Ухвала

від 16.11.2012 по справі 1570/1796/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2012 р.Справа № 1570/1796/2012

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів -Зуєвої Л.Є., Єщенка О.В.

за участю секретаря - Худика С.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2012 року за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кристал»до Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2012 року позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом та посилаючись на порушення Державною податковою інспекцією у Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби (надалі -ДПІ) вимог п.78.1.11 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) щодо підстав для проведення позапланової виїзної документальної перевірки, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість, просив визнати незаконним і протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ від 27 лютого 2012 року за №0000302301 про донарахування податку на прибуток у сумі 1311583 грн., нарахування штрафних санкцій у розмірі 327895 грн. І податкове повідомлення-рішення від 27 лютого 2012 року за №0000312301 грн. про донарахування податку на додану вартість у сумі 760826 грн. та штрафні санкції у сумі 190206 грн.

06 квітня 2012 року позивачем доповнено позовні вимоги. Товариство просило суд визнати протиправними дії державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача, за результатами якої було складено акт №414/23/32266257 від 13 лютого 2012 року з питань господарських відносин з контрагентом -товариством з обмеженою відповідальністю «Миракод»(надалі -ТОВ «Миракод») за період з 01 липня 2009 року по 31 липня 2010 року.

За результатами розгляду справи Одеським окружним адміністративним судом ухвалено постанову від 13 червня 2012 року про задоволення адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю Товариства. Суд першої інстанції визнав протиправними дії ДПІ щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача за результатами якої було складено акт №414/23/32266257 від 13 лютого 2012 року з питань господарських відносин з контрагентом -ТОВ «Миракод»за період з 01 липня 2009 року по 31 липня 2010 рік. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ від 27 лютого 2012 року №0000302301 та №0000312301.

Приймаючи означене рішення, Одеський окружний адміністративний суд виходив з того, що відповідачем не виконано процесуальних вимог щодо проведення перевірки, передбачених п.п. 78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України, а саме -відповідач не звертався із письмовим запитом до позивача. Також, суд вказав на те, що Господарським судом Одеської області встановлено такий юридичний факт, як реальність господарських угод ТОВ «Миракод»з контрагентами та товарний характер взаємовідносин, направлений на отримання доходу. Крім того суд вважає, що сплативши податок на додану вартість у ціні товару, придбаного у безпосереднього постачальника, позивач виконав вимоги чинного законодавства. До цього висновку, суд дійшов досліджуючи зв'язок між веденням господарської діяльності позивачем та понесеними ним витратами за договорами, перевіривши первинні документи на підтвердження таких операцій. Разом з тим, суд не погодився з доводами ДПІ, стосовно доказів фіктивності правочинів з тих підстав, що контрагентом порушено податкове законодавство. На переконання суду, для включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту, необхідно враховувати підтвердженні первинними документами факти виконання зобов'язань за договором.

В апеляційній скарзі ДПІ, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати, повністю відмовити позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог. Податковий орган вважає, що підставою для прийняття такого рішення є вирок Іллічівського міського суду Одеської області від 07 грудня 2012 року, яким встановлено відсутність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Миракод»на загальну суму 760826 грн. у тому числі: за жовтень 2009 року у сумі 115078 грн.; за листопад 2009 року у сумі 65801 грн.; за грудень 2009 року у сумі 71763 грн.; за січень 2010 року 178231 грн.; за лютий 2010 року у сумі 160542 грн.; за квітень 2010 року у сумі 169410 грн.

В письмових запереченнях Товариство спростовує доводи апеляційної скарги, вказуючи на законність ухваленого рішення та просить його залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі направлення від 30 січня 2012 року №178, виданого ДПІ, виданого на підставі п.п.78.1.11, п.78.1 ст.78 ПК України, листа ДПА в Одеській області №881/7/23-8006 від 12 січня 2012 року, у якому йшлося про вирок Іллічівського міського суду Одеської області щодо здійснення незаконної діяльності ТОВ «Миракод»та наказу начальника ДПІ в Овідіопольському районі від 30 січня 2012 року №183 податковими ревізорами було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань господарських відносин з ТОВ «Миракод»за період з 01 липня 2009 року по 01 липня 2010 року.

При цьому, за цей період (31 березня 2011 року по 13 квітня 2011 року) ДПІ вже проводила планову виїзну перевірку Товариства з цих самих питань - дотримання вимог податкового законодавства та валютного законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року. За результатами перевірки складено акт №711 від 20 квітня 2011 року (Т.1 а. с. 256-275).

Статтею 78 ПК України визначено підстави та порядок проведення позапланових перевірок. Серед перелічених в Законі підстав проведення позапланової виїзної перевірки відсутня така підстава як -«отримання вироку…суду щодо здійснення незаконної діяльності «фіктивним»підприємством».

Крім того, стаття 75 ПК України передбачає такі види перевірок - камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) і фактичні. У результаті кожного з цих видів перевірок можливо встановити тільки чітко визначені обставини на підставі визначених документів.

Підпунктом 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України встановлено, що за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктом 78.4 ст. 78 ПК України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань господарських відносин з ТОВ «Миракод»за період з 01 липня 2009 року по 01 липня 2010 року на підставі: направлення від 30 січня 2012 року №178, виданого ДПІ, виданого на підставі п.п.78.1.11, п.78.1 ст.78 ПК України; листа ДПА в Одеській області №881/7/23-8006 від 12 січня 2012 року, у якому йшлося про вирок Іллічівського міського суду Одеської області щодо здійснення незаконної діяльності ТОВ «Миракод»; наказу начальника ДПІ в Овідіопольському районі від 30 січня 2012 року №183.

Між тим, Законом передбачено, що право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки, вручено під розпис копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Та за умови, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Вказані вимоги Закону податковим органом виконані не були, а тому рішення суду про визнання протиправними дій ДПІ щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача за результатами якої було складено акт №414/23/32266257 від 13 лютого 2012 року з питань господарських відносин з контрагентом -ТОВ «Миракод»за період з 01 липня 2009 року по 31 липня 2010 рік -є правильним.

Що стосується правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень №0000302301 та №0000312301 від 27 лютого 2012 року, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Підставою для прийняття рішень стало встановлення завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 04.1 декларацій -витрати на придбання товарів робіт/послуг у ТОВ «Миракод»на суму 3804130 грн., із них: у 4 кварталі 2009 оку у сумі 1263210 грн.; у 1 кварталі 2010 року у сумі 1693870 грн.;2у 2 кварталі 2010 року у сумі 847050 грн.

Наведений висновок податкового органу було зроблено з урахуванням того, що «ТОВ «Миракод»рішенням Іллічівського міського суду визнано «фіктивним».

З цих самих підстав, ДПІ дійшло висновку про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість на загальну суму 760826 грн. і з них: у жовтні 2009 року -115078 грн.; у листопаді 2009 року -65801 грн.; у грудні 2009 року -71763 грн.; у січні 2010 року -178231 грн.; у лютому 2010 року -160542 грн.4 у квітні 2010 року -169410 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції про їх протиправність виходячи з наступного.

Як вже вказувалося раніше, з акту перевірки податкового органу, заперечень на позов та апеляційної скарги вбачається, що підставою для проведення перевірки, складення акту з зазначенням допущених підприємством порушень та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стало твердження про встановлену рішенням Іллічівського міського суду «фіктивність»ТОВ «Миракод».

Між тим, такого рішення суду не існує. Іллічівським міським судом Одеської області 07 грудня 2011 року постановлено вирок у відношенні ОСОБА_1 яким визнано її винною у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України.

Частина 2 статті 205 Кримінального кодексу України встановлює відповідальність за фіктивне підприємництво, тобто створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, якщо вони заподіяли велику матеріальну шкоду державі, банкові, кредитним установам, іншим юридичним особам або громадянам.

В мотивувальній частині вироку кваліфіковано дії ОСОБА_1, за які їй було призначено покарання,: «Здійснюючи діяльність ТОВ «Миракод»від імені ОСОБА_1, невстановлені особи в першому півріччі 2010 року, в порушення вимог п.п.4.1.6 п.4.1. ст..4 Закону України «Про оподаткування доходу підприємств», шляхом не подання до ДПІ м. Іллічівська декларації з податку на доходи підприємства за перше півріччя 2010 року, навмисно ухилилися від сплати податку на доходи підприємства на суму 2297147 грн.47 коп., що спричинило великий матеріальний збиток…».

Отже, вироком суду визнано, що ОСОБА_1 створила суб'єкт підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності по ухиленню від сплати податку на доходи підприємства за перше півріччя 2010 року.

У вироку не йдеться про фіктивність ТОВ «Миракод»та фіктивність укладених між ТОВ «Миракод»та товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кристал»угод, а тим більше, відсутнє твердження про визнання ТОВ «Миракод»- фіктивним підприємством.

Разом з тим, податковим органом при проведенні повторної позапланової перевірки не приділено належної уваги дослідженню обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому на підтвердження або спростування даних податкового обліку не дано оцінки жодному з первинних документів, які можуть бути складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість податківцям належало з'ясовувати, зокрема, такі обставини, як: рух активів у процесі здійснення господарської операції. Дослідженню, також, підлягали усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо; перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості контрагентів до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції - наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення саме цього виду господарської діяльності; підлягало встановленню і чи зареєстрована особа, що видає податкову накладну, як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов'язковому порядку необхідно було дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Всі ці фактичні данні залишилися по заувагою перевіряючих при проведенні повторної виїзної позапланової перевірки.

Однак, ці ж взаємовідносини були предметом дослідження планової виїзної перевірки Товариства, що проводилася 31 березня 2011 року по 13 квітня 2011 року. В висновках акту перевірки від 20 квітня 2011 року №711/23-3/32266257 зазначено, що «Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року не встановлено їх заниження або завищення… Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року не встановлено його завищення або заниження».

Крім того, до матеріалів справи залучено договори поставки товару та документи, що підтверджують факт виконання умов договору, як то: платіжні доручення, видаткові накладні, податкові накладні, акти про надання транспортних послуг, за яких Товариство поставило придбаний у ТОВ «Миракод»товар ТОВ «Спар-Центр». Доказом переміщення товару є і угода укладена між позивачем та ТОВ «Рабен Україна»про надання транспортних послуг, акти виконаних робіт, податкові накладні та специфікації.

Крім того, колегія суду апеляційної інстанції вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ч.1 ст..69 КАС України: «Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів».

З наведеного можна зробити висновок, що самі по собі дані інформаційної «Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів», матеріали оперативної інформації про відсутність підприємства за місцем реєстрації, не можуть бути покладені судом в основу рішення, оскільки вони не є доказом безтоварності укладених між сторонами угод та виконання контрагентами податкових зобов'язань.

Як в акті перевірки так і в запереченнях та поясненнях відповідача відсутні будь-які посилання на докази, що стали підставою зменшення заявленої Товариством до відшкодування з державного бюджету суми. Твердження ж про відсутність, з тих чи інших причин, у податкового органу можливості перевірки фактичної сплати ПДВ постачальниками товарів, вказує на бездіяльність контролюючого органу при виконанні покладених на нього обов'язків.

При цьому, варто нагадати, що невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету зумовлює відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи (постанова Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі №21-42а10).

Що стосується визнання ДПІ укладених між контрагентами угод нікчемними, колегія суддів вказує на наступне.

Відповідно до ст.228 ЦК України: «Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним».

Отже, законодавчо визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею, надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучення з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст..228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Пославшись в акті перевірки на нікчемність угоди між сторонами відповідач не вказав підстав за яких він дійшов такого висновку та якими діями Товариства порушено публічний порядок, у чому полягає вина підприємства.

Таким чином, зважаючи на все вище викладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що при розгляді справи судом правильно застосовані норми матеріального процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми законів України та відповідають чинному законодавству.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки базуються на невірному трактуванні позивачем фактичних обставин норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись: ст.. ст..185, 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Одеської області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2012 року за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Кристал»до Державної податкової інспекції у Овідіопольському районі Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України на протязі двадцяти днів.

Суддя-доповідач:

Судді: