Постанова

від 14.06.2012 по справі 1570/1796/2012

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 1570/1796/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2012 року 14 год. 14 хв. м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря Таратунської О.В.,

представника позивача Савенко О.О. ,

представника відповідача Кочина І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «КРИСТАЛ» до державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дії, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.02.2012 року № 0000302301 та № 0000312301 ,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «КРИСТАЛ»до державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.02.2012 року № 0000302301 та № 0000312301.

У судовому засіданні 13.06.2012 року замінено відповідача - державну податкову інспекцію у Овідіопольському районі Одеської області на належного - державну податкову інспекцію у Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби.

У судовому засіданні 06.04.2012 року представник позивача надав суду уточнення до позовної заяви, якими позовні вимоги збільшено, а саме: позивач просить визнати протиправними дії державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «КРИСТАЛ», за результатами якої було складено акт № 414/23/32266257 від 13.02.2012 року з питань господарських відносин з контрагентом товариством з обмеженою відповідальністю «Миракод»за період з 01.07.2009 року по 31.07.2010 рік.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем була проведена перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «КРИСТАЛ», за результатами якої було складено Акт перевірки, яким встановлено заниження в періоді, що перевірявся, податку на додану вартість та податку на прибуток. На підставі акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення.

Оскільки підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки Акту перевірки, позивач вважає, що такі висновки не відповідають існуючим фактам, суперечать діючому податковому та цивільному законодавству, та не можуть бути підставою для застосування до позивача штрафних санкцій та визначення податкових зобов'язань, також представники позивача зазначають, що позапланова виїзна документальна перевірка була проведена з порушенням вимог чинного законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі , письмових заперечень надано не було.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, оскільки вважає вказані висновки про наявність зазначених порушень податкового законодавства необґрунтованими, а проведення перевірки протиправною з наступних підстав.

Судом під час офіційного з'ясування обставин у справі встановлено наступне.

На підставі наказу ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області від 30.01.2012 року № 183 (Том 2 а.с. 150) та згідно п.78.1.1 ч.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, листа ДПА в Одеській області № 881/7/23-8006 від 12.01.2012 року щодо отримання вироку Іллічівського міського суду Одеської області щодо здійснення незаконної діяльності «фіктивним»підприємством ТОВ «Миракод»на підставі направлення № 178 від 30.01.2012 року (Том 2 а.с. 151) виданого ДПІ у Овідіопольському районі головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області, інспектором податкової служби першого рангу Кондратюк М.Г. проведена документальна позапланова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «КРИСТАЛ»(код ЄДРПОУ 32266257) з питань господарських відносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Миракод»(код ЄДРПОУ 36369586) за період з 01.07.2009 року по 31.07.2010 рік та визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області від 27.02.2012 року № 0000302301 та № 0000312301.

Перевірка проводилась з 31.01.2012 року по 06.02.2012 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «КРИСТАЛ» зареєстроване 02.04.2013 року Овідіопольською державною адміністрацією, та взято на облік в органах державної податкової служби 09.04.2003 року за № 904, перебуває на обліку в ДПІ у Овідіопольському районі.

Позивач, відповідно до свідоцтва № 21836062 виданого ДПІ у Овідіопольському районі є платником податку на додану вартість з 02.06.2003 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем був складений Акт № 414/23-3/32266257 від 13.02.2012 року (Том 1 а.с. 11-21), відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення позивачем п.5.1, п.п.5.3.9, п.5.3., 5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1311583 грн., в тому числі: 3 квартал 2009 року в сумі 102708 грн., 4 квартал 2009 року в сумі 573646 грн., 1 квартал 2010 року в сумі 423467 грн., півріччя 2010 року в сумі 211762 грн., а також встановлено порушення п.п 7.4.1, пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 760826 грн., в тому числі: жовтень 2009 року у сумі 115078 грн., листопад 2009 року у сумі 65801 грн., грудень 2009 року у сумі 71763 грн., січень 2010 року у сумі 178231 грн., лютий 2010 року у сумі 160542 грн., квітень 2010 року у сумі 169410 грн. (Том 1, а.с. 11-21).

Під час проведення перевірки достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на прибуток підприємств за період з 01.07.2009 р. по 01.07.2010 р. відповідачем встановлено, що у рядку 01.1 Декларацій «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)»показників за період 01.07.2009 р. по 01.07.2010 р. у загальній сумі 33380186 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив здійснення операцій з реалізації посуду, виробів зі скла, тощо.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.07.2009 р. по 01.07.2010 р. по взаємовідносинах з ТОВ «Миракод»не встановлено завищення або заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 01.1 Декларацій «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)».

Перевіркою відображених у рядку 01.2 Декларацій «приріст балансової вартості запасів»показників за період з 01.07.2009 р. по 01.07.2010 р. у загальній сумі 3662201 грн. встановлено, що при визначенні приросту/убутку запасів ТОВ «ТД КРИСТАЛ»застосовувався метод ФІФО, які обліковуються на бухгалтерському рахунку: 281 «Товари на складі».

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.07.2009 р. по 01.07.2010 р. встановлено заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 01.2 Декларацій «приріст балансової вартості запасів»всього у сумі 1442210 грн. в тому числі за 3 квартал 2009 року у сумі 410835 грн., за 4 квартал 2009 року у сумі 1031375 грн. внаслідок вироку Іллічівського міського суду в 07.12.2011 р. по кримінальній справі ОСОБА_4, яка була засновником та директором ТОВ «Миракод», (код 36369586), згідно якого: «невстановлені особи з ціллю прикриття незаконної діяльності здійснювали операції з продажу товарів (робіт, послуг), після чого данні документи передавались заказникам послуг для їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку з ціллю незаконного формування податкового кредиту та валових витрат, заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, за що контрагенти ТОВ «Миракод»перераховували грошові кошти на його поточний рахунок».

В ході проведення перевірки на підставі АРМу «Бест-Звіт»в додатку №5 в розділі 2 (розшифровка податкового кредиту) ТОВ «ТД КРИСТАЛ»сума податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ „Миракод" (код 36369586) у жовтні 2009 року становить у сумі 115078 грн., у листопаді 2009 року становить у сумі 65801 грн., у грудні 2009 року становить у сумі 71763 грн., у січні 2010 року становить у сумі 178231 грн., у лютому 2010 року становить у сумі 160542 грн., у квітні 2010 року у сумі 169410 грн.

Згідно наданого до перевірки вироку Іллічівського міського суду (Том 2 а.с. 225-228) засвідчує відсутність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ „Миракод" на загальну суму 760826 грн., в т.ч. за жовтень 2009 року у сумі 115078 грн., за листопад 2009 року у сумі 65801 грн., за грудень 2009 року у сумі 71763 грн., за січень 2010 року у сумі 178231 грн., за лютий 2010 року у сумі 160542 грн., за квітень 2010 року у сумі 169410 грн. з контрагентами.

Згідно акту перевірки на порушення пп.7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»ТОВ «ТД КРИСТАЛ»включило до складу податкового кредиту суми ПДВ за жовтень 2009 року - 115078 грн., за листопад 2009 року - 65801 грн., за грудень 2009 року - 71763 грн., за січень 2010 року - 178231 грн., за лютий 2010 року - 160542 грн., за квітень 2010 року - 169410 грн. по отриманню товару від ТОВ «Миракод», який визнано рішенням Іллічівського міського суду «фіктивним», що привело до заниження податку на додану вартість відповідних періодів всього на суму 760826 грн.

За період з 01.07.2009 року то 01.07.2010 року ТОВ «ТД КРИСТАЛ» задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 6775170 грн.

За вищевказаний період взаємовідносин ТОВ «ТД КРИСТАЛ»з ТОВ «Миракод»склали на суму 760826 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.07.2009 р. по 01.07.2010 р. встановлено його завищення всього у сумі 760826 грн. в т.ч. : жовтень 2009 року у сумі 115078 грн.; листопад 2009 року у сумі 65801 грн.; грудень 2009 року у сумі 71763 грн.; січень 2010 року у сумі 178231 грн.; лютий 2010 року у сумі 160542 грн.; квітень 2010 року у сумі 169410 грн.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.07.2009 року по 01.07.2010 року у рядку 10.1 Декларацій «підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків»сума ПДВ у сумі 4204849,00 грн., встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 10.1 Декларацій сума ПДВ «підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків» на загальну суму 760826 грн., у тому числі: жовтень 2009 року у сумі 115078 грн.;листопад 2009 року у сумі 65801 грн.;грудень 2009 року у сумі 71763 грн.;січень 2010 року у сумі 178231 грн.;лютий 2010 року у сумі 160542 грн.; квітень 2010 року у сумі 169410 грн.

Перевіркою щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток в акті зазначено, що за період з 01.07.2009 року по 01.07.2010 року ТОВ «ТД КРИСТАЛ»задекларовано податок на прибуток у сумі 127932 грн.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період 01.07.2009 р. по 01.07.2010р. по взаємовідносинам ТОВ «ТД КРИСТАЛ» з ТОВ «Миракод»встановлено його заниження в сумі 1311583 грн. в тому числі: 3квартал 2009 року в сумі 102708 грн., 4квартал 2009 року в сумі 573646 грн., 1 квартал 2010 року в сумі 423467 грн., півріччя 2010 року в сумі 211762 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства, щодо визначення обсягів валового доходу .

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем 27.02.2012 року винесені податкові повідомлення-рішення № 0000302301 та № 0000312301, про донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість (Том 1 а.с. 91, 92).

Що стосується позовних вимог в частині визнання протиправними дії державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «КРИСТАЛ», за результатами якої було складено акт № 414/23/32266257 від 13.02.2012 року з питань господарських відносин з контрагентом товариством з обмеженою відповідальністю «Миракод»за період з 01.07.2009 року по 31.07.2010 рік, суд зазначає наступне.

Як було встановлено під час розгляду адміністративної справи, перевірка позивача розпочалась на підставі наказу ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області від 30.01.2012 року № 183 та згідно п.78.1.1 ч.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, листа ДПА в Одеській області № 881/7/23-8006 від 12.01.2012 року щодо отримання вироку Іллічівського міського суду Одеської області.

За правилами пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України така перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Суд зауважує, що норма пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України передбачає сукупність обставин, які надають право органам державної податкової служби проводити позапланові документальні перевірки, а саме: наявність інформації за результатами проведених перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства; не надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит протягом 10-ти днів з дня отримання запиту.

Разом із тим, судом не встановлено виконання відповідачем умов для проведення перевірки, передбачених пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України. Зокрема, судом встановлено, що відповідач не звертався із письмовим запитом до позивача.

При викладених вище обставинах, суд вважає, що у відповідача не було передбачених законом підстав для проведення перевірки.

Таким чином, проведення перевірки здійснено необґрунтовано, без належних правових підстав та з порушенням пп.78.1.1. п.78.1 ст.78, ПК України.

При цьому суд враховує, що наявність листа ДПА в Одеській області № 881/7/23-8006 від 12.01.2012 року не змінює підстави та порядок призначення і проведення перевірок, встановлених нормами чинного ПК України, зокрема статтею ст.78 ПК України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення державного органу, органу місцевого самоврядування та їх посадових осіб повинні бути прийняті в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності всіх перед законом; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансі між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку про те, що проведення перевірки здійснено відповідачем у непередбачений законом спосіб, - з порушенням пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, - що є підставою для визнання протиправними дії державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «КРИСТАЛ», за результатами якої було складено акт № 414/23/32266257 від 13.02.2012 року з питань господарських відносин з контрагентом товариством з обмеженою відповідальністю «Миракод»за період з 01.07.2009 року по 31.07.2010 рік.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Дії суб'єкта владних повноважень не можуть вважатися правомірними, якщо вони вчинені з порушенням порядку, встановленого законодавством, оскільки згідно ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні здійснюється на засадах, відповідно до яких, ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Вирішуючи спір, суд зважає, що в силу вимог ч.2 ст.49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, що з огляду на запроваджений ст.8 Конституції України принцип верховенства права та в кореспонденції з приписами ч.1 ст.71 КАС України означає абсолютний і безумовний обов'язок кожної особи, яка бере участь в адміністративній справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку про те, що дії державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «КРИСТАЛ», за результатами якої було складено акт № 414/23/32266257 від 13.02.2012 року з питань господарських відносин з контрагентом товариством з обмеженою відповідальністю «Миракод»за період з 01.07.2009 року по 31.07.2010 рік є протиправними, у зв'язку із чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Що стосується позовних вимог в частині визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, дослідивши господарські відносини, що виникли між позивачем та ТОВ «Миракод»суд зазначає наступне.

Як було встановлено під час розгляду справи позивач під час здійснення господарської діяльності укладав договори на поставку товару з ТОВ «Миракод», а саме: договір № 52 від 03.08.2009р., № 47 від 10.03.2009р., № 50 від 28.07.2009 року.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «Миракод»зареєстровано 16.03.2009 року виконавчим комітетом Іллічівської міської ради та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 100219556 (Том 1 а.с. 220).

На виконання умов договорів на підставі видаткових накладних № ПН-7296 від 01 квітня 2010 року, № ПН-7273 від 01 грудня 2009 року, № ПН-7274 від 01 грудня 2009 року, №РН-0011258 від 31 липня 2009 року, № 18347 від 09 вересня 2009 року, № 18822 від 15 вересня 2009 року, № ПН-7265 від 01 жовтня 2009 року, № ПН-7266 від 01жовтня2009 року, № 021122 від 02 листопада 2009 року, № 021123 від 02 листопада 2009 року, № РН-13093 від 04 листопада 2009 року, № РН-0014256 від 24 листопада 2009 року, № РН-0014978 від 25 листопада 2009 року, № РН-0011102 від 01 квітня 2010 року, № РН-0111002 від 01 лютого 2010 року, № РН-0001112 від 01 лютого 2010 року, № РН-0022002, № РН-0001002 від 02 січня 2010 року, № РН-0001102 від 06 січня 2010 року та податкових накладних № 4927 від 01.04.2010 року, № 7273 від 01.12.2009 року, № 7274 від 01.12.2009 року, №11258 від 31.07.2009 року, № 18347 від 09.09.2009 року, № 18822 від 15.09.2009 року, № 7265 від 01.10.2009 року, № 7266 від 01.10.2009 року, № 021122 від 02.11.2009 року, № 021123 від 02.11.2009 року, № 13093 від 15.09.2009 року, № 14256 від 24.11.2009 року, № 14987 від 25.11.2009 року, № 1 від 01.04.2010 року, № 4 від 01.02.2010 року, № 3 від 01.02.2010 року, № 5 від 02.01.2010 року, № 1102 від 06.01.2010 року (Том 1 а.с. 22-72) відбувалась поставка товарів. В тому числі відбувалась поставка товару від ТОВ «Миракод».

Небхідно зазначити, що для реалізації, в тому числі отриманого товару від ТОВ «Миракод»позивач уклав ряд договорів поставки товару та поставив товар ТОВ «Спар-Центр»(договір № 297 від 30.10.2009 року ) (Том 2, а.с. 28-34), ТОВ «Восторг»(договір № 0308/4-П від 03.08.2007 року) (Том 2 а.с. 4-5), ПП «Бронтес»(договір № 118 від 14 квітня 2010 року) (Том 2 а.с. 63-66), ТОВ «Центр-Т»(договір № А191606001 від 16.06.2010 року (Том 2 а.с. 79-84) вказані господарські операції підтверджені відповідними платіжними дорученнями, видатковими накладними, податковими накладними, а також актами здачі-прийняття надання транспортних послуг в тому числі ТОВ «Рабен Україна».

За результатами надання транспортних послуг підписані ТОВ «Рабен Україна»та позивачем акти надання послуг, податкові накладні та відповідні специфікації (Том 2 а.с. 8-19, 46-62, 87-97).

Під час проведення перевірки на думку відповідача, підставою для встановлення факту порушення позивачем законодавства та факт нікчемності правочину між позивачем та ТОВ «Миракод»став лист ДПА в Одеській області № 881/7/23-8006 від 12.01.2012 року щодо отримання вироку Іллічівського міського суду Одеської області щодо здійснення незаконної діяльності «фіктивним»підприємством ТОВ «Миракод». Як зазначено в акті перевірки внаслідок вироку Іллічівського міського суду в 07.12.2011 р. по кримінальній справі ОСОБА_4, яка була засновником та директором ТОВ «Миракод», (код 36369586), згідно якого: «невстановлені особи з ціллю прикриття незаконної діяльності здійснювали операції з продажу товарів (робіт, послуг), після чого данні документи передавались заказникам послуг для їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку з ціллю незаконного формування податкового кредиту та валових витрат, заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, за що контрагенти ТОВ «Миракод»перераховували грошові кошти на його поточний рахунок».

Під час розгляду адміністративної справи представник позивача, в обґрунтування власної правової позиції щодо задоволення позову послався на рішення господарського суду Одеської області (суддя Лепеха Г.А.), а саме: постанову від 12.08.2010 року по справі № 7/318-10-3335 про визнання банкрутом відсутнього боржника за заявою кредитора ТОВ «Кан-Гаро ЛТД»м. Київ до боржника ТОВ «Миракод»м. Іллічівськ; ухвалу суду від 30 вересня 2010 року про ліквідацію банкрута та припинення провадження у справі № 7/318-10-3335.

З метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, Одеським окружним адміністративним судом було направлено лист до господарського суду Одеської області щодо надання інформації про набрання по справі № 7/318-10-3335 законної сили рішенням, а також копії постанови від 12.08.2010 року та ухвали від 30 вересня 2010 року по справі № 7/318-10-3335.

31.05.2012 року на адресу суду надійшла відповідь господарського суду Одеської області разом з рішеннями, відповідно до якого 30 липня 2010 р. суддя Лепеха Г.А., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Кан-Гаро ЛТД»(Код ЄДРПОУ 34540438) про визнання банкрутом як відсутнього боржника товариства з обмеженою відповідальністю «Миракод» (Одеська область, м.Іллічівськ, с.Малодолинське, вул. Л.Шмідта, буд. 50. Код ЄДРПОУ 36369586), визнав подані матеріали достатніми для прийняття заяви до розгляду та порушити провадження у справі. Постановою від 12 серпня 2010 року суд визнав банкрутом товариство з обмеженою відповідальністю «Миракод»(Одеська область, м.Іллічівськ, село Малодолинське, вул. Л.Шмідта, буд. 50. Код ЄДРПОУ 36369586) та відкрив відносно товариства з обмеженою відповідальністю «Миракод»ліквідаційну процедуру. Ухвалою суду від 30 вересня 2010 року затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс товариства з обмеженою відповідальністю «Миракод», припинено юридичну особу -товариство з обмеженою відповідальністю «Миракод»(Одеська область, м. Іллічівськ, с. Малодолинське, вул. Л.Шмідта, буд. 50. Код ЄДРПОУ 36369586), зобов'язано державного реєстратора не пізніше наступного робочого дня з дати надходження цієї ухвали заповнити реєстраційну картку про державну реєстрацію припинення юридичної особи -ТОВ «Миракод»(код ЄДРПОУ 36369586), внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи та передати органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення для зняття юридичної особи з обліку. Кредиторську заборгованість банкрута списано як безнадійну. Вимоги, незадоволені за відсутністю майна, вважати погашеними. Скасовано мораторій та інші заходи по забезпеченню заяви, вжиті ухвалою господарського суду Одеської області від 30.07.2010р. Припинено повноваження ліквідатора банкрута, провадження у справі припинено. Також згідно листа господарського суду Одеської області постанова від 12.08.2010 року та ухвала від 30.09.2010 року набрали законної сили та станом на теперішній час є чинними. (Том 2 а.с. 140-144).

Як було встановлено господарським судом Одеської області 03.11.2009р. між ТОВ «Кан-Гаро ЛТД»та ТОВ «Миракод»було укладено договір про надання послуг № 03/11-09 (далі -Договір), за умовами якого ТОВ «Кан-Гаро ЛТД»надало, а ТОВ «Миракод»прийняло послуги на загальну суму 2 000,00 грн., що підтверджується актом прийому-передачі наданих послуг № 1 від 11.11.2009р.

Відповідно до умов Договору ТОВ «Миракод»зобов'язалось сплатити вартість наданих послуг протягом трьох робочих днів з дня підписання акту прийму-передачі наданих послуг (виконаних робіт).

Незважаючи на зазначене, ТОВ «Миракод»умови Договору стосовно оплати за надані послуги не виконало. 30.11.2009р. ТОВ «Миракод»надало гарантійний лист, в якому підтвердило свою заборгованість у розмірі 2 000,00 грн. перед ТОВ «Кан-Гаро ЛТД», однак у зв'язку з відсутністю грошей сплатити заборгованість за отримані послуги не може.

Оскільки товариство з обмеженою відповідальністю «Кан-Гаро ЛТД» звернулось до господарського суду про визнання банкрутом як відсутнього боржника товариства з обмеженою відповідальністю «Миракод», оскільки останнє не спроможне сплатити заборгованість після настання встановленого строку у сумі 2000 грн., враховуючи фактичні обставини встановленні господарським судом, суд дійшов висновку, що це свідчить про здійснення ТОВ «Миракод»господарської діяльності.

Відтак, господарським судом Одеської області встановлено реальність операцій ТОВ «Миракод»з контрагентом. З огляду на те, що ухвала господарського суду Одеської області від 30 липня 2010 р., а постанова суду від 12 серпня 2010 року, яке набрало законної сили, винесено ще у серпні 2010 року, а вирок Іллічівського міського суду Одеської області винесено 07.12.2012 року, суд дійшов висновку про реальність здійснюваних ТОВ «Миракод»господарських операцій.

Щодо вироку Іллічівського міського суду Одеської області про здійснення незаконної діяльності «фіктивним» підприємством ТОВ «Миракод», суд зазначає наступне.

Вироком Іллічівського міського суду Одеської області від 07.12.2012 року визнано ОСОБА_4 винною в скоєнні злочину, передбаченого ст.205 ч.2 КК України, і призначено їй покарання - 3 роки позбавлення волі.

Відповідно до ст.ст.75, 76 УК України звільнено засуджену від відбування основного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, якщо вона протягом 1 року випробувального терміну не скоїть нового злочину і виконає покладені судом обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти вказаний орган про зміну місця проживання.

Іллічівським міським судом Одеської області під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_4 стала фактичним засновником і директором ТОВ «Міракод», не маючи при цьому намірів здійснювати заявлену в статуті фінансово-господарську діяльність підприємства.

З приводу твердження суб'єкта владних повноважень щодо здійснення незаконної діяльності «фіктивним»підприємством ТОВ «Миракод»суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»позивач та його контрагент є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом податкового законодавства України позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Під час розгляду справи відповідачем за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості та безтоварності проведення господарських операцій з урахуванням характеристик наданих послуг, просторових та часових факторів, економічних чинників.

Дослідивши зібрані по справі докази в сукупності, суд дійшов висновку про виконання зобов'язань позивачем спірних правочинів, доказів того, що у спірних правовідносинах позивач був пов'язаний з ТОВ «Миракод», був обізнаний з обставинами організації господарської діяльності останнього, діяв взаємоузгоджено та зловмисно з контрагентом, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мав інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності позивача, відповідач до суду не подав.

За мотивами відповідача, що викладені в акті перевірки, єдиною підставою для висновку про порушення позивачем законодавства стало те, що правочини засновника та директора ТОВ «Миракод»визнані як такі, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Враховуючи те, що обґрунтованість та правомірність твердження суб'єкта владних повноважень про нікчемність спірних правочинів не знайшла свого підтвердження дослідженими в судовому засіданні доказами, а інших фактичних мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень-рішень не покладено, то суд дійшов висновку про недоведеність факту порушення позивачем вимог Закону.

У п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платника податку визначено як особу, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Законом України «Про податок на додану вартість»передбачені поняття «податкове зобов'язання», «податковий кредит», «бюджетне відшкодування».

Відповідно до ст. 1 «Визначення термінів»:

податкове зобов'язання -це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом;

податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом;

бюджетне відшкодування -сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3. ст. 7 цього Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти -дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої -дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно п. п. 7.4.1 п. 7.4.ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7 зазначеного Закону).

Відповідно до п.п. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.п. 7.2.3).

Згідно п. п. 7.2.6 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Таким чином, виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, що підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Відповідно до порядку заповнення податкової накладної (наказ Державної податкової адміністрації від 21.12.2010р. № 969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення») податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку(п.6.2). Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку(п.5). Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість(п.2).

Слід зазначити, що до суду були надані та приєднані до матеріалів справи договори, податкові накладні, видаткові накладні, оформлені належним чином із додержанням вимог чинного законодавства.

Отже, позивач виконав вимоги чинного законодавства, сплативши податок на додану вартість у ціні товару, придбаного у безпосереднього постачальника, яким, у свою чергу видано первинні документи покупцеві, яким є позивач, податкові та інші накладні за сплачені суми покупцем за договором на виконання умов правочину.

Згідно з п.п. 7.2.1, 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 цього Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Також, як зазначає позивач, на момент здійснення операцій з ТОВ «Миракод»позивачу були надані усі необхідні установчі документи - свідоцтво про державну реєстрацію, витяг з ЄДР, свідоцтво платника ПДВ.

Під час розгляду адміністративної справи, судом достовірно встановлено зв'язок між веденням господарської діяльності позивачем, та понесеними ним витратами за договорами, в ході розгляду справи позивачем були надані суду первинні документи на підтвердження таких операцій.

Суд зазначає, що податковий орган не надав суду доказів того, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали фіктивний та/або безтоварний характер: безтоварність операції означає відсутність її реального характеру, а відповідно до ст.234 ЦКУ від 16.01.2003р. № 435-IV фіктивним є правочин, що вчинено без наміру створення правових наслідків, обумовлених таким правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами. ЦКУ (ст. 511 третя особа у зобов'язанні) визначено: зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи; у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора. Податковим кодексом (п.140.2 ст.140) передбачено: у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, у тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, у якому сталася така зміна суми компенсації. Перерахунок доходів та витрат (балансової вартості основних засобів) також проводиться сторонами: у звітному періоді (періодах), у якому витрати та доходи (балансова вартість основних засобів) за правочином, визнаним недійсним, були враховані в обліку сторони правочину - у разі визнання судом правочину недійсним як такого, що порушує публічний порядок, є фіктивним; у звітному періоді, у якому рішення суду про визнання правочину недійсним набуло законної сили - у разі визнання правочину недійсним з інших підстав.

Відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88, обов'язкові реквізити. Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до порядку заповнення податкової накладної (наказ Державної податкової адміністрації від 21.12.2010р. № 969 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення») податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку(п.6.2). Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку(п.5). Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість(п.2).

Таким чином, позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому контрагентом - продавцем.

Із зазначеного слідує, що сума податкового кредиту позивачем сформована правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві.

Суд також не погоджується з доводами відповідача про те, що доказом фіктивності діяльності є порушення законодавства контрагента позивача, оскільки для включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту має враховуватись реальний факт поставки, використання у власній діяльності та обліку товарів саме позивачем, який не несе відповідальності за дії своїх контрагентів чи будь-якого іншого постачальника -третьої особи, через те, що закон не ставить у залежність сплату податків, ведення податкового та бухгалтерського обліку, складання звітності контрагентами-продавцями із правом на одержання податкового кредиту безпосередньо покупцем.

Частиною 8 ст.19 Господарського кодексу України передбачено, що усі суб'єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов'язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством. Як відомо, зловживання правом - здійснення суб'єктивного цивільного права з порушенням можливих меж його дії. Передбачені законом положення, що визначають міру можливої поведінки, і є межами (рамками) дії суб'єктивного цивільного права. За ч.3 ст.13 ЦКУ не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Судом враховано, що наявність укладених між учасниками господарських операції договорів або відсутність визнання таких договорів недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

При цьому, в податкових відносинах не може застосовуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Суд вважає, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено пунктом 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні».

Отже, судом встановлено, що позивач виконав вимоги законодавства України щодо документального оформлення операцій та податкового обліку та у підтвердження правомірності господарських операцій надав документи, що проаналізовано під час розгляду справи.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд не може визнати акт перевірки позивача як достатній, належний та незаперечний доказ допущених позивачем порушень вимог податкового законодавства, оскільки в даних спірних правовідносинах, у тому числі, доказуванню підлягають правомірність та обґрунтованість висновків за даним актом перевірки, які покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені представником відповідача у судовому засіданні, не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію представників позивача, а останніми доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відтак, такі позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відтак, при проведені перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «КРИСТАЛ»відповідач діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення щодо порушення позивачем чинного законодавства України, а висновки акту перевірки необґрунтованими, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом необхідно визнати протиправними та скасувати.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності та обґрунтованості визначення фахівцями відповідача порушень з боку позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 7-14, 69-71, 76, 79, 86, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «КРИСТАЛ» до державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дії, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.02.2012 року № 0000302301 та № 0000312301 - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «КРИСТАЛ», за результатами якої було складено акт № 414/23/32266257 від 13.02.2012 року з питань господарських відносин з контрагентом товариством з обмеженою відповідальністю «Миракод»за період з 01.07.2009 року по 31.07.2010 рік.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області від 27.02.2012 року № 0000302301 та № 0000312301.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 14.06.2012 року.

Суддя О.М. Тарасишина

Визнати протиправними дії державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «КРИСТАЛ», за результатами якої було складено акт № 414/23/32266257 від 13.02.2012 року з питань господарських відносин з контрагентом товариством з обмеженою відповідальністю «Миракод» за період з 01.07.2009 року по 31.07.2010 рік.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області від 27.02.2012 року № 0000302301 та № 0000312301.

14 червня 2012 року.