Ухвала

від 23.05.2012 по справі 2а-536/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-536/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Блажівська Н.Є.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"23" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Сорочка Є.О., Собківа Я.М.,

за участю секретаря: Прищепчука А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ей Джі Ей Дніпро»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення від 09.08.2011 року №0005192303,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ей Джі Ей Дніпро», звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення від 09.08.2011 року №0005192303.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 березня 2012 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 березня 2012 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю -доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції -без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Ей Джі Ей Дніпро»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Мембрана Техно - Інпульс» за період січня 2011 року; за наслідками перевірки складено акт від 21.07.2011 року №1682/2303/35086804.

Актом перевірки встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185, пп. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за січень 2011 року на 159564,00 грн.

В обґрунтування заниження податку на додану вартість відповідач посилається на акт невиїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Мембрана Техно - Імпульс»від 18.03.2011 року №239/23-7/35060241, яким не підтверджені поставки товарів (послуг) від ТОВ «ВК «Балтекс», що на думку органу державної податкової служби свідчить, що правочини між ТОВ «Мембрана Техно - Імпульс»та підприємствами постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків, а тому є нікчемними. Враховуючи наведене відповідач дійшов до висновку, що усі операції купівлі ТОВ «Ей Джі Ей Дніпро»у ТОВ «Мембрана Техно - Імпульс»також не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

09 серпня 2011 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва винесено податкове повідомлення -рішення №0005192303, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 159565,00 грн., у тому числі за основним платежем 159564,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, тому останнім правомірно сформовано податковий кредит по господарським операціям з ТОВ «Мембрана Техно - Імпульс».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи 30 грудня 2010 року між ТОВ «Ей Джі Ей Дніпро»(покупець) та ТОВ «Мембрана Техно - Імпульс»(постачальник) було укладено договір поставки №134, відповідно до умов якого останній зобов'язується поставляти товар на замовлення покупця окремими партіями, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його. Поставка здійснюється на склад покупця.

На виконання умов договору ТОВ «Мембрана Техно - Імпульс»позивачу були виставлені рахунки -фактури №СФ-0000007 від 10 січня 2011року, № СФ-0000008 від 17 січня 2011 року, № СФ-0000009 від 27 січня 2011року, № СФ-00000010 від 31 січня 2011року

Також між сторонами на виконання умов договору були підписані видаткові накладні № РН-0000001 від 10 січня 2011року, № РН-0000002 від 17 січня 2011року, № РН-0000003 від 27 січня 2011року, № РН-0000004 від 31січня 2011року та постачальником виписані податкові накладні від 10.01.2011 року №8, від 17.01.2011 року №9, від 27.01.2011 року №10, від 31.01.2011 року №11.

Оплата товару здійснена згідно платіжних доручень № 74 від 08 лютого 2011року, № 75 від 23 лютого 2011року, № 76 від 28 лютого 2011року, № 82 від 31 березня 2011року.

Суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включені позивачем до складу податкового кредиту у відповідний період, що не заперечується сторонами.

Розглядаючи реальність господарської операції з ТОВ «Мембрана Техно - Імпульс», на підставі якої позивачем було сформовано дані податкового обліку, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція -дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

На підтвердження реальності господарської операції позивачем наданий наказ про затвердження штатного розкладу від 30.10.2009 року №19/1 та штатний розклад, в якому є в тому числі і завідувач складу, договір оренди №8 складських приміщень від 1 квітня 2010 року укладеного між позивачем та ТОВ «Науково-промислове підприємство «Тонус», витяг з довідки «Движение товара на складе».

Так, згідно витягу з довідки «Движение товара на складе»позивач отримував у ТОВ «Мембрана Техно -Інпульс»товар за видатковими накладними, що наявні в матеріалах справи, також в довідці зазначено код товару, найменування ТМЦ, дата, документ, надходження та витрати, що свідчить про ведення на підприємстві складського обліку.

Також позивачем надані на підтвердження подальшої реалізації товару копії видаткових накладних з рахунками фактури, копії довіреностей на отримання товару від позивача, довідки про підтвердження приймання товару від позивача, транспортні накладні та товарні накладні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем доведена реальність господарських операцій з ТОВ «Мембрана Техно - Імпульс».

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як вбачається з матеріалів справи, на дату підписання спірних договорів та первинних та розрахункових документів ТОВ «Мембрана Техно - Імпульс»не було припинено та було платником податку на додану вартість.

При цьому, відсутність платника податків за місцем реєстрації не є підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування, задекларованої платником податків.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень також не доведено, що зазначений вище правочин є таким, що не відповідає моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, спрямований на не реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано встановив протиправність винесеного Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва податкового повідомлення -рішення від 09.08.2011 року №0005192303.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 березня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 25.05.2012 року)

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Сорочко Є.О.

Собків Я.М.