Рішення

від 31.10.2006 по справі 6/226

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/226

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

31.10.06 р.                                                                               Справа № 6/226                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді ____Подколзіной Л.Д._

При секретарі   Шабановой Н.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “НОВА ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНА КОРПОРАЦІЯ” м. Київ

до відповідача Приватної фірми науково-виробничого підприємства “Пищевые           продукты “Мультимикс” м. Донецьк

про стягнення   541 902грн.

за зустрічною позовною заявою:

за позовом Приватного підприємства “Науково-виробниче підприємство “Харчові        продукти “Мультимікс” м.Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “НОВА ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНА КОРПОРАЦІЯ” м. Київ

до третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державного                департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти України м.Київ

про визнання недійсним ліцензійного договору №06/01-л від 15.06.2001р.; договору        застави майнових прав №07/01 від 15.06.2001р., свідоцтва №16267 на знак для               товарів та послуг “Старий Київ”, свідоцтва №33662 від 15.08.2003р. на знак для             товарів та послуг “Оld Kiev”.

за участю

прокурора

представників сторін:

від позивача –    Чернишов В.М.– представник по довіреності №б/н від 26.10.2006р.

від відповідача –       Тимофєєв О.М. – представник по довіреності б/н від  02.12.2005р.

від третьої особи – не з”явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач,Товариство з обмеженою відповідальністю “НОВА ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНА КОРПОРАЦІЯ” м. Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Приватної фірми науково-виробничого підприємства “Пищевые        продукты “Мультимикс” м. Донецьк  заборгованості за використання знаку для товарів та послуг “Старий Київ” у сумі 541 902грн. відповідно договору № 06/01-л від 15.06.2001 року.

Справа слуханням відкладалася, у зв”язку з неявкою представника відповідача у судове засідання, непредставленням ним витребуваних судом документів та для представлення додаткових документів, необхідних для вирішення спору по суті. Такі документи були представлені суду частково.

Відповідач у судове засідання з”явився, але відзив на позовну заяву не             представив, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно ст. 75 ГПК України.

        11 жовтня 2006р. відповідач звернувся до суду з зустрічною позовною                заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “НОВА ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНА                            КОРПОРАЦІЯ” м. Київ та до третьої особи без самостійних вимог Державного               департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти України, у якій просить визнати недійсними ліцензійний договір №06/01-л від 15.06.2001р.; договір застави майнових прав №07/01 від 15.06.2001р., свідоцтво №16267 на знак для товарів та    послуг “Старий Київ”, свідоцтво №33662 від 15.08.2003р. на знак для товарів та послуг “Оld Kiev”. Також просить зобов”язати третю особу внести зміни до Державного  реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно визнання недійсними свідоцтв України №33662 від 15.08.2003р., №33662 від 15.08.2003р. та здійснити   публікацію про це в офіційному бюлетені “Промислова власність”. Крім того, у   зустрічній позовній заяві позивач просив суд зробити запит до третьої особи     Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти України про надання виписок з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг. Суд задовольнив дане клопотання.

         Ухвалою від 11.10.2006р. суд прийняв  зустрічну позовну заяву до розгляду,             залучив в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти України м.Київ  та зобов'язав третю особу представити виписку з Державного реєстру свідоцтв            України на знаки для товарів і послуг відносно свідоцтва №313, 33662, 16267, а також виписку з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відносно свідоцтв “ДРЕВНЬОКИЇВСЬКА”, “ANCIENT KYYIV”,  “ANCIENT KIEV”.

Відповідач за зустрічною позовною заявою у відзиві на зустрічну позовну заяву позовні вимоги відхилив у повному обсязі та пояснив, що в зустрічному позові,               позивач, окрім визнання недійсним договору №06/01-л від 15.06.2001р. становить            вимоги, які не є взаємно пов”язаними з первісним позовом. Крім того зазначив, що           позивачем пропущений строк позовної давності та просить суд при розгляді                      зустрічного позову застосувати сплив позовної давності. Суд задовольняє дане              клопотання і застосовує строк позовної давності.

У процесі слухання справи первісний позивач звернувся до суду з заявою про збільшення розміру позовних вимог у порядку ст.22 ГПК України та просить суд               стягнути з Приватного підприємства “Науково-виробниче підприємство “Харчові        продукти “Мультимікс” м.Донецьк заборгованість за використання знаку для товарів та послуг “Старий Київ”  у сумі  740 704грн. 93коп. з урахуванням індексу інфляції  та 3% річних. Суд приймає до уваги дану заяву та розглядає справу по суті.

        Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору у судове              засідання не з”явилася, відзив на зустрічну позовну заяву та витребувані судом               документи не представила. Ухвала від 11.10.2006р. була надіслана їй                              рекомендованим листом  з повідомленням 16.10.2006р. за адресою вказаною у             зустрічній позовній заяві, про що свідчить штамп канцелярії господарського суду.             Повідомлення про вручення рекомендованого листа було повернуто з поштового             відділення з відміткою про його вручення. Суд вважає, що  третя особа була            повідомлена про розгляд  справи відповідно діючого законодавства, але вимог суду не виконала, про причину неявки суду не повідомила. Враховуючи вищевикладене            справа розглядається  відповідно до ст.75 ГПК України без явки представника  третьої особи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд -

встановив:

            15 червня 2001р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “НОВА           ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНА КОРПОРАЦІЯ” м.Київ та Приватною фірмою науково-виробниче  підприємство “Пищевые продукты “Мультимикс” м.Донецьк був укладений договір            №  06-01-л, згідно умов якого позивач (ліцензіар) взяв на себе зобов”язання   надати відповідачу (ліцензіат) на термін дії договору і за винагороду, що сплачується                  ліцензіатом, виключну ліцензію на використання знака «Старий Київ». При цьому             ліцензіату надається право використання Знака для виробництва і реалізації товарів позначених Знаком, а також у рекламі. Ліцензіар не може використовувати зазначені права сам, передавати їх третім особам, а також надавати невиключні ліцензії третім особам.

 Відповідно п. “а” договору № 06/01-л від 15.06.2001 року  позивач є власником знака для товарів і послуг “Старий Київ” за свідоцтвом України № 16267 ( заявка             № 94041104, дата подачі заявки – 19.04.1997р.).

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

          Позивач посилається на виконання своїх договірних зобов'язань у повному             обсязі, де  він у виконання умов договору  надав відповідачу на термін дії договору і за винагороду, що має сплачуватись відповідачем, виключну ліцензію на використання зазначеного знака.  Відповідно п.13.1 договір укладений терміном на 108 місяців.

         Згідно із умовами п.5.1 договору позивач протягом місяця з моменту підписання договору зареєстрував його в Державному Департаменті інтелектуальної власності, що підтверджується рішенням про реєстрацію ліцензійного договору №1008 від 13.07.2001р.

        У підтвердження заявлених вимог позивачем представлені суду рішення про            реєстрацію ліцензійного договору №1008 від 13.07.2001р., платіжні доручення,             квитанції про відправку відповідачу рахунків на сплату роялті за період з лютого 2002р. по червень 2006р., свідоцтво на знак для товарів і послуг від 15.09.2000р.                 № 16267, рахунок-фактура №СФ-0000002 від 03.03.2006р. та акти про надання послуг на використання ліцензійних прав, підписані директорами обох підприємств та             скріплені печатками.

          У процесі слухання справи судом було встановлено, що згідно довідки             головного управління статистики у Донецькій області від 27.10.2006р. № 22-1/1431 у Єдиному державному реєстрі  підприємств та організацій станом на 27.10.2006р.   по ідентифікаційному коду 20340940 значиться  Приватне підприємство “Науково-виробниче підприємство “Харчові продукти “Мультимікс” м.Донецьк. Згідно п.6                Постанови  Кабінету Міністрів України від 22 червня 2005р №499 ідентифікаційний код  зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його                    існування і є єдиним. У разі перетворення юридичної особи за правонаступником   зберігається її ідентифікаційний код.

         Згідно ст.104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в                 результаті передання всього свого майна, прав та обов”язків іншим юридичним                 особам-правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в                результаті ліквідації.

          Таким чином приватне підприємство «Науково-виробниче підприємство        «Харчові продукти «Мультимікс» є правонаступником Приватної фірми «Науково-виробниче підприємство “Пищевые продукты “Мультимикс” у відношенні                          якого і розглядається позов.

Відповідно п.7.1 договору №06/01-л від 15.06.2001р. порядок взаєморозрахунків між сторонами  визначається у додатку №1, який є невід”ємною частиною договору.

Пунктом 1 додатку №1 до договору №06/01-л від 15.06.2001р. сторони             встановили,  що  за надання прав, передбачених ліцензійним договором, відповідач повинен сплатити позивачу щомісячну винагороду у вигляді роялті. Розмір роялті складає суму 14 646грн. і виплачується до десятого числа місяця наступного за               звітнім.   

З моменту відповідної реєстрації ліцензійного договору і до лютого 2002р.           зобов”язання по сплаті  позивачу роялті за використання знака для товарів та послуг “Старий Київ” виконувалися відповідачем належним чином. Однак після сплати роялті за січень 2002р. відповідач припинив розраховуватися з позивачем за надання прав.      В результаті чого у Приватного підприємства “Науково-виробниче підприємство             “Харчові продукти “Мультимікс” м.Донецьк виникла заборгованість, яка враховуючи строк позовної давності з червня 2003р. по вересень 2006р. складає  541 902грн.              (37 місяців х 14 646грн.),  яка до теперішнього часу ним не погашена.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання  повинні виконуватися  належним чином та у встановлений  строк, одностороння відмова від виконання             прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.  (ст.525 ЦК України).

Однак, відповідач всупереч вимогам ст.526 ЦК України  свої зобов'язання  по сплаті позивачу щомісячної винагороди у вигляді роялті за використання знака для                  товарів та послуг “Старий Київ”  не виконав.

Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім             переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у            судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки  відповідачем   до              теперішнього часу за надані позивачем права використання знака для товарів та            послуг “Старий Київ” не оплачено 541 902грн., то суд вважає вимоги позивача              обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Суд вважає, що вимоги  позивача по стягненню  заборгованості в розмірі                  740 704грн. 93коп. з урахуванням 3% річних та встановленого індексу інфляції відповідно його   розрахунку,   задоволенню не підлягають, оскільки  згідно  абзацу другого підпункту 3.7 пункту  3 роз”яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” під збільшенням розміру позовних вимог (ч.2 ст.22 ГПК України) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було  заявлено у позовній заяві. Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов”язано з пред”явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в  позовній заяві, наприклад, якщо позов подано на суму основного боргу і позивач до прийняття рішення просить додатково стягнути пеню за прострочку платежу. Останні вимоги є новими, які мають бути розглянуті окремо. Крім того, до заяви не подано доказів            сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі і  доказів надсилання             відповідачеві копії заяви про збільшення розміру позовних вимог і  доданих до неї          документів.

   З урахуванням зазначеного, суд вважає, що витрати по сплаті держмита,  та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на відповідача, оскільки він необґрунтовано довів розгляд справи до суду.

            У процесі слухання справи Приватне підприємство “Науково-виробниче              підприємство “Харчові продукти “Мультимікс” м.Донецьк звернулося до суду з            зустрічною   позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “НОВА                ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНА КОРПОРАЦІЯ” м. Київ та до третьої особи без самостійних       вимог Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти            України про  визнання недійсним ліцензійного договору №06/01-л від 15.06.2001р.;  договору застави майнових прав №07/01 від 15.06.2001р., свідоцтва №16267 на знак для товарів та послуг “Старий Київ”, свідоцтва №33662 від 15.08.2003р. на знак для товарів та послуг “Оld Kiev” та зобов”язання  третю особу внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно визнання недійсними свідоцтв України №33662 від 15.08.2003р., №33662 від 15.08.2003р. і здійснення       публікації про це в офіційному бюлетені “Промислова власність”.

           Зустрічний позов мотивований тим, що 15.06.2001р. між сторонами у справі був укладений договір № 07/01 застави майнових прав на знак «Старий Київ». Тобто,     майнові права, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю “НОВА               ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНА КОРПОРАЦІЯ” м. Київ, були віддані у заставу  ПП “НВП          “Харчові продукти “Мультимікс” м.Донецьк. Вартість заставлених майнових прав на знак «Старий Київ» становила 1 580 000грн. Заставою забезпечувався обов”язок ТОВ “НОВА ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНА КОРПОРАЦІЯ” м. Київ  укласти ліцензійний договір та передати право власності на Знак.

            Позивач за зустрічною позовною заявою вважає, що ліцензійний договір №06/01-л від 15.06.2001р. на знак та договір № 07/01 від 15.06.2001р. застави              майнових прав на Знак на момент укладання не відповідали діючому законодавству та не відповідають діючому законодавству на теперішній момент з таких підстав:                          неможливість використання наданих за виключною ліцензією майнових прав;  загроза анулювання свідоцтва на Знак; невідповідність ліцензійного договору та договору             застави загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину;  застосувати правові наслідки визнання недійсним договору.

            На думку позивача за зустрічною позовною заявою ліцензійний договір №06/01-л від 15.06.2001р. на  знак та договір № 07/01 від 15.06.2001р. застави          майнових прав на Знак є недійсними та вважає, що третя особа має скасувати           державну реєстрацію ліцензійного договору №06/01-л від 15.06.2001р. як недійсного.

          18.01.2000р. ТОВ “НОВА ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНА КОРПОРАЦІЯ” за договором №3/5 передачі майнових прав фактично передав ПП “НВП “Харчові продукти            “Мультимікс” права на знак “Оld Kiev”. Цей договір був зареєстрований третьою           особою. Таким чином, позивач за зустрічною позовною заявою вважає, що починаючи з цього моменту власником свідоцтва на знак “Оld Kiev” відносно  товарів 33 класу МКТП (горілка) є позивач.

          Як пояснив позивач за зустрічною позовною заявою, третя особа зареєструвала за ТОВ “НОВА ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНА КОРПОРАЦІЯ” словесний знак “Оld Kiev”               відносно 33 класу МКТП (Горілка), свідоцтво №33662, дата державної реєстрації та опублікування  в бюлетені “Промислова власність” №8/2003 відомостей про державну реєстрацію свідоцтва – 15.08.2003р.

           Позивач за зустрічною позовною заявою вважає, що свідоцтво України                   № 33662 від 15.08.2003р. на словесний знак “Оld Kiev”  підлягає визнанню повністю недійсним, оскільки цей знак не відповідає умовам надання правової охорони, оскільки знак ПП “НВП “Харчові продукти “Мультимікс” “Оld Kiev” та знак ТОВ “НОВА                ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНА КОРПОРАЦІЯ”  “Оld Kiev” є схожими настільки, що їх можна сплутати.

          Також позивач за зустрічною позовною заявою зазначив, що третя особа                зареєструвала за ТОВ “НОВА ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНА КОРПОРАЦІЯ” словесний знак “Старий Київ” відносно  33 класу МКТП (Горілка), свідоцтво №16267, дата державної реєстрації та опублікування в бюлетені “Промислова власність”  №4/2000 відомостей про державну реєстрацію свідоцтва – 15.09.2000р.

         Позивач за зустрічною позовною заявою вважає, що свідоцтво України № 16267 від 15.09.2000р. на словесний знак “Старий Київ” підлягає визнанню повністю                 недійним, оскільки цей знак не відповідає умовам надання правової охорони, оскільки знак ПП “НВП “Харчові продукти “Мультимікс” “Оld Kiev” та знак ТОВ “НОВА                 ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНА КОРПОРАЦІЯ” “Старий Київ”  є схожими настільки, що їх можна сплутати. Також позивач за зустрічною позовною заявою стверджує, що знак ТОВ “НОВА ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНА КОРПОРАЦІЯ” “Старий Київ” та “Оld Kiev” за свідоцтвом №33662 може ввести в оману щодо особи, яка виробляє товари та/чи надає послуги.

         Враховуючи вищевикладене позивач робить висновок, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.19 ЗУ “Про охорону прав на знаки для товарів та послуг” свідоцтва України                   № 33662 від 15.08.2003р. та  № 16267 від 15.09.2000р. підлягають визнанню               недійсними на підставі невідповідності зареєстрованого знаку умовам надання                 правової охорони.

          Суд вважає вимоги позивача необгрунтованими та не підлягаючими                          задоволенню з наступних підстав.

          В своєї зустрічній позовній заяві позивач вважає, що ліцензійний договір           № 06/01-л від 15.06.2001р. на Знак, та договір № 07/01 від 15.06.2001р. застави               майнових прав на Знак на момент укладання не відповідали  діючому законодавству, та не відповідають діючому законодавству на теперішній момент тому що:

1. Неможливо використати надані за виключною ліцензією майнові права, оскільки         договором про заставу майнових прав № 07/01 від 15.06.2001р. не передбачено права  позивача розпоряджатися заставленими майновими правами. Тобто особою, що має право розпоряджатися заставленими майновими правами на знак «Старий Київ», є ТОВ “НОВА ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНА КОРПОРАЦІЯ”.

       Позивач не прийняв до уваги, що предметом договору  № 06/01-л від 15.06.2001р. у відповідності до п.2.1 є надання права на використання знака для          товарів і послуг “Старий Київ”,  а не надання права власності на Знак. Так само         виключна ліцензія  ПП “НВП “Харчові продукти “Мультимікс” надана для використання Знака, а не на набуття на нього права власності.

         Власником майнових прав на Знак було і є ТОВ “НОВА ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНА КОРПОРАЦІЯ”, про що вказано в преамбулі абз. “а” договору та в п.1.5 договору                 № 07/01 від 15.06.2001р. застави майнових прав на Знак.

        Перехід права власності на Знак, у відповідності до п.п. 4.2, 5.2, ст.8 та 13.1            договору   № 06/01-л від 15.06.2001р., до позивача за зустрічною позовною заявою відбудеться тільки після 15 червня 2010р.

       Договір  № 07/01 від 15.06.2001р. укладений з ПП “НВП “Харчові продукти         “Мультимікс” для забезпечення виконання обов”язків ТОВ “НОВА ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНА КОРПОРАЦІЯ” по передачі права власності на знак “Старий Київ”  в 2010р. Згідно з п. 3.1.1.   договору  № 07/01 від 15.06.2001р. ПП “НВП “Харчові продукти “Мультимікс”  має  право вимагати негайної передачі права власності на знак тільки в разі порушення ТОВ “НОВА ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНА КОРПОРАЦІЯ” своїх обов”язків по ліцензійному        договору № 06/01-л від 15.06.2001р. на знак  “Старий Київ”  або по договору № 07/01 від 15.06.2001р. застави майнових прав на знак “Старий Київ”.

2. Існує загроза дострокового припинення свідоцтва на знак «Старий Київ», за який ПП “НВП “Харчові продукти “Мультимікс” має сплачувати платежі роялті, що є                       порушенням майнових прав та інтересів ПП “НВП “Харчові продукти “Мультимікс”, оскільки у відповідності до п.4 ст.18 ЗУ “Про охорону прав на знаки для товарів та           послуг” якщо знак не використовується в Україні повністю або щодо частини             зазначених у свідоцтві товарів і послуг протягом трьох років від дати публікації            відомостей про видачу свідоцтва або від іншої дати після цієї публікації, будь-яка           особа має право звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії          свідоцтва повністю або частково, а на підставі ст.17 ЗУ “Про заставу”   ПП “НВП            “Харчові продукти “Мультимікс”, що є ліцензіатом, не має права використовувати Знак.

         У ст.17 ЗУ “Про заставу” вказано, що застоводавець зберігає право                розпорядження заставленим майном, якщо інше не передбачено законом чи            договором.

         Заставодавець може відчужувати заставлене  майно тільки за згодою              заставодержателя за умови переходу до нового заставодавця основного боргу,               забезпеченого заставою.

        Стаття, на яку посилається ПП “НВП “Харчові продукти “Мультимікс” не                забороняє використовувати знак «Старий Київ», а п.3.2.2 договору  № 07/01 від 15.06.2001р. вказує, що ТОВ “НОВА ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНА КОРПОРАЦІЯ”   не має права  впродовж дії договору   № 06/01-л від 15.06.2001р. будь-яким чином                     передавати право власності на знак «Старий Київ» третім особам.

        В ч.4 ст.18 ЗУ “Про охорону прав на знаки для товарів та послуг”, на яку             посилався позивач за зустрічною позовною заявою, вказано, що дія свідоцтва може бути припинена повністю або частково лише за умови, що власник свідоцтва не                зазначить поважні причини такого невикористання.

         Таким чином, права позивача за зустрічною позовною заявою на користування знаком «Старий Київ» не є порушеними, а загрози дострокового припинення свідоцтва на знак «Старий Київ» не існує.

3. В порушення п.5 ст.203 ЦК України ані ліцензійний договір № 06/01-л від 15.06.2001р. на Знак, ані  договір № 07/01 від 15.06.2001р. застави майнових прав на Знак не передбачають реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки ці договори протирічать один одному та діючому законодавству. Зміст        правочинів не може суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.

        Реальним правовим наслідком договору № 06/01-л від 15.06.2001р. є передача в користування ПП “НВП “Харчові продукти “Мультимікс” знаку “Старий Київ”, що                підтверджується свідоцтвом України №16267 від 15.09.2000р. на знак для товарів і     послуг “Старий Київ”. Реальне настання правових наслідків по договору № 07/01 від 15.06.2001р. застави майнових прав на знак «Старий Київ» передбачено в 2010р.

        Зміст договору № 06/01-л від 15.06.2001р. та договору № 07/01 від 15.06.2001р. застави майнових прав на Знак не суперечить Цивільному кодексу України, іншим           актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, і вони      спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

       У відповідності до ст.60 ГПК України, зустрічний позов повинен бути взаємно пов”язаний з первісним.

        Первісний позов базується на договорі № 06/01-л від 15.06.2001р., предметом якого, у відповідності до п.2.1, є надання права на використання знака для товарів і послуг “Старий Київ”.

       Проте, в зустрічному позові, ПП “НВП “Харчові продукти “Мультимікс”, окрім               визнання недійсним договору № 06/01-л від 15.06.2001р., становить вимоги, які не є          взаємно пов”язанимим з первісним позовом. В зустрічному позові об”єднано кілька вимог до кількох відповідачів.

      Так позивач за зустрічною позовною заявою просить визнати недійсними:                     1) договір  № 07/01 від 15.06.2001р. застави майнових прав на Знак, предметом якого є забезпечення обов”язку ТОВ “НОВА ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНА КОРПОРАЦІЯ” передати право власності на Знак для товарів і послуг “Старий Київ”, виконання якого настане у 2010р; 2) свідоцтво України №16267 від 15.09.2000р. на знак для товарів та послуг “Старий Київ”, 3) свідоцтво України №33662 від 15.08.2003р. на знак для товарів та послуг “Оld Kiev”.

        Вимоги до Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти України м.Київ можуть бути розглянуті тільки в порядку адміністративного            судочинства у відповідності до ч.1 ст.17 КАС України.

          Статтею 261 Цивільного Кодексу України передбачено, що перебіг строку            позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.  

Відповідно до ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність                            застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмовити у позові,  але якщо суд визнає поважними причини                пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

 Від дня, коли ПП “НВП “Харчові продукти “Мультимікс” могло довідатися про порушення свого права, а саме від 15.06.2001р., коли були укладені ліцензійний             договір №06/01-л та договір № 07/01 від 15.06.2001р. застави майнових прав на знак «Старий Київ», минуло п”ять років і таким чином, по вимогам позивача закінчився строк позовної давності.

          Відповідно зі ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім             переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у           судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позивачу у позові слід відмовити, у зв'язку з безпідставністю.

           Враховуючи вищевикладене, та керуючись ст. ст.  22, 27, 33, 43, 44, 49, 60, 75, 82, 84, 85  ГПК  ст.ст.  525, 526 ЦК України, суд  -

ВИРІШИВ:

           Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “НОВА ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНА КОРПОРАЦІЯ” м. Київ до Приватного підприємства “Науково-виробниче підприємство “Харчові продукти “Мультимікс” м.Донецьк м. Донецьк про стягнення   740 704грн. 93коп.   задовольнити   частково.

         Стягнути з Приватного підприємства “Науково-виробниче підприємство “Харчові продукти “Мультимікс” м.Донецьк (83050, м. Донецьк, вул.Артема,88, р/р                             № 26006158700 в ЗАТ “Донгорбанк” м.Донецьк, МФО 334970, ЄДРПОУ 20340940) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “НОВА ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНА              КОРПОРАЦІЯ” (03055, м.Київ, вул.В.Василевської,7, оф. 703, р/р № 26001168222001 в РЦ КБ “Приватбанк” м.Київ, МФО 320649, ЗКПО 23741934) заборгованість у сумі               541 902грн., витрати по сплаті державного мита у сумі  5 419грн. 02коп. та                          витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у сумі 118грн.

В решті частині позову відмовити.

У задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства “Науково-виробниче підприємство “Харчові продукти “Мультимікс” м.Донецьк   до Товариства з обмеженою відповідальністю “НОВА ІНТЕРНАЦІОНАЛЬНА КОРПОРАЦІЯ” м. Київ та до третьої особи без самостійних вимог Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти України про  визнання недійсними ліцензійного договору №06/01-л від 15.06.2001р.; договору застави майнових прав №07/01 від 15.06.2001р., свідоцтва №16267 на знак для товарів та послуг “Старий Київ”, свідоцтва №33662 від 15.08.2003р. на знак для товарів та послуг “Оld Kiev” та зобов”язання  третю особу внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг стосовно визнання недійсними свідоцтв України №33662 від 15.08.2003р., №33662 від 15.08.2003р. і здійснення публікації про це в офіційному бюлетені “Промислова     власність” відмовити.

Рішення було оголошено у судовому засіданні  31.10.2006р.

Суддя                                                                         Подколзіна Л.Д.