Рішення

від 24.05.2012 по справі 5006/31/21/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.05.12 р. Справа № 5006/31/21/2012

Суддя господарського суду Донецької області Гриник М.М.

при секретарі судового засідання Захаровій В.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовною заявою приватного акціонерного товариства «Донецьксталь»- металургійний завод», м. Донецьк

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Будкапітал», м. Краматорськ

про стягнення основного боргу в сумі 2547,00 грн., пені в розмірі 230,95 грн., 3% річних в сумі 42,14 грн., інфляції в розмірі 14,50 грн., всього 2834,59 грн.

Представники сторін:

від позивач: ОСОБА_1 за довіреністю №1037 від 11.05.2011р.

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 18.04.2012р.

В судовому засіданні оголошувалися перерви з 19.04.2012р. до 10.05.2012р., з 10.05.2012р. до 24.05.2012р.

Приватне акціонерне товариство «Донецьксталь» - металургійний завод», м. Донецьк звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Будкапітал», м. Краматорськ про стягнення основного боргу в сумі 2547,00 грн., пені в розмірі 230,95 грн., 3% річних в сумі 42,14 грн., інфляції в розмірі 14,50 грн., всього 2834,59 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором №305948 від 01.10.2009р., внаслідок чого за період з червня 2011р. по серпень 2011р. утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування 3% річних, інфляції та пені.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав договір на відшкодування витрат по орендній платі №305948 від 01.10.2009р. з додатковими угодами до нього, рахунки на оплату №27144D1 від 30.06.2011р. на суму 849,00 грн., №28696D1 від 31.07.2011р. на суму 849,00 грн., №29845D1 від 31.08.2011р. на суму 849,00 грн. з доказами їх виставлення відповідачу, договір оренди земельних ділянок від 21.02.2005р. з додатковими угодами до нього, претензію №17/53пр від 18.11.2011р., розрахунок суми позову.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 525, 526, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, Законом України №543/96 від 22.11.1996р. „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 1, 2, 82 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 05.03.2012р. позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №5006/31/21/2012, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 28.03.2012р. справу №5006/31/21/2012 передано на розгляд судді Гриник М.М.

Відповідач надав відзиви №01/28 від 28.03.2012р. (вх. №06-10.2/888 від 03.04.2012р., вх.№06-10.2/1031 від 19.04.2012р.) на позовні вимоги, якими проти позову заперечив, посилаючись на недоведеність підстав позову та відсутність обов'язку зі сплати стягуваних сум через набуття у власність об'єктів нерухомості, що розташовані на земельній ділянці, відшкодування орендної плати за яку є предметом вимог, а також у зв'язку зі сплатою земельного податку.

Крім того, відповідач надав до суду клопотання про розгляд справи без участі свого представника. Клопотання судом розглянуто та задоволено, оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору між сторонами.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні, яке відбулось 24.05.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, господарський суд Донецької області, -

ВСТАНОВИВ:

21.02.2005р. між виконавчим комітетом Донецької міської ради (орендодавцем) та позивачем (орендарем) укладений та посвідчений нотаріально договір оренди земельних ділянок, згідно п.п. 1.1., 7 (з урахуванням договору про внесення змін і доповнень в договір оренди земельних ділянок від 18.08.2011р.) якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування дев'ятнадцять земельних ділянок несільськогосподарського призначення загальною площею 3413532 кв.м, до переліку яких увійшли: земельна ділянка №1 (кадастровий №1410137700:00:026:0563) - 1540774 кв.м, земельна ділянка №2 (кадастровий №1410137700:00:026:0564) - 183581 кв.м, земельна ділянка №3 (кадастровий №1410137700:00:026:0035) - 372253 кв.м, земельна ділянка №4 (кадастровий №1410137700:00:019:0009) - 488025 кв.м, земельна ділянка №5 (кадастровий №1410137700:00:012:0220) - 21674 кв.м, земельна ділянка №6 (кадастровий №1410137700:00:012:0222) - 15344 кв.м, земельна ділянка №7 (кадастровий №1410137700:00:026:0029) - 13238 кв.м, земельна ділянка №8 (кадастровий №1410137700:00:018:0122) - 2247 кв.м, земельна ділянка №9 (кадастровий №1410137700:00:026:0031) - 40402 кв.м, земельна ділянка №10 (кадастровий №1410137700:00:012:0030) - 33545 кв.м, земельна ділянка №11 (кадастровий №1410137700:00:026:0033) - 58541 кв.м, земельна ділянка №12 (кадастровий №1410137700:00:026:0028) - 38909 кв.м, земельна ділянка №13 (кадастровий №1410137700:00:026:0123) - 56015 кв.м, земельна ділянка №14 (кадастровий №1410137700:00:019:0008) - 184237 кв.м, земельна ділянка №15 (кадастровий №1410137700:00:019:0007) - 335057 кв.м, земельна ділянка №16 (кадастровий №1410137700:00:019:0031) - 29421 кв.м, земельна ділянка №17 (кадастровий №1410137700:00:026:0122) - 90 кв.м, земельна ділянка №18 (кадастровий №1410137700:00:026:0120) - 67 кв.м, земельна ділянка №19 (кадастровий №1410137700:00:026:0119) - 112 кв.м для експлуатації існуючих будівель та споруд підприємства по вул. І. Ткаченка, 122 в Ленінському районі м. Донецька, строком до 22.12.2019р.

Вказаний договір зареєстровано у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за №040514600015 від 11.03.2005р.

Умовами п. 2 договору (з урахуванням договору про внесення змін і доповнень в договір оренди земельних ділянок від 18.08.2011р.) в оренду передаються 19 земельних ділянок загальною площею 3413532 кв.м, в тому числі: 146315 кв.м під одноповерховою забудовою, 11983 кв.м - під двоповерховою та більше поверховою забудовою, 24846 кв.м -під тимчасовою забудовою, 35596 кв.м - під спорудами, 11098 кв.м - під проїздами, проходами та площадками, 3183694 кв.м - інші землі.

Положеннями пунктів 8-12 договору врегульовані зобов'язання орендаря зі здійснення орендних платежів та відповідальність за порушення цих зобов'язань.

12.09.2008р. та 18.08.2011р. внесено зміни до вказаного договору оренди, у тому числі щодо визначення об'єктів оренди.

01.10.2009р. між позивачем (орендарем) та відповідачем (підприємством) укладено договір про відшкодування витрат з орендної плати №305948, згідно п.п. 1.1., 3.1 якого підприємство зобов'язується відшкодовувати орендарю витрати по орендній платі, які сплачуються орендарем згідно з договором оренди земельної ділянки (за реєстраційним номером 040514600015 від 11.03.2005р.) за використання земельної ділянки площею 484кв.м. для розміщення будівлі механомонтажних майстерень (інв. №000065), що розташований за адресою: м. Донецьк, вул. І.Ткаченка, 122 і використовується підприємством у його виробничих потребах, строком до 31.08.2010р.

Серед встановлених розділом 2 обов'язків підприємства, зокрема, визначено зобов'язання відшкодувати орендарю витрати з орендної плати в розмірі грошової оцінки земельної ділянки, яка становить на момент підписання договору 604,75 грн., шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок орендаря протягом 5 календарних днів з моменту виставлення рахунку.

Пунктом 2.4 договору №305948 від 01.10.2009р. встановлена відповідальність підприємства за несвоєчасне внесення орендної плати у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Між сторонами укладались додаткові угоди до вказаного договору:

- від 01.02.2010р., якою сторони через зміну розміру грошової оцінки земельної ділянки узгодили щомісячну плату з відшкодування орендних платежів в розмірі 849,00 грн.;

- від 31.08.2010р., якою сторони продовжили строк дії договору до 31.08.2011р.

- від 25.05.2011р., якою сторони внесли зміни в реквізити орендаря у зв'язку зі зміною його найменування із закритого акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство.

Позивач здійснив оплату орендної плати на користь місцевого бюджету м. Донецька за червень, липень та серпень 2011 року, що підтверджується платіжними дорученнями №24824 від 29.09.2011р., №28725 від 30.08.2011р., №32635 від 30.09.2011р. з відмітками банку про проведення платежу. Призначенням платежу вказана оплата орендної плати за відповідний місяць.

На виконання договору про відшкодування орендної плати від 01.10.2009р. позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату №27144D1 від 30.06.2011р. на суму 849,00 грн. (надіслано 07.07.2011р.), №28696D1 від 31.07.2011р. на суму 849,00 грн. (надіслано 08.08.2011р.), №29845D1 від 31.08.2011р. на суму 849,00 грн. (надісланий 01.09.2011р.), всього - на суму 2547,00 грн. (за червень, липень та серпень 2011р.).

Відповідач виставлені рахунки не оплатив, у зв'язку з чим позивач 22.11.2011р. надіслав відповідачу претензію №17/53пр від 18.11.2011р. з вимогою сплатити заборгованість в розмірі 2547,00грн. Дана претензія залишена без задоволення. Вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором про відшкодування орендної плати №305948 від 01.10.2009р., позивач звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору №305948 від 01.10.2009р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором про відшкодування орендної плати.

З'ясування правової природи договору, виконання зобов'язань за яким визначено предметом даного спору, є суттєвим для вирішення даного спору з огляду на положення ст.ст. 203, 210, 215 ЦК України, а також інших норм цивільного та земельного законодавства, зокрема ст.ст. 8, 15, 18, 20 Закону України "Про оренду землі". Без належного дослідження вказаних обставин неможливо визначити наявність укладеного між сторонами договору, який є чинним та дійсним відповідно до вимог закону, виникнення у позивача і відповідача певних прав і обов'язків на підставі цього договору, а відтак і наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з урахуванням положень ч. 3 ст. 16 ЦК України. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 18.04.2012р. по справі №37/168.

Договір про відшкодування орендної плати не передбачений інститутами цивільного та земельного права, його укладення можливе у тому випадку, якщо його умови не суперечать нормам діючого законодавства.

Згідно п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад. Тому, саме на рівні міської ради мають бути врегульовані порядок надання у користування земель та здійснення оплати шляхом прийняттям відповідних нормативних актів та положень.

В матеріалах справи є договір оренди земельних ділянок від 21.02.2005р., яким виконавчим комітетом Донецької міської ради (орендодавцем) надано позивачу (орендарю) в строкове платне володіння та користування дев'ятнадцять земельних ділянок несільськогосподарського призначення загальною площею 3413532 кв.м (в тому числі земельна ділянка під будівлею механічних майстерень, що належить на праві власності відповідачу для експлуатації існуючих будівель та споруд підприємства по вул. І. Ткаченка, 122 в Ленінському районі м. Донецька, строком до 22.12.2019р.

Умовами розділу 23 договору оренди земельних ділянок від 21.02.2005р. передбачена можливість за згодою орендодавця передавати у володіння та користування земельні ділянки або їх частину іншій особі (суборенда) у випадках, передбачених діючим законодавством України.

За змістом ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України до особи, яка набула право власності на будівлю, переходить право власності на земельну ділянку, на якій розташоване відповідне нерухоме майно, без зміни її цільового призначення, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника.

Тобто, правочини, які тягнуть перехід права власності на об'єкт нерухомості, водночас є підставою для переходу права на землю. Разом з тим, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є безумовною підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення договору оренди земельної ділянки, що випливає з положень статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України. Правочини, що тягнуть перехід права власності на об'єкт нерухомості, одночасно є підставою для переходу права на землю, на якій об'єкт розташований, але оформлення такого права здійснюється у встановленому законом порядку.

Договір суборенди земельної ділянки під будівлею механічних майстерень, що належить на праві власності відповідачу, в матеріалах справи відсутній, позивачем наданий тільки договір про відшкодування орендної плати. Договір про відшкодування орендної плати не може породжувати право на користування земельною ділянкою, оскільки за своєю правовою природою не є договором оренди (суборенди).

Статтею 288 ГК України передбачено, що орендар має право передати окремі об'єкти оренди в суборенду, якщо інше не передбачено законом або договором оренди.

Згідно ст. 744 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про оренду землі" орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Статтею 15 цього ж Закону встановлено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови, зокрема якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов'язань сторін, порядок страхування об'єкта оренди, порядок відшкодування витрат на здійснення заходів щодо охорони і поліпшення об'єкта оренди, проведення меліоративних робіт, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення дії договору оренди, тощо.

Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Згідно ст. 18 Закону України „Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Відповідно ст. 20 цього ж Закону укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Аналогічно статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009р. згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

З умов спірного договору вбачається, що він укладався з метою відшкодування відповідачем, який по суті є суборендарем, позивачу (орендарю за договором оренди земельних ділянок від 21.02.2005р) витрат по орендній платі, яка сплачується ним (позивачем) у відповідності до вказаного договору оренди, за користування земельною ділянкою площею 484 кв.м для розміщення будівлі механічних майстерень. Тобто, спірним договором про відшкодування орендної плати сторони фактично погодили порядок користування відповідачем земельною ділянкою, наданою позивачу в оренду виконавчим комітетом Донецької міської ради, та порядок здійснення оплати орендної плати за її використання. При цьому спірний договір не містить істотних умов договору оренди (суборенди) землі, які в силу закону є обов'язковими для сторін; додатки, що є невід'ємною частиною договору оренди (суборенди), відсутні; належна державна реєстрація договору оренди не здійснювалася. Згода орендодавця (виконавчого комітету Донецької міської ради) на передачу у користування земельної ділянки іншій особі (суборендарю) також відсутня. За вказаних обставин, суд дійшов висновку про те, що зміст спірного договору суперечить нормам діючого законодавства.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договорів недійсними, в даному випадку невідповідність договору вимогам закону.

Статтею 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Аналіз вказаних обставин у їх сукупності дає підстави суду вважати, що спірний договір про відшкодування орендної плати №305948 від 01.10.2009р. суперечать Цивільному кодексу України, тому такий правочин підлягає визнанню його недійсним згідно ст.ст. 203, 215 ЦК України. Позовні вимоги засновані на вказаному договорі, тому є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Так, згідно ст. 49 ГПК України у зв'язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 83, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог приватного акціонерного товариства «Донецьксталь» - металургійний завод», м. Донецьк до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Будкапітал», м. Краматорськ про стягнення основного боргу в сумі 2547,00 грн., пені в розмірі 230,95 грн., 3% річних в сумі 42,14 грн., інфляції в розмірі 14,50 грн., всього 2834,59 грн.

Визнати недійсним договір про відшкодування орендної плати №305948 від 01.10.2009р., укладений між приватним акціонерним товариством «Донецьксталь» - металургійний завод» та товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Будкапітал».

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Гриник М.М.

Повний текст рішення складено та підписано 29.05.2012р.