Постанова

від 12.06.2012 по справі 4/11/5022-121/2012

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.12 Справа № 4/11/5022-121/2012

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С. М.,

суддів: Бонк Т. Б.,

Якімець Г.Г.

при секретарі судового засідання Томкевич Н. М.

з участю представників:

від позивача - не з'явився,

відповідача (скаржника) - з'явився,

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Р.Е.Й.В.», м.Тернопіль

на рішення господарського суду Тернопільської області від 23.04.2012 року, суддя Бурда Н.М., у справі № 4/11/5022-121/2012

за позовом : приватного підприємства «КГМ-Рейн», м.Ужгород

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Р.Е.Й.В.», м.Тернопіль

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Тернопільської області від 23.04.2012 року задоволено позовні вимоги приватного підприємства «КГМ-Рейн» про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Р.Е.Й.В.»34191,37 грн. боргу, 3217,99 грн. три відсотки річних, 8312,65 грн. інфляційних витрат, що становить заборгованість за договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 30.05.2008р..

Рішення суду мотивоване тим, що доказів погашення боргу за перевезення вантажів та інші операції згідно вказаного договору відповідач суду не надав, а тому позовні вимоги про її стягнення, а також нарахувань згідно ст.625 ЦК України підлягають до задоволення. При цьому, місцевий суд прийшов до висновку, що позивач звернувся до суду у межах строку позовної давності, а тому застосовувати наслідки спливу позовної давності, встановлені ст.267 ЦК України немає підстав.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав неповного з'ясування місцевим судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права, апелюючи тим, що позивачем заявлено даний позов з пропуском встановленого ч.1 ст.32 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів річного строку для заявлення таких позовів, що є підставою згідно ст.267 ЦК України про відмову в задоволенні позовних вимог.

Скаржник не погоджується з висновком місцевого суду про застосування до спірних вимог трирічного строку позовної давності, оскільки згідно ч.1 ст.32 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів такий строк звернення встановлено у випадках навмисного правопорушення або такого неналежного виконання обов'язків, яке згідно законодавства, що застосовується судом або арбітражем, який розглядає справу, прирівнюється до навмисного правопорушення, наявність чого в даному випадку позивачем не доведено, а судом не встановлено.

В підтвердження вказаного факту скаржник покликається на відсутність визначення сторонами в заявках на перевезення(що передбачено договором) строку виконання зобов'язання, що свідчить про відсутність встановленого для відповідача обов'язку здійснювати відповідні платежі протягом певного терміну.

Скаржник також покликається на те, що відсутність встановлення строку оплати свідчить про початок перебігу строку позовної давності по закінченню тримісячного терміну з дня укладення договору перевезення, тобто з 30.09.2008 року, що відповідає вимогам вищевказаної Конвенції та свідчить про пропуск позивачем і трирічного строку позовної давності.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що укладаючи договір та підписуючи заявки на перевезення сторони погодили, що послуги з автоперевезення є платними та затвердили в актах виконаних робіт суми відповідних фрахтів, а тому відповідач взяв на себе зобов'язання сплатити вартість перевезення в повному обсязі, а відсутність оплати з його боку є уникненням від виконання господарських зобов'язань, за що чинним законодавством передбачено відповідні правові наслідки.

Щодо строку оплати вартості перевезення, то позивач вважає правомірним визначення такого строку згідно ст.530 ЦК України, тобто в семиденний термін з дня отримання вимог від позивача, якими в спірному випадку були направлені відповідачу рахунки на оплату.

В судове засідання на проголошення постанови представники позивача не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, а тому суд вважає за можливе розгляд справи завершити без їх участі за наявних в справі документів про права і обов'язки сторін.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін з їх участю на засіданні, які підтримали свої позиції, пояснення дали аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що 30.05.2008р. між ПП "КГМ-Рейн" (перевізник) та ТОВ "Р.Е.Й.В." (замовник) укладено договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом, згідно з умовами якого перевізник зобов'язався виконати для замовника перевезення вантажів згідно поданої заявки, у якій конкретно вказані: адреса, дата, час завантаження, контактні особи з номером телефону, місце замитнення вантажу; найменування вантажу, вага, кількість місць, рід упаковки, об'єм та ін.; назва одержувача, номер заказу; місце розвантаження та розмитнення, №ТГО, контактні особи при розмитненні з номером телефону; вартість та форма оплати; додаткові умови та ін. (п. 1.1.).

Відповідно до п. п. 3.1., 3.2. договору розмір плати за перевезення вантажів та інші операції й послуги, пов'язані з перевезенням, і строки розрахунків визначаються сторонами додатково у заявках на перевезення або згідно рахунків -фактур, що є невід'ємною частиною цього договору. Розрахунки між перевізником та замовником здійснюються відповідно до чинного законодавства і в обумовлені в заявці строки, але не більше 7 банківських днів від дати отримання пакету документів для оплати (якщо інше не передбачено заявкою).

Даний договір вступив в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2009р. Договір автоматично продовжується, якщо не виникає ніяких суперечностей між сторонами, що його підписали (п. 6.1.).

На виконання умов зазначеного договору, перевізником згідно заявок: № б/н від 19.12.2008р., № б/н від 13.02.2009р. та № 03/03 від 03.03.2009 р. надано замовнику транспортні послуги з перевезення вантажу за маршрутом: Trieste -п/п Чоп, а/м 55455 РТ/06355РЕ, п/п Чоп -Тернопіль, а/м 55455 РТ/06355РЕ на суму 26 184 грн. 00 коп., Novate Milanese - п/п Чоп, а/м АО7537АС/05772РЕ, п/п Чоп -Тернопіль, а/м АО7537АС/05772РЕ на суму 4 848 грн. 00 коп., Ronchi dei Legionari - п/п Чоп, а/м АО9475АС/05715РЕ, п/п Чоп -Тернопіль, а/м АО9475АС/05715РЕ на суму 14 620 грн. 00 коп., що підтверджується копіями міжнародних товарно -транспортних накладних (CMR): від 24.12.2008р., від 15.02.2009р. та від 09.03.2009р., копіями рахунків - фактур: № СФ-000394 від 25.12.2008р. на суму 26 184 грн., № СФ-0000007 від 16.02.2009р. на суму 4 848 грн., № СФ-0000029 від 10.03.2009р. на суму 14 620 грн., а також копіями актів здачі -прийняття робіт (надання послуг): № ОУ-0000394 від 25.12.2008р., № ОУ-0000006 від 16.02.2009р. та № ОУ-0000029 від 10.03.2009р., які підписані представниками сторін та скріплені відтиском їх круглих печаток (а.с.14-20).

Як вбачається із матеріалів справи, рахунок - фактура №СФ-000394 від 25.12.2008р. на суму 26 184 грн. дійсний до сплати до 30.12.2008р., рахунок - фактура № СФ-0000007 від 16.02.2009р. на суму 4 848 грн. дійсний до сплати до 26.02.2009р., рахунок -фактура №ОУ-0000029 від 10.03.2009р. на суму 14 620 грн. дійсний до сплати до 20.03.2009р.

Проте, відповідач зобов'язання по договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 30.05.2008р. щодо сплати за перевезення вантажу встановленої плати належним чином та у встановлений строк не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем станом на 23.02.2012р. (дата звернення до суду) в розмірі 34 191,37 грн.

22.07.2009р. та 08.09.2009р. позивачем направлено на адресу ТзОВ "Р.Е.Й.В." відповідно претензію №2 з вимогою перерахувати суму боргу та попередження, які залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст.ст.509, 526 Цивільного кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок -відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд визначає як взаємовідносини, що випливають із договору перевезення вантажу, згідно якого, в силу ст.909 Цивільного кодексу України одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідач доказів погашення основного боргу не подав і на час розгляду справи в суді, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 34 191,37 грн.

Статтями 610, 612 ЦК України визначено, що невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням цього зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України - боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом:

Відповідно до розрахунків, поданих позивачем (враховуючи заяву від 26.03.2012р. про збільшення позовних вимог, а.с.65), розмір втрат від інфляції за прострочення виконання зобов'язання за період з березня 2009 року по лютий 2012 року (включно) становить 8 312,65 грн., три проценти річних від простроченої суми за період з 21.02.2009р. по 20.02.2012р. становить 3 217,99 грн., які також правомірно задоволено місцевим судом.

Щодо строку позовної давності, то слід зазначити, що згідно з ч.6 ст.315 ГК України щодо спорів, пов'язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Оскільки Україна приєдналась до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19 травня 1956 року в м.Женеві відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 1 серпня 2006 року, та є договірною країною у розумінні ч.1 ст.1 Конвенції, місцевий суд прийшов до правильного висновку, що перевезення виконане на підставі договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 30.05.2008р. входить в сферу її застосування.

Відповідно ч.1 ст.32 Конвенції подання позовів, які можуть виникнути внаслідок здійснення перевезень, виконаних у відповідності із цією Конвенцією, можуть здійснюватись на протязі одного року. Однак, у випадках навмисного правопорушення або такого неналежного виконання обов'язків, яке згідно законодавства, що застосовується судом або арбітражем, який розглядає справу, прирівнюється до навмисного правопорушення, термін позовної давності встановлюється в три роки, відлік якого починається по закінченню тримісячного терміну з дня укладання договору перевезення.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання по договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 30.05.2008р. щодо сплати за перевезення вантажу встановленої плати, який прирівнюється до навмисного правопорушення, місцевий суд прийшов до правильного висновку, що позивач звернувся до суду у межах строку позовної давності, а тому відсутні підстави для застосування наслідків спливу позовної давності, встановлених ст.267 ЦК України.

Покликання скаржника на відсутність доказів умисного правопорушення відповідачем щодо несплати спірного боргу, що є підставою для висновку про застосування до спірних вимог трирічного строку позовної давності, є необгрунтованим, оскільки укладаючи договір та підписуючи заявки на перевезення сторони погодили, що послуги з автоперевезення є платними та затвердили в актах виконаних робіт суми відповідних фрахтів, а тому відповідач взяв на себе зобов'язання сплатити вартість перевезення в повному обсязі.

Інших додаткових обґрунтувань заяви та підстав для застосування до спірних правовідносин строку позовної давності в один рік відповідно до ст.ст.33, 34 ГПК України, відповідачем не подано, а судом не встановлено.

Безпідставним є також покликання скаржника на відсутність визначеного сторонами строку виконання зобов'язань по сплаті вартості перевезення, оскільки строк здійснення оплати в спірному випадку слід обчислювати в семиденний термін з дня отримання вимог від позивача, якими в спірному випадку були направлені відповідачу рахунки на оплату, що відповідає ст.530 ЦК України.

Аналогічно безпідставним є посилання скаржника на пропущення позивачем трирічного строку звернення з спірними вимогами, враховуючи початок перебігу строку позовної давності по закінченню тримісячного терміну з дня укладення договору перевезення, тобто з 30.09.2008 року, оскільки згідно ч.1 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, що наявне в спірному випадку (а.с.24-43).

З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,

постановив:

рішення господарського суду Тернопільської області від 23.04.2012 року в справі за номером 4/11/5022-121/2012 - залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Р.Е.Й.В.»-без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд .

Повний текст постанови виготовлено 13.06.2012р.

Головуючий -суддя: Бойко С. М.

Судді: Бонк. Т. Б.

Якімець Г.Г.