Постанова

від 16.05.2012 по справі 2а-11033/09/6/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 2а-11033/09/6/0170

16.05.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Щепанської О.А.,

суддів Привалової А.В. ,

Омельченка В. А.

секретар судового засідання Міщенко М.М.

за участю сторін:

представника позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Крим"- Снисаренко Олени Володимирівни,

представника відповідача, Феодосійської Міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- Крекотинь Ганни Миколаївни,

розглянувши апеляційну скаргу Феодосійської Міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Латинін Ю.А.) від 15.07.2011 у справі № 2а-11033/09/6/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Крим" (б-р. Старшинова, 27, м.Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)

до Феодосійської Міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим (вул. Кримська, 82-В, м. Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98112)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.07.2011 адміністративний позов - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення - Державної податкової інспекції в м. Феодосія Автономної Республіки Крим №0000092301/0 від 30.01.2009, №0000092301/1 від 13.04.2009, №0000092301/2 від 25.06.2009 та №0000092301/3 від 09.092009 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Крим" податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 276393,57 грн., в тому числі: за основним - 184262,38 грн. та за штрафними санкціями - 92131,19 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення - Державної податкової інспекції в м. Феодосія Автономної Республіки Крим №0000082301/0 від 30.01.2009, №0000082301/1 від 13.04.2009, №0000082301/2 від 25.06.2009 та №0000082301/3 від 09.092009 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Крим" податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 345489,6 грн., в тому числі: за основним - 230326,4 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 115163,2 грн.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Крим" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,4 грн. та витрати, пов'язані з проведенням судово-економічної експертизи у розмірі 9321 грн.

На зазначене судове рішення від відповідача надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

У судовому засіданні, призначеному до розгляду на 16.05.2012, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін; представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати.

На підставі та за правилами ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Крим", звернувся до суду з позовом до Феодосійської Міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Позов мотивовано помилковістю висновків податкового органу стосовно відсутності у позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених постачальнику, у зв'язку із встановленням розбіжностей податкового кредиту позивача і податкових зобов'язань контрагента. Позивач зазначає, що ним були виконані усі необхідні вимоги, передбачені законом, щодо включення сум ПДВ до податкового кредиту, не сплата податку до бюджету постачальником тягне негативні наслідки лише для такого постачальника і не позбавляє покупця права на податковий кредит, а тому висновки податкового органу, покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення, на думку позивача, закону не відповідають.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив.

Судова колегія , вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у період з 12.01.2009 по 16.01.2009 Державною податковою інспекцією в м. Феодосії АР Крим проведена невиїзна позапланова документальна перевірка ТОВ "Сервіс-Крим" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, що мала правові відносини з платниками податків ТОВ «Центр будівельної підготовки», ТОВ «Техпромсервіс ОІЛ», ТОВ «УК «Кроніка плюс», ТОВ «Юком»за період з 01.01.2006 по 31.10.2008, за результатами якої складений акт № 130/23-2/33281986 від 21.01.2009 (а.с. 11-46).

В ході проведення перевірки встановлені порушення ТОВ «Сервіс-Крим»п.п.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями), пп. 7.4.1 п.7.4, пп..7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями - заниження податку на прибуток в сумі 230326,40 грн. та заниження податку на додану вартість в сумі 184262,38 грн. за операціями, проведеними на підставі нікчемної угоди.

На підставі зазначеного акту ДПІ винесені:

- податкове повідомлення-рішення № 0000082301/0 від 30.01.2009, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 345489,600 грн., в тому числі: за основним платежем - 230326,40 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 115163,20 грн.

- податкове повідомлення-рішення №0000092301/0 від 30.01.2009, яким донараховане податкове зобов'язання з ПДВ на суму 276393,57 грн., в тому числі: за основним -184262,38 грн. та за штрафними санкціями -92131,19 грн.

У наслідку оскарження відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0000082301/1 від 13.04.2009, № 0000082301/2 від 25.06.2009 та № 0000082301/3 від 09.09.2009 та №0000092301/1 від 13.04.2009, №0000092301/2 від 25.06.2009 і №0000092301/3 від 09.09.2009, якими суми податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ залишені без змін.

В акті перевірки ДПІ встановлено, що ТОВ «Сервіс-Крим»в порушення вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" періоді підприємством занижено податок на прибуток на підставі нікчемних правочинів за правовідносинами з ТОВ «Центр будівельної підготовки», ТОВ «Техпромсервіс ОІЛ», ТОВ «УК «Кроніка плюс», ТОВ «Юком», ТОВ "Аудит Сервіс", ТОВ "Прогрес Плюс", МКП "НТФ Старк", ТОВ "Осирис-М" за період з 01.01.2006 по 31.10.2008 у сумі 230326,4 грн. та в порушення вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»включено до складу податкового кредиту сум, що потягнуло заниження ПДВ на загальну суму 184262,38 грн.

В акті перевірки із посиланням на положення ст. 207, 208 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 216, ч. 1, 2 ст. ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, п. 19 ст. 2 Бюджетного кодексу, п.п. 3.2.1 п. 3.2 ст. 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" зазначено про нікчемність правочинів, укладених позивач із зазначеними суб'єктами господарювання.

Відповідно до положень п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п. 4.3 цього Закону, на: суму валових витрат платника податку, визначених ст. 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст. 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Статтею 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2 ст.5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 даного Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

У п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, зазначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно з законами України з питань оподаткування.

Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені законом реквізити.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5. ст. 5 вказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При цьому у відповідності до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями.

Що стосується взаємовідносин позивача з контрагентами: ТОВ «Техпромсервіс ОІЛ», ТОВ «УК «Кроніка плюс», ТОВ "Аудит Сервіс", ТОВ "Прогрес Плюс", ТОВ «Юком», судом першої інстанції правильно встановлені обставини по справі, досліджені первинні бухгалтерські документи, акти здачі - приймання виконаних робіт, послуг, податкові накладні, розрахункові документі, та встановлено, що первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, вказані господарські операції позивача документально підтверджені. Ці доводи суду підтверджені проведеною у справі судово-економічної експертизою.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїми постачальниками оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачами. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачеві невідомі.

Матеріалами справи підтверджено реальне виконання сторонами правочинів, встановлено факт сплати позивачем заборгованості постачальникам, в тому числі ПДВ в ціні товару, тому доводи відповідача щодо нікчемності укладених правочинів не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

Відповідачем всупереч вимогам ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено наявність у позивача умислу на укладання правочинів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вони не можуть розглядатися як нікчемні. Крім того, не доведено наявність інших підстав, передбачених законом, що вказують на неможливість включення позивачем податкових накладних, виписаних на його адресу, до складу податкового кредиту.

Що стосується взаємовідносин позивача з контрагентами: ТОВ «Центр будівельної підготовки», ТОВ "Осирис-М", МКП "НТФ Старк", то в цій частині постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з відмовою у задоволенні позову.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зробив свої висновки без врахування фактів, встановлених вироком Залізничного районного суду м.Сімферополя від 17.06.2009 у кримінальної справі №1-330/9.

Вироком Залізничного Сімферополь від 17.06.2009 ОСОБА_4 визнаний винним в скоєнні злочину, передбаченого ст. 205 Кримінального кодексу України, - фіктивне підприємництво. Так, судом встановлено, що ОСОБА_4, маючи досвід роботи у сфері фінансово-господарської діяльності, дючи спільно з ОСОБА_5 в період з 2004 року по 2005 рік і невстановленими слідством особами у період з 2006 року по 2008 рік, ОСОБА_6 в період з 2007 року по 2008 рік, переслідуючи єдиний намір, охоплений загальною метою, направлений на прикриття незаконної діяльності шляхом придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) скоїв фіктивне підприємництво.

ОСОБА_4 спільно з невстановленими слідством особами, маючи єдиний намір, охоплений загальною метою, направленою на придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою заняття фіктивним підприємництвом, тобто, свідомо знаючи, що фактично юридична особа ніякої фінансово-господарської діяльності відповідно до вимог чинного законодавства України і статуту здійснювати не буде, придбав: у 2005 році у ОСОБА_7 суб'єкт підприємницької діяльності МКП «Старк», у 2007 році ТОВ "Осиріс М", ТОВ "Центр будівельної підготовки".

Придбавши вказані СПД, по попередній домовленості з ОСОБА_5, ОСОБА_6 і невстановленими слідством особами, маючи єдиний намір, охоплений загальною метою, направлений на порушення встановленого порядку здійснення господарської діяльності, за відсутності наміру здійснювати заявлену діяльність, що виражається в невиконанні обов'язків, витікаючих із засновницьких документів юридичних осіб вищезгаданих підприємств, уклали з рядом суб'єктів господарської діяльності фіктивні угоди на постачання різних товарів, робіт, послуг, зобов'язання по яких не виконувалися.

Таким чином, ОСОБА_4, спільно з ОСОБА_6 від імені ТОВ "Центр будівельної підготовки", спільно з невстановленими слідством особами, від імені ТОВ "Осиріс М" реальною фінансово-господарською діяльністю не займався, а розрахункові рахунки даних підприємств використовував з метою надання послуг різним суб'єктам господарювання по необґрунтованих фінансово-господарських взаємовідносинах, зарахуванню безготівкових коштів на банківський рахунок і їх подальшого транзиту на інші суб'єкти господарської діяльності, зокрема, придбав підконтрольне підприємство ОСОБА_4 - НТФ МКП «Старк».

Крім того, Ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 17.06.2009 у справі №1п-129/2009 встановлено, що ОСОБА_6, будучи посадовою особою ТОВ "Центр будівельної підготовки" реальною господарською діяльністю не займався, а розрахунковий рахунок підприємства використовував з метою надання послуг різним суб'єктам господарювання по необґрунтованих фінансово - господарським взаємовідносинах, зарахуванню безготівкових грошових коштів на банківський рахунок і їх подальшому транзиту на інші суб'єкти господарської діяльності.

Таким чином, проведені господарські операції не відповідають нормам законодавства, оскільки були проведені з фіктивними підприємствами та не були направлені на на настання відповідних правових наслідків.

Ці обставини судом при вирішенні спору до уваги взяти не були.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Первинні документі податкового обліку не можна вважати належним доказом понесених позивачем валових витрат, оскільки складені вони з порушенням положень Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нової постанови.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 15.07.2011 у справі № 2а-11033/09/6/0170 - скасувати .

3. Прийняти нову постанову :

"Позов задовольнити частково.

Визнати противоправними та скасувати податкові повідомлення -рішення Державної податкової інспекції в м. Феодосії Автономної Республіки Крим №0000092301/0 від 30.01.2009, №0000092301/1 від 13.04.2009, №0000092301/2 від 25.06.2009 та №0000092301/3 09.09.2009 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Крим»податкового зобов'язання з податку на додану вартість в частині суми 165278,67 грн., в тому числі: за основним платежем -110185,77 грн. та за штрафними санкціями -55092,89 грн.

Визнати противоправними та скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції в м. Феодосії Автономної Республіки Крим № 0000082301/0 від 30.01.2009, №0000082301/1 від 13.04.2009, №0000082301/2 від 25.06.2009 та №0000082301/3 від 09.09.2009 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Крим»податкового зобов'язання з податку на прибуток в частині суми 206596,17 грн., в тому числі: за основним платежем - 137730 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями - 68865,40 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Крим»з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1,70 грн. та витрати, пов'язані з проведенням судово-економічної експертизи у розмірі 4660,50 грн.".

Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 18 травня 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська

Судді підпис А.В.Привалова

підпис В.А.Омельченко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська