Постанова

від 05.06.2012 по справі 0870/2781/12

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2012 року 16:45 Справа № 0870/2781/12

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Садового І.В.

при секретарі судового засідання - Гайдай А.В.

за участю:

представника позивача: Гревцевої О.О.,

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовною заявою: Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

до: Повного товариства «Ломбард ОСОБА_2 і Компанія»

про: нарахування податкових зобов'язань у розмірі 37 974 грн. 25 коп. та їх стягнення

ВСТАНОВИВ:

27.03.2012 Державна податкова інспекція в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Повного товариства «Ломбард ОСОБА_2 і Компанія» про нарахування (підтвердження правомірності нарахування податковим органом податкових зобов'язань по податковому повідомленню - рішенню від 06.01.2012 №0000022304/170) Повному товариству «Ломбард ОСОБА_2 і Компанія» податкових зобов'язань з податку на прибуток на загальну суму 37 974 грн. 25 коп., з яких сума основного зобов'язання складає 32 739 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 5 235 грн. 25 коп. та стягнення з відповідача зазначених податкових зобов'язань.

Ухвалою суду від 28.03.2012 відкрито провадження в адміністративній справі №0870/2781/12, закінчено підготовче провадження та призначений судовий розгляд на 19.04.2012.

Ухвалою суду від 19.04.2012 провадження у справі зупинено за клопотанням позивача до 29.05.2012.

29.05.2011 провадження у справі поновлено зі стадії судового розгляду. Розгляд справи відкладався до 05.06.2012.

У судовому засіданні, відповідно до ст.160 КАС України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Позивач у судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви. На обґрунтування позову зазначає, що проведеною перевіркою встановлено, що на порушення п.п.4.1.6, п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України від 28.12.1994 N334/94- ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон України від 28.12.1994 N334/94- ВР) із змінами та доповненнями та п.п. 135.5.4 п.135.5 ст.135, п.152.3 ст.152 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2756 ПТ «Ломбард «ОСОБА_2 і Компанія» не включено до валового доходу суму безоплатно отриманих послуг по оренді нерухомого майна у розмірі 133 662 грн. 20 коп. в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 32 739 грн. 21 коп. Це відбулося внаслідок того, що умовами договорів оренди нерухомого майна, яке належить пов'язаним особам і використовувалося відповідачем в якості офісу, передбачено вартість оренди лише у вигляді сплати за фактично спожиті товариством комунальні послуги. На підставі матеріалів перевірки податковою прийнято податкове повідомлення - рішення №0000022304/170 від 06.01.2012, яким підприємству визначено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 37 974 грн. 25 коп. У зв'язку з тим, що відповідач розпочав процедуру оскарження спірного податкового повідомлення-рішення, воно відповідно до п.2.3 Наказу ДПС України від 22.12.2010 № 985 вважається відкликаним і керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань. Просить позов задовольнити, нарахувати (підтвердити правомірність нарахування податковим органом, податкових зобов'язань по податковому повідомленню - рішенню від 06.01.2012 №0000022304/170) Повному товариству «Ломбард ОСОБА_2 і Компанія» податкові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 37 974 грн. 25 коп., з яких сума основного зобов'язання складає 32 739 грн. та штрафні санкції у сумі 5 235 грн. 25 коп. та стягнути з відповідача зазначені податкові зобов'язання.

Відповідач з позовними вимогами не погодився з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов. Зазначає, що у даному випадку платник податку не продавав пов'язаним особам товари, роботи, послуги, тому й застосовувати п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 28.12.1994 N334/94- ВР в податкового органу взагалі не було підстав. Пункт 7.4.2 п.7.4 ст.7 цього Закону, яким регулювався розмір витрат платників податків по операціях із пов'язаними особами, встановлював пра вило, згідно якого такі витрати не могли буди більшими, ніж рівень звичайних цін. Як вста новлено актом, витрати платника податків з оренди нерухомого майна в пов'язаних осіб значно нижчі від рівня звичайної ціни на послуги оренди, а отже нема підстав стверджувати й про порушення платником податків цієї норми податкового законодавства. Ці норми За кону України від 28.12.1994 N334/94-ВР кореспондуються із правилами, встановленими п. 153.2 ПКУ. З огляду на те, що договори оренди нерухомого майна, укладені платником, є оплатними, тобто ними вста новлено рівень орендної плати, в податкового органу не було підстав стверджувати, що такі договори, а рівно й отримані послуги є безоплатними, а отже не було жодної правової підстави для застосування до даного випадку правил п.135.5.4 ПКУ, яким регулюються податкові відносини, пов'язані саме із безоплатним придбанням платником податків товарів, робіт або послуг та застосування звичайних цін.

Вважає висновки податкової необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню. Просить у задоволенні позову відмовити.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та п.75.1 статті 75 Податкового кодексу України, направлень на перевірку від 23.11.2011 №№2046, 2042, 2047, 2041, 2040, 2043, 2045, 2044 та наказу ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя №2651 від 23.11.2011, відповідно до плану - графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена планова виїзна перевірка Повного товариства «Ломбард ОСОБА_2 і Компанія» (код ЄДРПОУ 19278376) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.09.2011.

За наслідками перевірки складено акт від 20.12.2011 №433/22-18/19278376.

Перевіркою, зокрема, встановлено, що для здійснення господарської діяльності ПТ «Славутич - Ломбард ОСОБА_3, ОСОБА_4» (згідно п.1.1 Засновницького договору, ПТ «Славутич - Ломбард ОСОБА_3, ОСОБА_4» перейменоване у ПТ «Ломбард ОСОБА_2 і Компанія») протягом перевіряємого періоду винаймало нежиле приміщення, розташоване за адресою АДРЕСА_1 на підставі наступних договорів оренди:

Відповідно до договору №2 від 01.03.2009 оренди нежитлового приміщення, громадянин України ОСОБА_5 (далі - Орендодавець), з одного боку та ПТ «Славутич-Ломбард ОСОБА_3, ОСОБА_4» (далі - Орендар), в особі директора Деревянко О.О., що діє на підставі Статуту, з іншого боку, уклали договір №2 від 01.03.2009 оренди нежитлового приміщення, предметом якого є передача Орендодавцем в строкове платне користування нежитлового приміщення №9, загальною площею за внутрішніми замірами 56,6 кв.м., яке розташоване по АДРЕСА_1 (далі - приміщення). Дане приміщення належить Орендодавцю на підставі права власності (свідоцтво №528, від 23.02.1995). Приміщення використовується Орендарем для розташування ломбарду. Орендар вступає у користування нежилим приміщенням з моменту підписання сторонами цього договору. У разі припинення Договору або його дострокового розірвання Орендар передає приміщення Орендодавцю вказаного приміщення у 10-ти добовий строк у порядку, передбаченому чинним законодавством України. Орендна плата включає в себе всі витрати з утримання та експлуатації приміщення (в т.ч. комунальні платежі, телефон, електропостачання тощо). Орендна плата сплачується на підставі рахунків, до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування грошових коштів на банківські рахунки. Орендоване приміщення передається в оренду на строк до 01 березня 2011 року. Цей договір діє з моменту підписання до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Відповідно до договору №2 від 05.04.2009 оренди нежитлового приміщення, громадянин України ОСОБА_3 (далі - Орендодавець), з одного боку та ПТ «Славутич-Ломбард ОСОБА_3, ОСОБА_4» (далі - Орендар), в особі директора Деревянко О.О., що діє на підставі Статуту, з іншого боку, уклали договір, предметом якого є передача Орендодавцем в строкове платне користування нежитлове приміщення №9, загальною площею за внутрішніми замірами 53,67 кв. м., яке розташоване по АДРЕСА_1 (далі - приміщення). Дане приміщення належить Орендодавцю на підставі договору дарування (договір №135 від 04.04.2009). Орендоване приміщення передається в оренду на строк до 31 грудня 2011 року. Інші умови договору є ідентичними з попереднім договором оренди.

Для підтвердження виконання умов Договору №2 від 05.04.2009 до перевірки надано акт приймання - передачі нежитлового приміщення від 05.04.2009 №б/н, у якому визначено, що технічний стан нежилого приміщення задовільний та дозволяє використовувати його в цілях, визначених Договором.

23.09.2011 договір оренди №2 від 05.04.2009 достроково розірвано, про що свідчить акт розірвання договору оренди нежитлового приміщення №9, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

В акті перевірки зазначено, що операція по наданню нерухомого майна у вигляді нежилого приміщення в користування фізичною особою є лізинговою операцією.

У зв'язку з тим, що договорами оренди нежилого приміщення від 01.03.09 №2 та 05.04.2009 №2 вказано вартість оренди лише у вигляді сплати за комунальні послуги, то для встановлення фактично отриманої вартості приймається звичайна ціна.

Оскільки органами місцевого самоврядування м.Запоріжжя та обласним Управлінням статистики в Запорізькій області не передбачено річних ставок орендної плати за нерухоме майно приватної власності та договорами оренди не визначено балансову вартість нерухомого майна, не надано незалежну експертну оцінку майна, що передавалось в оренду, для визначення ціни на оренду нежитлового приміщення в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя по проспекту Леніна ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя було направлено запит до ТОВ «Агенство нерухомості «Арсенал».

Листом від 06.12.2011 за № 93 ТОВ «Агенство нерухомості «Арсенал» (код за ЄДРПОУ 24517185) надало орієнтовну вартість оренди нежитлових приміщень, на підставі якого було зроблено розрахунок податкового зобов'язання.

У висновках акту перевірки зазначено про порушення відповідачем п.п. 4.1.6, п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України від 28.12.1994 N334/94- ВР та п.п. 135.5.4 п.135.5 ст.135, п.152.3 ст.152 Податкового кодексу України, а саме, ПТ «Ломбард ОСОБА_2 і Компанія» не включено до валового доходу суму безоплатно наданих послуг по оренді нерухомого майна у розмірі 133 662 грн. 20 коп. по періодах: за 2 квартал 2009 року - 9 684 грн., за 3 квартали 2009 року - 19 344 грн. 20 грн., за 2009 рік - 29 005 грн. 80 коп., за 1 квартал 2010 року -12 880 грн. 80 коп., за півріччя 2010 року -25 761 грн. 60 коп., за 3 квартали 2010 року - 40 252 грн. 50 коп., за 2010 рік - 54 743 грн. 40 коп., за 1 квартал 2011 року - 16 101 грн., за півріччя 2011 року - 16 101 грн., за 3 квартали 2011 року - 33 812 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 32 739 грн. 21 коп.

На підставі матеріалів перевірки податковою 06.01.2012 було прийнято податкове повідомлення - рішення №0000022304/170, яким підприємству визначено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 37 974 грн. 25 коп.

Відповідачем 16.01.2012 за вих.№12-16/01(01) було подано до ДПА у Запорізькій області скаргу на податкове повідомлення - рішення від 06.01.2012 №0000022304/170.

Згідно з Порядком направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затверджених наказом ДПА України від 22.12.2010 №985, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12.2010 за №1440/18735, у разі здійснення розрахунку (перерахунку) збільшення (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін за результатами перевірки приймаються окремі податкові повідомлення - рішення на ці суми за формами, передбаченими пунктом 2.2. цього розділу.

У разі коли платник податків розпочинає процедуру оскарження цього податкового повідомлення - рішення або не сплачує відповідної суми, визначені в такому податковому повідомленні - рішенні, протягом строків, встановлених Кодексом, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним. Керівник органу державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду з позовом про нарахування та сплату податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Оцінивши представлені докази у їх сукупності, вважаю що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

Що стосується господарських операцій з надання послуг по оренді нерухомого майна у 2011 році, у зв'язку з якими визначені зобов'язання з податку на прибуток, суд зазначає, що відносини щодо їх оподаткування регулюються Податковим кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011.

Стаття 39 ПК України встановлює методи визначення та порядок застосування звичайної ціни.

Проте, згідно розділу XIX «Прикінцеві положення» ПК України цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, окрім статті 39, яка набирає чинності з 1 січня 2013 року. Таким чином, метод визначення та порядок застосування звичайної ціни до 01.01.2013 не можуть бути визначені відповідно до вказаної статті.

Можливість застосування аналогії закону у податкових правовідносинах не передбачена законодавством та не відповідає п.4.4 ст.4, п. 7.3 ст. 7 ПК України. Більш того, п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачає, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Така процедура була передбачена п.п. 4.3.5. п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який втратив чинність з 01.01.2011.

Таким чином, визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток, які нараховані податковим органом відповідачу за 2011 рік неможливо, оскільки відсутні необхідні для цього затверджені законом відповідні процедура та методика, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Що стосується податкових зобов'язань з податку на прибуток, які нараховані податковим органом відповідачу за 2009-2010 роки, суд зазначає наступне.

Заниження податку на прибуток на думку податкового органу виникло внаслідок не включення відповідачем в періоді, що перевірявся, до валового доходу суми безоплатно наданих йому послуг по оренді нерухомого майна в розмірі 133 662 грн. 20 коп. Такий висновок ґрунтується на тому, що умовами договорів оренди нерухомого майна, яке належить пов'язаним особам і використовувалося товарист вом в якості офісу, передбачено вартість оренди лише у вигляді сплати за фактично спожиті товариством комунальні послуги.

Висновок податкового ор гану про необхідність включення до валового доходу вартості таких послуг в розмі рі, встановленому за звичайними цінами, обґрунтовано посиланням на приписи п.п. 7.4.1 - 7.4.3 Закону України від 28.12.1994 N334/94- ВР, який діяв на початок періоду, що перевірявся, та п.135.5.4 Податко вого кодексу України, який набув чинності 01.01.2011.

З таким висновком суд не погоджується у зв'язку з наступним.

Так, п.п. 7.4.1 - 7.4.3 Закону України №334/94 дійсно регулюють оподаткування операцій платника податків із пов'язаними особами. Відповідач не заперечує, що операції відбувалися між пов'язаними особами.

Виходячи зі змісту акту, податковою зроблено висновок про те, що платник податку придбавав в пов'язаних осіб послуги оренди за цінами, меншими, ніж звичайні, в чо му й полягає суть порушення податкового законодавства.

Між тим п. 7.4.1 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР встановлювалось правило,згідно якого доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, платник податку не продавав пов'язаним особам товари, роботи, послуги, а придбавав такі послуги, тому й застосовувати цю но рму права в податкового органу взагалі не було підстав.

Підпунктом 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР, встановлено, що витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

Як встановлено актом перевірки, витрати платника податків з оренди нерухомого майна в пов'язаних осіб значно нижчі від рівня звичайної ціни на послуги оренди, а отже у податкової немає підстав стверджувати й про порушення платником податків цієї норми податкового законодавства.

Ці норми Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР кореспондуються із правила ми, встановленими п. 153.2 ст.153 Податкового кодексу України.

З огляду на те, що договори оренди нерухомого майна, укладені платником, є оплатними, тобто ними встановлено рівень орендної плати, в податкового органу не було підстав стверджувати, що такі договори, а рівно й отримані послуги є безоплатними, а отже нема жодної правової підстави для засто сування до даного випадку правил п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України, яким регулюються податкові від носини, пов'язані саме із безоплатним придбанням платником податків товарів, ро біт або послуг та застосування звичайних цін.

Крім того, приймаючи дане рішення, суд виходить, також, з наступного.

Визначення звичайної ціни наведено у п.1.20.1 ст.1 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР. Згідно з ним якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник. Відповідно до п.1.20.2. ст.1 того самого Закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Відповідно до п. 1.20.8. ст. 1 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Згідно положень пункту 1.20.5 статті 1 Закону України №334/94-ВР якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни «справедлива вартість», «ринкова вартість» та «чиста вартість реалізації», які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну «звичайна ціна», визначеного цим Законом.

Таким чином, для застосування стандартів бухгалтерського обліку при визначенні звичайних цін податкові органи повинні довести неможливість визначення ціни на підставі укладених на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договорів з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. При цьому, відповідно до ч.2 п. 1.20.8. ст. 1 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР при проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту. Як встановлено у судовому засіданні позивач за такою інформацією до відповідача не звертався.

У свою чергу, позивач в обґрунтування застосування звичайних цін, надав до суду лише лист від 06.12.2011 за № 93 ТОВ «Агенство нерухомості «Арсенал» в якому зазначена орієнтовна вартість оренди нежитлових приміщень.

Таким чином, позивач на виконання п.1.20.8 ст.1 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР не надав доказів неможливості визначення ціни на підставі тих документів, які передбачені п.1.20.1-1.20.4 ст.1 зазначеного Закону.

Крім того, як вже зазначалося, відповідно до п. 1.20.10 ст. 1 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Тобто закон передбачає, що при застосуванні звичайних цін податковий орган має керуватися процедурними нормами, які встановлені для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Такі процедурні норми у 2009-2010 роках містилися у Законі України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який втратив чинність з 01.01.2011. Перевірка, за наслідками якої позивач здійснив донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток, відбулася у 2011 році.

На час проведення перевірки процедура, передбачена ст.4 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вже не могла бути додержана через втрату цим Законом чинності. Процедура ж, визначена ПК України ще не могла бути додержана, оскільки ст. 39 ПК України, яка її регулює, не набрала чинності.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

ДПІ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя не довела правомірність своїх вимог та не підтвердила правомірність нарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток на загальну суму 37 974 грн. 25 коп.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби до Повного товариства «Ломбард ОСОБА_2 і Компанія» про нарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток на загальну суму 37 974 грн. 25 коп. та стягнення з відповідача зазначених податкових зобов'язань - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В.Садовий

Постанова складена у повному обсязі 08.06.2012.