Постанова

від 12.06.2012 по справі 2а/0470/778/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2012 р. Справа № 2а/0470/778/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді :Конєвої С.О. при секретарі судового засідання:Троценко О.О. за участю представників сторін:

від позивача: Пресняков А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карварі»до Управління у справах захисту прав споживачів у м. Києві про скасування постанови №003027/пром від 13.12.2011р. та зупинення примусового виконання постанови, -

ВСТАНОВИВ:

10.01.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Карварі» звернулося з адміністративним позовом до Управління у справах захисту прав споживачів у м. Києві та просить:

- постанову №003027/пром від 13.12.2011р. про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», винесену Управлінням у справах захисту прав споживачів у м. Києві скасувати;

- зупинити примусове виконання постанови № 003027/пром від 13.12.2011р. про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», винесену Управлінням у справах захисту прав споживачів у м. Києві.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що дії відповідача щодо прийняття оспорюваної постанови є незаконними, оскільки зазначена постанова приймалася без участі представника позивача, інформація про дату і місце розгляду справи та акт перевірки до позивача не надходили, що є порушенням п.п.2,4 Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002р. № 1177, п.п.3.1,3.2, 3.3, 3.7, 3.8, 3.9 Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 25.10.2006р. № 311, ст.ст. 23,26 Закону України «Про захист прав споживачів».

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги в частині скасування постанови №003027/пром від 13.12.2011р. підтримав, а в частині позовних вимог щодо зупинення примусового виконання вказаної постанови просив прийняти відмову позивача від позову.

Відповідач в судове засідання не з'явився, причину неявки не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи або розгляд справи за його відсутності не звернувся, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом неодноразово належним чином у відповідності до вимог ст.ст.35,38 Кодексу адміністративного судочинства України за двома адресами, зазначеними позивачем та у довідці з ЄДРПОУ, а саме: вул.О.Терьохіна,8 та вул. Сагайдачного 29-А у м. Києві, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями та звітом про надіслання факсу (а.с.36,63-64,71,77).

У відповідності до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних уній доказів.

Враховуючи наведене, належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового розгляду справи, те, що відповідач жодного разу в судове засідання не з'явився без поважних причин, що свідчить про затягування відповідачем строків розгляду справи, приймаючи до уваги строки вирішення справи, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача на підставі ч.4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України за наявними у справі доказами з урахуванням того, що судом були вжиті всі, передбачені нормами Кодексу адміністративного судочинства України заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату і місце розгляду справи та неодноразово явка представника відповідача в судове засідання судом визнавалася обов'язковою.

20.04.2012р. до адміністративного суду надійшла заява Кіровського відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції про залучення його до справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на підставі ст.53 Кодексу адміністративного судочинства України посилаючись на те, що оспорювана постанова знаходиться на примусовому виконанні у ДВС та прийняте у цій справі рішення може вплинути на хід виконання та наслідки завершення виконавчого провадження, тобто, впливає на їх права та обов'язки.

Представник позивача у судовому засіданні 14.05.2012р. проти залучення Кіровського ДВС в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору у даній справі заперечує, посилаючись на те, що даний спір не зачіпає прав та інтересів ДВС.

Розглянувши зазначену заяву Кіровського ВДВС, вислухавши думку представника позивача з цього приводу, суд не находить підстав для її задоволення, оскільки Кіровським ВДВС суду не надано будь-яких доказів які б свідчили про те, що прийняте у даній справі рішення може вплинути на права та обов'язки останнього, а посилання на те, що прийняте у справі рішення може вплинути на хід виконання оспорюваної постанови є безпідставним, оскільки у відповідності до норм ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства, хід виконання та наслідки завершення виконавчого провадження за оспорюваною постановою не є підставою для залучення Кіровського ВДВС до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

У судовому засіданні оголошувалася перерва до 23.05.2012р.

У ході судового розгляду справи судом встановлено, що 14.07.2011р. Управлінням у справах захисту прав споживачів у м. Києві була проведена планова перевірка магазину, розташованого в ТЦ «Дрім Таун» у м. Києві, пр. Оболонський, 1-Б, що належить ТОВ «Карварі» за результатами якої було складено акт від 14.07.2011р. №002569 за яким виявлено відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товар - про найменування та місцезнаходження виробника, його адресу, дату виготовлення товару: п.п.1-51 таблиці акту (а.с.18-23).

13.12.2011р. на підставі вищевказаного акту, Управлінням у справах захисту прав споживачів у м. Києві прийнято постанову № 003027/пром про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» у відповідності до якої на підставі ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» та Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого Постановою КМУ від 17.08.2002р. № 1177 за відсутність необхідної, достовірної та своєчасної інформації про товар - до ТОВ «Карварі» застосовано штрафу розмірі 279757,6 гривень (а.с.15-16).

Позивач вважає, що зазначена постанова є незаконною, прийнятою в порушення п.п.2,4 Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002р. № 1177, п.п.3.1,3.2, 3.3, 3.7, 3.8, 3.9 Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 25.10.2006р. № 311, ст.ст. 23,26 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки під час проведення планової перевірки відповідачеві були всі необхідні документи надані, зауважень з боку посадових осіб відповідача не було до наданих документів, оспорювану постанову було прийнято без повідомлення позивача та без його участі.

Заслухавши представника позивача, який брав участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача в частині скасування оспорюваної постанови, виходячи з наступного.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів регулює Закон України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до частин 1,3 ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів» держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоровя і життєдіяльності.

Захист прав споживачів здійснюють спеціально повноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи,Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші державні органи, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Згідно п.2 ч.1 ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів» спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі мають право перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торгівельні та інші приміщення цих суб'єктів.

Порядок проведення таких перевірок визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів.

На виконання Закону України «Про захист прав споживачів» та інших нормативно-правових актів, які регулюють відносини у сфері захисту прав споживачів, наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 25.10.2006 року № 311, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.11.2006р. за № 1219/13093 було затверджено Порядок проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг (далі - Порядок № 311), який визначає механізм здійснення державного контролю посадовими особами Держспоживстандарту України та його територіальних органів у сфері захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі за додержанням законодавства про захист прав споживачів суб'єктами господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства.

Положеннями п.1.3 вказаного вище Порядку № 311 передбачено, що перевірки діяльності суб'єктів господарювання проводяться з метою контролю стану дотримання ними вимог законодавства про захист прав споживачів щодо якості та безпеки продукції, правил торгівлі та послуг, надання споживачам необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію.

Органи у справах захисту прав споживачів здійснюють державний контроль стану дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства про захист прав споживачів шляхом проведення планових та позапланових перевірок.

Планові перевірки проводяться посадовими особами на підставі річного або квартального плану роботи Держспоживстандарту України, його територіальних органів у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та в межах відповідного переліку питань для здійснення планових заходів, які затверджуються у встановленому законодавством порядку.

Згідно п.3.1 Порядку № 311, за результатами проведеної перевірки посадовими особами, у разі виявлення порушень вимог законодавства, складається акт, який повинен містити: дату складання акта; тип перевірки (планова або позапланова); предмет перевірки; найменування органу у справах захисту прав споживачів, а також посаду, прізвище, імя та по батькові посадової особи, яка здійснила перевірку; найменування юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи-підприємця щодо діяльності яких здійснювалась перевірка.

На підставі акта, який складено за результатами здійснення перевірки, під час якої виявлено порушення вимог законодавства, посадовою особою, що проводила перевірку, керівнику суб'єкта господарювання дається припис про усунення порушень (п.3.6 Порядку № 311).

Відповідно до п.п.4.1.1 п.4.1 Порядку № 311, за результатами перевірки відповідно до виявлених порушень посадовими особами, які проводили перевірку, приймається рішення про складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення. Протокол про вчинення адміністративного правопорушення складається у порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення.

За приписами п.4.3 Порядку № 311 у разі, якщо суб'єкт господарювання своєчасно не надав письмового підтвердження про виконання припису щодо усунення виявлених порушень або не виконав такий припис, керівником органу у справах захисту прав споживачів приймається рішення про проведення повторної перевірки.

За результатами повторної перевірки приймаються передбачені законодавством відповідні рішення.

Статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за, зокрема, відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію у відповідних розмірах.

Згідно з п.2,п.4 Положення «Про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002р. № 1177 (далі - Положення № 1177) відповідно до статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів» на суб'єктів господарювання накладається стягнення у вигляді штрафу, зокрема, за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товар, роботу, послугу у встановлених розмірах.

Рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарської діяльності та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Положення, і оформлюється постановою за формою, що встановлюється Держстандартом.

Питання про накладення штрафу розглядається за участю представника суб'єкта господарської діяльності. У разі його відсутності справу може бути розглянуто лише у випадку, коли незважаючи на своєчасне повідомлення суб'єкта господарської діяльності про місце і час розгляду справи від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що після проведення перевірки та на підставі акта перевірки, відповідач - суб'єкт владних повноважень зобов'язаний був прийняти припис про усунення виявлених порушень та скласти протокол про вчинення адміністративного правопорушення, після чого у разі, якщо суб'єкт господарювання не виконав такий припис та не надав письмового підтвердження про виконання такого припису, керівником органу у справах захисту прав споживачів приймається рішення про проведення повторної перевірки і лише після проведення повторної перевірки приймаються передбачені законодавством відповідні рішення.

Як встановлено судом в судовому засіданні, відповідачем вищенаведений порядок було порушено, а саме:

- відповідачем складено лише акт проведення планової перевірки від 14.07.2011р., при цьому, копію акту на вимогу суду не надано відповідачем, а в матеріалах справи знаходиться лише частина цього акту, яка направлена була позивачеві не відповідачем в порушення п.3.10 Порядку №311, а органом ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська на адресу позивача супровідним листом від 19.10.11р. № 22125/10/23-2 з вимогою про надання документів (а.с.17-23);

- відповідачем не було складено припису про усунення виявлених порушень у порушення вимог вищенаведеного Порядку № 311, на вимогу суду копії такого припису суду також не надано;

- відповідачем не було складено протоколу про адміністративне правопорушення у відповідності до вимог п.4.1.1 вказаного Порядку № 311;

- відповідачем не було прийнято рішення про проведення повторної перевірку у зв'язку з не виконанням позивачем припису відповідача у відповідності до вимог п.4.3 Порядку № 311, відповідних документів суду не було надано відповідачем;

- відповідачем прийнято постанову без участі позивача та не надано доказів того, що позивач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, що є порушенням Положення №1177.

Також, згідно до ч.1 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору.

Інформація, передбачена частиною першою цієї статті доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем,продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування - п.2 ст. 15 вищезазначеного Закону.

За приписами п.16 розділу 1 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007р. № 104, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.11.2007 року за № 1257/14524, здійснюючи продаж непродовольчих товарів вітчизняного та іноземного виробництва, працівники суб'єкта господарювання зобов'язані надати споживачам необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари в супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також маркуванням чи іншим способом ( у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів товарів.

Відповідно до п.2 розділу 3 вказаних Правил, маркування взуття передбачає наявність інформації про найменування підприємства-виробника, його місцезнаходження, товарний знак, модель, розмір, повноту, знак «Ст.», дату виготовлення (місяць, рік), найменування нормативного документу, вимогам якого повинен відповідати вітчизняний товар, номер контролера відділу технічного контролю.

Як вбачається із копій документів наявних в матеріалах справи, вищенаведена інформація містилася на коробках, в яких знаходилося взуття, при цьому, зі змісту цих доказів видно про наявність на них найменування підприємства-виробника, його місцезнаходження, артикул, дату виготовлення та інше (а.с.6-11, 81-85,95-97).

В підтвердження того, що продукція була отримана позивачем та вона знаходилася у момент перевірки у магазині, розташованому в ТЦ «Дрім Таун» у м. Києві, пр. Оболонський, 1-Б, що належить ТОВ «Карварі» позивачем надані копії вантажно-митних декларацій, інвойсу, товарно-транспортної накладної від 14.03.2011р., копії видаткової накладної від 11.04.2011р. та дані щодо переміщення по складах товару (а.с.86-94,97-99).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадової особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи спір щодо правомірності та законності прийнятої відповідачем постанови №003027/пром від 13.12.2011р. про застосування до позивача штрафу, суд виходить із того, що у відповідності до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідач у судове засідання жодного разу не з'явився без поважних причин незважаючи на те, що судом неодноразово явка відповідача - суб'єкта владних повноважень визнавалася обов'язковою, будь-яких доказів щодо правомірності та законності прийнятої ним постанови про застосування до позивача штрафу з урахуванням вимог ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України суду не надав.

За викладених обставин, суд приходить до висновку про те, що постанова №003027/пром від 13.12.2011р. про застосування до позивача штрафу, прийнята відповідачем з порушенням порядку проведення перевірки, що встановлена вище дослідженими нормативно-правовими актами, зокрема, з порушенням вимог Положення «Про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002р. № 1177.

Статтями 7, 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що принципами здійснення правосуддя в адміністративній справі є : верховенство права, законність, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог позивача в частині скасування оспорюваної постанови №003027/пром від 13.12.2011р. про застосування до позивача штрафу, а тому в цій частині позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Що ж стосується позовних вимог про зупинення примусового виконання постанови №003027/пром від 13.12.2011р., то в цій частині позовних вимог слід прийняти відмову позивача від позову та закрити провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки представник позивача у ході судового розгляду справи відмовився від позовних вимог в цій частині.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати,здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

За таких обставин, судові витрати позивача підлягають стягненню з Державного бюджету України частково в сумі 16 грн.09 коп.

Керуючись ст.ст. 2 - 10, 11, 12, 71, 86, 94, 122, 128, п.2 ч.1ст. 157, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Карварі» до Управління у справах захисту прав споживачів у м. Києві про скасування постанови №003027/пром від 13.12.2011р. та зупинення примусового виконання постанови - задовольнити частково.

Скасувати постанову №003027/пром від 13.12.2011р. про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів», прийняту Управлінням у справах захисту прав споживачів у м. Києві.

В частині позовних вимог щодо зупинення примусового виконання постанови №003027/пром від 13.12.2011р. - прийняти відмову позивача від позову та провадження у цій частині позовних вимог закрити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Карварі» (49000, м. Дніпропетровськ,пр.Кірова,10/12, код ЄДРПОУ 33117002, ПАТ «Актабанк», МФО 307394, р/р № 26001001301987) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 16 грн. 09 коп.(шістнадцять грн. 09 коп.).

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови, або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 28.05.2012р.

Суддя С.О. Конєва