Постанова
від 14.05.2012 по справі 2а-13441/11/1370
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2012 р. № 2а-13441/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Павлишина Ю.І.,

представника позивача Завалишина Ю.О.,

представник відповідача не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові про визнання неправомірними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»(надалі -ДТГО «Львівська залізниця» звернулось з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові (надалі -СДПІ ВПП у м. Львові), в якому просить суд з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 16.01.2011 року скасувати податкове повідомлення-рішення від 01 липня 2011 року №0000380804/0/13109 форми «Р», яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 14792 грн. 25 коп., в тому числі за основним платежем 11833 грн. 80 коп. та штрафні фінансові санкції 2 958 грн. 45 коп.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що податковий кредит по податку на додану вартість сформовано ним на підставі Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI. Господарські операції з постачальниками товарно-матеріальних цінностей та виконавцями робіт по модернізації системи вентиляції пасажирського вагона з обладнанням установкою кондиціювання повітря носили реальний характер, товар (послуги, роботи), отримані ДТГО «Львівська залізниця», накладні, виписані контрагентами ПП «Тепло-технічний сервіс»та ПП «Електросвіт-Ю»є дійсними, а згадані контрагенти є діючими підприємствами, відповідно включені до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та зареєстровані платниками податку на додану вартість. Крім того, позивач зазначає, що усі суми, які були включені до складу податкового кредиту підтверджені належним чином оформленими податковими накладними та платіжними дорученнями, що засвідчують факт придбання товарів (робіт, послуг) та підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту. Отримання послуг з перевезення підтверджуються також товарно-транспортними накладними.

СДПІ ВПП у м. Львові подано до суду заперечення на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. Свої заперечення обґрунтовує тим, що під час проведення документальної перевірки ДТГО «Львівська залізниця»щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за грудень 2010р. немає підстав вважати товари (роботи, послуги) фактично отримані від підприємств - покупців, підприємців-постачальників ПП «Електросвіт-Ю»та ПП «Тепло-технічний сервіс»з якими позивач мав фінансово-господарські відносини, оскільки встановлено, що вищезазначені підприємства не знаходяться за юридичною (фактичною) адресою, здійснювали безтоварні операції, в них відсутні необхідні умови для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, транспортних засобів, а отже відсутня фінансово-господарська діяльність. Вказані підприємства відносяться до підприємств «групи ризику», мали лише намір одержати податкову вигоду виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності. Тому угоди, укладені між ДТГО «Львівська залізниця»та ПП «Електросвіт-Ю», ПП «Тепло-технічний сервіс»є такими, що завідомо суперечать інтересам держави та суспільства, а саме - направлені на ухилення від сплати податку на додану вартість, а податкові накладні -недійсними, а відтак, оспорюванні податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Представник позивача в судовому засіданні подав уточнення до позовних вимог, просить суд визнати протиправним податкове повідомлення-рішення від 01 липня 2011 року №0000380804/0/13109 форми «Р»з підстав, викладених в адміністративному позові. Додатково пояснив, що відповідні господарські операції з контрагентами підтверджуються всіма належними та допустимими доказами, в свою чергу, відповідачем не надано жодних доказів в спростування позовних вимог. У зв'язку з цим просив позов задовольнити повністю

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених в запереченні. Додатково пояснив, що позивачем не надано суду доказів, які б належним чином підтверджували здійснення господарських операцій, а тому позовні вимоги є безпідставними. У зв'язку з цим просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

СДПІ ВПП у м. Львові документальну невиїзну перевірку ДТГО «Львівська залізниця»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ПП «Окко-бізнес»код ЄДРПОУ -37278249, ТОВ «ТД Газенерго» код ЄДРПОУ -32305377, ПП «Електросвіт-Ю»код ЄДРПОУ -36738644, ТОВ «Туристична компанія Крикурортсервіс»код ЄДРПОУ -32634817, ПП «Тепло-технічний сервіс»код ЄДРПОУ -32819017 за період серпень, грудень 2010р., січень-березень 2011р. Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем: п. 1.7, п. 1.8 ст. 1, пп. 7.2.1, пп. 7.2.3 пп. 7.2.6 п. 7.2, пп.7.4.1 та пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (із внесеними змінами та доповненнями) в результаті чого завищено податковий кредит на суму 15 480 грн. 33 коп., в тому числі за серпень 2010р. на суму 9363,8 грн. по взаєморозрахунках з ПП «Тепло-технічний сервіс», за грудень 2010р. на суму 6116,53 грн. по взаєморозрахунках з ПП «Електросвіт-Ю»та ТОВ «Туристична компанія Кримкурортсервіс».

За результатами вказаної перевірки СДПІ ВПП у м. Львові складено акт № 20/08-04/01059900 від 14 червня 2011 року.

На підставі акту № 20/08-04/01059900 від 14 червня 2011 року та керуючись п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI СДПІ ВПП у м. Львові винесено податкове повідомлення-рішення від 01 липня 2011 року №0000380804/0/13109, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість (надалі - ПДВ) на загальну суму 14792 грн. 25 коп., в тому числі за основним платежем 11833 грн. 80 коп. та штрафні фінансові санкції 2 958 грн. 45 коп.

Зазначене вище податкове повідомлення-рішення від 01 липня 2011 року №0000380804/0/13109 позивач оскаржував в адміністративному порядку, однак вказане рішення було залишене без змін.

Суд при вирішенні спору по суті виходить з наступного.

Щодо господарських відносин позивача з ПП «Тепло-технічний сервіс», судом встановлені наступні обставини.

ДТГО «Львівська залізниця»та ПП «Тепло-технічний сервіс»26.07.2010р. уклали договір № Л/ЛВЧД-1/10/25. Згідно з умовами вказаного договору, Замовник (ДТГО «Львівська залізниця») доручає, а Виконавець (ПП «Тепло-технічний сервіс») зобов'язується надати послуги по модернізації систем вентиляції пасажирського вагона з обладнання установкою кондиціювання повітря.

У серпні місяці 2010 року ДТГО «Львівська залізниця»отримало від ПП «Тепло-технічний сервіс»послуги по модернізації систем вентиляції пасажирського вагона з обладнання установкою кондиціювання повітря та сплатило вартість ПДВ в ціні вказаній у накладній виконавця послуг на загальну суму - 78598, 80 грн. в тому числі ПДВ -13 099,80 грн., про що свідчить податкова накладна № 81 від 30.08.2010р. Відповідно до платіжних доручень № 4098 від 08.10.2010р. на суму 30000 грн., № 4120 від 11.10.2010р. на суму 20000 грн., № 4139 від 12.10.2010р. на суму 28000 грн., № 4155 від 13.10.2010р. на суму 598,80 грн. ДТГО «Львівська залізниця»здійснило оплату за отримані послуги, в тому числі ПДВ, в повному обсязі. На підставі отриманих від ПП «Тепло-технічний сервіс»податкової накладної позивач відніс відповідні суми з податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Крім того, позивачем на підтвердження реальності господарської операції із ПП «Тепло-технічний сервіс»надано такі докази: договір № Л/ЛВЧД-1/10/25 від 26.07.2010р. про надання послуги по модернізації систем вентиляції пасажирського вагона з обладнання установкою кондиціювання повітря; розрахункову калькуляцію послуги по модернізації систем вентиляції пасажирського вагона з обладнання установкою кондиціювання повітря; рахунок -фактуру № СФ-0000081 від 30.08.2010р., податкову накладну № 81 від 30.08.2010р., акт здачі - приймання робіт № ОУ-0000068 від 01.08.2010р., розшифровку матеріальних витрат по ремонту системи вентиляції пасажирського вагону; розшифровку витрат з основної заробітної плати виробничих працівників по ремонту системи вентиляції пасажирського вагону; розшифровку накладних витрат по ремонту системи вентиляції пасажирського вагону, картку об'єкту -вагон пасажирський.

Таким чином, суд дійшов висновку, що представлені позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарської операції з ПП «Тепло-технічний сервіс».

Щодо господарських відносин позивача з ПП «Електросвіт-Ю», судом встановлені наступні обставини.

ДТГО «Львівська залізниця»та ПП «Електросвіт-Ю»уклали договір від 18.08.2010р. №Л-НХ/В-1059 про поставку товарів, а саме: лампа ртутна А-DH 125W, GGY 125W, лампа ртутна ДРЛ-125, лампа натрієва 150 ВТ.

ДТГО «Львівська залізниця»отримало надані ПП «Елктросвіт-Ю»товари, про що свідчать: акт №340 прийому-передачі послуг від 23.12.2010р. на загальну вартість послуг -14 820 грн., в тому числі ПДВ -2 470 грн.

Відповідно до 5.1 вказаного вище договору Постачальник (ПП «Електросвіт-Ю») здійснює поставку товару на умовах DDP та DDU згідно ІНКОТЕРМС-2000 за реквізитами, зазначеними у заявці Покупця (ДТГО «Львівська залізниця»).

Обставина щодо перевезення товару, відповідно до умов договору від 18.08.2010р. №Л-НХ/В-1059 підтверджується наявними у матеріалах справи товарно-транспортними накладними із відмітками номерів машин-перевізників від 09.11.2010р., від 27.10.2010р.

На підтвердження взаєморозрахунків із ПП «Електросвіт-Ю»позивачем надано такі докази: договір поставки від 18.08.2010р. №Л-НХ/В-1059, специфікація № 1 (додаток до договору від 18.08.2010р. №Л-НХ/В-1059), видаткова накладна № Ел-0000754 від 23.12.2010р., податкова накладна від 23.12.2010р. № 751, сертифікат відповідності на «лампи дугові ртутні», акт про приймання матеріалів №340.

Суми ПДВ відповідно до податкової накладної від 23.12.2010р. № 751 включено до податкового кредиту за грудень 2010р., відображений у реєстрі отриманих податкових накладних на загальну суму 14 820 грн., в тому числі ПДВ -2 470 грн.

ДТГО «Львівська залізниця»здійснило оплату за товар та ПДВ в повному обсязі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що представлені позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарської операції з ПП «Електросвіт-Ю».

Щодо господарських відносин позивача з ТзОВ «Туристична компанія «Кримкурортсервіс»судом встановлено, що такі не є підставою позову, оскільки як з'ясувалось в судовому засіданні, відповідно до листа СДПІ ВПП у м.Львові від 29.06.2011р. №12890/08-04/1562 «Про надання відповіді на заперечення» податковим органом враховано копії первинних документів щодо взаєморозрахунків з ТзОВ «Туристична компанія «Кримкурортсервіс» та залишено право на проведення перевірки щодо взаєморозрахунків після отримання відповідей на запити.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом. Згідно з п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3 ЗУ «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Згідно з п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг) що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до вимог п.п.7.2.3, 7.2.6. п.7.2 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань у продавця у двох примірниках. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до ст.19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 15.1. ст. 15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Підпунктом 16.1.4. п. 16.1. ст. 16 вказано, що платник податку зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

З вищенаведених норм вбачається, що обов'язковою умовою отримання права покупця (замовника) на податковий кредит є наявність первинних бухгалтерських та податкових документів. При цьому, законодавець не пов'язує право покупця на податковий кредит з підтвердженням сплати його постачальниками податку на прибуток та податку на додану вартість до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем, у тому числі внаслідок ухилення від сплати, в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупця.

Як вбачається з матеріалів справи, ДТГО «Львівська залізниця»сформувало податковий кредит по податку на додану вартість на підставі належним чином оформлених договорів з ПП «Електросвіт-Ю», ПП «Тепло-технічний сервіс»та отриманих від них видаткових накладних, податкових накладних. Товар, послуги з перевезення, а також виконані роботи були повністю оплачені ДТГО «Львівська залізниця», що підтверджується платіжними дорученнями чи банківськими повідомленнями про переказ коштів. Представник відповідача в судовому засіданні не спростував доводи позивача про те, що на час здійснення господарських операцій ПП «Електросвіт-Ю», ПП «Тепло-технічний сервіс»були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість.

За таких обставин ДТГО «Львівська залізниця»не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства ПП «Електросвіт-Ю», ПП «Тепло-технічний сервіс».

Перебування «в групі ризику»чи відсутність ПП «Електросвіт-Ю», ПП «Тепло-технічний сервіс»за юридичною (фактичною) адресою не є передбаченими законодавством підставами для позбавлення ДТГО «Львівська залізниця»права на віднесення сплачених сум за товар до витрат та податкового кредиту у разі, коли він виконав усі, передбачені законами вимоги, та має усі документально підтверджені розміри витрат та податкового кредиту. Крім того, вказана обставина сама по собі не свідчить про неможливість здійснення господарських операцій.

Щодо твердження відповідача про те, що ДТГО «Львівська залізниця»укладені угоди на придбання товарів (отримання послуги чи роботи) з ПП «Електросвіт-Ю», ПП «Тепло-технічний сервіс»є нікчемними, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Таким чином, отриманий від ПП «Електросвіт-Ю»та ПП «Тепло-технічний сервіс»товар (послуги, роботи) були використані в господарській діяльності ДТГО «Львівська залізниця». Більше того, ДТГО «Львівська залізниця»представило суду товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт отримання послуг з перевезення. Однак, суд зазначає, що товарно-транспортна накладна є лише додатковим доказом здійснення господарської операції.

Судом встановлено, що зроблені відповідачем висновки про безпідставне формування ДТГО «Львівська залізниця»податкового кредиту, нікчемності укладених ним угод не відповідають дійсним обставинам справи. Наявність розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів не є достатньою підставою для визнання правочинів нікчемними.

В судовому засіданні представник відповідача не надав доказів, які би спростували придбання ДТГО «Львівська залізниця»товару (робіт, послуг) у ПП «Електросвіт-Ю», ПП «Тепло-технічний сервіс»і, які б свідчили про укладання ДТГО «Львівська залізниця»угод з метою ухилення від сплати податків.

Суд також звертає увагу і на те, що платник податків, який через покладений на нього законами обов'язок щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних витрат до валових та сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Крім того, на думку суду, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов'язань зі спати податку і в результаті чого сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Ця позиція суду узгоджується із постановою Верховного Суду України від 31.01.2011р. та рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Булвес»АД проти Болгарії»від 22.01.2009р. ( заява №3991/03).

Зважаючи на те, що судом не встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства в межах цього спору, то застосування до нього штрафних санкцій є протиправним.

З огляду на наведене вище, податкове повідомлення -рішення від 01 липня 2011 року №0000380804/0/13109 є протиправним, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

У відповідності до вимог ст.94 КАС України судовий збір у розмірі 147 грн. 92 коп. слід стягнути з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові від 01 липня 2011 року №0000380804/0/13109.

3. Присудити на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»судовий збір у розмірі 147 грн. 92 коп. з Державного бюджету України.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 18 травня 2012 року.

Суддя Гулик А.Г.

СудЛьвівський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення14.05.2012
Оприлюднено18.06.2012
Номер документу24698494
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —2а-13441/11/1370

Ухвала від 27.02.2014

Адміністративне

Львівський апеляційний адміністративний суд

Макарик В.Я.

Постанова від 14.05.2012

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Гулик Андрій Григорович

Постанова від 14.05.2012

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Гулик Андрій Григорович

Ухвала від 23.02.2012

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Гулик Андрій Григорович

Ухвала від 23.02.2012

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Гулик Андрій Григорович

Ухвала від 28.11.2011

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Кузьмич Сергій Миколайович

Ухвала від 28.11.2011

Адміністративне

Львівський окружний адміністративний суд

Кузьмич Сергій Миколайович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні