Ухвала

від 27.02.2014 по справі 2а-13441/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2014 року Справа № 125423/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Макарика В.Я.

суддів - Глушка І.В. Большакової О.О.

за участю секретаря судового засідання - Ливак М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.05.2012р. по справі № 2а-13441/11/1370 за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові,-

В С Т А Н О В И В:

Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця"(надалі -ДТГО "Львівська залізниця" звернулось з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові (надалі -СДПІ ВПП у м. Львові), в якому просило суд з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 16.01.2011 року скасувати податкове повідомлення-рішення від 01 липня 2011 року №0000380804/0/13109 форми "Р", яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 14792 грн. 25 коп., в тому числі за основним платежем 11833 грн. 80 коп. та штрафні фінансові санкції 2 958 грн. 45 коп.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.05.2012р., адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові від 01 липня 2011 року №0000380804/0/13109.

Присуджено на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" судовий збір у розмірі 147 грн. 92 коп. з Державного бюджету України.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Львові оскаржила її в апеляційному порядку та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Апелянт свої вимоги мотивує тим, що судом 1 інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, висновки суду вважає необґрунтованими з підстав викладених в апеляційній скарзі, та порушено норми матеріального права. Зокрема, свої заперечення обґрунтовує тим, що під час проведення документальної перевірки ДТГО "Львівська залізниця" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за грудень 2010р. немає підстав вважати товари (роботи, послуги) фактично отримані від підприємств - покупців, підприємців-постачальників ПП "Електросвіт-Ю" та ПП "Тепло-технічний сервіс" з якими позивач мав фінансово-господарські відносини, оскільки встановлено, що вищезазначені підприємства не знаходяться за юридичною (фактичною) адресою, здійснювали безтоварні операції, в них відсутні необхідні умови для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, транспортних засобів, а отже відсутня фінансово-господарська діяльність. Вказані підприємства відносяться до підприємств "групи ризику", мали лише намір одержати податкову вигоду виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності. Тому угоди, укладені між ДТГО "Львівська залізниця" та ПП "Електросвіт-Ю", ПП "Тепло-технічний сервіс" є такими, що завідомо суперечать інтересам держави та суспільства, а саме - направлені на ухилення від сплати податку на додану вартість, а податкові накладні -недійсними, а відтак, оспорюванні податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як стверджується матеріалами справи та встановлено судом ,що СДПІ ВПП у м. Львові проведено документальну невиїзну перевірку ДТГО "Львівська залізниця" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ПП "Окко-бізнес"код ЄДРПОУ -37278249, ТОВ "ТД Газенерго" код ЄДРПОУ - 32305377, ПП "Електросвіт-Ю" код ЄДРПОУ - 36738644, ТОВ "Туристична компанія Крикурортсервіс"код ЄДРПОУ - 32634817, ПП "Тепло-технічний сервіс" код ЄДРПОУ - 32819017 за період серпень, грудень 2010р., січень-березень 2011р. Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем: п. 1.7, п. 1.8 ст. 1, пп. 7.2.1, пп. 7.2.3 пп. 7.2.6 п. 7.2, пп.7.4.1 та пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (із внесеними змінами та доповненнями) в результаті чого завищено податковий кредит на суму 15 480 грн. 33 коп., в тому числі за серпень 2010р. на суму 9363,8 грн. по взаєморозрахунках з ПП "Тепло-технічний сервіс", за грудень 2010р. на суму 6116,53 грн. по взаєморозрахунках з ПП "Електросвіт-Ю"та ТОВ "Туристична компанія Кримкурортсервіс".

За результатами вказаної перевірки СДПІ ВПП у м. Львові складено акт № 20/08-04/01059900 від 14 червня 2011 року.

На підставі акту № 20/08-04/01059900 від 14 червня 2011 року СДПІ ВПП у м. Львові винесено податкове повідомлення-рішення від 01 липня 2011 року №0000380804/0/13109, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість (надалі - ПДВ) на загальну суму 14792 грн. 25 коп., в тому числі за основним платежем 11833 грн. 80 коп. та штрафні фінансові санкції 2 958 грн. 45 коп.

Зазначене вище податкове повідомлення-рішення від 01 липня 2011 року №0000380804/0/13109 позивач оскаржував в адміністративному порядку, однак вказане рішення було залишене без змін.

Як видно з матеріалів справи, що ДТГО "Львівська залізниця"та ПП "Тепло-технічний сервіс" 26.07.2010р. уклали договір № Л/ЛВЧД-1/10/25. Згідно з умовами вказаного договору, Замовник (ДТГО "Львівська залізниця") доручає, а Виконавець (ПП "Тепло-технічний сервіс") зобов'язується надати послуги по модернізації систем вентиляції пасажирського вагона з обладнання установкою кондиціювання повітря.

У серпні місяці 2010 року ДТГО "Львівська залізниця"отримало від ПП "Тепло-технічний сервіс"послуги по модернізації систем вентиляції пасажирського вагона з обладнання установкою кондиціювання повітря та сплатило вартість ПДВ в ціні вказаній у накладній виконавця послуг на загальну суму - 78598, 80 грн. в тому числі ПДВ - 13 099,80 грн., про що свідчить податкова накладна № 81 від 30.08.2010р. Відповідно до платіжних доручень № 4098 від 08.10.2010р. на суму 30000 грн., № 4120 від 11.10.2010р. на суму 20000 грн., № 4139 від 12.10.2010р. на суму 28000 грн., № 4155 від 13.10.2010р. на суму 598,80 грн. ДТГО "Львівська залізниця" здійснило оплату за отримані послуги, в тому числі ПДВ, в повному обсязі. На підставі отриманих від ПП "Тепло-технічний сервіс" податкової накладної позивач відніс відповідні суми з податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Крім того, позивачем на підтвердження реальності господарської операції із ПП "Тепло-технічний сервіс" надано такі докази: договір № Л/ЛВЧД-1/10/25 від 26.07.2010р. про надання послуги по модернізації систем вентиляції пасажирського вагона з обладнання установкою кондиціювання повітря; розрахункову калькуляцію послуги по модернізації систем вентиляції пасажирського вагона з обладнання установкою кондиціювання повітря; рахунок -фактуру № СФ-0000081 від 30.08.2010р., податкову накладну № 81 від 30.08.2010р., акт здачі - приймання робіт № ОУ-0000068 від 01.08.2010р., розшифровку матеріальних витрат по ремонту системи вентиляції пасажирського вагону; розшифровку витрат з основної заробітної плати виробничих працівників по ремонту системи вентиляції пасажирського вагону; розшифровку накладних витрат по ремонту системи вентиляції пасажирського вагону, картку об'єкту -вагон пасажирський.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що представлені позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарської операції з ПП "Тепло-технічний сервіс" з чим і погоджується колегія суддів .

Щодо господарських відносин позивача з ПП "Електросвіт-Ю", судом встановлені наступні обставини.

ДТГО "Львівська залізниця" та ПП "Електросвіт-Ю" уклали договір від 18.08.2010р. №Л-НХ/В-1059 про поставку товарів, а саме: лампа ртутна А-DH 125W, GGY 125W, лампа ртутна ДРЛ-125, лампа натрієва 150 ВТ.

ДТГО "Львівська залізниця" отримало надані ПП "Елктросвіт-Ю" товари, про що свідчать: акт №340 прийому-передачі послуг від 23.12.2010р. на загальну вартість послуг - 14 820 грн., в тому числі ПДВ - 2 470 грн.

Відповідно до 5.1 вказаного вище договору Постачальник (ПП "Електросвіт-Ю") здійснює поставку товару на умовах DDP та DDU згідно ІНКОТЕРМС-2000 за реквізитами, зазначеними у заявці Покупця (ДТГО "Львівська залізниця").

Обставина щодо перевезення товару, відповідно до умов договору від 18.08.2010р. №Л-НХ/В-1059 підтверджується наявними у матеріалах справи товарно-транспортними накладними із відмітками номерів машин-перевізників від 09.11.2010р., від 27.10.2010р.

На підтвердження взаєморозрахунків із ПП "Електросвіт-Ю" позивачем надано такі докази: договір поставки від 18.08.2010р. №Л-НХ/В-1059, специфікація № 1 (додаток до договору від 18.08.2010р. №Л-НХ/В-1059), видаткова накладна № Ел-0000754 від 23.12.2010р., податкова накладна від 23.12.2010р. № 751, сертифікат відповідності на "лампи дугові ртутні", акт про приймання матеріалів №340.

Суми ПДВ відповідно до податкової накладної від 23.12.2010р. № 751 включено до податкового кредиту за грудень 2010р., відображений у реєстрі отриманих податкових накладних на загальну суму 14 820 грн., в тому числі ПДВ - 2 470 грн.

ДТГО "Львівська залізниця" здійснило оплату за товар та ПДВ в повному обсязі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що представлені позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарської операції з ПП "Електросвіт-Ю".

Щодо господарських відносин позивача з ТзОВ "Туристична компанія "Кримкурортсервіс" судом встановлено, що такі не є підставою позову, оскільки як з'ясувалось в судовому засіданні, відповідно до листа СДПІ ВПП у м. Львові від 29.06.2011р. №12890/08-04/1562 "Про надання відповіді на заперечення" податковим органом враховано копії первинних документів щодо взаєморозрахунків з ТзОВ "Туристична компанія "Кримкурортсервіс" та залишено право на проведення перевірки щодо взаєморозрахунків після отримання відповідей на запити.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом. Згідно з п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3 ЗУ "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Згідно з п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг) що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до вимог п.п.7.2.3, 7.2.6. п.7.2 ст.7 ЗУ "Про податок на додану вартість", податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань у продавця у двох примірниках. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до ст.19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 15.1. ст. 15 Податкового кодексу України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Підпунктом 16.1.4. п. 16.1. ст. 16 вказано, що платник податку зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

З вищенаведених норм вбачається, що обов'язковою умовою отримання права покупця (замовника) на податковий кредит є наявність первинних бухгалтерських та податкових документів. При цьому, законодавець не пов'язує право покупця на податковий кредит з підтвердженням сплати його постачальниками податку на прибуток та податку на додану вартість до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем, у тому числі внаслідок ухилення від сплати, в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупця.

Як вбачається з матеріалів справи, ДТГО "Львівська залізниця" сформувало податковий кредит по податку на додану вартість на підставі належним чином оформлених договорів з ПП "Електросвіт-Ю", ПП "Тепло-технічний сервіс" та отриманих від них видаткових накладних, податкових накладних. Товар, послуги з перевезення, а також виконані роботи були повністю оплачені ДТГО "Львівська залізниця", що підтверджується платіжними дорученнями чи банківськими повідомленнями про переказ коштів. Представник відповідача в судовому засіданні не спростував доводи позивача про те, що на час здійснення господарських операцій ПП "Електросвіт-Ю", ПП "Тепло-технічний сервіс" були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість.

За таких обставин ДТГО "Львівська залізниця" не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства ПП "Електросвіт-Ю", ПП "Тепло-технічний сервіс".

Перебування "в групі ризику" чи відсутність ПП "Електросвіт-Ю", ПП "Тепло-технічний сервіс" за юридичною (фактичною) адресою не є передбаченими законодавством підставами для позбавлення ДТГО "Львівська залізниця"права на віднесення сплачених сум за товар до витрат та податкового кредиту у разі, коли він виконав усі, передбачені законами вимоги, та має усі документально підтверджені розміри витрат та податкового кредиту. Крім того, вказана обставина сама по собі не свідчить про неможливість здійснення господарських операцій.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що твердження відповідача про те, що ДТГО "Львівська залізниця" укладені угоди на придбання товарів (отримання послуги чи роботи) з ПП "Електросвіт-Ю", ПП "Тепло-технічний сервіс"є нікчемними, не заслуговує на увагу оскільки, відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Таким чином, отриманий від ПП "Електросвіт-Ю"та ПП "Тепло-технічний сервіс"товар (послуги, роботи) були використані в господарській діяльності ДТГО "Львівська залізниця". Також матеріалами справи підтверджується, що ДТГО "Львівська залізниця" представило суду товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт отримання послуг з перевезення. Також слід зазначити, що товарно-транспортна накладна є лише додатковим доказом здійснення господарської операції.

Судом встановлено, що зроблені відповідачем висновки про безпідставне формування ДТГО "Львівська залізниця"податкового кредиту, нікчемності укладених ним угод не відповідають дійсним обставинам справи. Наявність розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів не є достатньою підставою для визнання правочинів нікчемними.

В судовому засіданні представник відповідача не надав доказів, які би спростували придбання ДТГО "Львівська залізниця"товару (робіт, послуг) у ПП "Електросвіт-Ю", ПП "Тепло-технічний сервіс"і, які б свідчили про укладання ДТГО "Львівська залізниця" угод з метою ухилення від сплати податків.

Також слід зазначити, що платник податків, який через покладений на нього законами обов'язок щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних витрат до валових та сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Крім того, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов'язань зі спати податку і в результаті чого сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, на підставі правильно встановлених обставин справи та визначених їм правовідносин, прийшов до обґрунтованих і законних висновків. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не свідчать про порушення судом норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи і відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Тобто, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо вимог законності та обґрунтованості судових рішень, і підстав для її скасування і відповідно задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові залишити без задоволення , а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.05.2012р. по справі № 2а-13441/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя: В.Я.Макарик

Судді: І.В.Глушко

О.О.Большакова

Повний текст ухвали складений 03 березня 2014 року.