Рішення

від 11.06.2012 по справі 30/5014/1122/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.12 Справа № 30/5014/1122/2012

Розглянувши матеріали справи за позовом

Прокурора Ленінського району м. Луганська в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України в особі Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Луганській області, м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод медичних виробів "ЮІС ФАРМ", м. Луганськ

про стягнення 1 954 грн. 45 коп.

Суддя Старкова Г.М.

за участю секретаря судового засідання: Макаренка В.А.

у присутності представників сторін:

від заявника - Буняченко Ю.А., помічник прокурора Ленінського району м. Луганська, посвідчення № 814 від 25.08.2009;

від позивача - ОСОБА_2, довіреність № 1-3935/Бл від 29.12.2011;

від відповідача - не прибув.

Суть спору: прокурор Ленінського району м. Луганська в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України в особі Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Луганській області звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод медичних виробів "ЮІС ФАРМ" заборгованості за надані послуги у сумі 1954 грн. 45 коп.

Представник заявника та позивача у судовому засіданні 29.05.2012 позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Відповідач витребувані судом документи не представив, участь свого представника у судовому засіданні не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином: ухвали суду направлялись за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням підприємства та підтверджена довідкою державного реєстратора у виконавчому комітеті.

Отримання ухвал відповідачем підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас, до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача надав у судовому засіданні 11.06.2012 пояснення, в порядку ст. 22 ГПК України, яким зазначив, що між позивачем та відповідачем підписаний акт взаємних розрахунків станом на 01.06.2012 де сума заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги становить 3602 грн. 62 коп. за січень-травень 2012 року. Але, до стягнення заявлена сума заборгованості 1954 грн.45 коп. за січень,лютий, березень 2012 року, яка станом на 11.06.2012 відповідачем не сплачена. Надане пояснення судом розглянуте та долучено до матеріалів справи разом наданим актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.06.2012.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників судового процесу, оцінивши надані сторонами докази своїх вимог і заперечень до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили, господарський суд,

в с т а н о в и в:

Обґрунтовуючи позовні вимоги заявник зазначив, що між Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Луганській області (далі- Виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод медичних виробів "ЮІС ФАРМ" (далі- Замовник, відповідач) було укладено договір на спостереження за сигналізацією термінового виклику наряду міліції охорони № 18-ВТ/6818 від 01.01.2011, за умовами якого Виконавець здійснює в інтересах Замовника спостереження за сигналізацією, встановленою на об'єкті останнього, перелік та адреси яких зазначені в Дислокації (додаток 1до Договору), обслуговування цієї сигналізації, а також терміновий виїзд НМО на об'єкт у випадку надходження на ПЦО сигналу про спрацювання сигналізації для встановлення причин спрацювання. ( далі- Договір).

Оплата замовлених послуг, відповідно до п.3.3 Договору, повинна здійснюватись Замовником щомісяця до 20 числа місяця, в якому здійснюється спостереження, шляхом перерахування Замовником коштів на рахунок Виконавця.

Відповідач умови Договору щодо оплати за надані послуги своєчасно та в повному обсязі не сплатив, тому заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги складає 1954 грн. 45 коп. за період січень, лютий, березень 2012 року, що підтверджується актами прийому - здачі виконаних робіт/послуг (а.с.13-15).

Заявник у позові зазначив, що згідно актів прийому - здачі виконаних робіт/послуг за січень, лютий, березень 2012 року, які підписані між позивачем та відповідачем у справі без доповнень та заперечень, скріплені печатками їх підприємств, вбачається, що позивач виконав передбачені умовами Договору послуги, а відповідач прийняв надані послуги на загальну суму 1954 грн. 45 коп. без заперечень (а. с. 13-15).

Таким чином, відповідач свої обов'язки за Договором щодо своєчасної та повної сплати вартості наданих послуг належним чином не виконав, внаслідок чого за ним на момент звернення позивача до суду з даним позовом утворилась заборгованість за задані послуги у розмірі 1954 грн. 45 коп.

Оскільки відповідач не виконав умови Договору щодо оплати за надані послуги охорони, тому заявник в інтересах позивача звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги у сумі 1954 грн. 54 коп. за невиконання умов договору на спостереження за сигналізацією термінового виклику наряду міліції охорони № 18-ВТ/6818 від 01.01.2011. Обґрунтовуючи позовні вимоги заявник посилається на умови договору на спостереження за сигналізацією термінового виклику наряду міліції охорони № 18-ВТ/6818 від 01.01.2011 та положення ст.ст.525, 526, 530, 903 ЦК України.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Пункт 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи, її фактичними обставинами доведено факт виконання позивачем взятих на себе за договором на спостереження за сигналізацією термінового виклику наряду міліції охорони № 18-ВТ/6818 від 01.01.2011 зобов'язань на суму 1954 грн. 45 коп., що підтверджено наявним у матеріалах справи актами прийому - здачі виконаних робіт/послуг за січень, лютий, березень 2012 року, які підписані сторонами без доповнень та заперечень та скріплені печатками їх підприємств, та відповідачем у справі не спростовано (а.с.13-15).

Відповідачем наявність заборгованості у сумі 1954 грн. 45 коп. не спростовано та доказів про сплату вказаної суми боргу до матеріалів справи не надано.

З урахуванням викладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи за січень, лютий, березень 2012 року у розмірі 1954 грн. 45 коп. є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи, у тому числі актом звірення взаємних розрахунків станом на 01.06.2012, укладених між позивачем та відповідачем, без доповнень та зауважень, скріплених печатками їх підприємств та такою, що підлягає задоволенню.

Під час розгляду справи доказів часткової або повної сплати суми боргу за надані послуги відповідачем надано до суду не було.

Згідно до пункту 2 ст. 121 Конституції України, на прокуратуру покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Такі випадки передбачені, зокрема, ст. 2 ГПК України (господарський суд порушує справи за позовами прокурорів та їх заступників, які звертаються в інтересах держави). При цьому, прокурор в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Господарсько процесуального кодексу України встановлено, що „інтереси держави" , є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю або частково з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств із часткою державної власності у статутному фонді. Держава може вбачати свої інтереси, не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Статтею 36-1 Закону України „Про прокуратуру", передбачено, що прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво у будь-якій стадії судочинства у порядку, передбаченому процесуальним кодексом.

Міліція України - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних замахів.

У відповідності до ст. 7 Закону України «Про міліцію»міліція є єдиною системою органів, які входять до складу Міністерства внутрішніх справ України, виконують кримінально-процесуальну, виконавчу, охоронну (на договірних засадах) функції. До складу міліції належать підрозділи кримінальної міліції, міліції суспільної безпеки, транспортної міліції, ДАІ, державної служби охорони, спеціальної міліції.

Згідно зі ст. 2 Закону України „Про міліцію" одними з основних завдань міліції є запобігання правопорушенням та їх припинення, захист власності від злочинних посягань.

Державна служба охорони при Міністерстві внутрішніх справ є централізованою системою підрозділів, створених для охорони на договірних : засадах об'єктів і майна держаної, колективної та приватної власності. Державна служба охорони діє на засадах самофінансування за рахунок коштів, отриманих за договорами охорони майна і громадян.

Відповідно до ч.18 ст. 10 Закону України „Про міліцію", охорона майна громадян та юридичних осіб є основним завданням міліції охорони.

Наявність заборгованості за надані послуги охорони негативно впливає на своєчасну виплату заробітної платні працівникам органів внутрішніх справ та сплату податків до бюджету, робить неможливим придбання спецзасобів, форменого одягу, запчастин та пального, що перешкоджає здійсненню функції по забезпеченню законності і правопорядку.

На підставі вищевикладеного, заявник вважає, що державі в особі Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Луганській області ( позивач) відповідачем було завдано збитки через несплату заборгованості за надані послуги у сумі 1954 грн. 45 коп. , за таких обставин в теперішній час є підстави для представництва прокурором в суді інтересів позивача у формі звернення до суду з цим позовом та участі у його розгляді.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги у сумі 1954 грн. 45 коп. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

У судовому засіданні 11.06.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України витрати зі сплати судового збору у сумі 1609 грн. 50 коп. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод медичних виробів "ЮІС ФАРМ" , вул. Совєтская,124, м. Луганськ, код ЄДРПОУ 36409749 на користь Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Луганській області, вул.Леніна,30, м. Луганськ, код ЄДРПОУ 08596831, заборгованість за надані послуги в сумі 1954 грн. 45 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою "Завод медичних виробів "ЮІС ФАРМ" , вул. Совєтская,124, м. Луганськ, код ЄДРПОУ 36409749:

- в доход Державного бюджету України витрати зі сплати судового збору 1609 грн. 50 коп., на рахунок отримувача 31214206783006, отримувач коштів УДКСУ у м.Луганську, код отримувача ( код ОКПО) 37991503, банк отримувача ГУ ДКСУ у Луганській області, код банку отримувача (МФО) 804013, код класифікації доходів бюджету 22030001, видати наказ державній податковій інспекції у Жовтневому районі у м. Луганську.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано - 14.06.2012

Суддя Г.М.Старкова