Рішення

від 05.06.2012 по справі 5023/1573/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2012 р. Справа № 5023/1573/12

вх. № 1573/12

Суддя господарського суду Бринцев О.В.

при секретарі судового засідання Невзгляд Н.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_3, за довіреністю № 1592 від 21.09.2011 року;

відповідача - не з'явився;

3-ї особи - не з'явився

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Синтез", м. Київ

до Приватного підприємства "Турбофінанс", м. Харків; 3-я особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ПАТ "Акціонерний банк "Синтез" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача - Приватного підприємства "Турбофінанс" суму заборгованості за агентським договором № 99 про відкриття пунктів обміну валюти від 14.11.2005р. та агенським договором № 123 про відкриття пунктів обміну валюти від 13.05.2009р. в загальному розмірі 173633,36 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 11, 16, 526, 530, 901-907 Цивільного кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні 05.06.2012р. позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити позов, через канцелярію суду в порядку ст. 22 ГПК України надав заяву про долучення до матеріалів справи додаткових документів (вх. № 6661). Надані позивачем документи долучаються судом до матеріалів справи.

Відповідач в призначене судове засіданні не з'явився, відзив на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про відкладення розгляду справи від 16.05.2012р. за належною адресою відповідача, що підтверджуються наявним в матеріалах справи Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Ухвала від 16.05.2012р., направлена на адресу відповідача, повернулась до суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Третя особа правом на участь представника у судовому засіданні не скористалась, письмових пояснень щодо заявлених позовних вимог суду не надала, про причину неявки не повідомила. Ухвала від 16.05.2012р., направлена на адресу третьої особи, також повернулась до суду. Представником позивача разом заявою про долучення до матеріалів справи додаткових документів (вх.6661) було надано поштовий чек та опис вкладення як доказ направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів третій особі - ОСОБА_2

Вищий господарський суд України у п. 4 Інформаційного листа від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "в зв"язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

14 листопада 2007р. між Акціонерним товариством "Акціонерний банк "Синтез" (правонаступником якого є ПАТ "Акціонерний банк "Синтез" - позивач по справі) та Приватним підприємством "Турбофінанс" (відповідач по справі) укладено агентський договір № 99 про відкриття пунктів обміну валюти, предметом якого є діяльність сторін по створенню пунктів обміну іноземних валют в місті Харкові (пункт 1.1. договору).

13 травня 2009р. між позивачем та відповідачем було укладено агенський договір № 123 про відкриття пунктів обміну валюти, предметом якого є діяльність сторін по створенню пунктів обміну іноземних валют в місті Харкові (пункт 1.1. договору).

Згідно пунктів 1.2. зазначених договорів банк (позивач) доручає, а агент (відповідач) зобов'язується від імені та за рахунок банку здійснювати валютно-обмінні операції готівкою іноземної валюти для фізичних осіб резидентів та нерезидентів відповідно до чинного валютного законодавства України.

Пунктами 2.1.1. договорів передбачено, що банк здійснює реєстрацію пунктів обміну валюти в Управлінні НБУ по Харківській області згідно з Наказом банку про відкриття пунктів обміну валют. Банк організовує роботу пунктів обміну валют за умови дотримання вимог "Інструкції про організацію та здійснення валютно-обмінних операцій на території України", затвердженої Постановою Правління НБУ від 12.12.2002р. №502, щодо кваліфікації касирів, забезпечення пунктів засобами для визначення справжності банкнот та наявності РРО. (пункти 2.1.2. обох договорів).

Відповідно до пунктів 2.1.3. договорів, сторони домовились, що банк зобов'язаний через касира видати агенту аванс у національній і іноземних валютах у рамках ліміту авансу, встановленого обмінними пунктами.

Згідно пунктів 2.2.1. договорів агент (відповідач) оплачує розміщення пунктів обміну Приватного підприємства "Турбофінанс".

Пунктом 2.2.6. договору № 99 від 14.11.2007р., з урахуванням змін внесеними доповненням № 7 від 21.04.2010 р. до договору, сторони встановили, що банк для обмінних пунктів агента встановив ліміт авансу в розмірі 300000,00 грн., 30000,00 доларів США, 25000,00 євро, 400000,00 російських рублів, 10000,00 австралійських доларів та ліміт залишку каси: 500000,00 грн., 40000,00 доларів США, 30000,00 євро, 700000,00 російських рублів, 15000,00 австралійських доларів.

Пунктом 2.2.6. договору № 123 від 13.05.2009р., з урахуванням доповнення № 3 від 21.04.2010р. до договору, сторони встановили, що банк для обмінних пунктів агента встановив ліміт авансу в розмірі 300000,00 грн., 30000,00 доларів США, 25000,00 євро, 400000,00 російських рублів, 10000,00 австралійських доларів та ліміт залишку каси: 500000,00 грн., 40000,00 доларів США, 30000,00 євро, 700000,00 російських рублів, 15000,00 австралійських доларів.

Пунктом 3.5. договорів визначено, що продаж і купівля іноземної валюти здійснюється відповідно до порядку й умов, встановлених НБУ.

Згідно з доповненням № 3 від 29.12.2008р. до агентського договору № 99 від 14.11.2007р. та доповненням № 1 від 25.06.2009р. до агенського договору № 123 від 13.05.2009р. зареєстровано три пункти обміну іноземних валют відповідача, яким позивачем було встановлено відповідний режим роботи.

Розділом 5 агенських договорів сторони встановили порядок розрахунків .

Обов'язком агента щодо оборотних коштів, отриманих від банку, є забезпечення цілісності оборотних коштів (п.6.3. договорів), в разі розірвання договору зробити повний розрахунок з банком (п.6.5. договорів) та повернути в банк весь залишок каси обмінних пунктів (п.6.6. договорів).

У відповідності до положень пунктів 9.2. договорів він набирає сили з моменту його підписання, термін його дії часом не обмежений.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, передав, а відповідач отримав аванс, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з особового рахунку відповідача за період з 27.10.2010р. по 25.03.2011р., за період з 16.03.2010р. по 05.04.2012р. (т. І, а.с. 46-47) та виписками з особових рахунків третьої особи - ОСОБА_2 за договорами про розміщення гарантійного грошового вкладу № 09-117Г від 13.11.2009р.; № 09-116Г від 13.11.2009р., які були укладені між позивачем та третьою особою як гарантійне забезпечення агенських договорів.

З матеріалів справи вбачається, що 29 червня 2010 року, на підставі п. 8.2 договору, позивачем направлено на адресу відповідача листи (вих. № 1172, вих. №1173) про розірвання договору № 99 від 14.11.2007р. та договору №123 від 13.05.2009р., про що свідчить список № 91/3 поштових відправлень.

Постановою Правління Національного банку України від 03.11.2010 року № 479 "Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Синтез" відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації позивача.

Пунктом 2.1.10. договорів передбачено, що у разі відкликання банківської ліцензії, банк повинен у день одержання зазначеного рішення закрити пункту обміну валют із розірванням агентського договору.

Відповідно до п. 6.6. договорів кошти, надані банком агенту як оборотні і є залишком каси в момент припинення договору підлягають поверненню банку в трьохденний строк.

У зв'язку з розірванням агентських договорів, 13 липня 2011 року, позивач звернувся до відповідача з вимогою вих. № 1385/02 про повернення дебіторської заборгованості банку в сумі 173633,36 грн., в якій просив відповідача погасити заборгованість протягом 30 календарних днів з дня отримання вимоги проте, вказана вимога позивача залишилась без задоволення, а заборгованість не сплаченою, що і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів частини першої статті 295 Господарського кодексу України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.

Частиною першою ст. 297 Господарського кодексу України , передбачено, що за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.

Згідно пункту 4.16. Інструкції про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 12 грудня 2002 року N 502 (надалі - інструкція) з метою організації безперебійної роботи пунктів обміну валюти як власних, так і пунктів обміну валюти агентів, банк (фінансова установа) самостійно встановлює для них розмір авансу в готівковій іноземній валюті й готівкових гривнях і до початку робочого дня, уключаючи вихідні і святкові дні, забезпечує власні пункти обміну валюти та пункти обміну валюти агентів коштами відповідно до встановлених обсягів, а також забезпечує ці пункти обміну валюти бланками суворого обліку - довідками та квитанціями про здійснення валютно-обмінних операцій за формами N 377, 377-А, реєстрами (журналами-реєстрами) для обліку за кожним видом операцій, що здійснюють ці пункти обміну валюти.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 8.2 договору, кожна із сторін вправі розірвати цей договір в односторонньому порядку, попередивши про це іншу сторону за 15 днів до розірвання договору.

Як свідчать матеріали справи, 29 червня 2010 року, на підставі п. 8.2 договору, позивачем направлено на адресу відповідача листи (вих. № 1172, вих. №1173) про розірвання договору № 99 від 14.11.2007р. та договору №123 від 13.05.2009р.

Статтею 304 Господарського кодексу України, встановлено, що агентський договір припиняється за угодою сторін, а також у разі: відкликання повноважень комерційного агента суб'єктом, якого він представляє, або відмови комерційного агента від подальшого здійснення комерційного посередництва за договором, укладеним сторонами без визначення строку його дії; вибуття однієї із сторін договору внаслідок її припинення або смерті; виникнення інших обставин, що припиняють повноваження комерційного агента або суб'єкта, якого він представляє. У разі відкликання повноважень комерційного агента суб'єкт, якого представляє комерційний агент, повинен сповістити його про припинення договору не менш як за один місяць, якщо більш тривалий строк не передбачений договором.

Постановою Правління Національного банку України від 03.11.2010 року №479 "Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Синтез" відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації позивача.

Відповідно до ст. 92 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банку, у тому числі через судові органи; заявляє відмову від виконання договорів та в установленому законодавством порядку розриває їх.

Пунктом 2.1.10. договору передбачено, що у разі відкликання банківської ліцензії, банк повинен у день одержання зазначеного рішення закрити пункту обміну валют із розірванням агентського договору.

Таким чином, судом встановлено, що станом на дату розгляду справи, агентські договори № 99 від 14.11.2007р. та № 123 від 13.05.2009р. про відкриття пунктів обміну валют є припиненими.

Пунктом 6.6. зазначених договорів передбачено, що кошти, надані банком агенту як оборотні і є залишком каси в момент припинення договору підлягають поверненню банку в трьохденний строк.

Проте, відповідач після припинення дії договорів, кошти, надані банком як оборотні (аванс), у розмірі 173633,36 грн. у встановлений договорами строк позивачу не повернув.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з повернення наданих банком оборотних коштів (аванс).

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За таких підстав, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не скористався правами наданими йому положеннями ст. 22 ГПК України, не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 173633,36 грн. заборгованості за агентськими договорами № 99 від 14.11.2007р. та № 123 від 13.05.2009р. про відкриття пунктів обміну валют обґрунтованою, підтвердженою наявними матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 15, 16, 525, 598, 599, 612 Цивільного кодексу України, статтями 193, 295, 297, 304 Господарського кодексу України, ст. 92 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Турбофінанс" (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 72; код ЄДРПОУ 35350066) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Синтез" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 32-А; код ЄДРПОУ 21564391) 173633,36 грн. заборгованості та 3472,67 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

/Повний текст рішення складено 11.06.2012 року/.

Суддя Бринцев О.В.

/Справа № 5023/1573/12/