Ухвала

від 05.06.2012 по справі 2а-13954/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13954/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"05" червня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Бабенка К.А., Федотова І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аві-Маркет" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Аві-Маркет" звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги мотивує тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято необґрунтовано, оскільки відповідач безпідставно прийшов до висновку про нікчемність правочинів між ТОВ «Аві-Маркет»та ТОВ «Тітан С-2», а тому відсутні підстави для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 березня 2012 року задоволено вказаний позов. Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 0002132312 від 13.04.2011 року.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Державна податкова інспекції у Шевченківському районі м. Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні даного позову.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції -без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аві-Маркет»зареєстроване Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 19 грудня 2006 року.

20 січня 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Аві-Маркет»взято на облік платників податків Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва.

20 січня 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Аві-Маркет»зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Тітан С-2»за період з 01.01.2010 року по 01.12.2010 року, за результатами якої складений акт від 30 березня 2011 року № 701/23-12/34795847.

За результатами вказаної перевірки складено акт, за змістом якого перевіркою встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Аві-Маркет»порушено вимоги п.п. 7.2.4. п. 7.2, п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.5 пункту 7.4, п.7.7.1. п. 7.7., ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення рядка 22.2 (від'ємне значення різниці поточного звітного періоду що включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду)) за серпень 2010 року в розмірі 4674,00 грн. та заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду розмірі 195450,00 грн., в тому числі по періодах за серпень 2010 року на суму 190776,00 грн., за вересень 2010 року на суму 4674,00 грн. Податковим органом зроблено висновок, що податкові накладні складені ТОВ «Тітан С-2»не мають юридичної сили, не є первинним документом бухгалтерського обліку, складені з порушенням вимог п.п.1.2 п.1, п.п. 2.1, 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704.

Відповідачем на підставі висновків акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002132312 від 13 квітня 2011 року, яким позивачу визначено суми податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на суму 244313,00 грн., у тому числі за основним платежем 195450,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 48863,00 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що спірне податкове повідомлення рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийнято на підставі помилкових висновків, з огляду на те, що спірні господарські операції позивача підтверджені належними доказами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що господарські взаємовідносини між ТОВ «Аві-Маркет»та ТОВ «Тітан С-2»виникли за ініціативою ТОВ «Тітан С-2», яке надало позивачу пропозицію придбати товар (електронні ваги, сканери штрихкодів, принтери, чекова термобумага, етикетки та ін.).

Договори між позивачем та ТОВ «Тітан С-2»не укладались, правовідносини здійснювались на підставі рахунків-фактур.

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що ТОВ «Тітан С-2»були виписані рахунки-фактури від 02.08.2010 року, на загальну суму 509393,30 грн., в тому числі ПДВ - 84898,93 грн., від 03.08.2010 року на загальну суму 301017,43 грн., в тому числі ПДВ - 50169,57 грн., від 19.08.2010 року на загальну суму 270543,12 грн., в тому числі ПДВ - 45090,52 грн., від 10.08.2010 року на загальну суму 91745,04 грн., в тому числі ПДВ - 15290,84 грн., та видаткові накладні: № 020814 від 02.08.2010 року, № 030811 від 03.08.2010 року, № 190814 від 19.08.2010 року, № 100811 від 10.08.2010 року. Згідно вказаних документів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Тітан С-2»виступало постачальником позивачу товарів, а саме: етикет-лент, касових стрічок, чекового термопаперу, етикеток самоклеючих, факс-паперу, паперу, принтеру, сканерів штрихкодів, етикет-пістолетів, ваг електронних, запасних частин та аксесуарів до них, тощо.

Позивачем здійснено перерахування коштів на рахунки ТОВ «Тітан С-2»за отримання товару, вказаного у рахунках-фактурах, про що свідчать банківські виписки.

При цьому ТОВ «Тітан С-2»були виписані податкові накладні. Суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду та відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість.

За змістом акту перевірки в провадженні СВ ПМ Ленінської МДПІ у м. Луганську знаходиться кримінальна справа № 02/10/8037, порушена проти директора ТОВ «Тітан С-2»за ч. 3 ст. 212 КК України.

В ході відпрацювання кримінальної справи, Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську складено акт № 800/23-709/35554237 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Тітан С-2»щодо повноти нарахування та своєчасної сплати в бюджет податку на додану вартість за період з 01 серпня 2010 року по 31 серпня 2010 року, по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Е-Восток Україна», яким встановлено порушення ТОВ «Тітан С-2»вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість за серпень 2010 року в розмірі 2339589,00 грн.

Таким чином, відповідач вважає, що позивачем перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування в зв'язку з чим, позивачем порушено вимоги статті 228 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання правочинів недійсними згідно частини першої статті 216 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про помилковість тверджень відповідача стосовно вище викладеного, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 44 Господарського кодексу України, підприємництво здійснюється на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Судом першої інстанції було встановлено, що товар, який був придбаний в серпні 2010 року ТОВ «Аві-Маркет»у ТОВ «Тітан С-2»на загальну суму 1172699,00 грн. в подальшому був частково реалізований позивачем іншим контрагентам.

Доставка товару позивачу здійснювалася шляхом використання послуг компанії «ААЗ Трейдинг Ко»(Авто люкс).

Зазначені обставини підтверджуються рахунками-фактурами, видатковими накладними, довіреностями на отримання товару, банківськими виписками.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про визнання наявності причинного зв'язку між придбанням позивачем товару у ТОВ «Тітан С-2»та його подальшого продажу з метою отримання прибутку.

Судом також встановлено, що на час здійснення позивачем правочинів із ТОВ «Тітан С-2», останнє було зареєстровано платником податку на додану вартість.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, на час існування спірних правовідносин, регулювались, зокрема, статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, підпунктами 7.4.1 і 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у редакції Закону, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у редакції Закону, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в податкових правовідносинах є її направленість на отримання доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формах (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 -5.8 цієї статті.

Отже, правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до п. 6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 30.05.1997 року № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Згідно з абз. 1 п. 5 цього Порядку зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення, а згідно із ст.9 цього ж Закону забороняється приймати до виконання первинні документи по господарських операціях, що суперечать законодавчим та нормативним актам. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, а також повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до вимог ст. 203 Цивільного Кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Судом першої інстанції встановлено, що на момент здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Тітан С-2»останній не був визнаний банкрутом, знаходився в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Також, податковим органом не було надано суду доказів того, що на момент здійснення господарських операцій, установчі документи ТОВ «Тітан С-2»були визнані недійсними, чи було анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість.

Крім того, на момент здійснення правовідносин між позивачем та вказаними контрагентами, не було вироку суду щодо посадових осіб ТОВ «Тітан С-2», та такого вироку суду не має на час розгляду даної адміністративної справи.

Первинні документи, що складались на реалізацію правочинів між позивачем та ТОВ «Тітан С-2»містять всі обов'язкові реквізити та, що для позивача за результатами господарських правовідносин із ТОВ «Тітан С-2»мало місце реальне настання правових наслідків, ними обумовлених. Позивачем доведений зв'язок між укладеними правочинами та його господарською діяльністю, у позивача відбулися зміни в його майновому стані в зв'язку з виконанням зазначених правочинів.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивач вчиняв дії, направлені на отримання прибутку шляхом купівлі-продажу вказаного товару.

Відповідачем не надано доказів порушення позивачем норм чинного законодавства Ураїни при здійсненні господарських правовідносин із ТОВ «Тітан С-2»та доказів вчинення позивачем діяльності, направленої на ухилення від сплати податків.

Доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним вище, а тому підстави для її задоволення відсутні.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 25 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва -залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 березня 2012 року -без змін .

Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Бабенко К.А

Федотов І.В.