Постанова

від 06.06.2012 по справі 2а/2370/1593/2012

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2012 року Справа № 2а/2370/1593/2012

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Холода Р.В., при секретарі Шоколенко Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сінніс, ЛТД»до центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції; третя особа: Ніжинська об'єднана державна податкова інспекція про скасування постанови про накладення арешту на кошти боржника,

ВСТАНОВИВ:

15 травня 2012 року до Черкаського окружного адміністративного суду надійшла адміністративна справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сінніс, ЛТД»до центрального відділу державної виконавчої служби України Черкаського міського управління юстиції, третя особа: Ніжинський міжрайонний прокурор в особі Ніжинської державної податкової інспекції про скасування постанови про накладення штрафу та за результатами проведення автоматичного розподілу справ призначена до розгляду судді Холоду Р.В.

16 травня 2012 року ухвалою суду позовну заяву було залишено без руху і надано строк до 28 травня 2012р. для усунення недоліків.

Вимоги вказаної ухвали у встановлений судом строк позивачем виконані.

31.05.2012р. Черкаським окружним адміністративним судом винесена ухвала про прийняття справи до свого провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що підставою для подання позову стала постанова Центрального відділу Державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції від 25.10.2011 р. про накладення арешту на кошти, що знаходяться на рахунках Сімферопольської філії ТОВ «Сінніс, ЛТД». Позивач вказує, що відповідачем безпідставно накладений арешт на розрахункові рахунки Сімферопольської філії ТОВ «Сінніс, ЛТД», адже відповідно до Положення про Сімферопольську філію ТОВ «Сінніс, ЛТД», розрахункові рахунки, на які відповідач наклав арешт, відкриті самою філією, яка самостійно здійснювала розрахунки по них, вела податковий та бухгалтерський облік.

Враховуючи вищевикладене позивач визначив, що рахунки, відкриті Сімферопольською філією товариства з обмеженою відповідальністю «Сінніс, ЛТД»не можуть вважатися рахунками позивача, відкритими через його філією, а тому арешт на кошти, які знаходяться на рахунках Сімферопольської філії, накладений безпідставно.

Відповідач у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду. Заяву про розгляд справи за його відсутності суду не надіслав.

06 червня 2012 року позивачем до суду було подано заяву (вх. №10501/2012/2a/2370/1593/2012), в якій товариство з обмеженою відповідальністю «Сінніс, ЛТД»просить розглядати справу в порядку письмового провадження у зв'язку з неявкою в судове засідання відповідача.

Третя особа у судове засідання не з'явилась, однак 06.06.2012р. на адресу суду надіслала заяву про розгляд справи без її участі.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО № 150814, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінніс, ЛТД», ідентифікайний код 22810515, місцезнаходження: 18002, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Хрещатик, 195, кім. 711., зареєстроване виконавчим комітетом Черкаської міської ради 23.11.1995 року.

25 жовтня 2011 р. старшим державним інспектором Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції Фесенко Яною Миколаївною винесено постанову про арешт коштів Сімферопольської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Сінніс, ЛТД»при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-347 від 06.05.2011 року Джанкойського міськрайонного суду про стягнення з ТОВ «Сінніс ЛТД»на користь ОСОБА_2 заборгованості по заробітній платі в сумі 8999, 71 грн., наказу № 06/08/1849 від 06.06.2011 Господарського суду Черкаського області про стягнення з ТОВ «Сінніс ЛТД»на користь КП «Агенство з управлінням майном»Житомирської міської ради м. Житомир боргу в сумі 794, 19 грн., наказу № 08/1849 від 15.12.2010 господарського суду Черкаської області про стягнення з ТОВ «Сінніс ЛТД»на користь КП «Агенство з управлінням майном»Житомирської міської ради м. Житомир боргу в сумі 8308, 56 грн., наказу № 5/608-14/159 від 01.09.2009 Господарського суду Черкаської області про стягнення з ТОВ «Сінніс ЛТД»на користь ОСОБА_3 боргу в сумі 2272,07 грн., виконавчого листа № 2а-2215/09/2370 від 21.06.2011 Черкаського окружного адміністративного суду про стягнення з ТОВ «Сінніс ЛТД»на користь ДПІ м. Черкаси боргу в сумі 4080,00 грн., виконавчого листа №2а/2370/1268 від 29.07.2011 Черкаського окружного адміністративного суду про стягнення з ТОВ «Сінніс ЛТД»ДПІ м. Черкаси боргу в сумі 21661, 41 грн., наказу № 08/1849 від 15.12.2010 Господарського суду Черкаської області про стягнення з ТОВ «Сінніс ЛТД»на користь держави боргу в сумі 102,00 грн., виконавчого листа № 2а-605 від 08.10.2009 Черкаського окружного адміністративного суду про стягнення з ТОВ «Сінніс ЛТД»на користь Ніжинської об'єднаної ДПІ Чернігівської області боргу в сумі 1614110, 89грн., а всього 207628, 83 грн. Вищезгаданою постановою на підставі ст.ст. 11, 52, 65 Закону України «Про виконавче провадження»та ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність»накладено арешт на кошти, у межах суми 207 628, 83 грн., що належать боржнику, та містяться на рахунку: 1) р/р № 26052054902232, 26045060110898, 260070060125315, МФО 384436, в Кримському РУ ПАТ КБ «ПриватБанк»м. Сімферополь, код ЄДРПОУ 26121669.

Закон України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999р. №606-XIV із змінами та доповненнями визначає умови та порядок виконання рішень судів та інших органів щодо стягнення коштів, що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку. Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу і здійснюється державними виконавцями, що діють на підставі Закону України «Про державну виконавчу службу».

За змістом ст.11 Закону «Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати заходів з примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Частино 2 цієї норми передбачено, що державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом. При здійсненні виконавчого провадження державний виконавець наділений значним обсягом прав, зокрема має право накладати арешт на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (п.6 ч.3 ст.11 Закону)

Відповідно положень ст. 52 ЗУ "Про виконавче провадження" яка передбачає порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Частинами 3,4 статті 65 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в податкових органах, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Норми статті 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" не містять виключень, тому застосовуються до всіх поточних, вкладних (депозитних) рахунків клієнта в національній та іноземних валютах.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем постанову про арешт коштів боржиника винесено щодо коштів, які знаходсяться на рахунках Сімферопольської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінніс, ЛТД».

Згідно ч.ч. 1, 3, 4 ст. 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

З аналізу положень вищезазначеної статті Цивільного кодексу України вбачається, що юридичні особи передають філіям і представництвам певне майно та затверджують положення про них, що визначають зміст і порядок їхньої діяльності. Однак юридично власником цього майна залишається юридична особа, тому що філії та представництва не мають правосуб'єктності, вони виступають лише як відокремлені частини юридичної особи, що їх створила. Також для здійснення функцій від імені юридичної особи остання видає довіреність призначеному нею керівникові філії або представництва, за якою вони мають право укладати договори та інші правочини від імені юридичної особи, що їх створила, у межах наданих повноважень. Керівник на підставі цієї довіреності діє від імені та в інтересах юридичної особи, а не від імені філії або представництва.

Судом встановлено, відповідно до Положення про Сімферопольську філію Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінніс, ЛТД», затвердженого протоколом № 18 від 29.10.2001р. зборів засновників ТОВ «Сінніс, ЛТД», а саме п.п. 1.1, 1.3 п.1 Сімферопольська філія товариства з обмеженою відповідальністю «Сінніс, ЛТД», далі «Філія»створена товариством з обмеженою відповідальінстю «Сінніс, ЛТД.», далі «Засновник». Філія є структурною одиницею Засновника і діє відповідно до чинного законодавтсва України. Здійснює свою господарську діяльність лише на підставі доручення, делегованого йому Засновником. Крім того, відповідно до п.п. 5.2. п.5 вищезгаданого Положення майно філії є власністю Засновника.

З огляду на норми які закріплені в ст. 95 Цивільного кодексу України та Положенні про Сімферопольську філію товариства з обмеженою відповідальністю «Сінніс, ЛТД», суд вважає, що відповідач на підставі ст. 65 "Про виконавче провадження" має право звернути стягнення на кошти, що знаходяться на рахунках, які відкриті товариством з обмеженою відповідальністю «Сінніс, ЛТД»через філію товариства.

Відтак, суд прийшов до висновку, що постанова від 25 жовтня 2011 р. центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції про арешт коштів структурної одиниці позивача - Сімферопольської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Сінніс, ЛТД»винесена правомірно та у відповідності до ст. ст. 11, 52, 65 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, у статті 73 Закону України «Про виконавче провадження»визначений вичерпний перелік стосовно коштів на які не може бути звернено стягнення, а саме:

Згідно частини 1 згаданої статті стягнення не може бути звернено на такі виплати:

1) вихідну допомогу, що виплачується в разі звільнення працівника;

2) компенсацію працівнику за невикористану відпустку, крім випадків, коли особа під час звільнення одержує компенсацію за відпустку, не використану протягом кількох років;

3) компенсацію працівнику витрат у зв'язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням;

4) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних;

5) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю;

6) допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами;

7) одноразову допомогу у зв'язку з народженням дитини;

8) допомогу по догляду за дитиною;

9) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною-інвалідом, по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом;

10) допомогу на лікування;

11) допомогу на поховання;

12) щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення;

13) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.

Частиною 2 вищезазначеної статті визначено, що стягнення не здійснюється також із сум:

1) неоподатковуваного розміру матеріальної допомоги;

2) грошової компенсації за видане обмундирування і натуральне постачання;

3) вихідної допомоги в разі звільнення (виходу у відставку) з військової служби, служби в органах внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби України, а також грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та в інших випадках, передбачених законом.

Позивачем у позовній заяві не наведено наявність жодного з перелічених пунктів, а тому у суду підстави для скасування постанови про арешт коштів відсутні. Оскільки судом встановлено, що оскаржувана постанова відповідачем винесена з додержанням вимог законодавства, а позивачем не доведено її протиправність та незаконність суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 14, 128, 160-163, 167, 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.В. Холод