Постанова

від 19.11.2008 по справі 50/64-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

50/64-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 19 листопада 2008 р.                                                                                    № 50/64-08  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Гончарука П.А., ( головуючого )

Вовка І.В., Стратієнко Л.В.,

розглянувши  у     відкритому  судовому засіданні  в м. Києві  касаційну скаргу Приватного підприємства "Жайворонок"

на рішеннягосподарського суду  Харківської області від 12.06.2008 року

у справі за позовомПриватного підприємства "Жайворонок"

доПриватного підприємства  "Укрбудмонтажпроект",Фонду комунального майна Ялтинської  міської Ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр інвестиційних технологій та  антикризового управління "Імпералекс"

провизнання недійсними договору суборенди та в частині договорів  купівлі-продажу  і  визнання  балансоутримувачем  майна

                                    УСТАНОВИВ:

У квітні 2008 року позивач звернувся до господарського суду   Харківської області з позовною заявою до відповідачів про визнання недійсним договору суборенди нерухомого майна від 01.02.2008 року, укладеного між ТзОВ "ЦІТАУ "Імпералекс" і ПП "Укрбудмонтажпроект", та визнання недійсними в частині п.п.5.1 договорів купівлі-продажу нерухомого  майна від 13.02.2004 року і від 13.08.2005 року укладених ним з  Фондом комунального майна Ялтинської міської ради у зв'язку з суперечністю вимогам закону та визнання його законним  балансоутримувачем  нерухомого   майна.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.06.2008 року позов задоволено частково та визнано недійсними в частині п.п.5.1 договори купівлі-продажу від 13.02.2004 року і від 13.08.2005 року та визнано ПП "Жайворонок" законним балансоутримувачем нерухомого майна, а в решті позову відмовлено.

В апеляційному порядку зазначене рішення суду першої інстанції не переглядалося.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судом  порушено та неправильно застосовано норми  матеріального права, і тому  просить прийняте ним рішення в частині відмови в позові скасувати.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач Фонд комунального майна Ялтинської міської Ради вважає, що судове рішення незаконне та просить прийняти нове рішення про визнання недійсним спірного договору суборенди,  а  в  решті  позову  відмовити.

Відзиви на  касаційну скаргу від інших відповідачів до суду не надходили.

В судовому засіданні оголошувалася перерва на 22.10.2008 року та на 19.11.2008 року.

Заслухавши пояснення представника відповідача Фонду комунального майна Ялтинської міської  Ради,  дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняте в ній судове рішення, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, що між позивачем і Фондом комунального майна Ялтинської міської Ради було укладено договори купівлі-продажу від 13.02.2004 року та від 13.08.2005 року за якими позивач  викупив на  конкурсі  нерухоме  майно  комунальної  власності.

Пунктом 5.1 зазначених договорів встановлено, що покупець зобов'язаний, зокрема, у випадку зміни власника об'єкта приватизації  повідомити про це продавцеві і покласти всі зобов'язання за договором на нового власника, під  час здійснення контролю за виконанням умов цих  договорів, подальше відчуження і  застава об'єкту можливі виключно за узгодженням з Фондом комунального майна.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим  від 26.03.2007 року в справі № 2-11/2672-2007, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду  від 28.04.2007 року та постановою Вищого господарського суду України  від 21.08.2007 року, спірні договори купівлі-продажу було розірвано та  зобов'язано  покупця   придбане за цими договорами майно повернути продавцеві.

01.07.2007 року між позивачем і ТзОВ "Центр інвестиційних технологій та антикризового управління "ІМПЕРАЛЕКС" було укладено договір оренди нежитлових приміщень строком до 01.07.2010 року, придбаних орендодавцем за приватизаційним договором.  01.02.2008 року між ТзОВ "Центр інвестиційних технологій та антикризового управління "Імпералекс" і ПП "Укрбудмонтажпроект" було укладено договір суборенди майна орендованого за договором оренди від 01.07.2007 року.

Предметом даного судового розгляду є вимоги  позивача  про визнання недійсними приватизаційних договорів купівлі-продажу комунального майна в частині його обтяження та визнання недійсним договору суборенди у зв'язку з  суперечністю цих угод  вимогам закону і визнання  його  законним   балансоутримувачем  нерухомого майна.

Відповідно до ч.2 ст. 1 Закону України  "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" до відносин щодо приватизації невеликих державних підприємств, не врегульованих цим Законом, застосовується Закон України  "Про приватизацію майна державних підприємств".

Згідно ч.2 ст. 27 Закону України  "Про  приватизацію державного майна"  до  договору купівлі-продажу повинні включатися передбачені бізнес-планом чи  планом  приватизації  зобов'язання або зобов'язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу.

Відчуження майна (акцій), обтяжених передбаченими у цій частині зобов'язаннями, можливо виключно за згодою державного органу приватизації, який  здійснює  контроль  за  їх  виконанням.

Проте, не  застосувавши зазначених норм матеріального  права, що регулюють  спірні відносини, суд дійшов  помилкового висновку про визнання  приватизаційних  договорів купівлі-продажу  недійсними в частині обтяження  зобов'язаннями  та  обмеження з розпорядження проданим  за цими угодами майном,  не встановивши  обставин  з  якими закон пов'язує, визнання угод недійсними.

До того ж, суду  слід  було  мати на увазі, що рішенням господарського суду  Автономної Республіки Крим  від 26.03.2007 року  в  справі  3 2-11/2672-2007, що набрало  законної сили,  спірні договори купівлі-продажу  було  розірвано  саме  з  підстав  невиконання   покупцем,  умов,  які  є  предметом  даного спору  з  визнання  їх  недійсними.

Водночас, всупереч вимогам ст. 16 ЦК України,   якою встановлено способи  захисту цивільних прав та інтересів, суд задовольнив вимоги позивача про визнання його законним балансоутримувачем спірного майна, не навівши правового  обґрунтування такому висновку.

Разом з тим, висновок суду про відмову в позові  щодо визнання  недійсним договору суборенди спірного нерухомого майна суперечить  встановленим обставинам і не ґрунтується на законі.

Так, судом першої інстанції встановлено, що спірний договір  суборенди є похідним від  договору  оренди від 01.07.2007 року,  укладеного між ПП "Жайворонок" (орендодавцем) і ТзОВ "Центр інвестиційних технологій та  антикризового управління "Імпералекс"  (орендарем), на час укладення якого набрало законної сили судове рішення про позбавлення ПП "Жайворонок" права власності на передане ним в оренду майно.

За вимогами ст. 761 ЦК України право передачі майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

У  відповідності  до  ст.  774  ЦК  України  передача  наймачем  речі  у  користування  іншій  особі  ( піднайм )  можливе  лише  за  згодою  наймодавця,  якщо  інше  не  встановлено  договором  або  законом.

До  договору  піднайму  застосовуються   положення  про  договір  найму.

Отже, позивач, позбавлений права власності на майно за рішенням суду, не міг виступати наймодавцем цього майна за  договором найму,  а звідси, в особи,  яка передала в піднайм це  ж майно за спірним договором  піднайму,   не виникло  прав наймача.

Ч.1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст  правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим  актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно  до  вимог  ч.1 ст.215 ЦК України підставою  недійсності правочину є недодержання в момент  вчинення правочину  стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті  203 цього Кодексу.

Таким чином, встановивши обставини справи, суд першої інстанції надав їм неправильну  юридичну оцінку.

За таких обставин,  касаційний суд приходить до висновку про скасування  неправильного по суті рішення  суду першої інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позову в частині визнання недійсним спірного договору суборенди у зв'язку з суперечністю  вимогам закону, а в решті вимог про  відмову в позові.

З огляду наведеного та  керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного  підприємства "Жайворонок" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.06.2008 року скасувати та позов  задовольнити частково.

Визнати договір суборенди від 01.02.2008 року, укладений між Товариством  з обмеженою  відповідальністю "Центр інвестиційних технологій та антикризового управління "ІМПЕРАЛЕКС" і Приватним підприємством "Укрбудмонтажпроект",  недійсним.

В решті позову Приватного підприємства "Жайворонок" відмовити.

Головуючий   суддя                                                               П. Гончарук                                                                                                       

Судді                                                                                                  І.Вовк

                                                                                                  Л. Стратієнко

ев