Ухвала

від 30.10.2012 по справі 2а-5930/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5930/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

"30" жовтня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б.та Шелест С.Б.,

при секретарі - Паскаль Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІАР" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000692270 та № 0000682270 від 18.04.2012 р.,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2012 року позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІАР»звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000692270 та № 0000682270 від 18.04.2012 року, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби № 0000692270 від 18.04.2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 152352,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 35380,75 грн., визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби № 0000682270 від 18.04.2012 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 190440,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 44225,50 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2012 року та винести нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «ДІАР»відмовити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2012 року - без змін виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується реальне здійснення господарських операцій з виконання робіт (капітальний ремонт приміщень), сплата позивачем сум податку на додану вартість в ціні отриманих робіт підтверджена копіями платіжних доручень, встановлена наявність належним чином оформлених податкових накладних, актів прийому -передачі виконаних робіт, усі первинні документи були видані зареєстрованим на час їх виписки суб'єктом господарської діяльності - платником податку на додану вартість, факт реального виконання оскаржуваних договорів визнано самим відповідачем в Акті перевірки, а тому висновок контролюючого органу є таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується із наведеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва на підставі направлення на перевірку від 19.03.2012 року № 17/22-70 та наказу від 15.03.2012 року № 79 було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Діар" (код ЄДРПОУ 31862260) з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ „Криворожбуд" (код ЄДРПОУ 36923998).

За результатами перевірки було складено акт від 30.03.2012 року № 33/1-22-70-31862260 «Про результати документальної позапланової виїзна перевірка ТОВ "Діар" (код ЄДРПОУ 31862260) з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ „Криворожбуд" (код ЄДРПОУ 36923998) період з 01.10.2010 року по 30.04.2011 року.

Відповідно до вищевказаного Акту перевірки, посадовими особами відповідача було встановлено порушення ТОВ "Діар":

- п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28.12.1994 р. №334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року за №2755-VI, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 190 440,00 грн.;

- п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР та п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України ТОВ „Діар" завищено податковий кредит, що призвело до:

- завищення підприємством залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р. 24 Декларації з ПДВ) у березні 2011 року у розмірі 6710,00 грн.;

- заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду (р. 27 (або р. 25) Декларації з ПДВ на загальну суму 152 352,00.

На підставі Акту перевірки відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 18.04.2012року № 0000682270 та 0000692270.

В ході перевірки Позивача було встановлено, що між підприємствами ТОВ „Діар" та ТОВ „Криворожбуд" було укладено наступні Договори підряду на виконання робіт:

- № 14 від 06.10.2010 на суму 28366,80 грн. в т.ч. ПДВ 4727,80 грн.;

- № 18 від 10.11.2010 на суму 36950,40 грн. в т.ч. ПДВ 6158,40 грн.;

- № 19 від 12.11.2010 на суму 32007,60 грн. в т.ч. ПДВ 5334,60 грн.;

- № 20 від 07.12.2010 на суму 488630,40 грн. в т.ч. ПДВ 81438,40 грн.;

- № 22 від 13.12.2010 на суму 245834,40 грн. в т.ч. ПДВ 40972,40 грн.;

- № 23 від 14.12.2010 на суму 88393,20 грн. в т.ч. ПДВ 14732,20 грн.;

- № 1 від 14.03.2011 на суму 65000,00 грн. в т.ч. ПДВ 10833,33 грн.

Зазначені вище суми податку на додану вартість були включені ТОВ „Діар" до складу податкового кредиту у - відповідних періодах та відображені в Додатку №5, а вартість отриманих від ТОВ „Криворіжбуд" послуг - віднесена ТОВ „Діар" до складу валових витрат.

Разом з тим, відповідачем було зазначено, що в провадженні СВ ПМ ДПІ у Подільському районі м. Києва знаходиться кримінальна справа № 77-00186, порушена за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Луганськ - Індустріал XXI Вік»(код ЄДРПОУ 34942495), ТОВ «Фірон»(код ЄДРПОУ 36335410), ТОВ «Анчоус плюс»(код ЄДРПОУ 33366196), ТОВ «Захід Інтеграція»(код ЄДРПОУ 36336042) вчиненого невстановленими слідством особами, за фактом підробки та використання невстановленими особами документів ТОВ «Транспортно - промислова компанія»(код ЄДРПОУ 31273177), ТОВ „Сайвік" (код ЄДРПОУ 34603031), ТОВ «Легат-М»(код ЄДРПОУ 32594607), ТОВ «Виробничо-комерційна компанія «ДВМ»(код ЄДРПОУ 34482339) та ПП „Ніка і Компанія" (ЄДРПОУ 36632352), тобто за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст. 205. ч.1, ч.3 ст. 358 Кримінального Кодексу України.

Надалі в Акті перевірки йдеться про взаємовідносини низки підприємств між собою, із згадуванням «підприємств 1-го ланцюга», серед яких відсутні позивач та його контрагент.

Також, в Акті перевірки було зазначено, що ТОВ «Стилет Юг»за рахунок створення видимості проведення фінансово-господарських операцій, незаконно сформувало податковий кредит ТОВ «Криворожбуд»(як зазначено в Акті перевірки «2-ий ланцюг»).

Відповідачем також було вказано, що ДПІ у Оболонському районі м. Києва при проведенні аналізу діяльності контрагента було встановлено відсутність придбання товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків, часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності виробничо-складських приміщень та іншого майна, які є економічно необхідними для здійснення господарських операцій. Також, ДПІ у Оболонському р-ні м. Києва, у зв'язку з проведенням зазначеного аналізу, складено висновок стосовно контрагента позивача від 03.03.2011 р. (за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р.) щодо неможливості придбанням контрагентом у ТОВ «Стилет-Юг» товарів/послуг та, крім цього, довідку від 04.07.2011 р. (за період з 01.03.2011 р. по 31.05.2011 р.) з аналогічними висновками щодо неможливості придбання товарів/послуг у ТОВ «Стилет-Юг» та, додатково, у ТОВ «К.Л. Марин».

Окрім того, в Акті перевірки відповідач зазначив, що згідно висновку спеціаліста № 915 від 04.06.2011 р., було встановлено, що підписи на податкових деклараціях з ПДВ та податку на прибуток (не податкових декларацій та не на первинних документах) ТОВ «Криворожбуд»було виконано не від імені директора ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а від імені сторонніх осіб.

Щодо нікчемності правочинів, вчинених Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІАР»та його контрагентом -ТОВ «Криворожбуд», неправомірності формування податкового кредиту та віднесення сум до складу валових витрат колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, відповідно до п. 1.31. вищевказаного Закону під продажем результатів робіт (послуг) розуміються будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону про прибуток встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією і веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці з урахуванням обмежень, установлених підпунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Відповідно до п/п. 11.2.1. датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: (1) або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; (2) або дата оприбуткування платником податку товарів, а (3) для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з абз. 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону про прибуток не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктами 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, виходячи зі змісту пункту 7.4. ст.7 Закону N 168/97-ВР правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону N 168/97-ВР, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні норми містяться також у Розділі V Податкового кодексу України, який визначає правила оподаткування податком на додану вартість з 01 січня 2011 року.

Згідно з п/п 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями пункту 3 ст. 198 Кодексу, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ «ДІАР»та ТОВ «Криворожбуд» 06.10.2010 року, 10.11.2010 року, 12.11.2010 року, 07.12.2010 року, 13.12.2010 року, 14.12.2010 року, 14.03.2011 року було укладено договори субпідряду на виконання робіт (капітальний ремонт приміщень).

Підтвердженням факту виконання зобов'язань по вищевказаним договорам виконання робіт є наявні у матеріалах справи належним чином завірені копії податкових накладних від 20.12.2011 року № 869 на суму 28 366 грн., від 17.12.2010 року № 844 на суму 36950,40 грн., від 27.12.2010 року № 928 на суму 32007,60 грн., від 27.12.2010 року № 927 на суму 417559,20 грн., від 31.12.2010 року № 992 на суму 31.12.2010 року, від 31.12.010 року № 993 на суму 88393,20 грн., від 30.03.2011 року № 110 на суму 65000 грн.

Реальність виконання вказаних договорів підтверджується також актами здачі -приймання робіт (форми КБ -2в) від 20.12.2010 року, 17.12.2010 року, 31.12.2010 року, 31.12.2010 року, 31.12.2010 року, 20.12.2010 року, 30.03.2011 року.

Розрахунки між позивачем та його контрагентами було проведено 20.12.2010 року, 17.12.2010 року, 27.12.2010 року, 28.12.2010 року, 29.12.2010 року, 12.01.2011 року, 30.03.2011 року та 31.03.2011 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Таким чином, позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій по виконанню робіт з капітального ремонту будівель та споруд. Достовірність відомостей у цих документах не спростована податковим органом.

Також, як правомірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем в Акті перевірки наголошено на той факт, що роботи були виконані, а фактичне виконання робіт підтверджується актами здачі -приймання робіт.

Колегія суддів звертає також увагу на те, що податковий орган ані в Акті перевірки, ані в ході судового розгляду не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства.

Як зазначалось раніше, підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно з підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналогічним чином врегульовано правила нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість нормами Податкового кодексу України.

Так, відповідно до підпункту абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, підставою для нарахування податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

У податковій накладній повинні бути зазначені наступні реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 18 порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 та Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість»від 25.01.2011 року № 41 всі складені примірники податкової накладної-підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Досліджені судом податкові накладні виписані контрагентами позивача та скріплені печаткою.

Окрім того, судом першої інстанції правомірно було встановлено, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Криворожбуд» було зареєстроване як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку.

Інформація про анулювання вказаного свідоцтва станом на момент розгляду даної справи відсутня.

Відповідно до змісту ст. 204, 215, 228 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Окрім того, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'яткою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Проте відповідачем, всупереч ст. 71 КАС України, не доведено тих фактів, що оспорювані договори були укладені не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності та наявність умислу на укладання договорів субпідряду з виконання робіт з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому вказані правочини не можуть розглядатися як нікчемні з мотивів його завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.

Також слід наголосити, що відповідачем на вимогу суду не було надано жодних процесуальних документів по кримінальній справі (що знаходиться у провадженні СВ ПМ ДПІ у Подільському районі м. Києва), аналізів чи висновків, а тому посилання на них є некоректним та не має доказової сили.

Окрім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, судам для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість необхідно з'ясувати наступні факти та їх документальне підтвердження:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку (пункт 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Враховуючи те, що судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи факт здійснення господарських операцій, наявність у позивача та його контрагента податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, встановлено зв'язок між фактом отримання послуг та господарською діяльністю платника податку, усі витрати підтверджені належним чином оформленими первинними документами, підстави для винесення оскаржуваного повідомлення -рішення у посадових осіб контролюючого органу були відсутні.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2012 року -без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, 255 КАС України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 червня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.