Постанова

від 03.11.2011 по справі 2а-14111/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 листопада 2011 року 12:18 № 2а-14111/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін :

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 03.10.2011 р.)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 10.01.2011 р. № 5/10-021)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ЮВАН ТА» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва про визнання дій протиправними та скасування рішення про відмову у прийнятті податкової декларації,- В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮВАН ТА» з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва (далі -ДПІ), в якому, з урахуванням уточнень, викладених у заявах від 13.10.2011 р. та від 03.11.2011 року, просить скасувати рішення ДПІ про відмову у прийнятті декларації, оформлене у формі листа-повідомлення від 02.03.2011 № 4300/10/28-323 про невизнання податковою звітністю податкової декларації позивача з ПДВ за грудень 2010 року.

Позивач зазначає, що у встановлені законодавством строки з'явився 20.01.2011 р. до ДПІ з метою подання податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 року. Проте, в усній формі йому було відмовлено у прийнятті декларації. З приводу даної усної відмови позивач із скаргою/заявою до органів податкової служби не звертався. Декларацію з ПДВ з грудень 2010 року він направив 25.01.2011 року до ДПІ цінним листом з описом вкладення разом з необхідними додатками до декларації та дискетою з реєстром отриманих та виданих податкових накладних.

З приводу недоліків, виявлених ДПІ щодо направленої 25.01.2011 року поштовим зв'язком податкової декларації, позивач зазначає, що доводи ДПІ в цьому контексті зводяться до того, що на думку ДПІ звітність подана не в повному обсязі -відсутній реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді. Проте, позивач зазначає, що декларація разом із додатками та дискетою, на якій було збережено реєстр виданих та отриманих податкових накладних, була направлена цінним листом з описом вкладення, тобто, позивачем дотримано вимоги щодо надання в електронному вигляді. Окрім того, цей реєстр було направлено і на паперовому носії.

Позивач також зазначає, що рішення про невизнання звітності було прийнято з порушенням строків, визначених п/п. 49.11.1. ПК України. Зокрема, декларація позивача отримана податковим органом 28.01.2011 року. а отже рішення про відмову у прийнятті декларації повинно було бути прийнято протягом наступних 5-ти робочих днів, тобто у строк до 04.02.2011 року. Проте, оскаржуване рішення прийнято лише 02.03.2011 року та направлено позивачу, як зазначає позивач, лише 15.03.2011 року.

Виходячи з наведеного в сукупності позивач просить задовольнити позов вважаючи спірне рішення необґрунтованим та незаконним.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, письмових заперечень не подав, але усно зазначив, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, оскільки позивач не надав на електронному носії реєстр виданих та отриманих податкових накладних, що згідно з нормами ПК України є підставою для невизнання звітності (відмови у її прийнятті).

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 03.11.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення присутніх учасників судового процесу, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮВАН ТА»зареєстровано у статусі юридичної особи 03.11.2009 року Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією з ідентифікаційним кодом 36703501. Адреса підприємства на час виникнення спірних відносин - 03170, м. Київ, вул. Перемоги, 9.

ТОВ «ЮВАН ТА»взято на облік в ДПІ у Святошинському районі м. Києва 04.11.2009 року за № 10329, про що останньому видано довідку ф. № 4-ОПП від 04.11.2009 р. № 2322/29-109.

Підприємство зареєстровано платником ПДВ 19.04.2010 року, про що останньому було видано свідоцтво № 100280307.

02 березня 2011 року за № 4300/10/28-323 ДПІ прийнято рішення у формі листа-повідомлення де з посиланням на п/п. 48.1., 46.5., 49.15., 48.4., 201.15. ПК України зазначено, що декларацію заповнено всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку: звітність (податкова декларація з ПДВ за грудень 2010 року) подана не в повному обсязі (відсутні реєстри виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді ). У зв'язку з цим податкова декларація з ПДВ за грудень 2010 року не визнана ДПІ, як податкова звітність.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, під час розгляду справи встановлено, що станом на 20.01.2011 року позивачем складено податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2010 року, копія якої залучено до позовної заяви.

Як вбачається з опису вкладення у цінний лист від 25.01.2011 року на ім'я ДПІ направлено: (1) податкову декларацію з ПДВ за грудень 2010 року, (2) розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, додаток 5 до декларації, (3) дискета, (4) реєстр отриманих та виданих податкових накладних № 12 за грудень 2010 року (на паперовому носії).

Зазначений цінний лист отримано ДПІ 28.01.2011 року разом із зазначеними вкладеннями до поштового відправлення, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. При цьому штрих-код на описі вкладення відповідає номеру штрих-коду на повідомленні про вручення поштового відправлення, що ідентифікує повідомлення про вручення як таке, що супроводжувало вищенаведений цінне поштове відправлення і з ним взаємопов'язано.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до п/п. 16.1.2. ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п. 203.1. ПК України податкова декларація з ПДВ подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. При цьому, відповідно до п. 49.5. ПК України (в редакції на час направлення спірної декларації поштою) у разі надсилання податкової декларації поштою, платник податку зобов'язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного органу державної податкової служби не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, визначеного цією статтею.

За змістом п. 46.1. ПК України податкова декларація, це документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно з п. 46.5. ПК України форма податкової декларації встановлюється центральним органом державної податкової служби за погодженням з Міністерством фінансів України.

Відповідно до п. 48.1. податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

При цьому, пунктом 201.15 ПК України передбачено, що платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді , у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку.

Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Платники податку щомісяця в терміни , що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді .

Оскільки новий порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (наказ № 41 від 25.01.2011 року) був зареєстрований у Міністерстві юстиції України лише 16 лютого 2011 р. за № 197/18935 (далі -Порядок № 41), на час складання та направлення спірної декларації з цих питань діяли приписи Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затверджені наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 166 (у редакції наказу від 15.06.2005 року № 213), який (наказ) зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 р. за № 702/10982 (далі -Порядок № 166).

Відповідно до Порядку № 166 копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді , який не є аналогом додатку № 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», не визначено як додаток до декларації з ПДВ .

Відповідно до пункту 14 Порядку № 41 (2011 року), який був зареєстрований в Мінюсті 16.02.2011 року, тобто після направлення позивачем декларації поштою, копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді не визначено у переліку документів, які є невід'ємною частиною податкової декларації з ПДВ.

Тобто, невід'ємними частинами декларації відповідно до п. 46.1. ПК України, є власне додатки до декларації , до яких, виходячи з наведеного, не входять копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді.

В контексті наведеного суд також акцентує увагу на тому, що саме подання податкової декларації у неповному обсязі з підстав неподання з нею разом електронного реєстру отриманих та виданих податкових накладних, визначено ДПІ єдиною підставою для невизнання (відмови у прийнятті) декларації.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд зазначає, що відповідно до п. 3. Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 № 1002 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 р. за № 1402/18697 (далі -Порядок 1002), зазначений Реєстр ведеться в електронному вигляді у форматі, затвердженому центральним органом податкової служби, та за власним бажанням платника у паперовому вигляді.

Згідно цього Порядку платники податку щомісяця в строки, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді .

Реєстри можуть подаватися: (1) за допомогою телекомунікаційних мереж загального користування з використанням надійних засобів електронного цифрового підпису (за умови отримання їх у визначеному законодавством України порядку) у форматі, затвердженому центральним органом податкової служби; (2) на електронних носіях .

З наведеного додатково вбачається, що копії вищезгаданих записів у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних не є додатком , а відтак і не є складовою частиною декларації.

Ці записи подаються як окремий документ у ті самі строки, що і декларація.

У взаємозв'язку з вищенаведеним та в контексті правового регулювання процесу подання податкових декларацій, суд також зазначає наступне.

Відповідно до п. 49.8. ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів , передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу . Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають .

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби (п. 49.9. ПК України).

Виходячи з положень п. 49.11. ПК України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації , заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу , такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови, зокрема, у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання (п/п. 49.11.1. ПК України).

Тобто, в даному випадку, за наявності підстав, ДПІ повинна була прийняти та направити позивачу рішення протягом наступних після 28.01.2011 року календарних днів, тобто включно по 04.02.2011 року.

При цьому, відповідно до п/п. 49.12.2. ПК України у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право: (1) подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання (п/п. 49.12.1. ПК України); (2) оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Виходячи з наведеного, письмове повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації є рішенням суб'єкта владних повноважень, яке може бути оскаржено до суду.

При цьому, в контексті спірних відносин, рішення ДПІ про «невизнання декларації», що має місце в даному випадку, за своїм змістом та суттю є тотожнім відмові у прийнятті декларації, а отже рішення ДПІ про відмову у прийнятті декларації, оформлене у формі листа-повідомлення від 02.03.2011 № 4300/10/28-323 про невизнання податкової декларації позивача з ПДВ за грудень 2010 року, також може бути оскаржено до суду в порядку п/п. 49.12.2 ПК України та КАС України.

Щодо наслідків несвоєчасного прийняття ДПІ рішення про відмову у прийнятті декларації, слід зазначити, що виходячи з положень п. 49.9., п/п. 49.9.2. ПК України, у разі прийняття рішення про відмову у прийнятті декларації з порушенням строку, встановленого цими нормами для прийняття такого рішення, в силу закону декларація вважається поданою датою її фактичного надходження до ДПІ.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені вище приписи законодавства, суд приходить до наступних висновків.

Оскільки копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді , не є додатком до декларації (не є її невід'ємною частиною), а також враховуючи те, що положення статті 49 та, зокрема, п. 49.11. ПК України стосуються саме подання декларації та наслідків подання декларації з недоліками, а не копій зазначених реєстрів , суд приходить до висновку, що подання або неподання зазначених копій записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних не може бути підставою для висновку про подання податкової декларації не в повному обсязі або про подання декларації неналежним чином (в неналежному вигляді), а отже і не може бути підставою для висновку та прийняття рішення про відмову у прийнятті декларації, що має місце в даному випадку з боку ДПІ. Беручи до уваги те, що спірне рішення ґрунтується на тому, що декларація подана не в повному обсязі, що на думку ДПІ полягає є ненаданні зазначених вище копій записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних, оскаржуване рішення з цих підстав є протиправним, як таке, що не ґрунтується на наведених вище нормах законодавства та не враховує фактичних обставин.

При цьому, як встановлено під час розгляду справи, позивач на виконання вимог п. 201.15 ПК України направив відповідачу дискету, яка отримана відповідачем разом з декларацією і додатками.

Тобто, позивач виконав зазначений обов'язок. При цьому, відповідачу були надіслані копії зазначених реєстрів і на паперових носіях, що підтверджується описом вкладення до поштового відправлення.

У той же час, податковим органом (в контексті доводів про ненадання позивачем копій записів у реєстрах на електронних носіях ), під час розгляду справи не надано ні акту служби діловодства про пошкодження конверту, ні акту технічних служб щодо неможливості скористатися записаною на дискеті інформацією або щодо невідповідності записів встановленому формату записів на дискеті, ні акту про відсутність інформації на дискеті взагалі.

При цьому, суд зазначає, що згідно з приписами п. 56 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою КМ України від 5 березня 2009 р. № 270 (далі -Правила № 270), пошкоджені поштові відправлення до пересилки не приймаються і повертаються відправнику.

В даному випадку, як вбачається з оформлених поштою документів на відправлення цінного листа з декларацією, додатками та дискетою, поштовою службою не зазначено про пошкодження конверту, що в свою чергу свідчить про подання позивачем до пересилки належним чином оформленого та цілісного поштового відправлення та недоведеність з боку ДПІ порушення позивачем п. 201.15 ПК України, навіть при допущенні якого податкова декларація не може вважатися поданою не в повному обсязі про що зазначено вище.

Окрім наведеного, судом встановлено, що спірне рішення прийнято пізніше п'яти робочих днів після отримання 28.01.2011 року поштового відправлення з декларацією, а отже і з цих підстав є протиправним як таке, що прийнято з порушенням вимог п/п. 49.11.1. ПК України (поза межами встановлених строків) та, відповідно, є таким, що не може створювати правових наслідків у вигляді невизнання декларації позивача та відмови у відображенні даних декларації у базах даних податкового органу. Як вбачається з аналізу норм ПК України, із спливом зазначеного п'ятиденного строку ДПІ позбавлена права приймати такі рішення , а отже, приймаючи такі рішення поза межами визначеними законодавством строку, ДПІ діє протиправно , що зумовлює і висновок про протиправність оскаржуваного рішення.

У взаємозв'язку з вищенаведеним суд також визнає, що розглядувана декларація з ПДВ за грудень 2011 року подана позивачем з порушенням строків, визначених п/п. 49.19.1. та п. 203.1. ПК України, оскільки позивачем не доведено допустимими та належними засобами доказування факту усної відмови працівника ДПІ у прийнятті декларації при поданні її нарочним (актом про відмову у прийнятті, скаргою на адресу керівних органів податкової служби, тощо) та, крім цього, декларація не направлена поштою до закінчення 10-ти денного строку до закінчення граничного строку подання декларації, як-то передбачено п. 49.5. ПК України. Відтак, виходячи з наведених вище положень п. 49.9. та п. 49.13. ПК України, а також беручи до уваги безпідставність викладених в оскаржуваному рішення висновків ДПІ щодо відмови у прийнятті декларації, декларація позивача з ПДВ за грудень 2010 року в даному випадку визнається поданою датою її фактичного надходження до ДПІ, а саме: 28.01.2011 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 56.1. Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, виходячи з того, що єдиною підставою для прийняття рішення про невизнання податкової декларації позивача (відмови у прийнятті спірної декларації), податковим органом визначено лише ненадання разом з декларацією в електронному вигляді копії реєстру отриманих та виданих податкових накладних, висновки щодо чого визнані судом такими, що не відповідають фактичним обставинам та наведеним вище нормам законодавства, а також беручи до уваги, що ДПІ не наведено та не доведено фактів заповнення позивачем спірної декларації з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 ПК України та судом під час розгляду справи не встановлено порушень позивачем визначених цими пунктами вимог, суд, з урахуванням наведеного в сукупності та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 та ч. 2 ст. 11 КАС України, приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення. На поверненні судового збору (державного мита), позивач не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮВАН ТА»(ідентифікаційний код 36703501; адреса: 03170, м. Київ, вул. Перемоги, 9) задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва, оформлене у формі листа-повідомлення від 02.03.2011 № 4300/10/28-323 про невизнання податкової декларації ТОВ «ЮВАН ТА»з ПДВ за грудень 2010 року.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України .

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 07 листопада 2011 року.