Рішення

від 14.11.2008 по справі 11/132

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

11/132

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  11/132

14.11.08

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Центр репро услуг"

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-Друк"

простягнення 15 557,25 грн.

Суддя  Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивачаСтефанський С.К. –представник

від відповідача  не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр репро услуг" (далі –позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-Друк" (далі –відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 15 557,25 грн., у тому числі основний борг у розмірі 2 998,37 грн., пеня у розмірі 11 668,38 грн., 3% річних у розмірі 90,93 грн., інфляційні втрати у розмірі 799,57 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення умов Договору № 43/2007 від 29.03.2007, відповідач не в повному обсязі розрахувався за поставлену продукцію.

Відповідач відзиву на позов не подав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив. У зв'язку з нез'явленням представників відповідача та ненаданням витребуваних доказів розгляд справи відкладався, ухвали про призначення розгляду справи та про її відкладення направлялися відповідачу за всіма наявними у матеріалах справи адресами. Доказів на підтвердження поважних причин невиконання вимог ухвали суду та нез'явлення в судове засідання відповідач суду не надав. Заявлені позовні вимоги не заперечив.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд                  

В С Т А Н О В И В:

29.03.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр репро услуг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсал-Друк" було укладено Договір № 43/2007 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору позивач зобов'язався надати поліграфічні послуги репроцентра з виготовлення офсетних друкарських форм (далі - продукція), а відповідач зобов'язався прийняти продукцію згідно видаткових накладних і оплатити згідно рахунків-фактур, у строки та на умовах цього Договору.

Згідно з п. 2.1 Договору загальна сума Договору визначається підсумовуванням вартості наданої продукції, зазначеної в усіх видаткових накладних, у яких зазначається повне найменування, одиниця виміру, кількість та ціна продукції.

На виконання своїх зобов'язань позивачем було поставлено відповідачу продукцію на суму 4 050,78 грн., що підтверджується видатковими накладними № Цпр-000797 від 25.05.2007, № Цпр-000811 від 25.05.2007, № Цпр-000831 від 25.05.2007, № Цпр-000829 від 29.05.2007, № Цпр-000845 від 30.05.2007, № Цпр-000870 від 31.05.2007, № Цпр-000852 від 31.05.2007, № Цпр-000899 від 04.06.2007, № Цпр-000875 від 20.06.2007.

Факт отримання відповідачем продукції підтверджується підписами представника відповідача у вказаних видаткових накладних.

По факту поставки позивачем було виставлено відповідачу відповідні рахунки-фактури на загальну суму 4 050,78 грн.

Відповідно до п. 4.1 Договору відповідач робить оплату в розмірі ста відсотків від загальної вартості продукції протягом 10 банківських днів з дати поставки.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з положеннями ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України  одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На підставі ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає  виконанню у цей строк (термін).

Відповідач свої зобов'язання за Договором щодо оплати поставленого товару виконав частково.

Заборгованість відповідача за Договором № 43/2007 від 29.03.2007 по оплаті продукції, поставленої по видатковим накладним, становить 2 998,37 грн.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона  доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідач доказів на спростування факту порушення ним договірних зобов'язань за № 43/2007 від 29.03.2007 суду не надав.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю  "Центр репро услуг" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-Друк" заборгованості в розмірі 2 998,37 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 11 668,38 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що  штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 5.2 Договору у випадку порушення терміну оплати продукції, зазначеного у п. 4.1 Договору, відповідач зобов'язується негайно погасити заборгованість і сплатити: пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочення за кожний календарний та 1% за кожний календарний день прострочення грошового зобов'язання.

Як вбачається з розрахунку позивача пеня за прострочення оплати продукції нараховується за 370 днів починаючи з 09.07.2007.

Згідно Листа Національного банку України від 17.05.2007 р. № 14-011/1150-5118 з 01 червня 2007 року встановлено розмір облікової ставки на рівні 08,0 % річних.

Згідно Постанови Національного банку України від 29 грудня 2007 року № 492 з 01  січня 2008 року встановлено розмір облікової ставки на рівні 10,0 % річних.

Але відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Крім того, розрахунок позивача свідчить, що позивачем за умовами Договору нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та пеня у розмірі 1%.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки передбачений умовами договору розмір пені перевищує розмір пені, встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума, обмежена законодавством. В свою чергу, умови договору, зокрема і в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі, є обов'язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання щодо оплати продукції відповідач виконав неналежним чином, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 5.2 Договору, ст. 611 Цивільного кодексу України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, розмір якої, за розрахунком суду становить 242,83 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 90,93 грн. та інфляційні втрати у розмірі 799,57 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.   

Оскільки факт прострочення відповідачем грошового зобов'язання встановлено судом, вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзиву, пояснень та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.   

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на  сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись  ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -          

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-Друк" (03022, м.Київ, вул. Васильківська, 34, корп. Г, ідентифікаційний код 32374262, р/р 26007355 в КРУ КБ “Приватбанк” м. Київ, МФО 321842, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр репро услуг" (м. Київ, вул. Сирецька, 28/2; 03043, м. Київ, вул. Ак. Кримського, 4-А, оф. 403, ідентифікаційний код 34294383, р/р 26001001515 в філії “Київ-грант” АСУБ “Грант”, МФО 322788) заборгованість у розмірі 2 998 (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто вісім) грн. 37 коп., пеню в розмірі 242 (двісті сорок дві) грн.  83 коп., 3% річних у розмірі 90 (дев'яносто) грн. 93 коп., інфляційні втрати у розмірі 799 (сімсот дев'яносто дев'ять) грн. 57 коп., державне мито у розмірі 41 (сорок одна) грн. 32 коп. та 31 (тридцять одна) грн. 34 коп. витрат на  інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

3. В інший частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його  прийняття.

         Суддя                                                                                           Ю.М.Смирнова