Постанова

від 25.11.2008 по справі 40/430пд-35/69-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

40/430пд-35/69-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 25 листопада 2008 р.                                                                                    № 40/430пд-35/69-08  

Вищий господарський суд  України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Муравйова О.В.,

судді Полянського А.Г.,

Фролової Г.М.,

розглянувши

касаційну скаргу Товариства з обмеженою  відповідальністю "Виробничо-фінансова компанія "Донбасресурси" , м. Донецьк   

на  постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.07.08 року

у справі№40/430пд-35/69-08 Господарського суду Харківської області

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-фінансова компанія "Донбасресурси" , м. Донецьк   

до відповідачів  1)          Товариства з обмеженою  відповідальністю "Науково-дослідне інноваційне виробничо-технологічне бюро", м. Львів 2)          Закритого акціонерного товариства "Компанія Укренерго-інвест", м. Харків

про визнання недійсним договору   

За участю представників сторін:

від позивача –не з'явилися,

від відповідача –1: не з'явилися,

від відповідача –2: не з'явилися,

          ВСТАНОВИВ:          

          Рішенням господарського суду Харківської області від 02.06.2008 року справі за № 40/430пд-35/69-08 (суддя Швед Е.Ю.) частково  задоволено позов  Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-фінансової компанії „Донбасресурси" м.Донецьк  (далі –позивач)  до  Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-дослідне інноваційне виробничо-технічне бюро" м.Вінниця (далі відповідач-1) та   Закритого  акціонерного  товариства „Компанія Укренерго-інвест" м.Харків (далі відповідач-2) про визнання договору недійсним.

             Визнано недійсним договір купівлі-продажу майна, що вивільняється в зв'язку із перепрофілюванням виробництва б/н від 25.06.05р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю „Виробничо-фінансова компанія „Донбасресурси", Товариством з обмеженою відповідальністю „Науково-дослідне інноваційне виробничо-технічне бюро" та Закритим акціонерним товариством „Компанія Укренерго-інвест", як такий, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

             До  правовідносин  сторін  за  цим  договором застосовано  реституцію.

             Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-дослідне інноваційне виробничо-технічне бюро" повернути товариству з обмеженою відповідальністю „Виробничо-фінансовій компанії „Донбасресурси"   грошові кошти, отримані за договором б/н від 25.06.05р., в сумі 300000 грн.

      В іншій частині в позові відмовлено.

       Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.07.08 р., ( колегія суддів: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Барбашова С.В.) апеляційну скаргу задоволено. Рішення господарського суду Харківської області від 02.06.2008р. по справі № 40/430пд-35/69-08 скасовано та прийнято нове, в позові відмовити.

        Товариство з обмеженою  відповідальністю "Виробничо-фінансова компанія "Донбасресурси" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.07.08 р., та залишити без змін  рішення Господарського суду Харківської області від 02.06.2008р., у справі з підстав неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

         Сторони не скористалися наданим процесуальним правом участі у судовому засіданні Вищого господарського суду.

         Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.  

 Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями 25.06.05р., між Товариством з обмеженою відповідальністю „Виробничо-фінансовою компанією „Донбасресурси", Товариством з обмеженою відповідальністю „Науково-дослідне інноваційне виробничо-технічне бюро" та Закритим акціонерним товариством „Компанія Укренерго-інвест" було укладений договір б/н купівлі-продажу майна, що вивільняється в зв'язку із перепрофілюванням виробництва.

Пунктом п 4.2 договору передбачено, що оплата товару здійснюється позивачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок першого відповідача в наступному порядку:

300000 грн. - не пізніше 04 липня 2005 року, як залогова сума   щодо   забезпечення   виконання   позивачем   своїх зобов'язань за договором, зокрема оплати решти суми ціни товару;

2200000 грн. - не пізніше дати, вказаної в п. 4.1 договору.

На виконання п. 4.2 укладеного між сторонами договору позивач перерахував на розрахунковий рахунок першого відповідача попередню оплату в сумі 300000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 2906/2-0 та № 2906/10-0 від 29.06.05р.

Оскільки позивач не виконав свого обов'язку по сплаті залишку по договору, апеляційний суд дійшов правомірного висновку, що у порядку п.5.1 договору він є розірваним на підставі односторонньої відмови покупця, і, тому сума забезпечення повинна залишитись у відповідачів.

Апеляційним судом встановлено також, що господарським судом Львівської області від 09.02.2006 року у справі № 4/2771-15/435, встановлена відповідність договору вимогам чинного законодавства та його розірвання на підставі п.5.1 договору.

Позивач просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу майна, що вивільняється в зв'язку із перепрофілюванням виробництва б/н від 25.06.05р., укладеного між позивачем, першим та другим відповідачем, застосувати правові наслідки недійсності правочину щодо повної реституції та стягнути 300000 грн., з першого відповідача, перерахованих у якості попередньої оплати на виконання договору.

       В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що  майно, яке мало б перейти у власність позивача, не належить першому відповідачеві на праві власності, а також послався на лист від 12.10.06р., приватного підприємства "Сидерис", який містив ще одну пропозицію про придбання саме того обладнання, яке було предметом укладеного між сторонами договору.

Колегія суддів зазначає, що згідно ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

          2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до  ст. 658 Цивільного  кодексу  України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Правочин, що здійснений під впливом обману, є оспорюваним. Він визнається судом недійсним за позовом учасника правочину, який повинен бути заявлений в межах строку позовної давності. Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації, що уклала угоду, шляхом повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди. У вирішенні спорів про визнання угод недійсними на підставі ст. 230 ЦК слід мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності фактів обману, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо укладення угоди.

Позивач стверджує  наявність обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, зокрема, що договір купівлі-продажу майна, яке вивільняється в зв'язку із перепрофілюванням виробництва б/н від 25.0б.05р., суперечить ст. 658 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи для об'єктивного розгляду справи та створення необхідних умов для вирішення спору на принципах змагальності місцевим господарським судом  неодноразово були витребувані докази, відкладено та продовжено розгляд справи.

При цьому, місцевим господарським судом було зобов'язано відповідача-1 надати письмові пояснення та докази відповідності договору вимогам закону та його виконання сторонами з урахуванням висновку бухгалтера з посиланням на ст.ст. 8, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання", журнал-ордер 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями", клас 1 „Необоротні активи" рахунок 10 „Основні засоби" субрахунок 104 „Машини та обладнання", клас 6 "Поточні зобов'язання" рахунок 68 "Розрахунки за іншими операціями" субрахунок 681 "Розрахунки за авансами одержаними", оборотну відомість та  довести, що усе майно згідно додатку № 1 до договору купівлі-продажу від 25.06.05р. знаходиться на балансі підприємства; надати рішення господарського суду Львівської області від 09.02.06р.; копію довідки Держреєстру.

          Відповідачем -1 суду надано копії виписок з рахунків балансу та інші документи, які свідчать, що майно, яке є за договором  купівлі-продажу майна, що вивільняється  в зв'язку із перепрофілюванням виробництва б/н від 25.0б.05р., належало йому на праві власності.

Крім того, згідно аудиторського висновку (є в матеріалах справи) від 08.07.2007р., майно яке пропонувалося до продажу згідно додатку №1 до договору  купівлі-продажу знаходилось на балансі відповідача 1.

Згідно п.12. Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 28.04.78р., "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними"  із послідуючими змінами, такі вимоги можуть бути задоволені при доведеності факту обману. Під обманом у таких випадках слід розуміти умисне введення в оману учасника угоди шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди, що укладається.

Колегія суддів відзначає, що позивачем не було доведено факту введення його в оману.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.  

З огляду на вищевикладені обставини колегія суддів погоджується з висновком апеляційного господарського суду щодо безпідставності задоволення позову та визнання недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК

України договору купівлі-продажу майна, що вивільняється в зв'язку із перепрофілюванням виробництва б/н від 25.0б.05р., укладеного між позивачем та відповідачами 1, 2.       

Отже, оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав для її скасування не вбачається.  

                Керуючись, ст.ст. 111-5,  111-9, 111-7, 111-11 Господарського процесуального кодексу України,   Вищий господарський суд України

                                                ПОСТАНОВИВ:

      Касаційну скаргу Товариства з обмеженою  відповідальністю "Виробничо-фінансова компанія "Донбасресурси"  залишити без задоволення.

     Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.07.2008 року  у справі № 40/430 пд-35/69-08  Господарського суду Харківської області  залишити без змін.

Головуючий    суддя                                                                    О. Муравйов

Судді                                                                                               А. Полянський    

                                                                                                         Г.  Фролова