Рішення

від 12.06.2012 по справі 5015/1361/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.12 Справа№ 5015/1361/12

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом:Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(м. Київ) до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобус»(м. Новояворівськ) про:стягнення 73 020 (сімдесят три тисячі двадцять) грн. 71 коп. Суддя: Цікало А.І. При секретарі: Герасименко В.С.

Представники:

Позивача:ОСОБА_1 -представник (довіреність № 2-42 д від 26.12.2011 р.) Відповідача:ОСОБА_2 -представник (довіреність № 28/05-12 від 28.05.2012 р.)

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз'яснено їх права та обов'язки відповідно до ст. 22 ГПК України, зокрема право заявляти відводи.

Представники сторін, присутні в судовому засіданні, не звертались до суду з клопотанням про здійснення технічної фіксації судового процесу.

Суть спору: 03.04.2012 р. на розгляд господарського суду Львівської області за вх. № 1452 поступила позовна заява від Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(м. Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобус»(м. Новояворівськ) про стягнення 73 020 (сімдесят три тисячі двадцять) грн. 71 коп.

Ухвалою суду від 06.04.2012 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 03.05.2012 р.

Ухвалою суду від 03.05.2012 р. розгляд справи було відкладено на 29.05.2012 р.

17.05.2012 р. до суду за вх. № 10695/12 представником позивача було подано висновок Львівської торгово -промислової палати від 11.04.2012 р. та витяг з ЄДРЮОФОП станом на 23.04.2012 р.

15.05.2012 р. до суду за вх. № 10495/12 від відповідача поступило клопотання, в якому він просить суду долучити до матеріалів справи акт звірки. До зазначеного клопотання долучено акт звірки за 06.04.2012 р. -06.04.2012 р.

В судовому засіданні 29.05.2012 р. було оголошено перерву до 05.06.2012 р.

05.06.2012 р. до суду за вх. № 12314/12 від відповідача поступило клопотання про продовження строку розгляду справи у зв'язку необхідним часом для укладення мирової угоди. Представник позивача зазначене клопотання відповідача не заперечив.

Ухвалою суду від 05.06.2012 р. було продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та в судовому засіданні оголошено перерву до 12.06.2012 р.

Позивач вимоги суду виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив суд задоволити позовні вимоги з підстав наведених у заяві та поясненнях.

Відповідач вимоги суду виконав частково, відзиву на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Розглянувши документи і матеріали, подані до суду, заслухавши пояснення осіб присутніх в судових засіданнях, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

01.11.2009 р. філія дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»газопромислове управління «Львівгазвидобування»(позивач) передала Товариству з обмеженою відповідальністю «Глобус»(відповідач) на відповідальне зберігання оливу М10Г2К в кількості 5 547 л., що підтверджується актом прийому передачі, підписаним сторонами без зауважень (оригінал оглянуто в судовому засіданні, копію долучено до матеріалів справи).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про повернення оливи М10Г2К в кількості 5 547 л., що підтверджується вимогами від 28.09.2011 р. № 2-03-1939-2 та від 15.03.2012 р. № 2-02-681-2 (оригінали оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи).

До матеріалів справи також долучено копію опису вкладення у лист, копію повідомлення про вручення поштового відправлення та копію поштової квитанції, що підтверджує надсилання відповідачу вимог про повернення товарно-матеріальних цінностей та одержання таких відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що вартість оливи М10Г2К в кількості 5 547 л., станом на час звернення з позовом до суду становить: згідно комерційної пропозиції ТзОВ «Промислові мастила»від 15.03.2012 р. № 148 -73 020 грн. 71 коп.; згідно комерційної пропозиції ТзОВ «Компанія Будучність»від 15.03.2012 р. № 127 -76 548 грн. 60 коп.; згідно комерційної пропозиції ТзОВ НВП «Маст»від 15.03.2012 р. № 150301 -78 212 грн. 70 коп.

Позивач просить суд стягнути з відповідача вартість неповернутої оливи М10Г2К в кількості 5 547 л. у розміні 73 020 грн. 71 коп., тобто найменшому із запропонованих у комерційній пропозиції.

Крім того, до матеріалів справи долучено висновок Львівської торгово-промислової палати від 11.04.2012 р. № 19-09/381, згідно якого ціна на оливи М10Г2К в кількості 5 547 л. на внутрішньому ринку України станом на 1-шу декаду квітня 2012 року, в середньоарифметичному значенні діапазону, складає 12 грн. 84 коп. з ПДВ/л.

Станом на час розгляду справи відповідач доказів повернення оливи М10Г2К в кількості 5 547 л. не представив, доказів відшкодування вартості такої не надав, позовні вимоги не заперечив.

Відповідачем було долучено до матеріалів справи акт звірки за 06.04.2012 р. -06.04.2012 р., згідно якого заборгованість позивача перед відповідачем становить 43 319 (сорок три тисячі триста дев'ятнадцять) грн. 79 коп. Зазначений акт звірки не є належним і допустимим доказом у даній справі та не заслуговує на увагу суду з огляду на таке.

У розумінні ст. ст. 9, 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», акт звірки взаєморозрахунків є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості, та фіксує стан розрахунків між сторонами, але такий акт сам по собі не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін, в той час як зобов'язання сторін підтверджуються первинними документами, договором, накладними, рахунками тощо.

Такої правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України (зокрема, постанова від 16.12.2010 р. у справі № 17/717.)

В акті звірки розрахунків, котрий був поданий до матеріалів даної справи відповідачем, не зазначено первинних документів, на підставі яких виникло зобов'язання у позивача заплатити відповідачу кошти на суму 43 319 (сорок три тисячі триста дев'ятнадцять) грн. 79 коп. Отже, суд вважає, що зазначена сума боргу, якщо така існує, могла виникнути на підставі інших зобов'язань між сторонами, що не є предметом даного спору.

Крім того, як зазначено в абзаці п'ятому Листа Міністерства фінансів України № 31053-2-4/4390 від 03.12.2001 р., при інвентаризації розрахунків кредитор повинен надіслати (передати) дебіторам скріплені підписом і печаткою виписки з регістрів аналітичного обліку у формі акта звіряння розрахунків, в яких зазначається номер документа, дата виконання і вартість робіт, дата і сума одержаних від дебітора коштів (інших активів, послуг в оплату). Дебітор повинен протягом 5 - 10 днів повернути підписаний акт з підтвердженням заборгованості або з обґрунтованими запереченнями.

Поданий відповідачем акт звірки за 06.04.2012 р. -06.04.2012 р. підписаний тільки з сторони відповідача, відповідач не надав доказів надіслання такого акту позивачу, що в свою чергу також свідчить про та, що такий акт є неналежним доказом у справі.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.

Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Згідно ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 937 ЦК України, письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Між сторонами підписано акт прийому-передачі на відповідальне зберігання оливи М10Г2К, отже письмова форма договору вважається дотриманою.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 938 ЦК України, якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Відповідно до ч. 1 ст. 949 ЦК України, зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 953 ЦК України, зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Згідно з ч. 3 ст. 386 ЦК України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до вимог ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На час розгляду справи, відповідач відзиву на позов не представив, проти позову, у встановленому чинним законодавством України порядку, не заперечив, доказів повернення оливи М10Г2К в кількості 5 547 л., а також доказів відшкодування вартості такої не надав.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних, допустимих та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову не заперечив, доказів повернення оливи М10Г2К в кількості 5 547 л. не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(м. Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобус»(м. Новояворівськ) про стягнення 73 020 (сімдесят три тисячі двадцять) грн. 71 коп. обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1) пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно платіжного доручення № 392 від 28.03.2012 р. позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 8, 13, 42, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 3, 11, 22, 202, 204, 205, 206, 386, 509, 510, 526, 530, 937, 938, 949, 953 ЦК України, ст. ст. 174, 193 ГК України, ст. ст. 4 3 , 4 5 , 22, 33, 34, 43, 44, 47 1 , 49, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(м. Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобус»(м. Новояворівськ) про стягнення 73 020 (сімдесят три тисячі двадцять) грн. 71 коп. -задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобус»(вул. Шевченка, 14/63, м. Новояворівськ, Яворівський район, Львівська область, 81053; код ЄДРПОУ 25557583) на користь Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(вул. Кудрявська, 26/28, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 30019775) -73 020 (сімдесят три тисячі двадцять) грн. 71 коп. -вартості неповерненої оливи та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. -судового збору.

3. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Цікало А.І.