Ухвала

від 24.05.2012 по справі 2а-15214/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-15214/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрівська Н.А.

Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

"24" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Степанюка А.Г., Василенка Я.М.,

при секретарі Киричуку Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2011 р. у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва до Науково-виробничого приватного підприємства "Буран" про стягнення податкової заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2011 р. у задоволенні адміністративного позову відмолено.

Позивач, не погоджуючись з даним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було подано до податкового органу: податкову декларацію з податку на прибуток № 47804 від 15.05.2008 року за І квартал 2008 року, в якій платником податку самостійно визначено зобов'язання, що підлягає сплаті за звітний період у сумі 25,00 грн.; податковий розрахунок комунального податку №69948 від 15.07.2008р. за лютий 2008 року на суму зобов'язань у розмірі 5,10 грн.; податковий розрахунок комунального податку №108166 від 08.10.2008р. за березень 2008 року на суму зобов'язань у розмірі 5,10 грн.; податковий розрахунок комунального податку №189393 від 12.01.2009р. за квітень 2008 року на суму зобов'язань у розмірі 5,10 грн.; податкову декларацію з податку на прибуток № 56390 від 15.04.2009 року за І квартал 2009 року, в якій платником податку самостійно визначено зобов'язання, що підлягає сплаті за звітний період у сумі 25,00 грн.; податковий розрахунок комунального податку №56389 від 15.04.2009р. за січень 2009 року на суму зобов'язань у розмірі 5,10 грн.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3, п.п.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону № 2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

07.04.2009 року позивачем була проведена невиїзна документальна перевірка позивача щодо своєчасності подання податкової звітності, за результатами якої складено акт № 2225-15/30862144.

В даному акті зафіксовано порушення відповідачем вимог п.16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону № 2181, а саме, несвоєчасне подання платником декларації з податку на прибуток за звітні періоди: І квартал 2008 року та 11 місяців 2008 року.

На підставі акта перевірки податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення №000881510/0 від 13.04.2009р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 340,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що вказане податкове повідомлення-рішення повернулось до податкового органу не врученим, про що інспекцією було складено Акт № 165 від 15.04.2009р. «Про встановлення факту невручення податкового повідомлення-рішення платнику податків».

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.2 Закону № 2181, податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення.

Відповідно до пп. 6.2.4. п. 6.2. ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.

Зазначена норма Закону кореспондується п. 4.9. Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, відповідно до якого якщо податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, то працівник структурного підрозділу, у якому складено таке податкове повідомлення, на підставі інформації від структурного підрозділу, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником податкового органу для виконання таких функцій, у день надходження до податкового органу такої інформації оформляє відповідний акт, у якому вказує причину, яка призвела до неможливості вручення податкового повідомлення. Зазначений акт долучається до справи платника податків. У той самий день структурний підрозділ, до функцій якого входить реєстрація вхідної та вихідної кореспонденції, або відповідальна особа, визначена керівником податкового органу для виконання таких функцій, розміщує податкове повідомлення на дошці податкових оголошень (повідомлень), установленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такого податкового повідомлення на дошці податкових оголошень (повідомлень), зафіксований в акті про неможливість його вручення платнику податків, вважається днем його вручення.

Однак, всупереч вищенаведених вимог, позивач не надав суду акт розміщення податкового повідомлення-рішення, яким визначено податкове зобов'язання, не сплата якого стала однією з підстав для звернення позивача до суду із даним позовом на дошці податкових оголошень, що передбачено Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції закону, що діяв на час її винесення).

До того ж, відсутня відповідна відмітка про дату такого розміщення і в акті «Про встановлення факту невручення податкового повідомлення-рішення платнику податків».

Також позивачем було складено першу податкову вимогу № 1/605 від 7 травня 2003 року, в якій наведено суму боргу з податку на додану вартість у розмірі 914,00 грн. та з комунального податку 0,84 грн. і другу податкову вимогу за № 2/567 від 19 лютого 2004р. на суму боргу з податку на додану вартість у розмірі 4,57 грн. та з комунального податку 16,17 грн.

Відповідно до п.п.6.4.1 п.6.4 ст.6 Закону № 2181 податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо сума податкового зобов'язання або податкового боргу, а також пені та штрафних санкцій (за їх наявності) самостійно погашається платником податків.

Підпунктом 6.4.2 пункту 6.4 статті 6 зазначеного Закону передбачено, що у випадках, визначених підпунктом «а»підпункту 6.4.1 цього пункту, податкове повідомлення або податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу.

Судом першої інстанції було встановлено, що в жовтні 2006 року платником податку заборгованість зі сплати податку на додану вартість погашена повністю та рахується переплата у розмірі 46,05 грн. Заборгованість зі сплати комунального податку відповідно до облікових карток погашена платником в грудні 2006 року та рахується переплата за цей період.

Таким чином, в силу положень п.п.6.4.1, п.п.6.4.2 п.6.4 ст.6 Закону № 2181 перша та друга податкові вимоги є такими, що відкликані ще в грудні 2006 року, тобто майже за два роки до виникнення податкових зобов'язань, стягнення яких у примусовому порядку є предметом розгляду у даній справі.

Доказів складення і направлення платнику на виконання вимог законодавства, яким регулюються спірні правовідносини, інших податкових вимог позивачем до суду не надано.

Що ж стосується посилання позивача на те, що вимоги не виносились, оскільки на момент звернення до суду борг є консолідованим і винесення нових вимог законодавством не передбачено, то суд першої інстанції вірно зазначив, що це суперечить положенням п.п.6.3.2 п.6.3 ст.6 Закону № 2181, який визначає консолідований борг, як визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги.

Проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції дав ґрунтовний аналіз нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, що об'єктивно виклав в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М

Степанюк А.Г.

Повний текст ухвали виготовлено 29.05.2012.