Ухвала

від 22.05.2012 по справі 2а-19642/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-19642/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В.

Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого -судді Грищенко Т.М., суддів -Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е., при секретарі -Луцак А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2012 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Контендер" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2012 р. позов задоволено. Визнано протиправним рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про відмову у прийнятті податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Контендер»(код ЄДРПОУ 34288453; адреса: 03143, м. Київ, вул. Заболотного, 15) з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року, викладене у формі листа від 05.08.2011 р. № 3236/10/3/28-410.

Визнано протиправним рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про відмову у прийнятті податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Контендер»(код ЄДРПОУ 34288453; адреса: 03143, м. Київ, вул. Заболотного, 15) з податку на додану вартість за серпень 2011 року, викладене у формі листа від 09.09.2011 р. № 5046/10/3/28-312.

Визнано протиправним рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про відмову у прийнятті податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Контендер»(код ЄДРПОУ 34288453; адреса: 03143, м. Київ, вул. Заболотного, 15) з податку на додану вартість за вересень 2011 року, викладене у формі листа від 17.10.2011 р. № 6367/10/3/28-312.

Визнано протиправним рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про відмову у прийнятті податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Контендер»(код ЄДРПОУ 34288453; адреса: 03143, м. Київ, вул. Заболотного, 15) з податку на прибуток за ІІІ квартал 2011 року, викладене у формі листа від 31.10.2011 р. № 6911/10/3/28-410.

Зобов»язано Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі м. Києва перенести до електронних баз податкової звітності показники поданих Товариством з обмеженою відповідальністю «Контендер» декларацій податку на додану вартість за серпень 2011 року, за вересень 2011 року та декларацій з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року та за ІІІ квартал 2011 року.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить: скасувати оскаржувану постанову як таку, що постановлена судом з порушенням норм діючого законодавства та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися в апеляційну інстанцію, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Контендер»(код ЄДРПОУ 34288453) зареєстроване як юридична особа Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 17.05.2006 року та перебуває на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції у Голосіївському районі м. Києва.

Як вбачається з матеріалів справи, 09 вересня 2011 року, у встановлений законодавством строк, позивачем було подано до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2011 року, що підтверджується проставленим на податковій декларації штампом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про її одержання вх. № 146814.

Листом № 5046/10/3/28-312 від 09.09.2011 року відповідач повідомив позивача про те, що подана ним податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2011 року вважається неподаною, оскільки відповідачем виявлено порушення вимог пунктів 48.3 та 48.4 ст. 48 ПК України, а саме - встановлено недостовірність відомості про місцезнаходження платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 жовтня 2011 року позивачем було подано до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2011 року, що підтверджується проставленим на податковій декларації штампом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про її одержання вх. № 269149.

Листом № 6367/10/3/28-312 від 17.10.2011 року відповідач повідомив позивача про те, що подана ним податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2011 року вважається неподаною, оскільки відповідачем виявлено порушення вимог пунктів 48.3 та 48.4 ст. 48 ПК України, а саме - встановлено недостовірність відомості про місцезнаходження платника податків та запропоновано позивачу надати нові декларації з податку на додану вартість за відповідні звітні періоди, оформлені належним чином.

Як вбачається, 04 серпня 2011 року, у встановлений законодавством строк, позивачем було подано до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року, що підтверджується проставленим на податковій декларації штампом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про її одержання вх. № 218061.

Листом № 3236/10/3/28-410 від 05.08.2011 року відповідач повідомив позивача про те, що подана ним податкова декларація з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року вважається неподаною, оскільки відповідачем виявлено порушення вимог пунктів 48.3 та 48.4 ст. 48 ПК України, а саме - встановлено недостовірність відомості про місцезнаходження платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що 28 жовтня 2011 року, у встановлений законодавством строк, позивачем було подано до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за ІІІ квартал 2011 року, що підтверджується проставленим на податковій декларації штампом ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про її одержання вх. № 282891.

Листом № 6911/10/3/28-410 від 31.10.2011 року відповідач повідомив позивача про те, що подана ним податкова декларація з податку на прибуток підприємства за ІІІ квартал 2011 року вважається неподаною, оскільки відповідачем виявлено порушення вимог пунктів 48.3 та 48.4 ст. 48 ПК України, а саме - встановлено недостовірність відомості про місцезнаходження платника податків.

Вказаними листами податковим органом запропоновано позивачу надати нові декларації з податку на прибуток підприємства за відповідні звітні періоди, оформлені належним чином.

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення про задоволення позовних вимог, дійшов обгрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Згідно визначення, наведеного в п. 46.1. ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі податкова декларація) документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до ч. 2 п. 48.1. ст. 48 Податкового кодексу України форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Визначення обов'язкових реквізитів наведено в п. 48.2. зазначеної статті Податкового кодексу України, відповідно до якого обов'язковими реквізитами є інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Пунктом 48.3. ст. 48 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:

тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті);

місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність;

дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків;

підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Додатково податкова декларація може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період (п. 48.4 ст. 48 Податкового кодексу України).

Податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією.

Відповідно до п. 49.8. ст. 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до п. 49.9. ст. 49 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Згідно п.п. 49.11. ст. 49 Податкового кодексу України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3. та 48.4. статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

У разі отримання такої декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання (п. п. 49.11.1. п. 49.11. ст. 49 Податкового кодексу України); у разі отримання такої декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання (п.п. 49.11.2. п. 49.11. ст. 49 Податкового кодексу України).

В пункті 49.12. статті 49 Податкового кодексу України визначено, що у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання або оскаржити рішення органу у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Як передбачено пунктом 49.10. статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висування будь-яких невизначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Відповідно до пункту 49.13. ст. 49 Податкового кодексу України у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, що в процесі огляду спірних податкових декларацій товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Контендер» було встановлено, що вони містять всі обов'язкові реквізити, передбачені пунктами 48.3. та 48.4. статті 48 Податкового кодексу України.

Відповідач визнав неподаними податкові декларації з посиланням на те, що в них вказано місцезнаходження платника податку, що не відповідає дійсності.

На підтвердження цього висновку відповідач посилався на довідку про встановлення фактичного місцезнаходження платника податків № 2844/26-1/52 від 27.05.2011 р., складену Головним відділом податкової міліції ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, відповідно до якої ТОВ «Контендер»за зареєстрованою адресою платника податку (місцезнаходження): 03143, м. Київ, вул. Заболотного, 15 відсутнє.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до абзацу шостого ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»місцезнаходження юридичної особи адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Абзацом сьомими ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»передбачено, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців містяться відомості про юридичну особу.

При огляді спірних декларацій судом встановлено, що місцезнаходження платника податків у декларації зазначено: м. Київ, вул. Заболотного, 15, що відповідає місцезнаходженню позивача (на день подання декларацій), що міститься у відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 26.12.2011 р. № 12575770.

Також, слід зазначити, що з довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що відносно позивача не внесені відомості про відсутність підприємства за його місцезнаходженням.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

З огляду на те, що позивачем було зазначено в спірних податкових деклараціях адресу, яка згідно вимог законодавства визнається його місцезнаходженням, тобто ним був зазначений такий обовязковий реквізит податкового документа, як місцезнаходження платника податку. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується колегія, що невизнання відповідачем спірних податкових декларацій позивача є таким, що суперечить законодавству.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що Податковий кодекс України не висуває умов чи вимог щодо порядку написання адреси (місцезнаходження) платника податків. За таких обставин, підставою для висновку про відсутність в податковій декларації такого обовязкового реквізиту, як інформації про місцезнаходження платника податків, може слугувати встановлення податковим органом факт відсутності зазначення адреси платника податків взагалі.

Що стосується посилання відповідача на відсутність позивача за його місцезнаходженням, колегія також не приймає це до уваги, оскільки такої підстави для невизнання податкової декларації як податкової звітності в законодавстві не передбачено.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, за вказаною адресою (м. Київ, вул. Заболотного, 15) позивачу направлялась податковими органами уся кореспонденція, зокрема повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації, рішення ДПА України про результати розгляду скарги. Доказів повернення поштових відправлень у звязку з неможливістю вручення позивачу через відсутність за його місцезнаходження в матеріалах справи немає.

А тому, колегія також вважає безпідставними доводи відповідача про відсутність позивача за зазначеною адресою.

Пунктами 1.4., 1.6 Інструкції № 276 затвердженою наказом ДПА України від 18 липня 2005 року № 276 та зареєстрованою у Мін'юсті України 2 серпня 2005 року за № 843/11123 передбачено, що облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, здійснюється органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи (далі - АІС), що забезпечує єдиний технологічний процес уведення, контролю інформації обробки документів та підтримання в актуальному стані автоматизованої інформаційної облікової системи.

Проведення податкової звітності в електронних базах податкової звітності передбачено також Методичними рекомендаціями щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України, затвердженими наказом ДПА України від 31 грудня 2008 року № 827.

Наведене свідчить про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб у системі обліку податкового органу (електронних базах податкової звітності) правильно відображався фактичний стан виконання його обовязку щодо подання податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів.

В даному випадку рішення відповідача щодо невизнання декларацій ТОВ «Контендер» з податку на додану вартість за серпень, вересень 2011 року; з податку на прибуток підприємства за ІІ і ІІІ квартали 2011 року призводить до протиправного неврахування даних податкових декларацій в електронних базах податкової звітності.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, колегія вважає безпідставними доводи відповідача про відсутність позивача за зазначеною адресою. Викладені вище обставини дають підстави вважати, що відповідачем оскаржувані рішення прийнято без дотриманням положень частини другої статті 19 Конституції України та податкового законодавства, оскільки примірники спірних декларацій позивача містять всі необхідні відомості, в тому числі і інформацію щодо достовірного місцезнаходження підприємства. Таким чином, на думку колегії суддів, відповідач не мав визначених Податковим кодексом України підстав для невизнання поданих позивачем податкових декларацій як податкової звітності.

Отже, колегія приходить висновку, що спірні рішення відповідача про відмову у прийнятті податкових декларацій позивача з податку на додану вартість за серпень та вересень 2011 року; з податку на прибуток підприємства за ІІ і ІІІ квартали 2011 року є такими, що суперечать законодавству, порушують права позивача і є протиправними.

Оскільки висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування рішення суду.

Згідно ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 лютого 2012 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.