отримання заробітної плати при звільненні, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Оскільки відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів на підтвердження проведення розрахунку з позивачем при звільненні, вимоги позивача підлягають задоволенню в розмірі 144 242 (сто сорок чотири тисячі двісті сорок дві) грн. 80 коп.

Також підлягає задоволенню вимога позивача щодо зміни формулювання прийняття ОСОБА_1 на роботу в записі трудової книжки, а саме: «Прийнятий на роботу на посаду техніка департаменту сервісної служби», оскільки запис у трудовій книжці повинен відповідати наказу, а відповідно до Наказу №11-к від 25.07.05 р. ТОВ «Престиж Авто Україна»про прийняття на роботу вказано: «Прийняти ОСОБА_1 на посаду техніка департаменту сервісної служби з 25.07.2005 року, оплата згідно штатного розпису. Підстава: Заява ОСОБА_1»(а.с.104).

В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають за їх недоведеністю та необґрунтованістю.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Керуючись ст.129 Конституції України ст.47,116,117 КЗпП України, ст.10, 11,60,88,209, 212-215,218,224,226,367 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж Авто Україна" про стягнення заборгованої заробітної плати, вихідної допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористану відпустку, та про зміну формулювання причини звільнення -задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Авто Україна»(м. Київ, вул. Рейтарська, 35-а, ЄДРПОУ 32559379) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) суму заборгованості по заробітній платі в розмірі 144 242 (сто сорок чотири тисячі двісті сорок дві) грн. 80 коп.

Змінити формулювання прийняття ОСОБА_1 на роботу в записі трудової книжки наступним чином: «Товариство з обмеженою відповідальністю «Престиж Авто Україна». Прийнятий на роботу на посаду техніка департаменту сервісної служби».

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду підлягає негайному виконанню в частині стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Авто Україна»(м. Київ, вул. Рейтарська, 35-а, ЄДРПОУ 32559379) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) на користь держави судові витрати: судовий збір в розмірі 1 442 грн. 42 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через районний суд, при цьому апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом 10 днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк, протягом якого розглядалася заява, не включається до строку на апеляційне оскарження рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи апеляційним судом, якщо його не скасовано.

Суддя: