Рішення

від 30.01.2012 по справі 24/609

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 24/609 30.01.12

за позовом: Дочірнього підприємства "Севастополь-Бізнес-Центр", м.Севастополь, ЄДРПОУ 16327298

до відповідача: Севастопольської міської державної адміністрації, м.Севастополь, ЄДРПОУ 23895637

суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 -по дов.

Від відповідача: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Дочірнє підприємство "Севастополь-Бізнес-Центр", м.Севастополь звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача, Севастопольської міської державної адміністрації, м.Севастополь про визнання недійсними та скасування розпоряджень №889-р від 02.06.1998р. та №495-р від 27.03.2000р.

На підставі ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою б/н від 02.12.2002р. заявив вимоги про:

- визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва - універмаг, який розташований по пр.Генерала Острякова, м.Севастополь;

- визнання недійсними та скасування розпоряджень №889-р від 02.06.1998р. та №495-р від 27.03.2000р. Севастопольської міської державної адміністрації.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що органами виконавчої влади розпорядження щодо припинення права користування позивачем земельними ділянками в районі пр.Генерала Острякова у м.Севастополі прийняті з порушенням вимог законодавства, зокрема, щодо встановлення компетенції Севастопольської міської державної адміністрації в сфері вирішення питань регулювання земельних відносин.

Відповідач у відзиві №3181/18-4.1 від 29.11.2002р. проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що спірні розпорядження прийняті у відповідності до норм діючих станом на 02.06.1998р. та 27.03.2000р. нормативно-правових актів.

Ухвалою від 16.06.2004р. господарського суду міста Києва провадження по справі №24/609 за позовом Дочірнього підприємства "Севастополь-Бізнес-Центр", м.Севастополь до Севастопольської міської державної адміністрації, м.Севастополь про визнання недійсними розпоряджень Севастопольської міської державної адміністрації та визнання права власності на об'єкти незавершеного будівництва, припинено на підставі п.6 ст.80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з ліквідацією позивача.

15.11.2011р. до господарського суду міста Києва надійшла заява б/н від 11.11.2011р. позивача про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали від 16.06.2004р.

В обґрунтування вказаної зави позивач посилався на те, що Дочірнє підприємство "Севастополь-Бізнес-Центр" поновлено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Ухвалою від 30.11.2011р. господарського суду міста Києва заяву б/н від 11.11.2011р. Дочірнього підприємства "Севастополь-Бізнес-Центр" про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду міста Києва від 16.06.2004р. у справі №24/609 задоволено; скасовано ухвалу господарського суду міста Києва від 16.06.2004р. про припинення провадження у справі №24/609.

Під час розгляду справи позивач підтримав позовні вимоги про визнання недійсним та скасування розпорядження №495-р від 27.03.2000р. з підстав, викладених у позовній заяві та в заяві б/н від 02.12.2002р.

При цьому, заявою б/н від 17.01.2012р. позивач відмовився від позовних вимог в частині визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва - універмаг, який розташований по пр.Генерала Острякова, м.Севастополь, та визнання недійсним і скасування розпорядження №889-р від 02.06.1998р. Севастопольської міської державної адміністрації.

Відповідач в судові засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не представив, пояснень стосовно неможливості надання витребуваних судом документів та явки в засідання суду уповноваженого представника не надав. Наразі, за висновками суду, Севастопольська міська державна адміністрація була належним чином повідомлена про час і місце засідань суду стосовно розгляду справи.

За змістом п.32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України „Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України", якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Приймаючи до уваги, що ухвали господарського суду про відкладення розгляду справи направлялись на адресу відповідача, яка наявна у матеріалах справи, враховуючи наявність на процесуальних документах штампів канцелярії господарського суду про відправку останніх учасникам судового процесу, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи. Про фактичне отримання Севастопольською міською державною адміністрацією поштової кореспонденції за адресою: м.Севастополь, вул.Леніна, 2, свідчать наявні у матеріалах справи повідомлення про вручення поштової кореспонденції №0103016282247, №0103018058328, №0103016283561.

Одночасно, згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті. При цьому, судом прийнято до уваги закінчення встановлених ст.69 Господарського процесуального кодексу України процесуальних строків розгляду справи та неможливість відкладення судового засідання у зв'язку з неявкою представника Севастопольської міської державної адміністрації.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Рішенням Севастопольської міської Ради народних депутатів №505 від 01.04.1994р. Малому дочірньому підприємству «Севастополь-Бізнес-Центр»надано в постійне користування земельну ділянку площею 0,41 га та в тимчасове користування строком на 3 роки земельну ділянку площею 1,13 га по пр.Генерала Острякова.

На підставі зазначеного рішення, 08.06.1994р. Малому дочірньому підприємству «Севастополь-Бізнес-Центр»було видано Державний акт на право постійного користування землею серії КМ №0132 ГС, відповідно до якого в постійне користування передана земельна ділянка площею 0,4130 га для будівництва та обслуговування громадсько-торгівельного центру по проспекту Генерала Острякова. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №136.

25.12.1996р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Русіка-Бізнес- Центр»(цедент) та Закритим акціонерним товариством «Промтехінвест-1»(цесіонарій) укладено договір уступки права вимоги №14-5/96.

Відповідно до п.1.1 договору №14-5/96 предметом останнього є уступка цедентом цесіонарію права вимоги та отримання дивідендів МДП «Севастополь-Бізнес- Центр», які виникли в результаті виконання засновницького договору і статуту Малого дочірнього підприємства «Севастополь-Бізнес-Центр»від 03.12.1991р. (реєстраційний номер ДП (М)-11/856). За вказаним договором до Закритого акціонерного товариства «Промтехінвест-1»перейшли права та обов'язки засновника Малого дочірнього підприємства «Севастополь-Бізнес-Центр».

02.06.1998р. Севастопольською міською державною адміністрацією прийнято розпорядження №899-р, відповідно до якого визнано таким, що втратило силу рішення Севастопольської міської ради народних депутатів №505 від 01.04.1994р. в частині надання Малому дочірньому підприємству «Севастополь-Бізнес-Центр»у постійне користування земельної ділянки площею 1,13 га по пр.Генерала Острякова в м.Севастополі.

Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації №495-р від 27.03.2000р. «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою МДП «Севастополь-Бізнес-Центр»в районі пр.Генерала Острякова»припинено право постійного користування Малого дочірнього підприємства «Севастополь-Бізнес-Центр»земельною ділянкою площею 0,41 га в районі пр.Генерала Острякова, наданою для будівництва торгівельного комплексу. Земельну ділянку площею 0,41 га в районі пр.Генерала Острякова переведено до земель запасу державної власності. Державний акт на право постійного користування землею серії КМ №0132-ГС, реєстраційний №136 від 08.06.1994р. визнано таким, що втратив силу з моменту реєстрації зазначеного розпорядження.

За змістом спірного розпорядження, останнє було прийнято Севастопольською міською державною адміністрацією у зв'язку з систематичним невнесенням Малим дочірнім підприємством «Севастополь-Бізнес-Центр»земельного податку в строки, встановлені діючим законодавством, та на підставі ст.ст.13, 118, п.10 Розділу XV Конституції України, п.4 ст.ст.27, 80 Земельного кодексу України.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги в частині визнання недійсним розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації №495-р від 27.03.2000р. "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Малого дочірнього підприємства «Севастополь-Бізнес-Центр»в районі пр.Генерала Острякова" такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.

Нормативно-правовим актом, яким станом на 27.03.2000р. були врегульовані земельні відносини з метою створення умов для раціонального використання й охорони земель, рівноправного розвитку всіх форм власності на землю і господарювання, збереження та відтворення родючості грунтів, поліпшення природного середовища, охорони прав громадян, підприємств, установ і організацій на землю, був Земельний кодекс України від 18.12.1990р.

Відповідно до ст.10 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. (в редакції, яка діяла на момент прийняття спірного розпорядження) до відання міських рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належало: передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу; реєстрація права власності, права користування землею і договорів на оренду землі; вилучення (викуп) земель відповідно до статті 31 цього Кодексу; справляння плати за землю; ведення земельно-кадастрової документації; здійснення державного контролю за використанням і охороною земель, додержанням земельного законодавства; сприяння створенню екологічно чистого середовища і поліпшенню природних ландшафтів; припинення права власності або користування земельною ділянкою чи її частиною; погодження будівництва жилих, виробничих, культурно-побутових та інших будівель і споруд на земельних ділянках, що перебувають у власності або користуванні; організація землеустрою; затвердження проектів внутрігосподарського землеустрою та контроль за їх здійсненням; видача висновків про надання або вилучення земельних ділянок, яке провадиться вищестоящою Радою народних депутатів; вирішення земельних спорів у межах своєї компетенції; вирішення інших питань у галузі земельних відносин у межах своєї компетенції.

При цьому, повноваження місцевих державних адміністрацій в сфері земельних правовідносин в Земельному Кодексі України від 18.12.1990р. були передбачені статтями 15 та 25. Зокрема, до повноважень місцевих державних адміністрацій було віднесено здійснення державного управління в галузі використання і охорони земель; надання дозволу на проведення розвідувальних робіт.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладені положення законодавства, суд дійшов висновку, що Земельним кодексом України від 18.12.1990р. (в редакції станом на 27.03.2000р.) не було встановлено повноважень місцевих державних адміністрацій стосовно припинення права користування земельними ділянками суб'єктами господарювання.

Відповідно до ст.18 Указу Президента №760/95 від 21.08.1995р. «Про Положення про обласну, Київську, Севастопольську міську державну адміністрацію та Положення про районну, районну у містах Києві та Севастополі державну адміністрацію» (який діяв на момент прийняття спірного розпорядження) у галузі використання та охорони земель, інших природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища обласна, Київська, Севастопольська державна адміністрація: розробляє та виконує програми щодо раціонального використання земель, лісів, підвищення родючості грунтів; здійснює управління та державний контроль за використанням та охороною земель, лісів, надр, вод, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу; надає, вилучає земельні ділянки, видає висновки про надання або вилучення земельних ділянок у випадках, передбачених законодавством; здійснює заходи щодо приватизації земель відповідно до законодавства; координує діяльність місцевих землевпорядних органів; вирішує земельні спори у випадках, передбачених законодавством; розробляє та виконує місцеві екологічні програми і вносить пропозиції щодо регіональних та державних екологічних програм; затверджує в установленому порядку ставки земельного податку, визначає нормативи плати і розміри платежів за забруднення навколишнього природного середовища та розміщення відходів; вживає заходів до відшкодування збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища підприємствами, установами, організаціями і громадянами; затверджує для підприємств, установ та організацій ліміти використання природних ресурсів, ліміти викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та ліміти розміщення відходів у випадках, передбачених законодавством; організовує збирання, переробку, утилізацію і захоронення промислових, побутових та інших відходів на своїй території; вирішує питання щодо надання у користування мисливських угідь, віднесення лісів у випадках, передбачених законодавством, до категорії захисності, а також поділу лісів за розрядами такс та заборони використання окремих лісових ресурсів у визначеному законодавством порядку; приймає рішення про організацію територій та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення; інформує населення про екологічно небезпечні аварії та ситуації, стан навколишнього природного середовища, а також про заходи, що вживаються до його поліпшення; організовує роботу щодо ліквідації екологічних наслідків аварій, залучає до цих робіт підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та громадян; припиняє або зупиняє в установленому порядку діяльність підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища та санітарних правил; встановлює правила користування водозабірними спорудами, призначеними для задоволення питних, побутових та інших потреб населення, зони санітарної охорони джерел водопостачання, обмежує або забороняє використання підприємствами питної води у промислових цілях; організовує використання коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що Земельний кодекс України від 18.12.1990р. розрізняв поняття «вилучення земельної ділянки»та «припинення права користування земельною ділянкою», внаслідок чого суд дійшов висновку, що Указом Президента №760/95 від 21.08.1995р. "Про Положення про обласну, Київську, Севастопольську міську державну адміністрацію та Положення про районну, районну у містах Києві та Севастополі державну адміністрацію" також не було передбачено повноважень Севастопольської міської державної адміністрації на припинення права користування позивачем земельною ділянкою.

Посилання відповідача на ті обставини, що Севастопольська міська державна адміністрація була наділена повноваженнями щодо припинення права користування земельними ділянками як правонаступник виконавчих комітетів відповідних Рад народних депутатів суд вважає необґрунтованими з урахуванням наступних обставин:

Указом Президента №252/92 від 14.04.1992р. "Про Положення про місцеву державну адміністрацію" (Указ втратив чинність, крім статей 2 і 3 згідно з Указом Президента України №70/99 від 27.01.1999р.) постановлено представникам Президента України утворити на базі виконавчих комітетів відповідних Рад народних депутатів, їх відділів, управлінь та інших структурних підрозділів державні адміністрації областей, міст Києва і Севастополя, районів, районів міста Києва та припинити у зв'язку з цим діяльність виконавчих комітетів; установити, що місцева державна адміністрація є правонаступником виконавчих комітетів відповідних Рад народних депутатів щодо прийнятих ними рішень, взятих зобов'язань та покладених на них законодавством обов'язків у тій їх частині, яка не суперечить Закону України "Про Представника Президента України" та Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування".

При цьому, відповідно до ст.31 Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" виконавчий комітет ради народних депутатів є виконавчим і розпорядчим органом відповідної ради, їй підпорядкованим та підзвітним. Виконавчий комітет є юридичною особою.

Як вказувалося вище, відповідно до ст.10 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. (в редакції, яка діяла на момент прийняття спірного розпорядження) повноваження стосовно припинення права користування земельними ділянками відносилося до відання міських рад народних депутатів, проте не їх виконавчих комітетів, які були самостійними юридичними особами.

Посилання Севастопольської міської державної адміністрації у розпорядженні №495-р від 27.03.2000р. на ст.ст.13, 118, п.10 Розділу XV Конституції України суд вважає безпідставними, виходячи з того, що положеннями вказаних норм Основного Закону України не встановлено права державних адміністрацій щодо припинення прав осіб на земельні ділянки.

Наразі, 21.05.1997р. Верховною Радою України був прийнятий Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", згідно ст.2 якого місцевим самоврядуванням в Україні визнавалося гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Згідно із ст.4 зазначеного Закону України місцеве самоврядування в Україні здійснювалося на принципах: народовладдя; законності; гласності; колегіальності; поєднання місцевих і державних інтересів; виборності; правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами; підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування.

При цьому, до система місцевого самоврядування включала: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення (ст.5 ЗаконуУкрахни).

Статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (у відповідній редакції) передбачено, що органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами, є сільські, селищні, міські ради. Обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами. Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

За таких обставин, законодавством про місцеве самоврядування питання регулювання земельних відносин були віднесені до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради, як представницьких органів територіальних громад.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що розпорядження №495-р від 27.03.2000р. прийнято Севастопольською міською державною адміністрацією з перевищенням повноважень.

За висновками суду, Дочірнє підприємство "Севастополь-Бізнес-Центр" мало право на звернення до суду з розглядуваним позовом з урахуванням наступних обствин.

Як свідчать матеріали справи, Мале дочірнє підприємство «Севастополь-Бізнес-Центр»було зареєстроване на підставі рішення №27/3303 від 03.12.1991р. виконавчого комітету Севастопольської міської Ради народних депутатів. Відповідно до пункту 1 зазначеного рішення засновником Малого дочірнього підприємства «Севастополь-Бізнес-Центр»є Товариство з обмеженою відповідальністю «Русіка-Бізнес-Центр».

На підставі вищезазначеного рішення Виконавчого комітету Севастопольської міської Ради народних депутатів було видано свідоцтво про реєстрацію (перереєстрацію) підприємства серії ГИ №00306, реєстраційний номер ДП (м)-11/856, ДП (м) - 11/856 Д.

30.03.2000р. Севастопольською міською державною адміністрацією було здійснено перереєстрацію Малого дочірнього підприємства «Севастополь-Бізнес-Центр»ТОВ «Русіка-Бізнес-Центр»у зв'язку із зміною назви на Дочірнє підприємство «Севастополь-Бізнес-Центр», що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи.

З листа №Р-21/1 від 29.11.2011р. Гагарінської районної державної адміністрації міста Севастополя вбачається, що ДП «Севастополь-Бізнес-Центр»ЗАТ «Промтехінвест-1»і МДП «Севастополь-Бізнес-Центр»ТОВ «Русіка-Бізнес-Центр»- це назви однієї і тієї ж юридичної особи - ДП «Севастополь-Бізнес-Центр»ЗАТ «Промтехінвест-1»(ОКПО 16327298), що зареєстрована 03.12.1991р. у Гагарінському районі міста Севастополя.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач є правонаступником Малого дочірнього підприємства «Севастополь-Бізнес-Центр», стосовно якого прийнято спірне розпорядження.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Відповідно до п.1 Роз'яснень №02-5/35 від 26.01.2000р. Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Згідно із п.2 вказаного Роз'яснення Вищого арбітражного суду України підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Відповідно до пункту 2 Інформаційного листа №01-8/675 від 14.08.2007р. Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" вимоги про визнання акта державного чи іншого органу протиправним та про його скасування за своєю правовою природою тотожні вимогам відповідно про визнання його незаконним та про визнання його недійсним, а тому зазначені позовні вимоги підлягають розглядові господарським судом.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що розпорядження №495-р від 27.03.2000р. прийнято Севастопольською міською державною адміністрацією з перевищенням повноважень, позовні вимоги Дочірнього підприємства "Севастополь-Бізнес-Центр" до Севастопольської міської державної адміністрації про визнання недійсними та скасування вказаного акту є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Провадження по справі в частині позовних вимог про визнання права власності та визнання недійсним і скасування розпорядження №889-р від 02.06.1998р. підлягає припиненню з огляду на наступне:

18.01.2012р. до господарського суду міста Києва надійшла заява б/н від 17.01.2012р. позивача про відмову від позовних вимог в частині визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва - універмаг, який розташований по пр.Генерала Острякова, м.Севастополь, та визнання недійсним і скасування розпорядження №889-р від 02.06.1998р. Севастопольської міської державної адміністрації.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України провадження по справі підлягає припиненню при відмові позивача від позову та прийнятті цієї відмови господарським судом.

Вивчення матеріалів справи дає підстави стверджувати, що відмова позивача від частини позовних вимог не суперечить законодавству та не порушує права інших осіб, тому має бути прийнята судом.

До прийняття часткової відмови від позову господарським судом за приписами ст.78 Господарського процесуального кодексу України перевірено повноваження представника позивача на вчинення вказаних дій.

Одночасно, виходячи зі змісту заяви від 17.01.2012р., Дочірнього підприємства «Севастополь-Бізнес-Центр», наслідки відмови від позову, визначені ч.2 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, позивачу відомі.

Таким чином, провадження по справі в частині позовних вимог про визнання права власності та визнання недійсним і скасування розпорядження №889-р від 02.06.1998р. підлягає припиненню на підставі п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають розподілу між сторонами порівну.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 78, п.4 ч.1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі в частині позовних вимог Дочірнього підприємства "Севастополь-Бізнес-Центр", м.Севастополь до Севастопольської міської державної адміністрації, м.Севастополь про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва - універмаг, який розташований по пр.Генерала Острякова, м.Севастополь; визнання недійсним та скасування розпорядження №889-р від 02.06.1998р. Севастопольської міської державної адміністрації.

Позовні вимоги Дочірнього підприємства "Севастополь-Бізнес-Центр", м.Севастополь до Севастопольської міської державної адміністрації, м.Севастополь про визнання недійсним та скасування розпорядження №495-р від 27.03.2000р. Севастопольської міської державної адміністрації задовольнити повністю.

Визнати недійсним розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації №495-р від 27.03.2000р. «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою МДП «Севастополь-Бізнес-Центр»в районі пр.Ген.Острякова», скасувавши його.

Стягнути з Севастопольської міської державної адміністрації (99011 м.Севастополь, вул.Леніна, 2, ЄДРПОУ 23895637) на користь Дочірнього підприємства "Севастополь-Бізнес-Центр" (99057 м.Севастополь, проспект Жовтневої Революції, буд.3, ЄДРПОУ 16327298) державне мито в сумі 42,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 59 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

У судовому засіданні 30.01.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя М.О.Любченко

Повне рішення складено 03.02.2012р.