Постанова

від 06.06.2012 по справі 2а-5930/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 червня 2012 року 13:03 № 2а-5930/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н. В.

за участю представників сторін:

від позивача: Вдовін О.Р. (директор, діє на підставі статуту), ОСОБА_2 (довіреність № 1 від 06.06.2012 р.)

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Діар" до Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000692270 та № 0000682270 від 18.04.2012

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІАР»з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби (далі -ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень:

- № 0000692270 від 18.04.2012 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»на 152 352 грн. за основним платежем та на 35 380,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами),

- № 0000682270 від 18.04.2012, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток»на 190 440 грн. за основним платежем та на 44225,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами),

які прийняті ДПІ за результатами перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ «Криворожбуд».

В обґрунтування позову позивач зазначає, що з контрагентом укладено субпідрядний договір на виконання робіт, роботи за даним договором фактично виконані, їх виконання підтверджується сукупністю первинних та інших документів, у т.ч. з урахуванням наявності у субпідрядника ліцензії та наданих до справи договорів і первинних документів за угодами позивача із замовниками робіт. Позивач також зазначає, що за спірними операціями роботи оплачені, у т.ч. ПДВ у ціні придбання робіт/послуг, спірні операції проведені в бухгалтерському обліку, за результатами виконання спірних операцій видано податкові накладні, тобто з метою формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту, позивачем дотримано всі вимоги податкового законодавства. Відтак, позивач вважає безпідставними висновки ДПІ щодо нікчемності правочину та, крім цього, вважає абсурдними висновки ДПІ відносно нікчемності податкових накладних на підставі норм ЦК України. Позивач зазначає, що наведені висновки ДПІ зроблені виходячи з того, що податкові декларації контрагента позивача були виконані, начебто, не від імені директора контрагента, а від імені інших осіб. Проте, як зазначає позивач, стосовно власне первинних документів за спірними операціями та податкових накладних експертизи, на предмет можливої підробки підписів, не проводилось та припущення ДПІ відносно податкових декларацій, не є підставою для невизнання юридичної значимості податкових накладних та первинних документів за спірними операціями. По суті, як додає позивач, доводи ДПІ ґрунтуються на окремих відомостях щодо діяльності певних підприємств з якими позивач не вступав у взаємовідносини та зазначає, що не може нести відповідальність за діяльність інших осіб. З урахуванням наведеного позивач вважає спірні рішення протиправними та просить їх скасувати.

Ухвалою судді від 22.05.2012 р. відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 06.06.2012 р. Окрім іншого, відповідно до зазначеної ухвали від ДПІ витребувано заперечення проти позову (за наявності) та всі матеріали, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті оскаржуваних рішень . Окрім того, у зазначеній ухвалі судом звернуто увагу сторін, що відповідно до ч. 2 ст. 114 КАС України у разі несвоєчасного надання витребуваних судом доказів та пояснень (без поважних причин), зазначені докази (пояснення) судом не приймаються та справу може бути вирішено на підставі наявних доказів відповідно до ч. 6 ст. 71 КАС України.

Зазначена ухвала отримана представником ДПІ Шуневич В.В. 25.05.2012 р., тобто завчасно, відповідно до вимог ч. 3 ст. 35 КАС України.

Проте, у судове засідання 06.06.2012 р. представник ДПІ не з'явився, заперечень проти позову не надав, витребуваних судом матеріалів, що використовувались ДПІ під час перевірки та зазначені в акті перевірки -не надано. Через канцелярію суду представником ДПІ Сидоренко Л.П. подано клопотання, в якому представник просив перенести розгляд справи у зв'язку із слуханням іншої справи (2а-608/12/2670) в Київському апеляційному адміністративному суді об 11-00. Із наданої копії повістки-повідомлення КААС вбачається, що явка представників ДПІ є не обов'язковою. Із зазначеної повістки також вбачається, що вона розписана на двох представників ДПІ -Сидоренко Л.П. та Оксентюк О.С.

У взаємозв'язку з наведеним, суд зазначає, що відповідно до положень ч. 4. ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Відповідно до ч. 6. ст. 71 КАС України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

В даному випадку, з урахуванням визначеного ч. 2 ст. 40 КАС України обов'язку сторони завчасно повідомити про поважність причин неприбуття у судове засідання, суд приходить до висновку про неприбуття у судове засідання представників ДПІ без поважних причин, оскільки лише відносно одного представника ДПІ -Сидоренко Л.П. надано взаємопов'язані між собою матеріали щодо участі у судовому засіданні в КААС. При цьому, як зазначено вище, апеляційним судом явка представника ДПІ у судовому засіданні не визнавалася обов'язковою. Відносно інших представник будь-яких доказів поважності причин неприбуття їх у судове засідання не надано. Окрім того, з боку ДПІ не надано жодних матеріалів витребуваних судом та не зазначено поважних причин ненадання витребуваних судом матеріалів, тобто не наведено непереборних обставин, які об'єктивно перешкоджали наданню витребуваних судом матеріалів. Клопотання про продовження строку для надання доказів з боку ДПІ також не надходило.

Виходячи з наведеного, заслухавши думку представників позивача, керуючись положеннями ч. 4 ст. 128 та ч. 6 ст. 71 КАС України, з урахуванням положень ч. 2 ст. 40 КАС України, причини неявки представників ДПІ у судове засідання та ненадання витребуваних документів судом визнано неповажними, у зв'язку з чим розгляд справи не відкладався та ухвалено розглядати справу за відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 06.06.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ДІАР»з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Криворожбуд»(код 36923998) за результатами якої складено акт від 30.03.2012 р. № 33/1-22-70-31862260 (далі -Акт перевірки).

Як зазначено у розділі 3 Акту перевірки, під час її проведення ДПІ використовувалась, крім первинних та облікових документів позивача, постанова слідчого від 27.09.2011 р. та висновок спеціаліста НДЕКЦ від 04.06.2011 р. № 915, тобто зазначені документи були наявні у розпорядженні ДПІ під час перевірки.

Як зазначає ДПІ в Акті перевірки, на підставі первинних документів встановлено, що позивачем із вищезазначеним контрагентом було укладено (1) договір субпідряду № 14 від 06.10.2010 р., яким передбачено виконання робіт по поточному ремонту вхідної групи ж/б по вул. Мільчакова, 6 в м. Києві.

Надалі в Акті перевірки ДПІ стверджує (стор. 3), що ТОВ «Криворожбуд»було виконано роботи , на що виписано податкову накладну № 869 від 20.12.2011 р. на суму 28 366 грн. у т.ч. ПДВ -4727,80 грн. При цьому, надалі ДПІ зазначає , що фактичне виконання робіт підтверджується актом здачі-прийняття робіт (форма КБ-2в) від 20.12.2010 р. на зазначену вище суму. Розрахунки проведені 20.12.2010 р.

Окрім того, як зазначено в Акті перевірки, (2) між тими ж сторонами укладено договір субпідряду № 18 від 10.11.2010 р. на виконання робіт з капітального ремонту Національного педагогічного університету по вул. Т. Шевченка, 22-24 в м. Києві. Як і у попередньому випадку ДПІ стверджує , що контрагентом було виконано роботи , на що виписано податкову накладну № 844 від 17.12.2010 р. на суму 36950,40 грн. з ПДВ -6158,40 грн. Фактичне виконання робіт , як зазначає ДПІ, підтверджується актом (ф. КБ-2в) від 17.12.2010 р. Розрахунки проведені 17.12.2010 р.

В Акті перевірки також зазначається, що між тими ж сторонами (3) укладено договір субпідряду № 19 від 12.11.2010 р. № 19 на виконання робіт по капітальному ремонту гідроізоляції фундаменту будівлі по вул. Малопідвальній, 27-29 в м. Києві. Контрагентом позивача виконано роботи , на що виписано податкову накладну № 928 від 27.12.2010 р. на суму 32007,60 грн. з ПДВ -5334,60 грн. Фактичне виконання робіт , як зазначено в Акті перевірки, підтверджується актом (ф. № КБ-2в) від 31.12.2010 р. Оплата проведена 27.12.2010 р., тобто податковий кредит в даному випадку сформовано за правилом «першої події»- попередня оплата.

Як зазначено надалі в Акті перевірки, між тими ж сторонами (4) укладено договір субпідряду № 20 від 07.12.2010 р. на виконання робіт по аварійному (капітальному) ремонту приміщень 7-го поверху та двох складових клітин будівлі по вул. Паторжинського, 9 в м. Києві. В Акті перевірки зазначено, що контрагентом позивача виконано роботи , на що виписано податкову накладну № 927 від 27.12.2010 р. на суму 417559,20 грн. у т.ч. ПДВ -69593,20 грн. Фактичне виконання робіт, як зазначає ДПІ в Акті перевірки, підтверджується актом (ф. № КБ-2в) від 31.12.2010 р. Оплата проводилась п'ятьма платежами 27.12.2010 р., а також платежами 28.12.2010 р., 29.12.2010 р., 12.01.2011 р.

В ході перевірки, як зазначено в Акті перевірки, між тими ж сторонами (5) укладено договір субпідряду № 22 від 13.12.2010 р. на виконання робіт по капітальному ремонту приміщень Національного педагогічного університету по віл. І. Франка, 44 в м. Києві. В Акті перевірки зазначено, що роботи було виконано , на що виписано податкову накладну № 992 від 31.12.2010 р. на суму 245834,40 грн. з ПДВ -40972,40 грн. Фактичне виконання робіт підтверджується актом (ф. КБ-2в) від 31.12.2010 р. Позивачем проведена оплата.

Окрім того, як зазначено в Акті перевірки, між тими ж сторонами (6) укладено договір субпідряду № 23 від 14.12.2010 р. на виконання робіт з капітального ремонту будівель і споруд державної установи «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П.Ромоданова АМН України»по вул. П. Майбороди, 32 в м. Києві. Як зазначає ДПІ в Акті перевірки, контрагентом позивача було виконано роботи , на що виписано податкову накладну № 993 від 31.12.2010 р. на суму 88393,20 грн. з ПДВ -14732,20 грн. Фактичне виконання робіт підтверджується актом здачі-прийняття робіт (ф. № КБ-2в) від 20.12.2010 р. Розрахунки проведені 12.01.11 р.

Як надалі зазначено в Акті перевірки, між тими ж сторонами (7) сторонами укладено договір субпідряду № 1 від 14.03.2011 р. на виконання робіт з ремонту покрівлі будинку по віл. Дніпровська Набережна, 23 в м. Києві. Контрагентом, як зазначено в Акті перевірки, було виконано роботи , на що виписано податкову накладну № 110 від 30.03.2011 р. на суму 65000 грн. з ПДВ 10833,33 грн. Фактичне виконання робіт підтверджується актом (ф. № КБ-2в) від 30.03.2011 р. Оплата проведена 30.03.2011 р. та 31.03.2011 р.

Таким чином, як вбачається з Акту перевірки, податковим органом під час перевірки визнано, що роботи виконано та документально підтверджено їх фактичне виконання .

Наведені вище договори, первинні документи, які досліджувались ДПІ під час перевірки, залучені судом до матеріалів справи. Їх зміст, як вбачається з Акту перевірки та позовної заяви, сторонами визнається та не заперечується.

При цьому позивач, в контексті наявності у контрагента відповідних ресурсів, необхідних для виконання спірних операцій, надав копію Ліцензії № 557005 від 25.08.2010 р. , видану ТОВ «Криворожбуд»Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві Міністерства регіонального розвитку та будівництва України (переоформлена замість ліцензії № 512322 у зв'язку із зміною найменування та місцезнаходження власника ліцензії, який до цього мав найменування ТОВ «Виробниче наукове підприємство «Консоль-ЛТД) на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, відомості щодо чинності якої підтверджуються даними ДП «Інформаційно-ресурсний центр»(з офіційного сайту) у розділі «Єдиний ліцензійний реєстр».

В контексті вищенаведеного та відносно взаємовідносин позивача із замовниками , тобто з особами на об'єктах яких виконувались роботи та які замовляли вищезгадані роботи на зазначених вище об'єктах у позивача як генпідрядника та які виконувались у т.ч. субпідрядником ТОВ «Криворожбуд», позивачем надано договори: № 5 від 02.08.2010 р. з ( 1 ) КП «Житло-сервіс» з додатками, відомостями «договірна ціна», кошторисами, а також актами виконаних робіт із замовником; № 19/11-0410 від 26.10.2010 р. ( 2 ) з Департаментом господарського забезпечення СБУ з додатками, договірною ціною, кошторисом, актами виконаних робіт; № 8/11 від 08.11.2010 р. ( 3 ) з Національним педагогічним університетом ім. М.П. Драгоманова та супроводжуючими його виконання первинними документами; ( 4 ) № 19/2-113 від 06.12.2010 р., укладений із СБУ разом з супроводжуючими виконання цього договору документами; № 06/12-8 від 06.12.2010 р. та супроводжуючими його виконання первинними документами з (5 ) Благодійним фондом «Фонд допомоги органам правопорядку «Опора» щодо виконання робіт на об'єкті СБУ за адресою вул. Паторжинського, 9 в м. Києві; договір № 44 від 06.12.2010 р. та супроводжуючі його виконання документи з ( 6 ) Національним педагогічним університетом ім. М.П. Драгоманова; договір № 0236/10-Т від 08.12.2010 р. та супроводжуючі його виконання первинні документи з ( 7 ) ДУ «Інститут нейрохірургії ім.. А.П. Ромоданова АМН України» ; договір № 7 від 10.03.2011 р. та супроводжуючі його виконання первинні документи з ( 8 ) КП «Житло-сервіс» .

У той же час, як вбачається з Акту перевірки, на думку ДПІ спірні субпідрядні операції, не містять у суті своїй розумних економічні причини або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів , у той час коли предметом спірних операцій є поставка робіт/послуг , що вказує на неповноту дослідження ДПІ спірних операцій під час перевірки. Акт перевірки не містить мотивування такого висновку щодо відсутності розумних економічних причин.

Наслідком діяльності контрагента, як в Акті зазначає ДПІ, є виключно чи переважно формування податкового кредиту та валових витрат для інших СПД. Проте, акт перевірки не містить деталізації - в які періоди контрагент діяв виключно таким чином, а в які періоди -переважно та в якій частині операцій є переважна частка такої діяльності.

В Акті перевірки також зазначено про встановлення розбіжності між задекларованими зобов'язаннями контрагента та податковим кредитом позивача.

Враховуючи вищевикладене, як вважає ДПІ, задекларовані показники контрагента від постачальників та покупців не спричиняють реального настання правових наслідків .

Надалі, ДПІ в Акті перевірки зазначає, що у провадженні СВ ПМ ДПІ у Подільському районі м. Києва знаходиться кримінальна справа № 77-00186, порушена за фактом фіктивного підприємництва низки підприємств, серед яких відсутні позивач та контрагент, за фактом підробки та використання невстановленими особами документів низки підприємств, серед яких відсутні позивач та контрагент, тобто, як зазначено в акті перевірки, за ознаками злочинів, передбачених ст. 205 ч. 2., 358 ч.1, ч.3. КК України.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, надалі в Акті перевірки йдеться про взаємовідносини низки підприємств між собою, із згадуванням «підприємств 1-го ланцюга», серед яких відсутні позивач та його контрагент.

Надалі ДПІ в Акті зазначає, що ТОВ «Стилет Юг»за рахунок створення видимості проведення фінансово-господарських операцій, незаконно сформувало податковий кредит ТОВ «Криворожбуд»(як зазначено в Акті перевірки « 2-ий ланцюг»). ДПІ також зазначає (стор. 11), що ДПІ у Оболонському районі м. Києва при проведенні аналізу діяльності контрагента (не перевірки), «…встановлено відсутність придбання товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків, часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності виробничо-складських приміщень та іншого майна, які є економічно необхідними для здійснення господарських операцій».

ДПІ у Оболонському р-ні м. Києва, як зазначає відповідач в Акті перевірки, у зв'язку з проведенням зазначеного аналізу , складено висновок стосовно контрагента позивача від 03.03.2011 р. (за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р.) щодо неможливості придбанням контрагентом у ТОВ «Стилет-Юг»товарів/послуг та, крім цього, довідку від 04.07.2011 р. (за період з 01.03.2011 р. по 31.05.2011 р.) з аналогічними висновками щодо неможливості придбання товарів/послуг у ТОВ «Стилет-Юг»та, додатково , у ТОВ «К.Л. Марин».

Окрім того, в Акті перевірки ДПІ зазначає, що згідно висновку спеціаліста № 915 від 04.06.2011 р., було встановлено, що підписи на податкових деклараціях з ПДВ та податку на прибуток (не податкових декларацій та не на первинних документах) ТОВ «Криворожбуд»було виконано не від імені директора ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а від імені сторонніх осіб.

Під час розгляду справи не було надано будь-яких процесуальних документів по наведеній вище кримінальній справі, аналізу, висновків, довідки, хоча, як вбачається з Акту перевірки, ці документи були наявні у ДПІ під час перевірки (акт перевірки датований 30.03.2012 р.) та витребовувались судом у складі матеріалів, що використовувались під час перевірки. Як зазначено вище, на час розгляду справи ДПІ не надано доказів наявності непереборних обставин, які перешкоджали наданню цих матеріалів у судове засідання на підтвердження обставин, викладених в Акті перевірки.

У той же час, з посиланням на наведені вище документи ДПІ робить висновок, що враховуючи неможливість придбання товарів (робіт, послуг) у зазначених осіб тож неможливий і їх продаж в подальшому на користь контрагентів-покупців за грудень 2010 року та за період з 01.03.2011 р. по 31.05.2011 р. (період з 01.01.2011 р. по 01.03.2011р. не охоплюється такими висновками ДПІ) у зв'язку з нікчемністю правочину (Акт перевірки не містить визначення якого саме правочину).

А наведене, як у свою чергу зазначає ДПІ, свідчить про відсутність у контрагента можливостей на виконання спірних операцій. Тобто, угоди носять фіктивний характер (тобто, не лише є нікчемними), а тому, як доходить до висновку ДПІ, позивач діяв без належної обачності і йому повинно було бути відомо стан контрагента, не наводячи в Акті логічного зв'язку між висновком ДПІ про фіктивність та доводами про обізнаність позивача щодо цього.

З наведеного вбачається, що ДПІ відносить позивача до так званого «третього ланцюгу»підприємств.

Підсумовуючи наведене в Акті перевірки, ДПІ зазначає, що враховуючи те, що договори є нікчемними, акти здачі-робіт не можуть бути прийняті до уваги.

Відтак, за висновком ДПІ позивачем порушено абз. 4 п/п. 5.3.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі - Закон про прибуток), п/п. 139.1.9. ПК України, що призвело до завищення валових витрат у 4 кв. 2010 р. на 707593 грн. та у 1 кв. 2011 р. у сумі 54167 грн., що призвело до заниження податку у 4 кв. 2010 р. на 13542 грн.

Окрім того, як наведено у висновках акту перевірки, внаслідок порушення позивачем п. 7.4.1., 7.2.1., 7.4.5. Закону про ПДВ та 198.3., 198.6. ПК України, позивачем завищено податковий кредит на 152 352 грн., що призвело до: завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у березні 2011 р. у розмірі 6710 грн., заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до бюджету за грудень 2010 р. -141 519,00 грн., за березень 2011 р. у розмірі 3080 грн., за квітень 2011 р. у розмірі 7753 грн.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Виходячи з підстав прийняття спірних рішень, визначених ДПІ в Акті перевірки , суд, у взаємозв'язку з вищенаведеним та в контексті заявлених у позові та зазначених в Акті доводів щодо наявності/відсутності у позивача підстав для формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту, зазначає, що в період виконання спірних операцій, правовідносини з приводу формування платником податку валових витрат та податкового кредиту регулювалися статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі -Закон про прибуток), статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі -Закон про ПДВ), а щодо відносин з формування податкового кредиту з ПДВ у 1 кв. 2011 року -нормами ПК України.

Так, відповідно до п. 5.1. Закону про прибуток, який був чинний до 01.04.2011 року, валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, відповідно до п. 1.31. Закону про прибуток, під продажем результатів робіт (послуг) розуміються будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону про прибуток встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Відповідно до п/п. 11.2.1. Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: (1) або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; (2) або дата оприбуткування платником податку товарів, а (3) для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з абз. 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону про прибуток не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Що стосується формуванням податкового кредиту з ПДВ в період до 2011 року, зазначені правовідносини регулювалися з урахуванням вищенаведеного наступними положеннями Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, в контексті спірних відносин, об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п. п. 3.1.1 Закону про ПДВ України є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів, робіт/послуг.

Підпунктом 7.4.1 цього Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням, зокрема, товарів, робіт/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п/п. 7.5. Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або (1) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або (2) дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п/п. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 Закону про ПДВ передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п/п. 7.4.4. Закону про ПДВ у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому, відносно правил формування податкового кредиту з ПДВ починаючи з 1 кварталу 2011 року, слід зазначити, що наведені правила встановлені ПК України.

Так, згідно з п/п. 14.1.181 ПК України податковий кредит, це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Виходячи із змісту п. 185.1. об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів/робі/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 ПК України.

Відповідно до п. 198.1. ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: (1) дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; (2) дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ПК України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

При цьому, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3. ПК України).

У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ПК України в редакції на час здійснення операцій та оформлення податкової накладної).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4. ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ПК України). Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

В цьому контексті до матеріалів справи не надано доказів виявлення розбіжностей між даними позивача з його контрагентом та повідомлення платників податків про ці розбіжності.

Слід додати, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7. ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10. ПК України).

Отже , наведені вище норми законодавства в їх сукупності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування валових витрат та податкового кредиту, зокрема , це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/відсутність поставки (нездійснення оподатковуваної операції) та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ.

У взаємозв'язку з вищенаведеним , суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому , вирішуючи спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 ВАС України.

Окрім того , вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права , обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржуване рішення оцінюється судом виходячи з тих обставин та підстав, які наведені в Акті перевірки з урахування доведеності з боку ДПІ обставин, на які вона посилається.

В даному випадку , в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, як приходить до висновку суд, ДПІ не довела наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

Напроти, в Акті перевірки ДПІ прямо зазначає, що роботи було виконано, їх фактичне виконання підтверджується , що відповідно до наведених вище вимог законодавства, дає право на правомірне формування та декларування валових витрат та податкового кредиту.

При цьому, сукупність досліджених під час розгляду справи документів за субпідрядними відносинами позивача із субпідрядником у взаємозв'язку із сукупністю первинних та інших документів за підрядними відносинами позивача із замовниками робіт, які (роботи/послуги) поставлялись позивачу за субпідрядними угодами та надалі придбані замовниками, не дають підстав для висновку про нездійснення спірних операцій та відповідачем не надано належних та допустимих доказів які б спростовували виконання спірних операцій, а відтак і не доведено відсутності у позивача підстав для формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту.

Слід додати, що наявність у субпідрядника відповідних ресурсів та фактичне виконання субпідрядних робіт в даному випадку, крім іншого, підтверджується також і вищезгаданою Ліцензію на право виконання робіт ремонтно-будівельного направлення з додатком, в якому визначено комплекс робіт, які може виконувати субпідрядник, у т.ч. -за вищезгаданими договорами субпідряду. Наявність цієї ліцензії, яка видається державним органом після перевірки наявності у підприємства необхідної матеріально-технічної бази, вказує на наявність у субпідрядника достатніх трудових та адміністративно-виробничих ресурсів для виконання спірних операцій, що не спростовано ДПІ під час розгляду справи належними та допустимими доказами. У взаємозв'язку з вищенаведеним, слід також зазначити, що Акт перевірки у цьому контексті не містить висновків ДПІ щодо кількості працівників контрагента, яка повинна була бути наявна у останнього для виконання спірних операцій, але була відсутня. Виходячи з характеру спірних операцій, відповідач в Акті перевірки не наводить висновків щодо обсягу і кількості інших ресурсів, які були необхідними для контрагента позивача для виконання спірних операцій, але були відсутні.

В контексті наведеного, слід додати, що контрагент позивача (субпідрядник) на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується в Акті перевірки, а отже видача ним податкових накладних є правомірною.

Вищезгадані податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20%, що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав її видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними первинних документів. При цьому, первинні документи відповідають вимогам щодо форми і змісту цих документів.

У взаємозв'язку з вищенаведеним слід зазначити, що в Акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Як зазначено вище, в порядку п. 201.6 ПК України ДПІ не повідомляла позивача/контрагента позивача про наявність, на її думку, розбіжностей щодо декларування сум, наявність яких (розбіжностей) в даному випадку ДПІ взагалі не доведено документально, у разі наявності яких (розбіжностей) за загальним правилом платник податку має право протягом 10 днів після отримання такого повідомлення уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Як зазначено вище, на час розгляду справи ДПІ не надано наведеного вище аналізу , висновків , як і не доведено юридичної значимості цих документів , враховуючи те, що відповідно до ст. 58 ПК України зміни у структурі податкових зобов'язань платників податків відбуваються, зокрема, за результатами перевірок платників податків, які за загальним правилом проводяться на підставі документів, визначених у п/п. 75.1.2. ПК України, з прийняттям на підставі акту перевірки, а не внаслідок проведення аналізу, відповідного податкового повідомлення-рішення. Слід додати, що під час розгляду справи не встановлено обставин проведення перевірки контрагента позивача на підставі первинних документів цієї особи, як-то передбачено п.20.1.8., п/п. 75.1.2. ПК України.

При цьому, як також вже зазначалося вище, під час розгляду справи не надано жодних матеріалів вищезгаданої кримінальної справи, жодних матеріалів перевірок, звітності контрагента, на які міститься посилання в Акті перевірки позивача, вищезгаданої довідки, як і не наведено непереборних обставин їх ненадання, хоча про їх використання під час проведення перевірки йдеться на стор. 3 Акту перевірки та, при цьому, суд ухвалою від 22.05.2012 р. зобов'язував ДПІ надати матеріали, що були або мали бути взяті до уваги при прийнятті оскаржуваного рішення, що зумовлює розгляд справи та прийняття судом рішення на підставі наявних матеріалів справи.

Щодо юридичної значимості первинних документів за спірними операціями та доводів ДПІ у цьому контексті відносно підписання податкових декларацій іншими особами, ніж керівник підприємства, слід зазначати, що: (1) висновки спеціаліста до справи не надано та не доведено непереборних обставин, які перешкоджали наданню цього висновку, який був наявний у розпорядженні ДПІ під час перевірки; (2) в акті перевірки йдеться про підписання податкових декларацій не від імені директора контрагента, у той же час під час розгляду справи не надано висновків експертизи, у т.ч. ініційованою ДПІ в порядку ст. 84 ПК України, щодо підробки можливої підписів на інших документах - договорах , первинних документах та податкових накладних , які є базовими для цілей формування валових витрат та податкового кредиту, а отже ДПІ не доведено юридичної дефектності первинних документів, податкових накладних та неможливості їх врахування для цілей формування валових витрат та податкового кредиту за спірними операціями. Можливе підписання податкових декларацій контрагента іншими особами само по собі не свідчить про нездійснення спірних операцій, про підписання первинних документів не уповноваженими особами, та не позбавляє позивача права на формування податкових вигод за фактично вчиненими операціями.

Що стосується претензій ДПІ до відносин позивача із субпідрядником (контрагентом позивача), які сформовані на претензіях до взаємовідносин контрагента позивача з іншими особами, з якими позивач не вступав у взаємовідносини та які не є учасниками спірних операцій, суд зазначає, що можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента позивача, а тим більше - з боку контрагентів контрагента позивача, не є самостійною і достатньою підставою для висновку про відсутність у покупця (позивача) права на формування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ та підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит, сформований за фактично вчиненими операціями з цим контрагентом, проведення яких в даному випадку підтверджуються документально, а також власне ДПІ в Акті перевірки.

В контексті викладених в Акті перевірки доводів ДПІ щодо фіктивності, нікчемності правочину (в Акті не зазначено якого саме), суд також зазначає, що під час розгляду справи з боку ДПІ не надано рішення суду, яке б набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо визнання судом фіктивними правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, тобто їх вчинення без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, на чому ґрунтуються доводи ДПІ.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

Враховуючи вищенаведене в сукупності , суд приходить до висновку, що в даному випадку відповідачем не доведено обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум валових витрат та податкового кредиту за вищезгаданими операціями.

Відповідно до п. 56.1. Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Як зазначено вище, відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень. У свою чергу, судом не встановлено обставин, які б у взаємозв'язку з наведеними вище нормами законодавства спричиняли позбавлення позивача права на формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за спірними операціями та у зв'язку з цим спричиняли б прийняття оскаржуваних рішень. У зв'язку з цим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень. На поверненні судового збору позивач не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАР»(код з ЄДР 31862260; адреса: 03127, м. Київ, пр.-т 40-річчя Жовтня, 120 корп. 1) задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби № 0000692270 та № 0000682270 від 18.04.2012.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України .

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 08.06.2012 р.