Постанова

від 25.11.2008 по справі 7/30пд

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

7/30пд

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 25 листопада 2008 р.                                                                                    № 7/30пд  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Муравйова О.В. –головуючогоПолянського А.Г.Фролової Г.М.

за участю представників:

позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

відповідача не з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Рембудналагодження"

на постановуЛуганського апеляційного господарського  суду від 04.09.2008 року

у справі№ 7/30пд господарського суду Луганської області

за позовомВиконавчого комітету Луганської міської ради

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Рембудналагодження"

пророзірвання договору на право тимчасового користування землею

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2008 року Виконавчий комітет Луганської міської ради звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Рембудналагодження" про розірвання договору на право тимчасового користування землею ( в тому числі на умовах оренди) від 29.12.1997 року, зареєстрований 29.12.1995 року за № 2299, укладеного між виконавчим комітетом Луганської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рембудналагодження".

Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема тим, що земельна ділянка за адресою: вул. К.Маркса, площею 0,0045га була надана відповідачу в оренду під розміщення торгівельного павільйону, однак, відповідно до акта обстеження земельної ділянки від 28.01.2008 року земельна ділянка для розміщення торгівельного павільйону не використовується, тобто умови договору не виконуються. Зокрема, позивач посилаючись на норми Закону України "Про планування та забудову території", зазначив, що оскільки відповідач протягом більш ніж  10 років не використовував земельну ділянку, рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 19.12.1997 року № 2299 (на підставі якого було укладеного договір на право тимчасового користування) втратило чинність.

Рішенням господарського суду Луганської області  від 01.07.2008 року (суддя: Калашник Т.Л.), залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 04.09.2008 року (судді: Парамонова Т.Ф. –головуючий, Баннова Т.М., Семендяєва І.В.) по справі № 7/30 пд господарського суду Луганської області позов задоволено повністю. Розірвано договір № 2299 на право тимчасового користування землею ( у тому числі на умовах оренди) розташованого за адресою м. Луганськ, вул. Карла Маркса, площею 0,0045га, укладений 29.12.1997 року між Виконавчим комітетом Луганської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Рембудналагодження". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Рембудналагодження" в доход Державного бюджету України державне мито в сумі 85,00грн.; в доход Державного бюджету України  - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Мотивуючи судові рішення, господарські суди з посиланням, зокрема, на Закон України "Про оренду землі", зазначають про те, що відповідачем не доведено факт використання спірної земельної ділянки відповідно до умов укладеного між сторонами у справі Договору. Зокрема, судами зазначено, що відповідачем не складено проект відведення земельної ділянки, відсутня координатна прив'язка земельної ділянки.

Не погоджуючись з постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Рембудналагодження" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Луганського апеляційного господарського суду від 04.09.2008 року по справі № 7/30 пд господарського суду Луганської області, в якій просить постанову у справі скасувати, залишити позов без розгляду та припинити провадження по справі, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, заявником зазначено, що Виконавчим комітетом Луганської міської ради  перевірка з 1997 року була проведена лише один раз;  товариство вносило оренду плату щомісячно; 27.07.1993 року був складений акт відводу ділянки; в рішенні Виконавчого комітету Луганської міської ради   № 124/16 від 19.12.1997 року було зазначено лише те, що товариство має в місячний термін звернутись до відділу земельних ресурсів для оформлення договору оренди та встановити павільйон, що і було зроблено відповідачем.

Відзив на касаційну скаргу не надано.

Заслухавши доповідь судді - доповідача,  перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга  підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий  господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Судові рішення цим вимогам не відповідають.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції, 19.12.1997 року Виконавчим комітетом Луганської міської ради було прийнято рішення № 124/16, яким, зокрема, вирішено надати відповідачу у тимчасове  довгострокове користування на умовах оренди строком на 15 років земельну ділянку, під розміщення торгового павільйону за адресою: вул. Карла Маркса, площею 0,0045 га.

Судами також встановлено, що 29.12.1997 року між Виконавчим комітетом Луганської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Рембудналагодження" було укладено договір на право тимчасового користування землею ( у тому числі на умовах оренди) за №2299, державна реєстрація від 29.12.1995 року за № 2299, за умовами якого Виконавчий комітет Луганської міської ради надає, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Рембудналагодження" приймає у тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 0,0045га , у відповідності з планом землекористування, що надається. Земельна ділянка надається на умовах оренди строком на 15 років для розміщення торгового павільйону по вул. К.Маркса (пункти 1.1, 1.2 договору).

Судами відзначено, що умовами договору передбачено, що виконком Луганської міської ради має право припинити право користування земельною ділянкою у відповідності з діючим законодавством шляхом розірвання договору у односторонньому порядку (пункт 3.1 договору). Землекористувач зобов'язаний, використовувати земельну ділянку у відповідності з цільовим призначенням та умовами надання; приступити до використання земельної ділянки після встановлення меж в натурі та реєстрації договору (підпункт "б" пункту 3.2 договору).

Задовольняючи позовні вимоги суди  виходили, зокрема,  з того, що 28.01.2007 року управлінням нерухомим майном Луганської міської ради було обстежено земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Луганськ, вул. К.Маркса (біля будинку № 7). При обстеженні земельної ділянки було встановлено, що в результаті проведеного рейду по вул. К.Маркса, у тому числі у районі біля будинку № 7 торгового павільйону, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Рембудналагодження", не виявлено, про що складено відповідний акт.

Відзначено судами і те, що постановами Луганського апеляційного господарського суд від 26.02.2008 року та Вищого господарського суду України від 03.06.2008 року у справі № 8/528пн встановлено той факт, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Рембудналагодження" в порушення Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, який затверджений Наказом Держкомзему України від 02.07.2003 року № 174 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.07.2003 року за № 641/7962, не прийняв заходів щодо включення земельної ділянки, яка йому була надана в орендне користування у 1997 році, до державного реєстру та Поземельної книги.

          При цьому, апеляційний господарський суд відзначив, що відповідачем не складено проект відведення земельної ділянки по вул. К.Маркса.

          За таких обставин, суди дійшли висновку, що відповідач не довів факт використання спірної земельної ділянки відповідно до умов укладеного між сторонами у справі договору.

Проте, колегія суддів вважає такі висновки попередніх судових інстанцій передчасними.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський   суд   оцінює   докази   за  своїм  внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Судами першої та апеляційної інстанції не надано правової оцінки умовам договору на право тимчасового користування землею ( в тому числі на умовах оренди) № 2299 від 29.12.1997 року стосовно прав та обов'язків сторін.

Відповідно до пункту 3.1 Договору Виконавчий комітет Луганської міської ради зобов'язаний встановити в натурі межі наданої земельної ділянки, за рахунок коштів землекористувача; надати землекористувачу обгрунтовуючі правові проекті та планово-картографічні матеріали, необхідні для здійснення господарської діяльності на земельній ділянці, за рахунок коштів землекористувача.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що землекористувач зобов'язаний, зокрема, приступити до використання земельної ділянки після встановлення меж в натурі та реєстрації договору.

Таким чином судами не встановлено належним чином, які саме обов'язки за договором були покладені на позивача та які на відповідача.

Не з'ясовано судами з якого саме часу  відповідач не використовує земельну ділянку.

Крім того, судами не звернуто уваги на те, що постановою Луганського апеляційного господарського суду від 26.02.2008 року у справі № 8/528пн  встановлено, що у договорі № 2229 на право тимчасового користування землею (в т. ч. на умовах оренди) та плані тимчасового користування відсутні точна адреса земельної ділянки та її координати і точні межі земельної ділянки, яка знаходиться у орендному користуванні відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Рембудналагодження", відтворити на місцевості неможливо.

          У вказаному договорі зазначено, що земельна ділянка надана на умовах оренди строком на 15 років для розміщення торгового павільйону по вул. Карла Маркса (номер будинку та інші координати місця знаходження земельної ділянки у договорі та плані тимчасового користування відсутні).

          За таких обставин, судом відзначено, що визначити площу земельної ділянки, яка була надана в орендне користування позивачу, неможливо.

Таким чином судами не з'ясовано наявність всіх істотних умов договору  на право тимчасового користування землею ( у тому числі на умовах оренди) за №2299.

Також  судами не надана оцінка підставам позову, де зокрема, зазначено, що  оскільки відповідач протягом більш ніж 10 років не використовував земельну ділянку, надану йому згідно договору на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди)  від 29.12.1997 року, зареєстрованого 29.12.1995 року за № 2299, рішення виконавчого комітету Луганської області міської ради від 19.12.1997 року № 124/16 втратило чинність,  а відтак відсутні підстави для чинності вказаного договору.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач просить розірвати договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди)  від 29.12.1997 року, зареєстрованого 29.12.1995 року за № 2299 посилаючись на статтю 24 Закону України "Про планування і забудову територій" та статтю 32 Закону України "Про оренду землі".

Статтею 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що  на вимогу однієї із сторін договір  оренди  землі  може  бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та  умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про планування і забудову територій" фізичні та  юридичні  особи,  які   мають   намір   здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування (далі - дозвіл на будівництво).

Фізичні та юридичні особи, заінтересовані в здійсненні будівництва об'єктів містобудування, подають письмову заяву про надання дозволу на будівництво до виконавчого органу відповідної ради або Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації.

Однак, згідно статті 23 даного Закону забудова територій передбачає здійснення нового  будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств (далі - будівництво). Будівництво об'єктів містобудування здійснюється згідно з законодавством, державними стандартами, нормами та правилами, регіональними і місцевими правилами забудови, містобудівною та проектною документацією. Будівництво здійснюється суб'єктами планування та полягає в організації комплексної забудови території або розташуванні та будівництві окремих будинків і споруд.

Судами не надано належної оцінки пункту 1.2 Договору, згідно якого земельна ділянка надавалась на умовах оренди терміном на 15 років для розміщення торгового павільйону по вул. К.Маркса та не з'ясовано чи передбачалося договором будівництво павільйону.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Згідно статті 34 зазначеного вище кодексу обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, слід зазначити, що якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору. Господарський суд має право знайомитися з доказами безпосередньо в місці їх знаходження (стаття 38 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки, відповідно до частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирання нових доказів або додаткової перевірки доказів, а також враховуючи, що господарськими судами  порушено вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України  щодо оцінки доказів на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку про те, що рішення та постанова суду підлягають скасуванню, а справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду  Луганської області.

При новому розгляді справи суду слід взяти до уваги наведене, з'ясувати всі обставини справи, і, в залежності від встановленого та у відповідності до діючого законодавства, вирішити спір.

Керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України,  Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Рембудналагодження" задовольнити частково.

Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 04.09.2008 року по справі № 7/30пд господарського суду Луганської області та рішення господарського суду Луганської області від 01.07.2008 року у справі № 7/30пд скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

Головуючий                                                                                                  О.Муравйов

Судді                                                                                                              А. Полянський

                                                                                                             Г. Фролова