Ухвала

від 31.05.2012 по справі 2а-14111/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14111/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"31" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя : Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.11.11р. у справі №2а-14111/11/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮВАН ТА»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва про скасування рішення про відмову у прийняті податкової декларації та зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ЮВАН ТА»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом та уточненнями до нього (заяви від 13.10.11р. та від 03.11.2011р.) про скасування рішення податкового органу оформленого у формі листа-повідомлення про невизнання податковою звітністю податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.11.11р. позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції не враховано, що всупереч чинному законодавству України позивачем подано звітність не в повному обсязі, а саме: відсутній реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, що є підставою для не невизнання податкової декларації податковою звітністю.

Враховуючи, що у судове засідання учасники процесу не з'явились, хоча належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, докази чого наявні в матеріалах справи, розгляд апеляційної скарги було проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем 25.01.11р. на адресу податкового органу поштою направлено податкову декларацію з ПДВ за грудень 2010 року разом з розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, додаток 5 до декларації з ПДВ за грудень 2010 року, дискетою та реєстром отриманих та виданих податкових накладних № 12 за грудень 2010 року, що підтверджується описом вкладення у цінний лист.

Податкова декларація з ПДВ за грудень 2010 року разом з доданими до неї документами отримана податковим органом 28.01.11р., що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с 17-18).

ДПІ прийнято рішення у формі листа -повідомлення від 02.03.11р. № 4300/10/28-323 про невизнання вказаної податкової декларації податковою звітністю у зв'язку з відсутністю прикладених до неї реєстрів виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, що є порушенням п.48.1. ст. 48, п.49.15 ст. 49 та п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що невизнання податкової декларації з підстав відсутності реєстру виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді суперечить вимогам податкового законодавства; подана позивачем податкова декларація дозволяє адмініструвати платника податків. Крім того, податковим органом порушено строки розгляду та прийняття оспорюваного рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, відповідно до п.п.16.1.3. п. 16.1. ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 203.1. Податкового кодексу України податкова декларація з ПДВ подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. При цьому, відповідно до п. 49.5. ПК України (в редакції на час направлення спірної декларації поштою) у разі надсилання податкової декларації поштою, платник податку зобов'язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного органу державної податкової служби не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, визначеного цією статтею.

За змістом п. 46.1. Податкового кодексу України податкова декларація, це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно з п. 46.5. Податкового кодексу України, форма податкової декларації встановлюється центральним органом державної податкової служби за погодженням з Міністерством фінансів України.

Відповідно до п. 48.1. Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

При цьому, пунктом 201.15 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку.

Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Оскільки новий порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (наказ № 41 від 25.01.2011 року) був зареєстрований у Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 р. за № 197/18935 (далі -Порядок № 41), на час складання та направлення спірної декларації з цих питань діяли приписи Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затверджені наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 166 (у редакції наказу від 15.06.2005 року № 213), який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 р. за № 702/10982 (далі -Порядок № 166).

Відповідно до Порядку № 166, копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, який не є аналогом додатку № 5 "Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів", не визначено як додаток до декларації з ПДВ.

Тобто, невід'ємними частинами декларації відповідно до п. 46.1. Податкового кодексу України, є власне додатки до декларації , до яких, виходячи з наведеного, не входять копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді.

Як зазначалось вище, підставою для невизнання декларації слугувало виключно неподання позивачем разом з декларацією електронного реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, відповідно до п. 3. Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 № 1002 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 р. за № 1402/18697 (далі -Порядок 1002), зазначений Реєстр ведеться в електронному вигляді у форматі, затвердженому центральним органом податкової служби, та за власним бажанням платника у паперовому вигляді.

Згідно цього Порядку платники податку щомісяця в строки, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді .

Реєстри можуть подаватися: (1) за допомогою телекомунікаційних мереж загального користування з використанням надійних засобів електронного цифрового підпису (за умови отримання їх у визначеному законодавством України порядку) у форматі, затвердженому центральним органом податкової служби; (2) на електронних носіях .

З наведеного вбачається, що копії вищезгаданих записів у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних не є додатком , а відтак і не є складовою частиною декларації.

Ці записи подаються як окремий документ у ті самі строки, що і декларація.

Відповідно до п. 49.8. Податкового кодексу України, прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби (п. 49.9. Податкового кодексу України).

Виходячи з положень п. 49.11. Податкового кодексу України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови, зокрема, у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання (п.п. 49.11.1. ПК України).

В даному випадку, відповідачем порушено строки прийняття такого рішення.

Щодо наслідків несвоєчасного прийняття ДПІ рішення про відмову у прийнятті декларації, слід зазначити, що виходячи з положень п. 49.9., п.п. 49.9.2. ПК України, у разі прийняття рішення про відмову у прийнятті декларації з порушенням строку, встановленого цими нормами для прийняття такого рішення, в силу закону декларація вважається поданою датою її фактичного надходження до ДПІ.

При цьому, оскільки копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді , не є додатком до декларації (не є її невід'ємною частиною), а також враховуючи те, що положення статті 49 та, зокрема, п. 49.11. Податкового кодексу України стосуються саме подання декларації та наслідків подання декларації з недоліками, а не копій зазначених реєстрів , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що подання або неподання зазначених копій записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних не може бути підставою для висновку про подання податкової декларації не в повному обсязі або про подання декларації неналежним чином (в неналежному вигляді), а отже оспорювань рішення ДПІ протиправне.

При цьому, як встановлено під час розгляду справи у суді першої інстанції, позивач на виконання вимог п. 201.15 ПК України направив відповідачу дискету, яка отримана відповідачем разом з декларацією і додатками.

Тобто, позивач виконав зазначений обов'язок. При цьому, відповідачу були надіслані копії зазначених реєстрів і на паперових носіях, що підтверджується описом вкладення до поштового відправлення.

У той же час, податковим органом (в контексті доводів про ненадання позивачем копій записів у реєстрах на електронних носіях ), під час розгляду справи не надано ні акту служби діловодства про пошкодження конверту, ні акту технічних служб щодо неможливості скористатися записаною на дискеті інформацією або щодо невідповідності записів встановленому формату записів на дискеті, ні акту про відсутність інформації на дискеті взагалі.

Так, згідно з приписами п. 56 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою КМ України від 5 березня 2009 р. № 270 (далі -Правила № 270), пошкоджені поштові відправлення до пересилки не приймаються і повертаються відправнику.

В даному випадку, як вбачається з оформлених поштою документів на відправлення цінного листа з декларацією, додатками та дискетою, поштовою службою не зазначено про пошкодження конверту, що в свою чергу свідчить про подання позивачем до пересилки належним чином оформленого та цілісного поштового відправлення та недоведеність з боку ДПІ порушення позивачем п. 201.15 ПК України, навіть при допущенні якого податкова декларація не може вважатися поданою не в повному обсязі про що зазначено вище.

Окрім наведеного, судом першої інстанції вірно встановлено, що спірне рішення прийнято пізніше п'яти робочих днів після отримання 28.01.2011 року поштового відправлення з декларацією, а отже і з цих підстав є протиправним як таке, що прийнято з порушенням вимог п/п. 49.11.1. Податкового кодексу України (поза межами встановлених строків) та, відповідно, є таким, що не може створювати правових наслідків у вигляді невизнання декларації позивача та відмови у відображенні даних декларації у базах даних податкового органу.

Як вбачається з аналізу норм Податкового кодексу України, із спливом зазначеного п'ятиденного строку ДПІ позбавлена права приймати такі рішення , а отже, приймаючи такі рішення поза межами визначеними законодавством строку, ДПІ діє протиправно , що зумовлює і висновок про протиправність оскаржуваного рішення.

У взаємозв'язку з вищенаведеним колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що декларація з ПДВ за грудень 2011 року подана позивачем з порушенням строків, визначених п/п. 49.19.1. та п. 203.1. ПК України.

При цьому, позивачем не доведено допустимими та належними засобами доказування факту усної відмови працівника ДПІ у прийнятті декларації при поданні її нарочним (актом про відмову у прийнятті, скаргою на адресу керівних органів податкової служби, тощо) та, крім цього, декларація не направлена поштою до закінчення 10-ти денного строку до закінчення граничного строку подання декларації, як-то передбачено п. 49.5. ПК України.

Отже, виходячи з наведених вище положень п. 49.9. та п. 49.13. ПК України, а також беручи до уваги безпідставність викладених в оскаржуваному рішення висновків ДПІ щодо відмови у прийнятті декларації, декларація позивача з ПДВ за грудень 2010 року в даному випадку визнається поданою датою її фактичного надходження до ДПІ, а саме: 28.01.2011 року.

Відповідно до ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.195, 197, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.11.11р. у справі №2а-14111/11/2670 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.11.11р. у справі №2а-14111/11/2670- без змін.

Дана ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги

безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М

Пилипенко О.Є.