Постанова

від 06.09.2012 по справі 4/11/5022-121/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2012 р. Справа № 4/11/5022-121/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Першиков Є.В.

судді: Данилова Т.Б., Костенко Т.Ф.

розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В." на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 12.06.2012р. у справі господарського суду№4/11/5022-121/2012 Тернопільської області за позовомприватного підприємства "КГМ-Рейн" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В." про за участю представників сторін: позивача - відповідача - стягнення заборгованості пр. Жмарьова О.М. -дов. №16-08 від 16.08.12р. не з'явився

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2012 року приватне підприємство "КГМ-Рейн" звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В." про стягнення з відповідача на користь позивача (з урахуванням уточнення позовних вимог в частині 3% річних та інфляційних втрат) заборгованість за договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 30.05.2008р. у розмірі 34 191,37грн. боргу, 3 217,99грн. 3% річних, 8 312,65грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги було вмотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом б/н від 30.05.2008р. в частині своєчасної оплати наданих послуг з перевезення вантажів, та положення ст.ст.264, 525, 612, 629, 908, 909, 920 ЦК України, ст.ст.193, 306 ГК України.

У відзиві на позовну заяву товариство з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В." просило суд відмовити в задоволенні позовної заяви з підстав пропущення позивачем строку позовної давності.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 23.04.2012р. (суддя Бурда Н.М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.06.2012р. (судді Бойко С.М., Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.) позовні вимоги (з урахуванням уточнення позовних вимог в частині 3% річних та інфляційних втрат) задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 34 191,37грн. боргу, 3 217,99грн. 3% річних, 8 312,65грн. інфляційних втрат та судові витрати, посилаючись на те, що доказів погашення боргу за перевезення вантажів та інші операції згідно вказаного договору відповідач судам не надав, а тому позовні вимоги, а також нараховані позивачем 3% річних та інфляційні втрати згідно ст.625 ЦК України підлягають до задоволенню, та те, що позивач звернувся до суду у межах строку позовної давності, а тому для застосування наслідків спливу позовної давності, встановлених ст.267 ЦК України, немає підстав.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, товариство з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В." звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судами норм матеріального права, просить рішення і постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким припинити провадження у справі, з підстав пропущення позивачем строку позовної давності.

Заслухавши присутнього в судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що 30.05.2008р. між ПП "КГМ-Рейн" (перевізник) та ТОВ "Р.Е.Й.В." (замовник) укладено договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом, згідно з умовами якого перевізник зобов'язався виконати для замовника перевезення вантажів згідно поданої заявки.

Відповідно до п.п.3.1, 3.2 договору розмір плати за перевезення вантажів та інші операції й послуги, пов'язані з перевезенням, і строки розрахунків визначаються сторонами додатково у заявках на перевезення або згідно рахунків-фактур, що є невід'ємною частиною цього договору. Розрахунки між перевізником та замовником здійснюються відповідно до чинного законодавства і в обумовлені в заявці строки, але не більше 7 банківських днів від дати отримання пакету документів для оплати (якщо інше не передбачено заявкою).

Пунктом 6.1 передбачено, що даний договір вступив в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2009р. Договір автоматично продовжується, якщо не виникає ніяких суперечностей між сторонами, що його підписали.

На виконання умов зазначеного договору, перевізником згідно заявок: б/н від 19.12.2008р., б/н від 13.02.2009р. та №03/03 від 03.03.2009р. надано замовнику транспортні послуги з перевезення вантажу за маршрутом: Trieste -п/п Чоп, а/м 55455 РТ/06355РЕ, п/п Чоп-Тернопіль, а/м 55455 РТ/06355РЕ на суму 26 184,00грн., Novate Milanese - п/п Чоп, а/м АО7537АС/05772РЕ, п/п Чоп-Тернопіль, а/м АО7537АС/05772РЕ на суму 4 848,00грн., Ronchi dei Legionari - п/п Чоп, а/м АО9475АС/05715РЕ, п/п Чоп-Тернопіль, а/м АО9475АС/05715РЕ на суму 14 620,00грн., що підтверджується копіями міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR): від 24.12.2008р., від 15.02.2009р. та від 09.03.2009р., копіями рахунків - фактур: №СФ-000394 від 25.12.2008р. на суму 26 184,00грн., №СФ-0000007 від 16.02.2009р. на суму 4 848,00грн., №СФ-0000029 від 10.03.2009р. на суму 14 620,00грн., а також копіями актів здачі-прийняття робіт (надання послуг): №ОУ-0000394 від 25.12.2008р., №ОУ-0000006 від 16.02.2009р. та №ОУ-0000029 від 10.03.2009р., які підписані представниками сторін та скріплені відтиском їх круглих печаток.

При розгляді справи по суті судами попередніх інстанцій встановлено, що рахунок-фактура №СФ-000394 від 25.12.2008р. на суму 26 184,00грн. дійсний до сплати до 30.12.2008р., рахунок-фактура №СФ-0000007 від 16.02.2009р. на суму 4 848,00грн. дійсний до сплати до 26.02.2009р., рахунок-фактура №ОУ-0000029 від 10.03.2009р. на суму 14 620,00грн. дійсний до сплати до 20.03.2009р.

Проте, відповідач зобов'язання по договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 30.05.2008р. щодо сплати за перевезення вантажу встановленої плати належним чином та у встановлений строк не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем 34 191,37грн.

22.07.2009р. та 08.09.2009р. позивачем направлено на адресу ТОВ "Р.Е.Й.В." претензію №2 з вимогою перерахувати суму боргу, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст.ст.509, 526 Цивільного кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст.11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст.909 Цивільного кодексу України одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням цього зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Докази погашення відповідачем основного боргу в матеріалах справи відсутні, а тому суди попередніх інстанцій дійшли до правомірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 34 191,37грн. основного боргу.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом:

Судами попередніх інстанцій встановлено, що розрахунок позивача розміру інфляційних втрат та 3% річних (з урахуванням їх уточнень) є правильним, в якому втрати від інфляції за прострочення виконання зобов'язання за період з березня 2009 року по лютий 2012 року (включно) становлять 8 312,65грн., три проценти річних від простроченої суми за період з 21.02.2009р. по 20.02.2012р. становлять 3 217,99грн., а тому в цій частині також задовольнили позовні вимоги.

Щодо посилань касатора в касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права в частині строку позовної давності, то колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що згідно із ч.6 ст.315 ГК України щодо спорів, пов'язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Так-як Україна приєдналась до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої 19.05.1956р. в м. Женеві відповідно до Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" від 01.08.2006р., та є договірною країною у розумінні ч.1 ст.1 Конвенції, тому суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку, що перевезення виконане на підставі договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 30.05.2008р. входить в сферу її застосування.

Відповідно ч.1 ст.32 Конвенції подання позовів, які можуть виникнути внаслідок здійснення перевезень, виконаних у відповідності із цією Конвенцією, можуть здійснюватись на протязі одного року. Однак, у випадках навмисного правопорушення або такого неналежного виконання обов'язків, яке згідно законодавства, що застосовується судом або арбітражем, який розглядає справу, прирівнюється до навмисного правопорушення, термін позовної давності встановлюється в три роки, відлік якого починається по закінченню тримісячного терміну з дня укладання договору перевезення.

Враховуючи встановлені судами факти неналежного виконання відповідачем зобов'язання по договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 30.05.2008р. щодо сплати послуг за перевезення вантажу, який визнаний судами як навмисне правопорушення, то суди попередніх інстанцій правомірно дійшли висновку, що позивач звернувся до суду у межах строку позовної давності, а тому відсутні підстави для застосування наслідків спливу позовної давності, встановлених ст.267 ЦК України.

Статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В.", оскільки судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Р.Е.Й.В." залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.06.2012р. у справі №4/11/5022-121/2012 господарського суду Тернопільської області залишити без змін.

Головуючий Є. Першиков

Судді Т. Данилова

Т. Костенко